Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13694.1/12/0170/15

04.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 25.10.13 у справі № 2а-13694.1/12/0170/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 року у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

На зазначене судове рішення від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 04.02.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Базис Торг» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012р., за результатами якої був складений акт від 19.09.2012 №1487/17-02/НОМЕР_1.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001241702 від 01.11.2013 року про збільшення ФОП ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26505,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21204,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5301,00 грн.

Сума донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 26505,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21204,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5301,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, по операціям з придбання послуг у ПП «Базис Торг».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивачем було безпідставно нараховано податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання послуг у ПП «Базис Торг» у розмірі 21204 грн. за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій надання послуг.

Висновками податкового органу встановлено, що в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, відповідно до яких встановлено, нікчемність укладених угод з постачальниками та покупцями.

Згідно акта про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП «Базис Торг» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з позивачем у перевіряємому періоді.

На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме ПП «Базис Торг», була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Базис Торг» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з ПП «Базис Торг» був сформований позивачем у 2010 році, отже до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, оскільки Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремі рядки, визначені даною статтею.

Як вбачається з підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Базис Торг» було укладено договір надання послуг з рекламного та інформаційного обслуговування від 01.01.20110р. № б/н (далі - Договір), відповідно до якого Виконавець (ПП «Базис Торг») за дорученням Замовника (ФОП ОСОБА_2) і відповідно до його замовлень зобов'язується надавати послуги з рекламного та інформаційного обслуговування Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

На виконання умов вказаного договору, за даними позивача, ПП «Базис Торг» надало послуги з розміщення реклами на біг-бордах.

На підтвердження виконання зазначених послуг представником позивача були надані акти здачі-прийому робіт (надання послуг): № б/н від 13.04.2010 на суму 2450,00 грн., у тому числі ПДВ 406,64 грн., № б/н від 18.05.2010 на суму 3700,00 грн., у тому числі ПДВ 614,11 грн., № б/н від 03.06.2010 на суму 3300,00 грн., у тому числі ПДВ 547,72 грн., № б/н від 12.07.2010 на суму 4000,00 грн., у тому числі ПДВ 663,90 грн., № б/н від 31.08.2010 на суму 11900,00 грн., у тому числі ПДВ 1975,10 грн., № б/н від 27.09.2010 на суму 32500,00 грн., у тому числі ПДВ 5394,20 грн., № б/н від 24.09.2010 на суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ 497,93 грн., № б/н від 18.10.2010 на суму 37000,00 грн., у тому числі ПДВ 6141,08 грн., № б/н від 22.11.2010 на суму 9900,00 грн., у тому числі ПДВ 1643,15 грн., № б/н від 18.11.2010 на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3319,50 грн. Загальна сума послуг складає 127219,98 грн., у тому числі ПДВ 21203,33 грн.

ПП «Базис торг» виписало на користь позивача податкові накладні: № 221 від 12.04.2010 на суму 2450,00 грн., у тому числі ПДВ 406,64 грн., № 380 від 18.05.2010 на суму 3700,00 грн., у тому числі ПДВ 614,11 грн., № 558 від 02.06.2010 на суму 3300,00 грн., у тому числі ПДВ 547,72 грн., № 915 від 09.07.2010 на суму 4000,00 грн., у тому числі ПДВ 663,90 грн., № 1297 від 31.08.2010 на суму 11900,00 грн., у тому числі ПДВ 1975,10 грн., № 1476 від 27.09.2010 на суму 32500,00 грн., у тому числі ПДВ 5394,20 грн., № 1467 від 23.09.2010 на суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ 497,93 грн., № 1560 від 15.10.2010 на суму 37000,00 грн., у тому числі ПДВ 6141,08 грн., № 1681 від 22.11.2010 на суму 9900,00 грн., у тому числі ПДВ 1643,15 грн., № 1671 від 17.11.2010 на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3319,50 грн., на загальну суму 127219,98 грн., у тому числі ПДВ 21203,33 грн.

На підтвердження оплати послуг, отриманих від ПП «Базис Торг», до матеріалів справи були надані копії виписок по рахунку ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 127219,98 грн., у тому числі ПДВ 21203,33 грн.

Матеріали справи свідчать, що укладений договір позивача з ПП «Базис Торг» передбачає надання Виконавцем послуг з рекламного та інформаційного обслуговування Замовника, перелік, обсяги, терміни виконання та вартість яких у кожному конкретному випадку визначаються сторонами в замовленнях, які оформляються у вигляді додатків до даного договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Однак, до матеріалів справи позивачем не надано додатки, додаткові угоди, письмові замовлення до вказаного договору, які є невід'ємною частиною вказаного договору та які безумовно повинні бути виходячи з характеру господарської операції та умов договору, та з яких можливо було встановити, у яких об'ємах і формах сторони домовилися про надання послуг.

На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких залучені до матеріалів справи, копії податкових накладних та виписки по рахунку про оплату вартості наданих послуг.

Суд першої інстанції надав належу оцінку наданим актам здачі-приймання робіт (надання послуг) та встановив, що у них зазначено лише найменування наданих робіт, зокрема: «розміщення зовнішньої реклами на біг-бордах у відповідний період» та загальна вартість послуг.

Акти здачі-приймання робіт (послуг) не містять інформацію щодо об'єму, формах наданих послуг та дати їх надання. При цьому вказані акти не містять інформації про конкретний зміст зазначених послуг та їх результат, а лише загальні відомості, які не дають змогу суду встановити обсяг наданих послуг, місцезнаходження об'єктів на яких ПП «Базіс Торг» розмістило рекламу.

Крім того, судами не прийнято у якості належних доказів фотографії з зображенням певної рекламної продукції на біг-бордах, оскільки з них не можливо встановити, ким, коли була розміщена ця продукція, на підставі яких договорів, та чи стосується вона діяльності позивача взагалі.

Крім того, акти здачі-прийому робіт (надання послуг): № б/н від 13.04.2010 на суму 2450,00 грн., у тому числі ПДВ 406,64 грн., № б/н від 18.05.2010 на суму 3700,00 грн., у тому числі ПДВ 614,11 грн., № б/н від 03.06.2010 на суму 3300,00 грн., у тому числі ПДВ 547,72 грн., № б/н від 12.07.2010 на суму 4000,00 грн., у тому числі ПДВ 663,90 грн., № б/н від 31.08.2010 на суму 11900,00 грн., у тому числі ПДВ 1975,10 грн., № б/н від 27.09.2010 на суму 32500,00 грн., у тому числі ПДВ 5394,20 грн., № б/н від 24.09.2010 на суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ 497,93 грн., № б/н від 18.10.2010 на суму 37000,00 грн., у тому числі ПДВ 6141,08 грн. не містять підпису (печатки) позивача, тобто з цих актів не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, взагалі не можливо встановити були передані результати робіт (послуг) замовнику чи ні.

Отже, з наданих до матеріалів документів не можливо встановити безпосередній зв'язок наданих послуг із власною господарською діяльністю позивача.

При цьому позивачем як платником податку на додану вартість, який зобов'язаний підтвердити показники поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість, не доведено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку факт придбання рекламних послуг від ПП «Базис Торг» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Крім того, на підтвердження факту сплати ПДВ в ціні придбаних послуг позивачем надані виписки по рахунку, які підписані позивачем, проте зазначені виписки по рахунку ФОП ОСОБА_2 не є належними документами, підтверджуючими факт оплати за отримані товари, роботи (послуги), оскільки не відповідають вимогам ст. 1088 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, копії виписок по рахунку ФОП ОСОБА_2 за 2010р., які надані на підтвердження оплати послуг, отриманих від ПП «Базис Торг», не мають підпису відповідального виконавця, який підготував зазначені виписки та штампу банку, у зв'язку з чим не є належним доказом на підтвердження сплати вартості придбаних послуг.

Оскільки, інші документи на підтвердження фактичного виконання послуг, зв'язку замовлених послуг з господарською діяльністю та їх використання в оподатковуваних операціях в межах такої діяльності позивачем надано не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність віднесення ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 21203,33 грн. по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг».

Отже, надані позивачем податкові накладні на підтвердження правомірності формування податкового кредиту не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні, акти здачі-прийому робіт (виконання послуг) не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168, за відсутності факту придбання послуг або в разі, якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що спірне рішення прийнято 01.11.2012, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України, у зв'язку з чим відповідно до дії нормативно-правових актів у часі та виходячи з норм пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, при визначенні міри відповідальності слід застосовувати норми ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Податковим органом правомірно визначений розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення позивачем податкового законодавства на підставі п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 25% на суму 5301,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 25.10.13 у справі № 2а-13694.1/12/0170/15- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 25.10.13 у справі № 2а-13694.1/12/0170/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян