перша інстанція

справа №763/1621/13ц

провадження 2/763/2297/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя

у складі: головуючого - судді Євдокімової І.А.

при секретарі: Білан К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, суд -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з вищеназваною позовною заявою, посилаючись на те, що постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.12.1997 року з нього були стягнути аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку. Виконавчий лист №2-117 був отриманий стягувачем і направлений за місцем роботи, де у період з 1997 р. по 2005 р. утримувались аліменти. Протягом з 2006 р. по 2008 р. він направляв гроші почтовим переказом на утримання дітей по місцю реєстрації відповідачки, який були повернені у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Протягом 3-років відповідачка не пред'являла виконавчий лист до виконання, у зв'язку з чим у нього склалася заборгованість за період з січня 2006 р. по жовтень 2008 р. у розмірі 21765,78 гривень, він частково погасив заборгованість, та до виплати залишалась сума у розмірі 15156,13 гривень. На даний час він не працює, та не має можливості погасити заборгованість. Просить суд звільнити його повністю або частково від сплати заборгованості за аліментами.

У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Надав суду заяву, відповідно до якої, просить суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Надала суду заяву відповідно до якої, просить справу розглянути у її відсутність, у задоволені позовних вимог відмовити.

Представник ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області у судове засідання не з'явився, направив до суду копію виконавчого провадження та заяву з проханням розглянути справу у відсутність представника. Справу вирішити на розсуд суду.

Згідно до ст.158 ч.2, 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, оскільки в матеріалах справи є досить доказів про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.57 ЦПК України докази встановлюються на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.12.1997 року були стягнути аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання синів, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 28.11.1997 року до повноліття дітей.

Виконавчий лист №2-117 був направлений за місцем роботи ОСОБА_1, де в період з грудня 1997 року по грудень 2005 року утримувались аліменти.

Відповідно до позовної заяві позивач був звільнений у грудні 2005 року та по теперішній час він не працевлаштований.

Постановою ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 29.10.2008 року на підставі заяви ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-117 від 15.10.2008 р. Іллічівського міського суду.

Відповідно до розрахунку Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 25 грудня 2012 року заборгованість зі сплати аліментів позивача за період з 01 січня 2006 року по 24 грудня 2012 року складає 15156,13 гривень.

З урахуванням положень ст.ст. 3, 4, 11, 27, 31 ЦПК України, що право визначати предмет і підставу позову та спосіб захисту порушеного права належить позивачу, ОСОБА_1 обрав спосіб захисту порушеного права, а саме звільнення від сплати заборгованості з підстав, передбачених ст. 197 СК України.

Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», а також у статтях 194-197, 274 СК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими в частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Згідно вимог ч. 3 ст. 195 СК України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Згідно ч.ч. 3, 9 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому СК України; спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач, не спростовуючи розмір заборгованості по аліментам, не надав суду доказів, які б беззаперечно свідчили, що неналежне виконання ним аліментного обов'язку було зумовлене тяжкою хворобою або іншими обставинами, які мають істотне значення, що встановлені законом, на час перебування синів на утриманні відповідачки та його обов'язку сплачувати на їх утримання аліменти.

Відсутність постійного місця роботи, на що посилається позивач як на підставу звільнення від часткової сплати заборгованості, не можна вважати поважною причиною неналежного виконання обов'язків по сплаті аліментів. До того ж тяжкий матеріальний стан платника аліментів може бути підставою для відстрочення або розстрочення сплати заборгованості за аліментами, проте таких вимог позивачем не було заявлено.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 179, 212, 214 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 183, 191,195,197, Сімейного Кодексу України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" , суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення повністю або частково від сплати заборгованості по сплати аліментів, що склалася за період з 01.01.2006 р. по 24.12.2012 р. у розмірі 15156,13 гривень за виконавчим листом №2-117 від 15.10.2008 р. Іллічівського міського суду Одеської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційній скарги з дня проголошення рішення, а якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополя Євдокімова І.А.