Справа № 121/5596/13-ц

2/121/2080/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року Ялтинський міський суд АР Крим у

у складі суду: судді Прищепа О.І., при секретарі Герман Т.В.,

за участю: представника позивача прокуратури м.Ялта - прокурора прокуратури м.Ялта Корчагіної Г.В.

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Ялта цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора м. Ялта, Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник до Гаспринської селищної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління Держземагенства в м. Ялта Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним рішення та державного акту виданих органом місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу та спонукання вчинити певні дії щодо повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду в інтересах держави до відповідачів, в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення 4 сесії 5 скликання Гаспринської селищної ради №18 від 21 червня 2006 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна дільниця) за адресою: АДРЕСА_1 ";

- визнати недійсним укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 04 жовтня 2006 року договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0619 га кадастровий №0111946200:01:001:0467;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 975486 реєстраційний № 01090070019, виданий ОСОБА_2;

- зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,0619 га кадастровий №0111946200:01:001:0467, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 державі

- судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_6 розташована в межах земель, віднесених до природно-заповідного фонду, які належать державі і за цільовим призначенням не призначені для будівництва та обслуговування індивідуального житла громадян. Віднесення вилученої землі до природно-заповідного фонду підтверджується наявним у позивача планово-картографічний матеріал лісовпорядкування. Крім того, на думку позивача Гаспринською селищною радою під час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_6 перевищила свої повноваження щодо вирішення земельних питань, оскільки вилучена земля є державною, а не комунальною власністю. Тому таке право належить державним органам в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Прокурор прокуратури м. Ялти Корчагіна Г.В. в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, просила задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Гаспринської селищної ради проти заявлених позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не надано суду доказів знаходження вилученої земельної ділянки в межах Ялтинського горно-лісного заповідника. Відповідно до діючого законодавства станом на 2006 рік, та встановлених меж слища Гаспра, спірна земельна ділянка знаходиться в межах селища, тому передача її у власність під індивідуальну забудову знаходиться у компетенції Гаспринської селищної ради. Крім того, представник відповідача просить врахувати, що ОСОБА_2 є добропорядним набувачем вказаної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу в 2006 році, надав письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Представник позивача Ялтинського гірсько-лісового заповідника у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений завчасно, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Гаспринської селищної ради в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення та заяву, де просить розглянути справу за його відсутністю, які долучені до матеріалів справи. Свої заперечення мотивує тим, що Гаспринська селищна рада під час прийняття рішення про узгодження проекту землеустрою ОСОБА_6 діяла в межах своїх повноважень, передбачених діючим законодавством, на підставі проекту землеустрою наданому ОСОБА_6 з відповідними узгодженнями, передбаченими ст.118 ЗК України.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи сповіщені завчасно та належним чином, але про причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи Управління Держземагенства в м. Ялта АР Крим у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений завчасно та належним чином, але про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ст.169 ЦПК України у суду не має перешкод щодо розгляду справи у відсутність не зґявивившихся представників сторін, оскільки судом прийняти усі міри щодо їх сповіщення та виклику у судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд здійснює цивільне судочинство на засадах змагальності сторін, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі рішення 4 сесії 5 скликання Гаспринської селищної ради №18 від 21 червня 2006 року ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою та передана у його власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна дільниця) за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення 19 липня 2006 року ОСОБА_6 виданий державний акт серії ЯБ №451576, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів направо власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №010602100098. (а.с.14).

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВЕВ №645868 (реєстр №4665), укладеного 04 жовтня 2006 року, ОСОБА_6 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_7, який 26 січня 2007 року отримав державний акт на землю серії ЯД №577736, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів направо власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №01070700014. (а.с.7, 15).

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВКВ №301722 (реєстр 32417), укладеного 16 квітня 2008 року ОСОБА_7 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_2, який 17 липня 2009 року отримав державний акт на земельну ділянку серії ЯЖ №975486, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів направо власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №010900700197. (а.с.10, 16).

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99 до події, факту застосовується той закон або іншій нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При таких обставинах слід аналізувати вимоги та положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття (21 червня 2006 року та 19 липня 2006 року) оспорюваного рішення та видачі державного акту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст.20, 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються питання: регулювання земельних відносин.

В силу ч. 1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Крім того, згідно п. «а, б, й, к» ч.1 ст.12 ЗК України (станом на 2006 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вирішення земельних спорів, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.78 ЗК України (станом на 2006 рік) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до вимог п.б ч.1 ст.81 ЗК України (станом на 2006 рік) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до вимог ч.2 та п.В ч.3 ст.116 ЗК України (станом на 2006 рік) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Відповідно до вимог ч.6, 7 ст.118 ЗК України (станом на 2006 рік) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ... будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ... у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної ... районної, або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, . . . , і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до вимог ч.8 ст.118 3К України (станом 2006 рік) проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до вимог ч.9 ст.118 ЗК України (станом на 2006 рік) проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч.10 ст.118 ЗК України (станом на 2006 рік) . . . або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про землеустрій» (станом на 2006 рік), проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років; робочий проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних і технічних документів з використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом 2 - 3 років.

Відповідно до п.7 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМ України від 26 травня 2004 р. N 677 (станом на 2006 рік) виконавець у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до вимог п.8 - 9 зазначеного Порядку, вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою, який виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

У разі відведення земельної ділянки для розробки корисних копалин або забудови територій на площах їх залягання проект погоджується також з органом державного геологічного контролю та органом державного гірничого нагляду.

Приписами п.10 - 11 зазначеного Порядку, погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства, після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Аналізуючи вказані норми діючого законодавства України слід дійти висновку про те, селищна територіальна громада має право вільно і по своєму розпоряджатися майном комунальної власності (в т.ч. землею), в порядку, передбаченому законом, а саме Земельним кодексом України та відповідна селищна рада розглядаючи заяву на передачу земельної ділянки у власність та надавая дозвіл на розробку проекту її землеустрою, повинна діяти в межах своїх повноважень, приймати рішення у спосіб передбачений діючим законодавством України та при прийняті відповідного рішення перевіряти чи ненадана іспрашуванна ділянка іншим суб'єктам права власності на землю у власність, користування чи оренду та перевіряє наявність встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами заборон на передачу прошеної земельної ділянки.

Так у висновку Ялтинського міського управління земельних ресурсів зазначено про можливість передачі у власність земельної ділянки (а.с.51).

Проект відведення був погоджений санепідемстанцією про що свідчить висновок №255 вих. №02/1-574, Управлінням екологічної інспекції південнокримського регіону №0508-90/3 від 16.03.2006 року, Управлінням головного архітектора Ялтинської міськради - висновок №05/22 від 10.01.2006 року, Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини та Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів (а.с.49).

Згідно висновку Управління екологічної інспекції південокримського регіону №0508-90/3 від 16.03.2006 року не є об'єктом природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, не зарезервована до заповідання (а.с.54).

Крім того, на є висновки державної землевпорядної експертизи від 26 травня 2006 року №2553к25-673 (а.с.50-51).

Таким чином, суд дослідивши надані суду матеріали справи встановив, що Гаспринською селищною радою при перевірки проекту землеустрою ОСОБА_6 встановила наявність в ньому усіх необхідних та обов'язкових дозволів та узгоджень, а також висновків державної землевпорядної експертизи, після чого дія у межах своїх повноважень, прийняла рішення у спосіб передбачений як ЗК України, так і ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Конституції України та погодила вказаний проект землеустрою.

Крім того, при викладених обставинах, у відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення, виходячи з вимог діючого на той час законодавства та з урахуванням наданих документів та узгоджень уповноважених органів державної виконавчої влади, були відсутні передбачені законом підстави вважати спірну земельну ділянку такою, що належить до об'єктів природно-заповідного фонду та підстави для відмови у передачі ОСОБА_6 спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідач був позбавлений можливості витребувати інші документи на підтвердження належності вказаної земельної ділянки до об'єктів природно-заповідного фонду, оскільки витребування додаткових документів у даному випадку не передбачено статтею 118 ЗК України.

В свою чергу прокурором в судовому засіданні на виконання вимог ст.ст.60-61 ЦПК України будь-яких належних та допустимих доказів на спростуванні цих обставин суду надано не було.

Доводи Прокурора м.Ялта та позивачів про те, що спірна земельна ділянка входить до складу територій Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника та відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду, а також посилання на пункт 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з відповіді Державного підприємства "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Державного комітету України по земельних ресурсах від 07.02.2013 №188, перевіряючі дійшли висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 01119446200:01:003:0790 накладається на матеріали лісовпорядкування Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

У відповідності до ст.135 Конституції України, акти Верховної Ради АР Крим та рішення Ради міністрів АР Крим не можуть суперечити Конституції та законам України та приймаються у відповідності до Конституції України, законів України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно п.12 ч.2 ст.26 Конституції АР Крим, ст. 9 Закону України "Про Верховну Раду АР Крим", до компетенції Верховної Ради АР Крим віднесено вирішення питань адміністративно - територіального впорядкування згідно законів України.

Стаття 174 Земельного кодексу України визначає, що рішення про встановлення та зміну меж сіл, селищ приймається Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською або Севастопольською міською радою по наданню районним та відповідних сільських, селищних рад.

У відповідності до п. 6 розділу II Тимчасового положення про порядок вирішення питань адміністративно - територіального впорядкування АР Крим, затвердженого постановою Верховної Ради АР Крим №514 від 19.05.1999, пропозиції відносно встановлення та зміни меж міст, сіл, селищ до Верховної Ради АР Крим вносяться міськими (міст районного значення), сільськими та селищними радами.

25 грудня 2003 року за результатами розгляду проекту землеустрою по встановленню меж селища Гаспра, Верховною Радою АР Крим було прийнято рішення №771-3/03, яким було встановлено, згідно проектної документації, межі селища міського типу Гаспра загальною площею 469,3020 га. Зазначене рішення було прийнято за результатами розгляду відповідного звернення Гаспринської селищної ради.

Рішенням Верховної Ради АР Крим №1096-6/12 від 26 грудня 2012 року були внесені зміни до рішення Верховної Ради АР Крим, прийнятого 25 грудня 2003 року за №771-3/03 "Про встановлення меж селища міського типу Гаспра АР Крим", так в п. 1 число "469,3020" було змінено на число "496,3020".

У відповідності до ст. 55 Закону України "Про землевпорядкування", встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у відповідності з топографо - геодезичних та картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), здійснюється на підставі технічної документації по землевпорядкуванню, якою визначається місцерозташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі селищі міського типу Гаспра встановлені в натурі з закріпленням території межевими знаками, які були узгоджені зі суміжними землекористувачами, в тому числі з Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником, згідно технічного звіту по встановленню на місцевості меж населеного пункту меж селищі міського типу Гаспра, розробленого ТОВ "Кримський інститут екології та проектування" в 2004, який був складений на підставі проекту встановлення меж селища Гаспра Гаспринської селищної ради АР Крим, розробленого Кримською філією Української академії наук Інституту землевпорядкування в 2000 та акту виносу меж земельної ділянки в натурі від 05.02.2004.

Таким чином, оскільки межі селища міського типу Гаспра встановлені на підставі Рішення Верховної Ради АР Крим, прийнятого 25 грудня 2005 року за №771-3/03, спірна земельна ділянка знаходиться саме у межах населеного пункту селища міського типу Гаспра, отже Гаспринська селищна рада, як орган місцевого самоврядування з моменту встановлення меж населеного пункту, набуває права розпоряджатися земельними ділянками, які включено до її території.

Згідно пункту 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування 1987 року, на які посилаються спеціалісти Державного підприємства "Кримський научно-дослідницький та проектний інститут землевпорядкування" при проведенні дослідження (лист №188 від 07.02.2013) та які суд першої інстанції прийняв до уваги як докази, втратили свою актуальність та не можуть підтвердити межі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Відтак, матеріали лісовпорядкування, а саме їх графічна частина матеріалів базового рівня лісовпорядкування 1987 року не відповідають нормативно-правовим та нормативно-технічним документам України в галузі геодезії та картографії, матеріали лісовпорядкування Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника 1987 року є застарілими та такими, які не можуть бути прийнятими в обгрунтування меж Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" №2456-XII від 16.06.1992 землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 77 Лісового кодексу України було визначено, що порядок використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Частинами другою та третьою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" №2456-XII від 16.06.1992 було встановлено, що землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення. На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 150 ЗК України землі природно-заповідного фонду відносились до особливо цінних земель.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Згідно з частиною четвертою статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Тобто, відведення земельних ділянок природним заповідникам, на момент прийняття оскаржуваного рішення, здійснювалося у загальному порядку, який визначений Земельним кодексом України, тобто із розробкою проекту відведення, визначенням меж земельної ділянки в натурі на місцевості, отриманням документу який підтверджує право на земельну ділянку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.

Частина четверта статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якою: "Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду", набрала законної сили 16.02.2010 згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 21.01.2010 №1826-VI, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, на час прийняття, а саме 21 червня 2006 року, відповідачем рішення на пленарному засіданні 4 сесії 5 скликання №18 зазначена норма не набрала чинності, відтак - не мала бути прийнята до уваги відповідачем з огляду на те, що діючим на той час законодавством не було врегульовано питання визначення меж природно-заповідного фонду у разі не встановлення їх меж в натурі.

Крім того, рішенням 29 сесії 6 скликання Гаспринської селищної ради №1 від 26 грудня 2012 року "Про узгодження матеріалів до Проекту змін меж та розширення території Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника в адміністративно-територіальних межах Гаспринської селищної ради площею 644,32 га, з них за межами населеного пункту 517,37га, в межах населеного пункту 126,95га". Дане рішення було узгоджено Міністерством екології та охорони природних ресурсів, Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником та іншими органами, та затверджено Розпорядженням Ради Міністрів АР Крим №1047-з від 27 грудня 2012 року "Про деякі питання розвитку природно-заповідного фонду в АР Крим", зі змінами, внесеними Розпорядженням Ради Міністрів АР Крим №62-з від 31.01.2013 року. У відповідності до вищезазначених нормативних актів було здійснено зміну меж Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, на момент пред'явлення прокурором даного позову до суду, спірна земельна ділянка не входила до меж Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, а відтак, права держави в особі Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства та Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, не порушені.

Як вбачається з письмових пояснень Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника спірна земельна ділянка знаходиться на території заповідника, що підтверджується матеріалами землевпорядкування та Проектом організації та розвитку Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника 1987 року, які містять дані щодо меж та призначень земель.

Інших доказів, які би свідчили про знаходження спірної земельної ділянки на території Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, третьою особою не надано та не зазначено про їх існування.

Відповідно до правової позиції Європейського суду, зокрема по справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення від 24.06.2003), власністю в значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування придбання майна чи майнового права за договором, укладеного з органом публічної влади. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправною поведінки самої фізичної особи. Якщо громадянин отримав майно від держави то подальше його позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Прокурором та позивачем не надано доказів, які підтверджують ті обставини, що на момент прийняття Гаспринською селищною радою оскаржуваного рішення ОСОБА_6 або іншій особі було відомо про те, що за матеріалами лісовпорядкування спірна земельна ділянка знаходиться на території Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

На момент прийняття оскаржуваного рішення проект відведення земельної ділянки був узгоджений з усіма органами державної влади, в тому числі із Управлінням екологічної інспекції південнокримського регіону, яка входить до складу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища та до повноважень якого віднесено здійснення контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані після їх виконання.

Відповідно до вимог ч.1, п.1 ч.2, ч. 4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки вини кають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовґязків є договори та інші правочини та у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та способами захисту цивільних прав та інтересів може бути виз нання: визнання правочини недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, відповідно до вимог ч.1 ст.21 ЦК України, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та надані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не засновані на законі та не підлягають судовому захисту, оскільки відсутні підстави для визнання протиправним і скасування рішення пленарного засідання 4 сесії 5 скликання Гаспринської селищної ради №18 від 21 червня 2006 року, яким затверджено проект землеустрою ОСОБА_6 та передано безоплатно у власність земельну ділянку за адресою: смт Гаспра. Вул. Алупкінське шосе в районі буд.№28, площею 0,0619 га з земель Гаспринської селищної ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які прийнято у межах повноважень Гаспринської селищної ради, та у спосіб передбачений як діючим законодавством України, так і Конституції України.

При таких обставинах, оскільки рішення органу місцевого самоврядування та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 451576, виданий на ім'я ОСОБА_6 19 липня 2006 року, в судовому порядку не визнані недійсними та не скасовані, то не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 04 жовтня 2006 року та державного акту виданого на імґя ОСОБА_2 та повернення останнім земельної ділянки.

Що стосується доводів відповідачів та їх представника про пропущенням прокурором строку звернення до суду, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки судом встановлено, що про порушення вимог закону при прийнятті Радою оскаржуваного рішення органам прокуратури стало достовірно відомо у червня 2013 року з відповіді Головного лісничого ЯГЛПЗ, та прокурор у межах встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності звернувся до суду з відповідним позовом, а надані відповідачами судові рішення не спростовують цієї обставини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 140, 144 Конституції України, ст.ст. 20, 24, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", ст.1 ЗУ «Про землеустрій», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМ України від 26 травня 2004 р. N 677, ст. ст. 11, 15, 16, 21, 215, 216, 316, 317, 328, 393 ЦК України, ст.ст. 12, 47, 48, 81, 92, 116, 118, 126 ЗК України (станом на 2006 рік), ст. ст. 10, 11, 58-60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви заступника прокурора м. Ялта, Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник до Гаспринської селищної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління Держземагенства в м. Ялта Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним рішення, договору купівлі продажу та спонукання до повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя

Суддя