ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2013 р. (11:39 год.) Справа №801/7302/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устіновій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Укртрансінспекції в АР Крим
про скасування постанови
представники сторін:
позивач, ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;
представник відповідача, Ліхачов А.М., посвідчення ¹ 0285;
Суть справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції в АР Крим, уточнивши позовні вимоги просив скасувати постанову № 010233 від 22.07.2013р. про застосування фінансових санкцій.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У ході розгляду справи позивач на задоволенні позову наполягав. Позовні вимоги мотивував тим, що перевірка відповідачем була проведена за власним розсудом, всупереч законодавству України, а також тим, що на нього, як на суб'єкта господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги власним чи орендованим транспортним засобом, не розповсюджується обов'язок складання типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км. та міжобласних маршрутах відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 № 331, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 09.07.2012 року за № 1130/21442.
Представник відповідача у судовому засідання з позовом не погодився з тих підстав, що рейдова перевірка проводилась відповідно до чинного законодавства та винесена постанова про накладення штрафних санкцій є правомірною.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
20.06.2013р. посадовими особами відповідача проведено перевірку транспортного засобу марки FORD TRANZIT 430Е р/н НОМЕР_3, який використовується позивачем, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за наслідками якої складено акт від 20 червня 2013 року №002737. За висновками акту перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, полісів обов'язкового страхування.
Позивачу було надіслане повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.07.2013 року в приміщенні Управління Укртрансінспекції в АР Крим, яке отримано ним 10.07.2013 року.
Розглянувши вказаний акт перевірки, виконуючий обов'язки начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим Сулейманов Т.Р. прийняв постанову від 22 липня 2013 року №010233 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.
Не погодившись з вказаною постановою позивач звернувся до суду.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 04.05.2001 №2344 встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.
При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до абз. 7 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567 (далі- Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.
Відповідно до пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
Згідно з пунктом 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Оцінюючи заявлені позивачем вимоги про скасування постанови, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 3 цього Закону встановлено, що цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Судом встановлено, що відповідачем застосовані штрафні санкції до автомобільного перевізника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв'язку з наданням послуг з нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення документів, передбачених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, полісів обов'язкового страхування пасажирів.
Відповідно до ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цьогоЗакону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідач вказав, що на момент проведення перевірки позивачем не було представлено відповідачу типовий договір із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, а також дійсний, на момент здійснення перевезення пасажирів, поліс обов'язкового страхування пасажирів.
Під час судового розгляду справи позивач надав суду належні документи на підтвердження оплати транспортних послуг (платіжне доручення № 305 від 12.06.2013) (арк.с.74) та належну копію договору обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті №02/0220407/0107/12 від 21.06.2012 року (арк.с.70).
Також на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог позивачем надано копію договору із замовником транспортних послуг № 11 від 20.06.2013 року (арк.с.16)
Однак суд вказує, що представлений позивачем договір не можє вважатися належним, так як він не відповідає типовій форми договору, яка затверджена Наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 № 331 «Про затвердження типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортомна внутріщньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км. та міжобласних маршрутах», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 року за № 1130/21442.
Відповідно до п. 2 зазаченого Наказу, автомобільним перевізникам, крім суб'єктів господарювання, які надають туристичні та екскурсійні послуги власним чи орендованим транспортним засобом, при укладанні договорів про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах необхідно в обов'язковому порядку керуватися Типовою формою договору.
Суд зазначає, що безпідставним є посилання позивача на те, що він як суб'єкт господарювання не зобов'язаний керуватися типовою формою договору, так як норма п. 2 наказу Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 № 331, звільняє від укладення типової форми договору, тільки тих субєктів господарювання, які надають туристичні та екскурсійні послуги власним чи орендованим транспортним засобом.
На думку суду, в даному випадку безпосередньо позивач не надавав ані туристичних, ані екскерсійних послуг, а здійснював лише перевезення пасажирів, що підтверджується договором із замовником ТОВ «Крим-Курорт» на перевезення пасажирів № 11 від 20.06.2013 року (срк.с.16).
Таким чином позивач відповідно до вимог чинного законодавтсва повинен у своїй діяльності керуватися затвердженою чинним законодавством типовою формою договору.
Враховуючи викладене суд вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій № 010233 від 22.07.2013 року, є такою, що прийнята Управлінням Укртрансінспекції в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 12.11.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 18.11.2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Панов О.І.