ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2014 року (14:43) Справа №801/10108/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представників сторін:
від позивача - Потапенко Б.П.,
від відповідача - Грязнова Г.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб"
до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суть спору. Відкрите акціонерне товариство "Кримхліб" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі- відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0008292301/3 від 04.12.2007, яким визначення податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 594312,00грн. із яких 396208,00грн. - основний платіж та 198104,00грн. - штрафні (фінансові) санкції. Вважають вказане рішення винесено відповідачем необґрунтовано та безпідставно через відсутність виявлених перевіркою порушень.
Постановою Господарського суду АР Крим від 17.07.2009 у справі №2-31/2433-2008А позов ВАТ "Кримхліб" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0008292301/3 від 04.12.2007 в частині донарахування ВАТ "Кримхліб" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 176208 грн. основного платежу та 88104 грн. штрафних санкцій, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб" 1,89 грн. витрат зі сплати судового збору.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 постанову господарського суду АР Крим від 17.07.2009 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ВАТ "Кримхліб" задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0008292301/3 від 04.12.2007 про стягнення з ВАТ "Кримхліб" податку на додану вартість у розмірі 894134 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 447067 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2013 постанову Господарського суду АР Крим від 17.07.2009 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в ухвалі ВАС України зазначив, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не перевірено встановлені в акті перевірки факти щодо невиконання ПП «Столетов» (Поручителем) своїх зобов'язань за договорами поруки, та щодо збільшення кредиторської заборгованості позивача перед ПП «Спартак», яку згідно договору поруки зобов'язувалося сплатити ПП «Столетов».
Після повернення справи до суду першої інстанції, відбулось проведення автоматичного розподілу справи та справу передано на одноособовий розгляд судді ПановаО.І., а також надано справі №801/10108/13-а.
Ухвалою судді від 29.10.2013 зазначену адміністративну справу прийнято до провадження Окружного адміністративного суду АР Крим та призначено до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у письмових запереченнях. В задоволенні позову просила відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення позивачем податкового законодавства та на необґрунтованість його доводів.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 за №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі- Закон №509), державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст.2 Закону №509).
Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
В судовому засіданні встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі АРК проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Кримхліб» за період з 01.07.2005 по 31.12.2006 про що складено акт перевірки від 17.05.2007 за №2890/23-6/00381580 (далі- Акт перевірки) в якому встановлені порушення діючих на той час норм податкового законодавства.
За результатами вказаної перевірки та адміністративних оскаржень відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 14.12.2007 за №0008292301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 594312,00грн. у тому числі 396208,00грн. - основного платежу та 198104,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач не погодився із вказаним рішенням відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом порушених свої прав.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача, суд повинен встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являється його рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача викладених в Акті перевірки судом встановлено, що в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні порушення:
- за результатами перевірки «Джанкойського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року за № 168/97-ВР, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, внаслідок неправомірного включення суми у розмірі 53,00грн. до податкового кредиту у березні 2006 року, за податковими накладними, виданими ТОВ «КомІнТех», оскільки у накладних не вказана номенклатура товару;
- за результатами перевірки «Алуштинського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 527,00грн. в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, податковий орган виходив з того, що ВАТ «Кримхліб», за період що перевірявся придбавав картки поповнення рахунків на мобільні телефоні для своїх водіїв та продавців, не вимагав відшкодування, тобто надав ці картки безкоштовно, в той час коли на балансі підприємства мобільні телефони не числяться. Тому, на думку відповідача, безоплатне надання товарів (робіт, послуг) відповідно до п.1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розглядається як продаж товарів (робіт, послуг) з відповідним оподаткуванням, але підприємство вартість безкоштовно наданих карток поповнення рахунків на мобільні телефони в сумі 2635,00грн. до складу вказаного доходу не включало. ПДВ не нараховувало, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 527,00грн.;
- за результатами перевірки «Феодосійського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.7.2.1. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 сг.7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки позивачем завищена сума податкового кредиту на загальну суму 1559,00грн. внаслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2005 року в сумі 605,00грн., листопад 2005 року в сумі 91,00грн., грудень 2005 року в сумі 640,00грн., лютий 2006 року в сумі 223,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що податкові накладні були включені двічі у книзі придбання, а у деяких накладних не зазначена кількість та ціна продажу товару;
- за результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки позивачем завищена сума податкового кредиту на загальну суму 891995,00грн. внаслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2005 року, жовтень 2005 року, січень 2006 року, березень 2006 року, квітень 2006 року, травень 2006 року, липень 2006 року, у тому числі: на суму 174069,00грн. ПДВ за операціями з ПП «Столетов»; на суму 220000,00грн. ПДВ за операціями з ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України».
На думку податкового органу, суми винагороди, сплачені ПП «Столетов» за договором поруки, не пов'язані з виробничою діяльністю позивача, а перераховані позивачем кошти ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» за ліцензійним договором щодо використання товарного знаку відносяться до роялті, які відповідно до п.п.3.7. п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Розглядаючи окремо кожне вказане вище та виявлене відповідачем під час перевірки порушення, суд зазначає наступне.
Так за результатами перевірки «Джанкойського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» по операціям з ТОВ «КомІнТех» відповідачем виключено з податкового кредиту суму 53,00грн. за податковими накладними які видані ТОВ «КомІнТех» з тих підстав, що вони не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в них не вказана номенклатура товарів.
Між тим, як вбачається із податкових накладних №000157 від 14.03.06 та №000158 від 15.03.06 на суму товарів 318,10грн., у тому числі ПДВ 53,00грн., які виписані позивачу продавцем ТОВ «КомІнТех», останні відповідають встановленій формі, при цьому у графі номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) зазначено саме найменування проданого товару, а не авансовий платіж, як зазначив відповідач (а.с.51, т.1).
Отже, ВАТ «Кримхліб» обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму 53,00грн. податку на додану вартість по операціям з ТОВ «КримІнТех» на підставі податкових накладних, які оформлені належним чином відповідно до приписів п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому нарахування спірним податковим-повідомленням рішенням ПДВ по вказаній сумі є неправомірним.
Далі, за результатами перевірки Алуштинського хлібокомбінату ВАТ «Кримхліб» податковою інспекцією встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з заниженням податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 527,00 грн., оскільки як зазначалось вище, позивач придбавав картки поповнення рахунків на мобільні телефоні для своїх водіїв та продавців і не вимагав їх відшкодування.
Як же вбачається із договорів позики від 03.01.2006 від фізичних осіб ВАТ «Кримхліб» були прийняті мобільні телефони, а наказом позивача №2/2 від 03.01.2006 ці телефони передані у користування водіїв підприємства, з чого вбачається, що саме для використання цих телефонів працівниками підприємства були придбані телефонні картки. А тому кваліфікація цієї операції як продаж товару відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковою.
Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, яки передбачають передачу прав власності на таки товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших ці вільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Відповідачем же в порушення ст.71 КАС України не надано суду доказів, що за даними операціями позивача відбулася передача прав власності, або позивач передав товар у межах балансу для невиробничого використання.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що кваліфікація відповідачем цієї операції як продаж товару є помилковою, а рішення відповідача про порушення позивачем пп.3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є протиправним.
За результатами перевірки «Феодосійського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1559,00 грн. в наслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ по періодах: за липень 2005 року на суму 605,00грн.; за листопад 2005 року на суму 91,00 грн.; за грудень 2005 року на суму 640,00 грн.; за лютий 2006 року на суму 223,00 грн. Тому відповідачем виключено зі складу податкового кредиту 1559,00грн. за податковими накладними, зазначеними у таблиці №97 акту перевірки №2890/23-6/00381580 від 17.05.2007.
Вказаним, на думку відповідача, порушено положення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки ВАТ «Кримхліб» податкові накладні були включені двічі у книзі придбання, а у деяких не зазначена кількість та ціна продажу товару.
Проте вказаний висновок відповідача спростовується матеріалами адміністративної справи, оскільки податкова накладна №2135 від 31.07.2005 видана Феодосійською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб» у серпні 2005 року один раз; податкова накладна №487 від 30.12.2005 видана ВКП «Престо-техмонтаж» один раз включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб» у квітні 2006 року; податкова накладна №Ф-00000322 від 23.02.2006, яка видана ПП «Піонер-трейд» включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб» також один раз у лютому 2006 року.
Таким чином, позивач обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму 1559,00грн. податку на додану вартість на підставі податкових накладних, оформлених належним чином відповідно до приписів п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому і нарахування спірним податковим-повідомленням рішенням ПДВ в цієї сумі є неправомірним.
За результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» відповідачем у зв'язку із завищенням платником суми податкового кредиту декларації з ПДВ на суму 220 000,00грн. за операціями з ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» позивачу донараховано ПДВ в сумі 220000,00грн і застосовано штрафну санкцію у розмірі 110000,00грн., оскільки перераховані позивачем кошти за ліцензійним договором щодо використання товарного знаку відносяться до роялті, які відповідно до п.3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Як вбачається із ліцензійного договору від 30.09.2004, укладеного ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» (Ліцензіаром) та позивачем (Ліцензіатом), Ліцензіар надає позивачу на термін дії даного договору за винагороду, яка виплачується позивачем, невиняткову ліцензію на користування товарним знаком «Булкін», зазначеним у додатку №1 до договору, для позначення товарів хлібобулочних і кондитерських виробів, виготовлених або реалізованих Ліцензіатом.
Згідно статті 420 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за № 435-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі- ЦК України), торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об'єктів інтелектуальної власності.
Стаття 492 ЦК України визначає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.
Відповідно до статті 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Таким чином, користування правами інтелектуальної власності передбачає обов'язкову виплату винагороди згідно умов ліцензійного договору. Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» роялті це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.
Поняття «роялті» дає Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» №1185 від 03.10.2007 де «роялті - це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності»), а також Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» №255 від 18.06.2003 де роялті - платежі за використання нематеріальних активів банку (патентів, авторського права, програмних продуктів).
Отже, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта, при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або будь-яким іншим чином відчужувати зазначений об'єкт, тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування підприємств».
Відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.
З ліцензійного договору від 30.09.2004, укладеного ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» (Ліцензіаром) та позивачем (Ліцензіатом), вбачається, що позивач має право використати товарний знак Ліцензіара спільно зі своїм товарним знаком як на товарі і його впакуванні, цінниках так і на супровідній і діловій документації й у рекламі, у тому числі наносити його на торговельних точках, автотранспорті та інше; права продавати, передавати і відчужувати товарний знак ліцензіату договором не надано.
З урахуванням викладеного, суд вважає висновок відповідача про нарахування в спірному повідомленні-рішенні податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 220 000 грн. та застуванні штрафу в сумі 110 000 грн. протиправним, а спірне рішення в цій частині також скасуванню.
Аналогічну позицію визначив Вищий адміністративний суд України у ухвалі від 15.07.2010 у справі за позовом Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» до Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м.Києва.
Також за результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» відповідачем встановлено порушення закону по операціям з ПП «Столетов», внаслідок чого відповідач виключив з податкового кредиту суму 174069,00грн. за податковими накладними, виданими ПП «Столетов». На думку відповідача, суми винагороди, виплачені ПП «Столетов» за договорами поруки, не пов'язані з виробничою діяльністю позивача, а відтак в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту у відповідні податкові декларації суму ПДВ - 174069,00грн.
Уважно дослідивши обставини, під час яких на думку відповідача вчинені порушення, судом встановлено, що між ПП «Столетов» (Поручитель), ПП «Спартак» (Кредитор) та ВАТ «Кримхліб» (Боржник) були укладені договори поруки б/н від 20.06.2005 та від 22.06.2005, згідно яких Поручитель надає Боржнику послуги з поручительства та зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань, що виникли за договорами поставки №SP-035/03 від 16.08.2003 на поставку борошна та висівок пшеничних, №SP-030/04 від 12.10.2004 на поставку сировини, необхідної для виробництва хлібобулочних виробив, договором б/н від 02.06.2004 на поставку борошна пшеничного. Договорами поруки визначено, що Боржник сплачує Поручителю винагороду за надання послуги з поручительства у сумі 175000 грн., у тому числі ПДВ в сумі 29166,67 грн. та в сумі 869415 ,00 грн., утому числі ПДВ - 144902,50 грн. відповідно.
Згідно платіжних доручень ВАТ «Кримхліб» 30.09.2005 перераховано ПП «Столетов» за договором поруки від 20.06.2005 та за договором поруки від 22.06.2005 кошти на загальну суму 1044415,00 грн., у тому числі ПДВ 174069,00 грн.
Згідно податкових накладних ВАТ «Кримхліб» ПП «Столетов» 30.09.2005 надано ВАТ «Кримхліб» послуг з поручительства за договором поруки на загальну суму 1044415,00 грн., утому числі ПДВ 174069,00 грн. Однак, відповідач стверджує, що актом перевірки встановлено невиконання Поручителем ПП «Столетов» своїх зобов'язань за договором поруки, кредиторська заборгованість боржника ВАТ «Кримхліб» перед кредитором ПП «Спартак», яку згідно умов договору поруки зобов'язувався сплатити ПП «Столетов», збільшилася до 31818149,50 грн.
Суд не погоджується з такими висновками податкової інспекції, оскільки останні спростовується вказаними вище доказами та факт виконання зобов'язань позивача за договорами поруки, надання ВАТ «Кримхліб» послуг з поручительства за договором поруки на загальну суму 1044415,00грн., у тому числі ПДВ в сумі 174069,00грн., підтверджується платіжними дорученнями №24612 від 29.09.2005 і №24663 від 30.09.2005, тобто взяті на себе ВАТ «Кримхліб» зобов'язання були виконані у встановлений вказаними договорами строк. А тому винагорода, яка була сплачена ПП «Столетов» ВАТ «Кримхліб» на виконання зобов'язань взятих на себе сторонами за вказаними договорами поруки, була сплачена у зв'язку з наданням ПП «Столетов» послуг спрямованих на закупівлю ВАТ «Кримхліб» сировини, що використовується у його виробництві, отже безпосередньо пов'язане із здійсненням ним його господарської діяльності.
Пунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлені норми та правила стосовно формування податкового кредиту, а саме: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Платником податку є особа, яка згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».
Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма та порядок заповнення яких визначаються відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ВАТ «Кримхліб» обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму 174069,00грн. податку на додану вартість по операціям з ПП «Столетов» на підставі податкових накладних, оформлених належним чином відповідно до приписів п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому нарахування спірним податковим-повідомленням рішенням ПДВ в цієї сумі неправомірно.
Доводи відповідача, що ПП «Столетов» (Поручитель за угодами поруки) не виконало і не мало фінансової можливості для виконання своїх зобов'язань, про що свідчить порушення господарським судом Донецької області справи про банкрутство ПП «Столетов», судом до уваги не приймаються у зв'язку з наступним.
Як свідчать матеріали справи договори поруки укладені 20.06.2005 і 22.06.2005, а господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство ПП «Столетов» ухвалою від 03.01.2006.
Тому суд рахує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що на момент укладення спірних угод поруки ПП «Столетов» не мав фінансової можливості яким-небудь чином виконати свої зобов'язання за договорами поруки перед позивачем.
Всі вказані вище факти виявлених відповідачем під час перевірки порушень, додатково перевірялись в рамках даної справи і шляхом призначення судової бухгалтерської експертизи. Згідно висновку експерта за №3284 від 06.03.2009 встановлено, що зроблені в акті перевірки від 17.05.2007 за №2890/23-6/00381580 висновки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не обґрунтовані.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що висновки викладені у акті перевірки відповідача не підтверджуються первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача, тому були відсутні підстави і для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в спірному податковому повідомленні-рішенні.
Крім вищевказаного, в обґрунтування протиправності спірного рішення, судом прийнято до уваги ще і наступі докази.
Так, в рамках адміністративної справи №2-27/10586-2007А за позовом ДПІ в м.Сімферополі до ВАТ «Кримхліб» та ПП «Спартак» вже було розглянуто спір про визнання недійсними договорів поруки б/н від 20.06.2005 та від 22.06.2005 укладених між ПП «Столетов» (Поручитель), ПП «Спартак» (Кредитор) та ВАТ «Кримхліб» (Боржник) де суд вказаним правовідносинам надав відповідної правової оцінки.
Постановою Господарського суду АР Крим від 03.03.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009, по вказаній вище справі №2-27/10586-2007А в позові ДПІ в м.Сімферополі відмовлено. При цьому із мотивувальної частини рішення вбачається, що «судом встановлено, що спірні угоди поруки були виконані сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №24612 від 29.09.2005 р. і №24663 від 30.09.2005 р., тобто відповідачем взяті на себе зобов'язання були виконані у встановлений вказаними договорами строк». ДПІ в м.Сімферополі не представлено суду доказів того, що вже на момент укладення спірних угод поруки, тобто 20.06.2005 і 22.06.2005, ПП «Столетов» вже не мав фінансової можливості яким-небудь чином виконати свої зобов'язання за спірними договорами перед відповідачем №2 як поручитель, тобто така можливість у нього була відсутня з самого початку».
Також суди дійшли висновків, що мета, яка протиречить інтересам держави та суспільства, яка на думку податкового органу полягає у відсутності фінансової можливості виконати господарське зобов'язання у зв'язку з банкрутством підприємства, не могла виникнути до фактичного порушення справи про банкрутство, визнання банкрутом ПП «Столетов» та його ліквідація не тягне за собою визнання недійсними укладених ними угод та не підтверджує існування при укладанні цих угод мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.2011 у справі №К-52568/09 зазначені постанова Господарського суду АР Крим від 03.03.2009 та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 залишені без змін. При цьому судом зазначено наступне:
««ВАТ «Кримхліб» взяте на себе зобов'язання виконане.
Постановою господарського суду Донецької області від 03.01.2006р. була порушена справа про банкрутство ПП «Столетов». Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.03.2006р. було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП «Столетов», вказану юридичну особу ліквідовано та провадження по справі припинено.
Відсутність у приватного підприємства «Столетов» фінансової можливості для виконання своїх зобов'язань не є доказом наявності у нього мети, яка протиречить інтересам держави та суспільства.
Відсутність фінансової можливості виконати господарське зобов'язання у зв'язку з банкрутством підприємства, як мета, яка протиречить інтересам держави та суспільства, не могла виникнути до фактичного порушення справи про банкрутство.
Визнання банкрутом ПП «Столетов» та його ліквідація не тягнуть за собою визнання недійсними укладених ними угод та не підтверджує існування при укладанні цих угод мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства».
Як вбачається із ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із вимог ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
З огляду на викладене, оскільки вказані вище правовідносини між позивачем та контрагентами вже були перевірені в рамках іншої адміністративної справи, рішення по яким набрало законної сили, суд вважає, що відповідач протиправно виключив з податкового кредиту ВАТ «Кримхліб» суму 174069,00грн. за податковими накладними виданими ПП «Столетов».
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оскільки відповідачем не доказано правомірності свого рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
Під час судового засідання, яке відбулось 29.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 03.02.2014.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0008292301/3 від 04.12.2007 про донарахування ВАТ «Кримхліб» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 594312,00грн. із яких 396208,00грн. - основний платіж та 198104,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Кримхліб" (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51а, ОКПО 00381580) 3,40грн. витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Панов О.І.