ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2014 р. Справа №801/11563/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача - Меметов М.Р., довіреність від 09.12.2013 року;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 11.12.2013 року,
від третіх осіб - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим
до ОСОБА_3,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10011/0235 філії - Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк», Військового комісаріату АР Крим
про стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення переплаченої пенсій в сумі 99364,44 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем норм пенсійного законодавства, а саме: не повідомлення про виїзд на постійне місце проживання в іншу державу, в зв'язку із чим сума надмірно виплаченої пенсії за період з 01.01.1999 року по 29.02.2012 року склала 99364,44 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив у задоволені позовної заяви відмовити, зазначивши, що ОСОБА_3 на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки виїжджати не збирався, а оформлення закордонного паспорту було здійснено для вирішення особистих питань, в зв'язку із чим пенсія в сумі 99364,44 гривень за період з 01.01.1999 року по 29.02.2012 року була отримана ним законно, а підстави для її повернення відсутні.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неприбуття не повідомили.
Суд, враховуючі думку представників сторін, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третіх осіб, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представників третіх осіб.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 в 1996 році Військовим комісаріатом АР Крим призначена та виплачувалась пенсія за вислугою років. Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим продовжувало виплату пенсії відповідачу в порядку та розмірах, встановлених Військовим комісаріатом АР Крим, з урахуванням змін в законодавстві України.
Територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10011/0235 філії - Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» у січні 2012 року направлено на адресу Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим списки військових пенсіонерів, пенсії яких були виплачені за довіреністю більше року, де значився і відповідач.
Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим направило на адресу ОСОБА_3 лист рекомендованою кореспонденцією з запрошенням на службовий прийом з питання виплати пенсій, яке було повернуто з відміткою «За зазначеною адресою не проживає». У зв'язку із чим з 01.03.2012 року виплата пенсії відповідачу зупинена.
Головним Управлінням Пенсійного фонду України в АР Крим направлений запит до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, з відповіді на який вбачається, що ОСОБА_3 знятий з реєстраційного обліку 29.12.1998 року у зв'язку із отриманням дозволу та оформленням паспорту громадянина України, для виїзду на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки.
З метою вирішення даного спору та стягнення переплати Головним Управлінням Пенсійного фонду України в АР Крим розпорядженням від 09.07.2012 року на рахунок Територіального відокремленого безбалансового відділення №10011/0235 покладено обов'язок повернути надмірно сплачені кошти на рахунок позивача. Разом із тим, позивача повідомлено що у період з 01.01.1999 року по 29.02.2012 року ОСОБА_3 вказані кошти були зняті, що унеможливлює їх повернення за відсутності розпорядження клієнта.
Крім того, позивачем направлена заява до Сімферопольського міського управління ГУ МВС в АР Крим з питання незаконного отримання пенсії та проведення досудового розслідування, а також скарга 03.04.2013 року до Прокуратури АР Крим.
Відповідач 08.11.2013 року звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим із заявою про поновлення виплати пенсії, надавши паспорт громадянина України, однак, від повернення переплаченої пенсії відмовився.
Як свідчать матеріали справи виплату пенсії відповідачу поновлено з 06.11.2013 року.
Позивач, вважає, що відповідачем порушено норми пенсійного законодавства, а саме не повідомлення про виїзд на постійне місце проживання в іншу державу, в зв'язку із чим сума надмірно виплаченої пенсії за період з 01.01.1999 року по 29.02.2012 року в сумі 99364,44 гривень підлягає стягненню.
При вирішенні зазначеного спору, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, обов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року, №2262-XII, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій по призначенню та виплаті пенсій деяким категоріям громадян" Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службі безпеки, Державній податковій адміністрації, Державному департаменту з питань виконання покарань та іншим органам, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", доручено забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передачу їх до 1 січня 2007 року органам Пенсійного фонду України згідно з актами, складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку.
Згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії, призначені пенсіонеру в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон виплачуються в порядку, встановленому Законом України від 09.07.2003 року №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV громадяни України мають право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до положень ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за шість місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Відповідач стверджує, що на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки виїжджати не збирався, а оформлення закордонного паспорту було здійснено для вирішення особистих питань. На підтвердження своїх доводів, позивачем надані наступні документи:
- державний акт КМ№086997 на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку розташовану на території АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель;
- довідка Київського РВ Сімферопольського міського управління ГУ МВС в АР Крим в№459 від 05.07.2002 року;
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_3
- Свідоцтво про встановлення батьківська ОСОБА_4;
- Свідоцтво про народження ОСОБА_4;
- Свідоцтво про народження ОСОБА_5 (батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_6);
- Свідоцтво про народження ОСОБА_7 (батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_8);
- Свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 23.03.2001 року;
- Свідоцтво про одруження 27.03.2001 року громадянина ОСОБА_3 та громадянки ОСОБА_8.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в АР Крим до Генеральних консулів України в Чикаго, Сан-Франциско та Нью-Йорку були надіслані запити від 17.01.2014 року про надання інформації щодо перебування на консульському обліку в Сполучених Штатах Америки у період з 01.01.1999 року по теперішній час ОСОБА_3.
Листом від 20.01.2014 року Генеральне консульство України в Чикаго повідомило позивача, що за результатами перевірки факт перебування ОСОБА_3 на постійному або тимчасовому консульському обліку в ГКУ в Чикаго не підтверджується, знятим з обліку не значиться.
Листом від 27.01.2014 року Генеральне консульство України в Сан-Франциско повідомило позивача, що за результатами проведеної перевірки факту перебування ОСОБА_3 на консульському обліку не встановлено.
Листом від 29.01.2014 року Генеральне консульство України в Нью-Йорку повідомило позивача, що громадянин ОСОБА_3 на консульському обліку не перебуває, паспорт громадянина України для виїзду за кордон на його ім'я установою не оформлювався, з інших консульських питань до установи не звертався.
Аналіз наданих документів, пояснень та доказів, які є у матеріалах справи, спростовує висновки позивача про нібито виїзд відповідача на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки, та навпаки свідчать про те, що ОСОБА_3 був та залишається до теперішнього часу громадянином України, має право приватної власності на земельну ділянку, є батьком трьох дітей та з 27.03.2001 року перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_8, у зв'язку із чим, позивач від громадянства України не відмовлявся, на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки виїжджати не збирався та на обліку у відповідних органів з даного питанням не перебував. За відновленням зупиненої у лютому 2012 року виплати пенсії позивач не звертався, через втрату українського паспорту.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення.
Ст. 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтями 8, 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).
Передбачене Основним Законом України право громадян на соціальний захист (стаття 46) конкретизоване у Законі та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсій. Однак стосовно громадян, які виїхали на постійне проживання за кордон, визначено особливий порядок виплати пенсій. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону виплата пенсії припиняється на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження..
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця перебування, зі збереженням усіх конституційних прав.
Таким чином, суд приходить висновку, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як тимчасовий виїзд з України, у тому числі для вирішення особистих питань. Держава відповідно до конституційних принци зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де тимчасово перебуває особа, якій признане пенсія - в Україні чи за її межами.
Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Під час розгляду справи до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виїзду відповідача на постійне місце проживання в іншу державу, яке мало можливість призвести до суми надмірно виплаченої відповідачу пенсії за період з 01.01.1999 року по 29.02.2012 року, що склала 99364,44 гривень, про наявність таких доказів учасниками процесу не повідомлено та судом під час розгляду справи таких доказі не добито.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд оцінивши всі зібрані докази та надавши їм оцінки приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення відповідачем норм пенсійного законодавства, яке мало можливість призвести до суми надмірно виплаченої відповідачу пенсії за період з 01.01.1999 року по 29.02.2012 року, що склала 99364,44 гривень.
Під час розгляду справи суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного представленого суду доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, не встановив підстав для стягнення з відповідача переплаченої пенсії в сумі 99364,44 гривень.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 06.02.2014 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 10.12.2014 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.