Головуючий суду 1 інстанції - Іванов А.П.

Доповідач - Темнікова В.І.

Справа № 2-1166/11

Провадження № 22ц/782/2322/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Коновалової В.А., Коротенко Є.В.,

за участю секретаря - Булгакової М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Перевальського районного суду Луганської області від 01 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2011 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому посилалася на те, що вони разом з відповідачем працювали на Лисичанській птахофабриці в селищі Карпати. Між нами виникли дружні стосунки, потім вони покохали один одного. Відповідач запропонував їй жити разом, вона погодилася. Разом вони зустріли Новий 2010 рік і з того часу стали мешкати разом однією родиною, як чоловік та жінка у її батьків за адресою : АДРЕСА_1. Коли вона завагітніла то відповідач зрадів, вони обидва мріяли про дітей, про їх майбутнє. Однак, через сварку з її матусею відповідач пішов з дому, але вони підтримували стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила двійню : ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Відповідач привітав її з народженням синів, був у неї в пологовому будинку, але зареєструвати дітей на своє прізвище не захотів. Вона була вимушена зареєструвати дітей на своє прізвище, але по-батькові зазначила «ОСОБА_2». Пізніше їй стало відомо, що відповідач хоче одружитися з іншою дівчиною, але коли та дізналася, що він покинув 2-х дітей , то не пішла за нього. Тепер у нього є нова подруга, з якою він зустрічається. Також позивачка посилалася на те, що вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням зареєструвати дітей на своє прізвище, надавати їй з дітьми грошову допомогу , але він ухиляється від цього. Тому позивачка звернулася до суду з даним позовом і просила визнати батьківство ОСОБА_2 щодо її синів : ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 /З частині від заробітної плати щомісячно до досягнення ними повноліття.

Заочним рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 01 вересня 2011 року було визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Лозовське, Слав,яносербського району, Луганської області, громадянина України батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Михайлівка, Перевальського району, Луганської області ( актовий запис про народження № 19, вчинений виконавчим комітетом Михайлівської селищної ради Перевальського району Луганської області 02 жовтня 2010 року) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Михайлівка Перевальського району, Луганської області (актовий запис про народження №19, вчинений виконавчим комітетом Михайлівської селищною ради Перевальського району Луганської області 02 жовтня 2010 року), а також стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Лозовське, Слов,яносербського району, Луганської області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с.Михалівка, Перевальського району, Луганської області, аліменти на утримання неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Михайлівка, Перевальського району, Луганської області та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Михайлівка, Перевальського району, Луганської області у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2011 року до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 07 червня 2012 року була виправлена помилка у виконавчому листі і було зазначено про стягнення аліментів не з ОСОБА_2, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Додатковим рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 11 січня 2013 року було доповнено рішення Перевальського районного суду Луганської області від 01 вересня 2011 року наступним: внести зміни в актовий запис про народження № 19, вчинений виконавчим комітетом Михайлівської селищною ради Перевальського району Луганської області 01 жовтня 2010 року та видати нове свідоцтво про народження на ім.,я ОСОБА_4, вказавши в графі батько - ОСОБА_2, а також в актовий запис про народження № 18, вчинений виконавчим комітетом Михайлівської селищною ради Перевальського району Луганської області 01 жовтня 2010 року та видати нове свідоцтво про народження на ім.,я ОСОБА_5, вказавши в графі батько - ОСОБА_2.

В березні 2013 року відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Перевальського районного суду Луганської області від 01 вересня 2011 року.

Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 15 квітня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Перевальського районного суду Луганської області від 01 вересня 2011 року було відмовлено.

Не погодившись з заочним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи та його ухваленні.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Однак дані вимоги закону в повній мірі судом виконані не були.

Ухвалюючи рішення по справі, суд посилався на приписи ст. 53 КпШС України /1969р./ та виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, виданого 01 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Михайлівської селищної ради Перевальської міської ради Перевальського району Луганської області на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, їх батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Довідкою № 629 від 15 червня 2011 року, виданою виконавчим комітетом Михайлівської селищної ради Перевальського району Луганської області, підтверджується той факт, що ОСОБА_2, дійсно має на своєму утриманні малолітніх дітей, синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, суд виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 мешкав з ОСОБА_3, як чоловік та дружина, в результаті чого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася двійня, сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідач спілкувався та підтримував позивачку під час вагітності, тому суд вважав можливим визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, що згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та враховуючи те, що сторони в добровільному порядку спір не врегулювали, суд вважав, що позов про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей також підлягає задоволенню.

Втім,проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав:

Так, приймаючи рішення за позовними вимогами про встановлення батьківства відповідача відносно дітей, яких народила позивачка, суд посилався на ст. 53 КпШС України /1969р./ При цьому судом не було дано належної правої оцінки тому, що діти позивачки народилися ІНФОРМАЦІЯ_1.

Втім, як зазначено в п. п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при розгляді справ названої категорії суди мають ураховувати, що відповідно до п. 2 розд. VII "Прикінцеві положення" СК України норми законодавства, які регулювали шлюбно-сімейні правовідносини, втратили чинність із 1 січня 2004 р., за винятком норм розд. V "Акти громадянського стану" Кодексу про шлюб та сім'ю України, які зберігають чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття спеціального закону. А оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС Ураїни, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Як убачається з позовної заяви, з якою позивачка звернулася до суду, вона також не посилалася на ст. 53 КпШС Ураїни і заявляла вимоги саме про визнання батьківства, а не про встановлення батьківства, як це було передбачено ст. 53 КпШС Ураїни.

Зазначене свідчить про те, що у суду не будо правових підстав для застосування для вирішення спору по даній справі положень ст. 53 КпШС України.

Відповідно до ст.. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. У разі коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька згідно ст. 126 СК України визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини згідно ст.. 128 СК України може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. При цьому позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі і з заявою про реєстрацію дітей до органу державної реєстрації актів цивільного стану не зверталися, тому спір між сторонами слід було вирішувати на підставі ст.. 128 СК України.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) відповідно до статей 213, 215 ЦПК України має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Як убачається з матеріалів справи, в ній відсутні будь - які докази, що підтверджують заявлені позовні вимоги. Зазначені в позовній заяві свідки допитані судом не були, будь - яких письмових доказів, як - то довідки та інше, що свідчили б про фактичне проживання сторін разом, про час такого проживання суду також надано не було. Пояснення позивачки в судовому засіданні, як сторони по справі не можуть бути прийняті як докази по справі, так як враховуючи положення ст.. 58,59 ЦПК України про належність та допустимість доказів, а також положення ст.. 57 ЦПК України про те, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків, пояснення позивачки в даному випадку, які отримані не за процедурою допиту свідків (ст.. 184 ЦПК України) не можуть використовуватися як засіб доказування. Справа була розглянута без участі відповідача. Судово-генетична експертиза по справі не призначалася судом першої інстанції взагалі. За таких обставин достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у суду першої інстанції не було.

В апеляційній скарзі та під час розгляду справи в апеляційній інстанції відповідач в категоричній формі заперечує наведені позивачкою обставини та свою причетність до народження дітей, посилаючись на те, що позивачка мала статеві стосунки і з іншими чоловіками.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачкою також не було надано будь - яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи апеляційною інстанцією, вона жодного разу у судове засідання не з'явилася, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10.07.2013 року за клопотанням відповідача по справі була призначена судово - медична молекулярно - генетична експертиза, на вирішення якої було поставлено питання про те, чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. В тексті даної ухвали позивачці були роз'яснені положення ч.1 ст. 146 ЦПК України про те, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Копію даної ухвали позивачка та її представник отримали 16.07.2013 року ( а. с. 106, 106»а»). Вперше проведення експертизи було призначено експертною установою на 08 серпня 2013 року, однак сторони на неї не з,явилися через неповідомлення їх про час та дату проведення. Повторне проведення експертизи було призначено на 22 жовтня 2013 року. Листом від 02.10.2013 року сторони були повідомлені про час і місце проведення експертизи. В листі сторонам знову були роз'яснені положення ст.. 146 ЦПК України ( а. с. 113). Даний лист сторони отримали: відповідач - 09.10.2013р., а позивачка 08.10.2013р. ( а. с. 114). Згідно повідомлення Донецького обласного бюро судово - медичної експертизи від 22 жовтня 2013року ( а. с. 132) відповідач на експертизу 22.10.2013р. з,явився, а позивачка з дітьми - не з,явилися. Черговим днем проведення експертизи було визначено 20 грудня 2013 року, про що сторони були повідомлені листом від 10 грудня 2013р., в якому сторонам також було роз,яснено положення ст.. 146 ЦПК України ( а. с. 120). Даний лист було отримано відповідачем та представником позивачки ОСОБА_6 18 грудня 2013р. ( а. с. 122). Не зважаючи на це позивачка з дітьми на експертизу 20 грудня 2013р. не з,явилася ( а. с. 133). Справа до розгляду апеляційним судом призначалася неодноразово, в тому числі і на 25 грудня 2013р., 15 січня 2014р. та 05 лютого 2014р. В листах - повідомленнях про час і місце розгляду справи позивачці також роз'яснювалися положення ст. 146 ЦПК України. В листі від 16 січня 2014р., в якій позивачці повідомлялося про те, що справа буде розглядатися 05 лютого 2014 року, позивачка була попереджена, що у разі неявки її в судове засідання та не повідомлення про причини її неявки на експертизу, справа буде розглянута по матеріалам, які в ній знаходяться з застосуванням положень ст.. 146 ЦПК України ( а. с. 140). Дане повідомлення позивачка та її представники отримали 21 та 22 січня 2014 року. Не зважаючи на це, позивачка до судового засідання 05 лютого 2014 року не з,явилася, про причини своєї неявки ні на експертизу, ні в судове засідання не повідомила. Згідно листа Донецького обласного бюро судово - медичної експертизи від 27.01.2014р. проведення молекулярно - генетичної експертизи можливо лише у тому випадку, коли кожен з батьків разом з дітьми одночасно у присутності один одного здадуть зразки крові для початку дослідження, однак позивачка 22.10.2013р. та 20.12.2013р. на відміну від відповідача з дітьми на експертизу не з,явилася.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі, а саме те, що позивачка, якій неодноразово було роз'яснено положення ст.. 146 ЦПК України, неодноразово не з'явилася на експертизу, не повідомила суд про наявність поважних причин для такої неявки, тобто ухилилася від її проведення, апеляційний суд вважає можливим відмовити у визнанні факту, для з'ясування якого експертиза була призначена, а саме у визнанні того факту, що відповідач - ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зважаючи на дані обставини, а також на відсутність у справі будь - яких інших доказів, що підтверджують заявлені позовні вимоги про визнання батьківства відповідача щодо дітей позивачки, а також про наявність кровного споріднення відповідача та дітей позивачки, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В зв'язку з викладеним не підлягають задоволенню також позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей, так як обов'язок по утриманні неповнолітніх дітей згідно ст.. 180 СК України несуть саме батьки, а у визнанні того, що відповідач є батьком дітей позивачки відмовлено. Тому рішення суду першої інстанції і в цій частині позовних вимог слід скасувати та ухвалити нове про відмову у їх задоволенні.

При цьому у разі скасування рішення, ухвалене у справі додаткове рішення згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» втрачає свою силу.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 121, 126, 128, 180 СК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Перевальського районного суду Луганської області від 01 вересня 2011 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства щодо ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку ( доходу ) щомісячно до повноліття дітей - відмовити через їх необґрунтованість.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді