ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2014 року Справа № 876/32/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Большакової О.О., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу начальника відділу державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції Ткачука І.В. на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2013 року по справі №351/2202/13-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції, старшого державного виконавця Чичули Ю.І. про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
02.09.2013р. ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суду із позовом, в якому просив визнати дії начальника ВДВС Снятинського РУЮ Івано-Франківської області при виконанні виконавчого листа та рішення суду неправомірними; зобов'язати ВДВС Снятинського РУЮ Івано-Франківської області (далі-ВДВС) здійснити всі виконавчі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та виконати рішення суду, відновити провадження скасувавши попередню постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №36980066. Винести окрему ухвалу та направити у вищестоящу організацію та прокуратуру для відповідного реагування на дії начальника ВДВС Снятинського РУЮ Івано-Франківської області.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.09.2013р. в порядку ст.52 КАС України в якості співвідповідача залучено старшого державного виконавця ВДВС Чичулу Ю.І.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.11.2013р. позов задоволено частково: скасовано постанову старшого державного виконавця ВДВС Чичули Ю.І. від 27.03.2013р. про закінчення виконавчого провадження; зобов'язано старшого державного виконавця ВДВС Чичулу Ю.І. здійснити усі необхідні дії щодо виконання виконавчого листа №2а-1057/2010, виданого 11.02.2013р. Снятинським районним судом про зобов'язання УПФУ в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити позивачці перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії інваліда II групи, виходячи з розміру 8 розмірів мінімальних пенсій за віком з 12.05.2010р. та додаткової пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції начальник ВДВС оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції від 08 листопада 2013 року та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати пов'язані із розглядом даної справи. Вважає, що оскільки боржником по спірному виконавчому провадженні здійснено нарахування спірних виплат, а фінансування витрат пов'язаних з нарахуванням пенсії по Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнибильської катастрофи» та Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а такі на час закінчення виконавчого провадження відсутні, а тому державний виконавець правомірно закінчив виконавче провадження. Підстав для накладення штрафу на боржника за невиконання не було, оскільки виплати не були здійсненні через відсутність коштів у бюджеті.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1.ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.03.2013р. старшим державним виконавцем Чичулою Ю.І. відкрито провадження за виконавчим листом №2а-1057/2010, виданий 11.02.2013р. Снятинським районним судом про зобов'язання УПФУ в Снятинському районі Івано-Франківської області (далі-Управління) здійснити позивачці перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії інваліда II групи, виходячи з розміру 8 розмірів мінімальних пенсій за віком з 12.05.2010р. та додаткової пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2013р. боржнику надано строк для добровільно виконати рішення до 26.03.2013 року.
Рішення суду Управлінням виконано частково: проведено перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_2, в частині виплати не виконано, через відсутність бюджетних коштів.
27.03.2013р. старшим державним виконавцем Чичулою Ю.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з покликанням на п.11 ч.1 ст.49 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» в якій зазначено, що Управлінням добровільно проведено нарахування пенсії позивачки, але виплата коштів згідно з розпорядження буде проведена після надходження грошових коштів на виплату пенсій з Державного бюджету в бюджет Пенсійного фонду.
22.08.2013р. начальником ВДВС надано відповідь позивачці про те, що старшим державним виконавцем зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок її пенсії, що було ним здійснено, однак кошти за таким перерахунком не сплачені.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не було подано суду доказів про добровільне виконання рішення суду в частині перерахування пенсії позивачки.
Слід зауважити, оскільки згідно вимог ст.30 вищезгаданого Закону для виконання вищезгаданого виконавчого листа виконавцю надано шестимісячний строк, а тому враховуючи ту обставину, що з моменту відкриття виконавчого провадження (15.03.2013р.) та до моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (27.03.2013р.) сплило лише 12 днів, з чого колегія суддів приходить до переконання, що державним виконавцем не було вжито належних заходів для виконання виконавчого листа та передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Належних і допустимих доказів того, що державними виконавцем вчинялись всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, суду не надано.
Окрім цього, як вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження №36980066 від 27.03.2013 р., виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Згідно зі статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
З урахуванням наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не було, тим більше із посиланням на вказані вище норми Закону України «Про виконавче провадження».
Рішення суду, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України в силу ч. 5 ст. 124 Конституції України.
Слід зауважити, що з врахуванням вимог ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець мав повноваження звернутись до суду, який видав виконавчий документ з заявою про зміна способу і порядку виконання рішення за наслідком отримання від Управління відповіді щодо нарахувань спірних сум: зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат, проте не вчинивши цього виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону та скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не впливають на правомірність постанови суду першої інстанції, тому підставою для її задоволення бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу начальника відділу державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції Ткачука Івана Васильовича залишити без задоволення, а постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2013 року по справі №351/2202/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: О.О. Большакова
Н.В. Ільчишин