Судове рішення #35271221


Справа № 435/85/13

Провадження № 11кп/782/10/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


2014 року лютого місяця 11 дня

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді Бас О.Є.

Суддів Руденко В.В. та Каткова І.А.

при секретарі Лямзіної О. А.

з участю прокурора Скворцової А.Ю.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.10.2013р, -


В С Т А Н О В И Л А :


Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.10.2013р.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Луганська, громадянин України, освіта середня,

одружений, не працюючий, раніше засуджений: - 23.04.2002 р.

Кам'янобрідським районним судом м. Луганська за ст. 15 ч. 2 - ст.185 ч. 3

КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2

роки; постановою Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від

16.12.2003 р. направлений в місця позбавлення волі на зазначений термін;

- 06.05.2004 р. Кам'янобрідським районним судом м. Луганська за ст. 296

ч.4, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; - 02.11.2006 р.

Жовтневим районним судом м. Луганська за ст. 186 ч. 2, ст. 304, ст. 70, ст. 71

КК України до 5 років позбавленя волі; звільнений за постановою

Краснодонського міського суду Луганської області від 15.07.2010р. умовно-

достроково на 1 рік 4 дні; - 23.11.2010 р. Краснодонським міським судом

Луганської області за ст.190 ч.2, ст.71 КК України до 1 року 6 місяців

позбавлення волі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Запобіжний захід залишений у вигляді тримання під вартою. Строк покарання обчислено з 06.04.2012р., тобто з часу затримання.


ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженець м. Владивосток Російської Федерації, громадянин України,

освіта середньо-спеціальна, розлучений, не працюючий, раніше засуджений:

- 21.07.2003р. Жовтневим районним судом м. Луганська за ст.187 ч. 2, ст. 69

КК України до 3 років позбавлення волі; - 11.11.2009р. Кам'янобрідським

районним судом м. Луганська за ст. 358 ч. 2 КК України до 1000 гривень

штрафу на користь держави; - 31.10.2011 р. Куликівським районним судом

Чернігівської області за ст. 309 ч. 1, ст. 315 ч. 1 КК України до 2 років

обмеження волі з випробувальним терміном 1 рік, зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_3,

проживаючий за адресою: АДРЕСА_4,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

У силу ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком покарання за вироком від 31.10.2011р. Куликівського районного суду Чернігівської області у вигляді 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід залишений у вигляді тримання під вартою. Строк покарання обчислено з 02.04.2012р., тобто з часу затримання.


ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.1 ст.304 КК України виправдано.

Доля речових доказів вирішена відповідно до положень ст.100 КПК України.


Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, однак відносно нього вирок ніким не оскаржується.


За вироком суду, повторно, 30.03.2012р., біля 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_2, знаючи про те, що на території ПАТ „Луганськтепловоз", розташованого за адресою: м.Луганськ, вул. Фрунзе, 107, знаходяться вироби з металу, маючи намір на скоєння тайного викрадення чужого майна (крадіжку), діючи за попередньою змовою з раніше знайомим ОСОБА_3, прибув на берег річки Лугань в районі цеху автоматичних систем управління. Знаходячись в даному місті ОСОБА_2 згідно наявного договору зі ОСОБА_3 вбрід перейшов на інший берег річки, залишивши останнього спостерігати за навколишнім оточенням. Далі ОСОБА_2 через отвір в заборі проник на територію ПАТ „Луганськтепловоз", де біля адміністративної будівлі ПАТ „Локомотивресурс" побачив металеві стійки, які лежали на землі. Після цього, реалізуючи свій злочинний намір, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, став переносити вказані металеві стійки до забору, яким огороджена частина території ПАТ „Луганськтепловоз", де його чекав ОСОБА_3 Далі ОСОБА_2 перекинув через забор 11 стійок, які потрапили у річку, після чого разом із ОСОБА_3 переніс на інший берег річки 11 металевих стійок, довжиною 1 метр, з фланцями розміром 0,2х0,2м на кінцях стійок.

Викрадені 11 стійок ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 у подальшому привласнили, та реалізували у якості металобрухту, чим завдали матеріальної шкоди ПАТ „Локомотивресурс" на суму 5445 гривень 00 копійок.

Повторно, 02.04.2012р., приблизно о 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_2, знаючи про те, що на території ПАТ „Луганськтепловоз", розташованогоза адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, знаходяться вироби з металу, маючи намір на скоєння тайного викрадення чужого майна (крадіжку), діючи за попередньою змовою з раніше знайомим ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, прибув на берег річки Лугань, в районі цеху автоматичних систем управління. Знаходячись в даному місті ОСОБА_2 згідно наявного між ними договору, разом зі ОСОБА_3 вбрід перейшов на інший берег річки, залишивши неповнолітнього ОСОБА_4 спостерігати за навколишнім оточенням. Далі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через отвір в заборі проникли на територію ПАТ „Луганськтепловоз", де біля адміністративної будівлі ПАТ „Локомотивресурс" побачили металеві стійки, довжиною 1 метр, з фланцями розміром 0,2х0,2м на кінцях, які лежали на землі. Після цього, реалізуючи свій злочинний намір, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, перенесли 12 стійок до забору, яким огороджена частина території ПАТ „Луганськтепловоз", де їх чекав ОСОБА_4 Далі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перекинули через забор 12 стійок, які потрапили у річку, з метою подальшого переправлення їх на інший берег та викрадення. Однак останні були помічені співробітниками охорони та покинули місце злочину, залишивши викрадене у річці на території ПАТ „Луганськтепловоз", не намагаючись його привласнити. Продовжуючи свій злочинний намір 02.04.2012р., приблизно о 6 годині 00 хвилин, скориставшись тим, що співробітники охорони не спостерігали за оставленими у річці стійками, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4 повернулися до річки, де витягли із неї викрадені ними у цю ніч 12 стійок, які у подальшому привласнили, та винесли за територією підприємства, чим завдали матеріальної шкоди ПАТ „Локомотивресурс" на суму 5941 гривня 89 копійок.


В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.185 КК України на ч.2 ст.185 КК України, призначити йому покарання, яке буде відповідати нормам діючого законодаства та змінити йому запобіжний захід на підписку про невиїзд. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 в апеляції надає свої пояснення стосовно вчиненого кримінального правопорушення.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 зазначає такіж вимоги, як і в самій скарзі, а також звертає увагу на порушення судом першої інстанції ст.ст.9, 410, 411 КПК України. Обвинувачний ОСОБА_2 просить суд переглянути аркуші справи 3, 10, 13, 20, 33-34 тома №1 та аркуші справи 124-138 тома №2, де, як він вважає, мають місце явні фальсіфікації. Також в доповненнях він дає багаточисельні пояснення стосовно вище зазначених подій.


В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 дає пояснення стосовно подій, які мале місце 02.04.2012р. Крім того, зазначає, що було порушено його право на захист, оскільки він подавав клопотання, що не розуміє українську мову та бажає , щоб справа розглядалась російською мовою, що в ході судового слідства він неодноразово звертався зі скаргами у прокуратуру м. Луганська, воєнну прокуратуру м.Луганська, прокуратуру Жовтневого району, Генеральну прокуратуру України стосовно неправомірних дії співробітників міліції. Обвинувачений ОСОБА_3 звертає увагу на дії прокурора Комарницького М.В., який не надав жодного речового доказу по факту проникнення на територію завода „Луганськтепловоз".

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 просить перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.185 КК України на ч.2 ст.185 КК України, призначити йому покарання, яке буде відповідати нормам діючого законодаства, а також звертає увагу на порушення прокурором Комарницьким М.В. у судових дебатах п.п.2,3,10,15,16,21 ч.1 ст.7 КПК України, він висловив свою думку відносно подій , навіть не відкривши матеріали кримінальної справи. Разом з цим, обвинувачений ОСОБА_3 вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст.9, ст.22, ч.ч.2,3 ст.23, ч.6 ст.97, ст.410, ст.411 КПК України. Також в доповненнях він дає багаточисельні пояснення стосовно вище зазначених подій та порядку ведення судового засідання суддею Сергєєвим В.М., звертає увагу на незаконність постановленого вироку та утримування його під вартою.


Заслухавши суддю- доповідача, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_3, який уточнив апеляційні вимоги та просив суд скасувати вирок і призначити новий судовий розгляд , оскільки було порушено його право на надання перекладача, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав подані апеляційні скарги та наполягав на задоволенні їх доводів, з'ясувавши, що ОСОБА_3 заявляв письмове клопотання щодо нерозуміння української мови, яке судом не оголошувалось та не розглядалось, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційних скарг обвинувачених та вказував на те, що сплили розумні строки тримання під вартою обвинувачених, оскільки майже два роки такі знаходяться ув'язненими, наполягав на зміні запобіжного заходу та спирався на рішення Європейського Суду , прийнявши до уваги подане обвинуваченим ОСОБА_2 клопотання про зміну запобіжного заходу, вислухавши прокурора, який підтримав вимоги апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та просив , скасувавши вирок суду першої інстанції, призначити новий судовий розгляд, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченим, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області приходить до наступних висновків.


Згідно ст. 29 КПК України- слідчий суддя, суд, слідчий чи прокурор забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють.

Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.


Апеляційним судом у рамках перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 була проведена перевірка доказами, згідно яких встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_3 до Жовтневого районного суду м. Луганська було надано письмое клопотання ( т. 3 а.с.51), в якому він зазначав, що на підставі ст. 29 ч.2 КПК України просить вести судочинство російською мовою, оскільки іншою мовою не володіє.


В ході судових процесів, які відбувались у Жовтневому районному суді м. Луганська по даному кримінальному провадженню, це клопотання судом не оголошувалось, не розглядалось та по ньому рішення не приймалось, оскільки перекладач так і не був залучений обвинувачсеному та судові рішення і інші процесуальні документи, в тому числі і довідка про права та обоів'язки обвинуваченого, не були перекладені на рідну мову ОСОБА_3


Колегія судді вважає це істотним порушенням права на захист обвинуваченого, у зв'язку з чим на підставі ст. 410 КПК України вирок суду підлягає скасуванню.


Оскільки це право ОСОБА_3 було порушено на стадії судового розгляду, а суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 420, ч.1 ст. 421 КПК України позбавлений можливості винести новий вирок тому, що з цих підстав немає апеляційних вимог прокурора та потерпілого, а обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_1 наполягають на призначенні нового судового розгляду, з чим погоджуються обвинувачений ОСОБА_2 та прокурор, колегія суддів вважає за необхідне при скасуванні вироку, призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження.


Апеляційні вимоги обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у частині правильності кваліфікації, неправильності проведення досудового слідства та неповноти судового розгляду не можуть бути розглядом у даній стадії та підлягають розгляду при новому судовому засіданні.


Щодо ОСОБА_4 вирок ніким не оскаржувався, але підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки дії всіх обвинувачених пов'язані єдиними подіями та часом.


Згідно вимог апеляційних скарг обвинувачені зазначають, що тривалий час знаходяться під вартою.

При апеляційному розгляді встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий та взятий під варту з 02.04.2012р., обвинувачений ОСОБА_2 - з 06.04.2012р. , обвинувачений ОСОБА_4 - з 21.12.2012р., але по другому кримінальному провадженню.


Обвинувачений ОСОБА_4 знаходиться під вартою за вироком Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 16 квітня 2013року та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, тому йому слід залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без вирішення питання про продовження строку тримання під вартою по даному кримінальному провадженню, оскільки саме по цьому кримінальному провадженню йому не обирався запобіжний захід у вигляді тримання під варто.


А відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 колегія суддів вважає за необхідне змінити запобіжний захід, виходячи з наступного.


Згідно вимог ч.3 ст. 5 Конвенції ( правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 06.01.2008р. ( справа Єлоїва проти України) та від 10.02.2011р.( справа Харченко проти України), зазначено, що розумність строку тримання під вартою не може оцінуватись абстрактно, навідь обгрунтоване обвинувачення у скоєнні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого.

У даному випадку при апеляційному розгляді встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 утримуються під вартою майже два роки, клопотання про продовження строку тримання під вартою Жовтневим районним судом м. Луганська ( ухвали від 29.05.2013р. та від 28.08.2013р. т. З а.с.88, 108) були розглянуті з порушенням терміну утримування під вартою обвинувачених, оскільки 29.05.2013р. суд першої інстанції не визначив термін дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а ухвалою від 29.08.2013р. продовжив строк тримання обвинувачених під вартою поза межами двомісячного строку, оскільки з 29.05.2013р. такий термін спливав 29.07.2013р., але судове рішення не приймалось, а продовження відбулось аж 29.08.2013р.

Крім того при розгляді питань про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 29.05.2013р. та 29.08.2013р. у судовому засіданні приймав участь прокурор Комарницький М.В., щодо якого немає в матеріалах кримінального провадження постанови про покладення на нього обов'язків процессуального керівника, а також загальний судовий розгляд був проведений з грубим порушенням кримінальногого процесуального закону, у тому числі права обвинуваченого на захист, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.


Колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням встановлених порушень прав обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при вирішенні питань про обрання та продовження строку тримання під вартою, а також виходячи з моменту розімності таких термінів, змінити у відношенні них запобіжний захід на особисте зобов'язання.


На підставі викладеного, керуючись ст. 402, 405, 410, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області , -

У Х В А Л И Л А :


Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.10.2013р. відносно ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , засуджених за ч.3 ст. 185 КК України, та виправданих за ч.1 ст. 304 КК України, скасувати.


По даному кримінальному провадженню призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.


Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою змінити на особисте зобов'язання, звільнивши їх з-під варти негайно у залі суду.


Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4- залишити у вигляді тримання під вартою.


Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.


Судді:


Катков І.А. Бас О.Є. Руденко В.В.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація