Справа № 382/2656/13-ц Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.

Провадження № 22-ц/780/562/14 Доповідач у 2 інстанції Сушко

Категорія 05.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю,М.,

при секретарі: Бобко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 11 грудня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1, зацікавлені особи: Відділ державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції в Київській області, ОСОБА_2 на постанову відділу ДВС про повернення виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді скаржник ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до суду посилаючись на те, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Київської області, знаходиться виконавчий лист № 1-147, виданий 21 жовтня 2010 року для примусового виконання рішення Яготинського районного суду Київської області, про стягнення із ОСОБА_2 на її користь матеріальної шкоди в розмірі -21 388,42 грн.та 30 000 грн. моральної шкоди. 25 жовтня 2013 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу на підставі п.2 ч.І ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає дану постанову незаконною, та просила дану постанову скасувати, визнати дії головного державного виконавця ВДВС Цимбал Н.В. неправомірними та зобов'язати державного виконавця вчинити дії передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» по виконанню рішення суду.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 11 грудня 2013 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу про задоволення її скарги, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи. Вважає, що державним виконавцем не в повному обсязі вчинено виконавчі дії, зокрема не скеровано подання до суду про тимчасову заборону виїзду за кордон ОСОБА_2 та вважає, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах виконавчого провадження повних даних щодо майнового стану боржника відсутні правові підстави для повернення їй виконавчого документа.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державну виконавчу службу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення були прийняті відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд обгрунтовував свої висновки тим, що у боржника відсутнє майно на яке можливо накласти стягнення, в матеріалах справи наявна квитанція від 23.10.2013р. про оплату 150,00грн. Крім того боржник постійно з'являється до державного виконавця за його викликами та надає квитанції про сплату аліментів та боргу на користь стягувача, надаючи пояснення щодо часткової сплати боргу у зв'язку з тяжким матеріальним становищем. Крім того відсутні докази того, що боржник має намір уникнути виконання рішення шляхом залишення території України.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.2 ст.47 цього Закону про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

З матеріалів виконавчого провадження № 380/3, досліджених судом першої інстанції і приєднаних до справи вбачається, що державний виконавець не вжив усіх заходів для виявлення майна боржника.

Зокрема у матеріалах виконавчого провадження відсутні запити до банківських установ про наявність грошових вкладів та до пенсійного фонду про наявність можливих пенсійних нарахувань.

Фактично державним виконавцем не з'ясоване питання перебування боржника в шлюбі та наявності спільного майна подружжя, яке можливо зареєстровано на дружину боржника, наявність у боржника закордонного паспорту та можливі перетини кордону боржника в тому числі з метою відпочинку чи відряджень.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що суд дав неналежну оцінку встановленим у справі обстаивнам в тому числі матеріалам виконавчого провадження, що призвело до порушення прав стягувача. Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення скарги.

Згідно п.2 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи і підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що скарга стягувача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, в частині визнання протиправних дії державного виконавця, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувану та зобов'язання державного виконавця вчинити передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» дії для виконання рішення про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки державним виконавцем всупереч вимогам закону не було вжито всіх заходів для виявлення майна боржника.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 11 грудня 2013 року скасувати та постановити нову, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Цимбал Н.В., щодо повернення виконавчого документа від 25 жовтня 2013 року.

Постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Цимбал Н.В. про повернення виконавчого документа від 25 жовтня 2013 року скасувати.

Зобов'язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Цимбал Н.В. вчинити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії для виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2010 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21388,42 грн. матеріальної шкоди та 30000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: