АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

___________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

12 лютого 2014 року місто Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

з участю:

прокурора - Ємця А.А.,

провівши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні попередній розгляд справи за апеляціями засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Також за вказаним вироком засуджений ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України до шести років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна, та за ч. 1 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді шести років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду першої інстанції засуджений ОСОБА_1, його захисник ОСОБА_2 та прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подали апеляції, в яких:

- засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок районного суду у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу внаслідок суворості і постановити новий вирок, яким призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України;

- захисник ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та призначити останньому покарання за вчинення інкримінованих злочинів із застосуванням положень ст. ст. 69, 75 КК України;

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання степеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді семи років позбавлення волі, без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 309 КК України у виді двох років позбавлення волі та, на підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді семи років позбавлення волі, без конфіскації майна.

____________________________________

Справа № 11/796/179/2014

Категорія КК: ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України

Головуючий у суді першої інстанції: Чаус М.О.

Доповідач: Лашевич В.М.

Хоча дана справа призначена судом першої інстанції до апеляційного розгляду на 17 лютого 2014 року на 11 годину 00 хвилин, однак вона винесена апеляційним судом до попереднього розгляду для вирішення питань, передбачених ст. ст. 357, 359 КПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, який вважав за необхідне повернути справу до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 344, 351 - 354 КПК України, апеляційний суд погоджується з нею, виходячи з наступного.

На час розгляду апеляційним судом даної кримінальної справи набрав чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року (надалі КПК України).

Відповідно до п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, який набрав чинності 20 листопада 2012 року, кримінальні справи, які до набрання чинності новим КПК України надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами апеляційної інстанції в порядку, який діяв до набрання чинності цим КПК, тобто в порядку КПК України (1960 року).

У відповідності до ст. 344 КПК України (1960 року), копія вироку вручається засудженому в триденний строк після проголошення вироку.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції не виконано, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про отримання засудженим ОСОБА_3 копії вирокуДніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року.

Згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України (1960 року), апеляція на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи, 14 жовтня 2013 року засуджений ОСОБА_1 отримав копію вироку районного суду від 03 жовтня 2013 року (т. 2, а. с. 180). При цьому апеляцію ним було подано 30 жовтня 2013 року, тобто з пропуском п'ятнадцяти добового строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, а клопотання про відновлення цього строку він не заявив. В свою чергу, районний суд, отримавши таку апеляцію, не виконав вимог ч. 1 ст. 353 КПК України (1960 року).

Більш того, у своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати вирок районного суду та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, тобто пом'якшити призначене йому покарання.

У відповідності до ч. 1 ст. 378 КПК України (1960 року), апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

В даному випадку апеляція засудженого не відповідає вимогам, встановленим ст. 350 КПК України (1960 року), оскільки в результаті розгляду кримінальної справи суд апеляційної інстанції не може прийняти рішення, про яке у своїй апеляції просить ОСОБА_1, а саме постановити новий вирок для пом'якшення покарання засудженому.

Також, згідно ч. 2 ст. 351 КПК України (1960 року), засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи. При цьому йому одночасно роз'яснюється право протягом п'яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення на апеляцію.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про отримання засудженим ОСОБА_1 копій апеляцій захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, то місцевий суд не виконав вищевказаних вимог КПК України (1960 року).

Зазначені обставини свідчить про те, що апеляції засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не можуть бути розглянуті у призначений районним судом строк, а тому кримінальна справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст. ст. 344, 351 - 354 КПК України (1960 року).

Керуючись п. 11 Перехідних Положень КПК України та ст. ст. 357, 359 КПК України (1960 року), апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу відносно ОСОБА_3, засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України, та ОСОБА_1, засудженого за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, повернути до Дніпровського районного суду міста Києва для виконання вимог, передбачених ст. ст. 344, 351 - 354 КПК України (1960 року).

Суддя

Апеляційного суду міста Києва: ЛашевичВ.М.