№ справа:106/8339/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Лантратова Антоніна Іванівна

№ провадження:11-кп/190/168/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.

_________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2014 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Язєва С.О.,

Суддів -Опанасюка О.Д., Дорошенко Т.І.,

при секретарі -Павленко М.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 106/8339/13-к за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури м. Євпаторії Борзикової К.В. на вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 09 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Євпаторії АР Крим, громадянина України, середньої освіти, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки: не змінювати місце проживання без відома органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично реєструватися у органах кримінально-виконавчої інспекції.

Вирішено питання щодо речових доказів.

за участю прокурора обвинуваченого- Бородіної І.Т., - ОСОБА_7,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі старший прокурор прокуратури м. Євпаторії Борзикова К.В. просить вирок скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання за ст. 187 ч. 2 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також просить змінити запобіжний захід, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Свої вимоги мотивує тим, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_7 були правильно кваліфіковані за ст. 187 ч.2 КК України, а судом безпідставно були перекваліфіковані на ст. 186 ч.2 КК України, оскільки ні в ході досудового слідства ні в судовому засіданні не здобуто доказів, що потерпілий ОСОБА_10 втрачав свідомість. Апелянт зауважує, що судом безпідставно не взяті до уваги покази свідка ОСОБА_11 стосовно того, що коли він підійшов до потерпілого, останній знаходився без свідомості, крім того потерпілий не зміг точно вказати кількість ударів які були йому нанесені, що підтверджує його покази про дезорієнтацію у просторі. Прокурор в апеляційній скарзі посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, а саме при призначенні покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що вину ОСОБА_7 в повному обсязі фактично не визнав, та кримінальне правопорушення відноситься до умисного корисливого злочину, тому підстав для застосування ст. 75, 76 КК України у суду не було.

У запереченнях на апеляцію захисник вважає її необґрунтованою, а вирок законним та справедливим.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, а обвинувачений та його захисник просив вирок залишити без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, 21.09.2013 року, приблизно о 02:00 годині ОСОБА_7, вступивши в злочинну змову з невстановленою слідством особою, знаходячись біля стадіону «Авангард», на перехресті пр. Леніна та вул. Фрунзе, м. Євпаторії, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, домовившись з невстановленою особою, і розподіливши ролі, застосували до ОСОБА_10 фізичне насильство, що виразилося в нанесенні невстановленою особою одного удару кулаком у голову та одного удару в обличчя, тим самим заподіявши ОСОБА_10 тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя чи здоров'я у момент заподіяння, внаслідок чого потерпілий втратив можливість чинити опір, впав на землю.

Після чого, ОСОБА_7, скориставшись тим, що потерпілий був дезорієнтований у часі та не чинив опору, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 6500 гривень, мобільним телефоном марки «Самсунг С6712», в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_1, імей: НОМЕР_2, вартістю 1200 гривень, який був укомплектований сім-картами операторів «МТС» і «Київстар», що не представляють матеріальної цінності, шкіряним чохлом, чорного кольору, вартістю 70 гривень, після чого ОСОБА_7 та невстановлена слідством особа з місця скоєння злочину зникли, тим самим завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_10, на загальну суму 7770 гривень.

У ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани - в потиличній області справа в 10 см. від верхнього краю вушної раковини, на передній поверхні підборіддя справа в області гілки щелепи, в області підборіддя зліва в 3,5 см. від серединної сагітальної лінії, які утворилися від дії тупих предметів або ударів об них, давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку 21.09.2013 року, наявні тілесні ушкодження не потягли за собою розлад здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів, виконавши вимоги ст. 405 КПК України, вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи при цьому з наступних мотивів.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 187 КК України не визнав, а визнав провину за ч.2 ст. 186 КК України, чим його вина підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, зібраних у встановленому законом порядку, дослідженим в судовому засіданні та яким суд дав належну оцінку:

- згідно показів потерпілого ОСОБА_10 пояснив, що в ніч з 20.09.2013р. на 21.09.2013р. його побили і пограбували. У той день знайомий повернув йому борг у сумі 10000 гривень. Також в той же день на роботі він святкував день народження співробітниці та випив приблизно 200 гр. горілки. Закінчивши роботу, о 23:00 год. - 23:30 год. він у парку ім. Фрунзе біля кафе «Рандеву» покупав шаурму і мінеральну воду. При цьому він діставав з кишені гроші і знову поклав їх у внутрішню кишеню одягненої на ньому куртки. Потім він хотів зайти на дискотеку, але його не пустила охорона, тому що він знаходився у стані сп'яніння. Далі він пішов до дому по вул. Фрунзе і коли він повертав на пр. Леніна, у цей момент він відчув удар по голові ззаду, від якого він втратив орієнтацію, і впав на землю. Впавши він став закривати голову руками, оскільки думав, що його будуть бити, але його більше не били. Хто саме наніс йому перший удар по голові він не бачив, оскільки його вдарили ззаду. Після удару по потилиці він був дезорієнтований, свідомість не втрачав, оскільки після ударів і падіння на землю все відчував і бачив. Припускає, що рану на потилиці міг отримати при падінні спиною на землю, рани на обличчі отримав від удару, хоча також міг отримати і від падіння. Скільки чоловіків його били він не бачив, але він відчував двох чоловіків. Над ним нахилилися двоє чоловіків. Потім він відчув як розстібнули його куртку і з карману куртки витягли гроші і мобільний телефон. Гроші були у куртці у внутрішній кишені, а телефон був у зовнішній кишені куртки. Потім чоловіки втекли і одразу до нього підійшли працівники міліції, яким він пояснив, що на нього напали і вкрали гроші. Потім працівники міліції пішли і він також пішов до дому. Приблизно о 06:30 год. його з дому забрали працівники міліції і він поїхав на огляд до судово-медичного експерта. Експерту він показав тілесні ушкодження на голові і обличчі, тілесних ушкоджень на тілі у нього не було. Також він розповів експерту, що у нього болить голова і експерт рекомендував йому звернутися до лікаря невропатолога за консультацією, але він не став цього робити, оскільки був зайнятий на роботі. Шкоду відшкодовано у повному обсязі, претензій матеріального характеру до ОСОБА_7 він не має, просить призначити покарання на розсуд суду;

- свідок ОСОБА_12, допитаний у судовому засіданні пояснив, що о третій годині ранку повертаючись з нічного клубу по пр. Леніна м. Євпаторії випадково зустрів свого знайомого ОСОБА_7Вони разом із ОСОБА_7 вирішили пройтися до парку ім. Фрунзе на море, подихати повітрям. На перехресті вони повернули на вулицю Фрунзе і шли далі. Коли вони шли ОСОБА_7 розмовляв з кимось по мобільному телефону, і він також намагався додзвонитися до своєї сестри. ОСОБА_7 йшов позаду нього, приблизно на відстані 10-12 кроків. Йому назустріч по вул. Фрунзе йшов раніше незнайомий чоловік, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і шатався при ходьбі, як потім з'ясувалося потерпілий ОСОБА_10. У той час коли вони порівнялися із ОСОБА_10, останній висловившись на його адресу нецензурною лайкою плюнув йому на рукав. На ОСОБА_10 була одягнена чорна куртка, яка була розстібнута. В цей час він дзвонив сестрі і зрозумівши, що ОСОБА_10 дуже п'яний, відштовхнув його у бік. ОСОБА_10 впав на спину і став махати руками і щось невнятно говорити. Зрозумівши, що з ОСОБА_10 усе нормально він пішов далі. Що за його спиною робив ОСОБА_7 він не бачив. Відійшовши на декілька кроків уперед і почувши шум він обернувся та побачив як на перехрестя заїхала машина з якою кричали нецензурною лайкою чоловіки і ОСОБА_7 який втікав. Злякавшись, що в машині знаходяться друзі чоловіка якого він щойно штовхнув, він також побіг за ОСОБА_7. Пробігаючи повз потерпілого він не розгледів на його обличчі тілесних ушкоджень. На даній ділянці було штучне освітлення, але воно було не дуже яскраве, тому обличчя людей не було чітко видне. У світло фар машини коли втікав не потрапляв. Після того як він втік з місця події він пішов до дому, а наступного дня поїхав на роботу;

- свідченням судово - медичного експерта ОСОБА_13, який допитаний у судовому засіданні пояснив, що по даному кримінальному провадженню він проводив експертизу №432 від 23.09.2013р. Усі тілесні ушкодження виявлені у потерпілого були зафіксовані у експертизі. Потерпілий пояснив, що на нього було здійснено напад і його пограбували. Тілесні ушкодження виявлені на голові у потерпілого і дві рани на обличчі, могли утворитися як від удару тупим предметом, так і внаслідок удару об тупий предмет, тобто при падінні на землю. Точно з'ясувати від чого утворилися тілесні ушкодження у потерпілого не виявилося можливим, оскільки рані не мали індивідуальних ознак, за якими можна було б це встановити. Зі слів потерпілого у експертизі вказано, що від удару по потилиці він втратив свідомість. Встановити точно, чи втрачав свідомість потерпілий від удару неможливо, тому, що при встановлені факту втрати свідомості він завжди опирається на відчуття людини, як вона це відчувала, а в даному випадку потерпілий не міг чітко пояснити як все відбувалося. Припускає, що потерпілий міг не втрачати свідомість, а просто бути оглушеним від удару. За зовнішнім виглядом у ОСОБА_10 не було явних ознак черепно-мозкової травми. Потерпілому було рекомендовано звернутися до лікаря невропатолога, для уточнення діагнозу «черепна- мозкова травма», тому, що він скаржився на головні болі.

- показам судово - медичного експерта ОСОБА_14, який допитаний у судовому засіданні пояснив, що тілесні ушкодження виявлені у потерпілого відносяться до легких, тобто не являються небезпечними для життя та здоров'я потерпілого у момент заподіяння. Об'єктивних даних стосовно того чи втрачав потерпілий свідомість у висновках експертизи не має. Експерт завжди при з'ясуванні питання про втрату свідомості опирається на пояснення особи. Тобто на її відчуття. Припускає, що потерпілий від удару по голові міг втратити свідомість, але зазначає, що у цей час він не міг би нічого бачити чи говорити

- свідок ОСОБА_11 допитаний у судовому засіданні пояснив, що працює на посаді заступника начальника відділу кримінального розшуку Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим. 21.09.2013 року приблизно о 04:30 год. - 05:00 год. він разом з двома співробітниками міліції ОСОБА_15 і ОСОБА_16, на автомобілі ОСОБА_16 поверталися з проведення слідчої дії по іншому кримінальному провадженню. Вони рухалися по вул. Фрунзе в м. Євпаторії по напрямку пр. Леніна. Проїжджаючи трамвайні шляхи на перехресті в алеї вони побачили двох чоловіків які наносили удари третьому чоловіку у область обличчя. Ділянка на якій все відбувалася була добре освітлена, але хто саме бив чоловіка він не розгледів. Вони заїхали на перехрестя і екстрено зупинилися та вийшли з машини. Поки вони паркували машину, він на декілька секунд втратив всіх трьох з виду. Потім коли він знову їх побачив, нападники нахилившись над потерпілим обшукували його і щось витягли. Усе що відбувалося він бачив з відстані 5-6 метрів. Вони стали кричати «зупинитися міліція». Почувши їх крики нападники стали втікати у бік їх машини, а потім розділившись побігли у різні сторони. ОСОБА_15 побіг за ОСОБА_7, а ОСОБА_16 поїхав на автомобілі за ОСОБА_12. Він підійшов до потерпілого. Потерпілий лежав на спині. У нього на обличчі була кров і він був у безсвідомому стані. Він став приводити потерпілого у свідомість. Коли потерпілий прийшов до тями він розповив, що на нього напали і вкрали гроші, та показував на кишеню куртки. Потерпілий знаходився у стані алкогольного сп'яніння, але міг усвідомлювати що з ним відбувалося. Потім він залишивши потерпілого пішов до інших співробітників, надати їм допомогу. Біля будинку суду він побачив ОСОБА_15 який затримав ОСОБА_7. Також до них приєднався ОСОБА_16, який пояснив, що інший нападник втік. ОСОБА_15 сказав, що ОСОБА_7 під час бігу щось викинув у кущі. Пішовши по шляху слідування ОСОБА_7, у кущах вони знайшли грошові кошти. Гроші лежали у одному місці кучею. ОСОБА_12 у той день вони не змогли затримати.

- свідок ОСОБА_16, який працює оперуповноваженим відділу кримінального розшуку Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, допитаний у судовому засіданні, дав аналогічні показання в суді, а також в частині того, що незаконні дії відносно потерпілого вчиняли ОСОБА_7 і ОСОБА_12. Крім того показав, що ОСОБА_7 також нахилившись над потерпілим витягнув з кишені останнього гроші. Звідки саме ОСОБА_7 витягнув гроші не бачив. ОСОБА_12 у той час стояв поряд;

- свідок ОСОБА_15, який працює оперуповноваженим відділу кримінального розшуку Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, допитаний у судовому засіданні дав показання аналогічним за змістом показам ОСОБА_11 та ОСОБА_16 Окрім того, показання потерпілого ОСОБА_10 та перерахованих свідків, узгоджуються також з письмовими доказами, дослідженими судом.

Окрім того, показання потерпілого ОСОБА_10 та перерахованих свідків, узгоджуються також з письмовими доказами, дослідженими судом:

- згідно рапорту від 21.09.2013 р. співробітники Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим повідомили про те що відбувалося на перехресті пр. Леніна і вул. Фрунзе в м. Євпаторія 21.09.2013р. Затриманим виявився ОСОБА_7 Даний факт було внесено до ЄДРДР ;(а.с.23- 24)

- заявою від 21.09.2013р., з якою ОСОБА_10 звернувся до міліції з приводу відкритого викрадення його майна з застосуванням насильства; (а.с.69)

- протоколом огляду місця події 21.09.2013р. було оглянуто місцевість розташовану поряд із будинком 32 по пр. Леніна в м. Євпаторія та виявлено грошові кошти в сумі 6500 гривень, купюрами номіналом 100 гривень і 200 гривень; (а.с. 26)

- згідно судово-медичної експертизи №432 від 23.09.2013 року у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани - в потиличній області справа в 10 см. від верхнього краю вушної раковини, на передній поверхні підборіддя справа в області гілки щелепи, в області підборіддя зліва в 3,5 см. від серединної сагітальної лінії, які утворилися від дії тупих предметів або ударів об них, давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку 21.09.2013 року, наявні тілесні ушкодження не потягли за собою розлад здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень( а.с. 30), що підтверджує вирок суду в частині застосування до потерпілого насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

- грошові кошти в сумі 6500 гривень виявлені під час огляду місця події 21.09.2013р. оглянуті у присутності понятих, визнані речовими доказами і передані під розписку потерпілому ОСОБА_10 (а.с.31-34);

- розпискою ОСОБА_10 від 30.09.2013 р. підтверджується повне відшкодування заподіяної шкоди (а.с.53);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 10.10.2013р. вбачається, що свідок ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_12 як особу, яка 21.09.2013р. приблизно о 04:30 год. знаходячись на вул. Фрунзе в м. Євпаторія разом із ОСОБА_7 побили та пограбували потерпілого ОСОБА_10 (а.с.54-56);

- при пред'явлені особи для впізнання 10.10.2013р. потерпілий ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_12 як особу, яку бачив 21.09.2013 р. приблизно о 02:00 годині в парку ім. Фрунзе біля кафе «Рандеву» (а.с.57-59);

- згідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 06.11.2013 року, свідок ОСОБА_18 показав та пояснив обставини пограбування потерпілого ОСОБА_10 21.09.2013р. (а.с.60-65).

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про наявність в діях ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 187 ч.1 КК України розбоєм - є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Постановою №10 від 06.11.2009 року Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що небезпечне для життя чи здоров'я є насильство, наявність якого є обов'язковою для кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 187 КК України - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

А положеннями ст. 291 КПК України встановлено обов'язок органів досудового слідства відображати в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Але в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 досудовим слідством, кваліфіковані його дії за ч.2 ст. 187 КК України - вчинення розбою за попередньою змовою осіб, у порушення вимог ч.2 п.5 ст. 291 КПК України у викладених фактичних обставин скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення не зазначено, яке саме насильство слідство розцінює, як небезпечно для життя та здоров'я потерпілого.

В обвинувальному акті відображено, що ОСОБА_7 з іншою особою при вчиненні нападу спричинили насильство, що виразилось в нанесенні невстановленою особою одного удару кулаком в голову та одного - в обличчя. Але далі слідство посилається на те, що зазначені тілесні ушкодження, відповідно до СМЄ від 23.09.2013 року, не потягли за собою розлад здоров'я і відносяться до легких.

Зазначено слідством насильство, на думку колегії суддів не може бути небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

В зв'язку з викладеним висновок суду про застосування ОСОБА_7 з іншою особою насильства до потерпілого ОСОБА_10, яке є небезпечним для його життя та здоров'я є вірними.

Посилання ж прокурора в апеляції на те, що насильство застосовував ОСОБА_7 з іншою особою до потерпілого є небезпечним по іншому критерію, а саме вчинення інших насильницьких дій, які не призвели до наслідків, відображених у п. 9 зазначеної Постанови Верховного суду України, але були небезпечними для життя та здоров'я в момент їх вчинення, а саме насильство, що призвело до втрати свідомості потерпілого, не можуть прийняті до уваги колегією суддів, оскільки в обвинувальному акті не має посилань на втрату свідомості потерпілого ОСОБА_10. Обвинуваченим зазначено, що потерпілий був дезорієнтований в результаті насильства.

Не має посилань в обвинувальному акті і на інші насильницькі дії обвинуваченого і іншою особою відносно потерпілого, перелічені у п. 9 зазначеної у постанові Пленуму Верховного суду України (придушення за шию, мордування та інші).

Такими, що відповідають матеріалам справи є висновки суду, про відсутність втрати свідомості потерпілим, зважаючи на його пояснення у судовому засіданні від 03.12.2013 року та 06.12.2013 року, з яких видно, що він контролював обстановку після нанесення йому удару в голову та падіння.

Колегія суддів враховує при цьому, що висновки суду у вказаній частині відповідають поясненням судово-медичних експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_13, які у судовому засіданні 03.12.2013 року пояснили, що об'єктивних даних про втрату свідомості у потерпілого не має. І зважаючи на те, що згідно його пояснень в суді він контролював обстановку після нанесення удару і падіння- втрата свідомості не можлива.

Потерпілий ОСОБА_10 неодноразово пояснював в судових засіданнях, що у зазначеній обстановці він був дезорієнтований, після отримання 2-х ударів по голові і падіння на землю все чув і відчував все, що навколо нього відбувалось, як у нього забрали гроші і контролював всю обстановку.

При таких обставинах, колегія суддів погоджується з висновками суду, про відсутність по справі як доказів застосуванням обвинуваченим та іншою особою насильства до потерпілого, яке було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, так і втрати свідомості ОСОБА_10 при зазначених обставинах.

Суд правильно критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_11 відносно того, що коли він підійшов до потерпілого він був без свідомості, та свідків ОСОБА_16, ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_10 били два чоловіка, оскільки ці покази суперечать показам потерпілого про відсутність втрати свідомості , та про те, що ОСОБА_7 міг бути на відстані від особи яка його вдарила (можливо ОСОБА_12), про що потерпілий пояснив у судовому засіданні 06.12.2013 року.

В ході дослідження матеріалів справи колегією суддів не було виявлено порушень кримінально - процесуального закону в збиранні доказів по справі, також не встановлено обставин які б ставили під сумнів їх достовірність. Докази, які є в матеріалах справи, відповідають вимогам закону, є достовірними та допустимими.

В ході апеляційного провадження обвинувачений повністю визнав свою вину в скоєному злочині, в тому числі з попередньою змовою, яка виникла із знайомим ОСОБА_12 спонтанно. Обвинувачений ОСОБА_7 і в ході судового засідання визнавав фактичні обставини справи встановлених судом.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів не згодна з доводами прокурора про часткове визнання вини обвинуваченим.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Оскільки прокурор в своїй апеляційній скарзі не просив скасувати вирок за ч.2 ст. 186 КК України, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, який згідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, даних про особу, який за місцем проживання і служби характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, у скоєному злочині розкаявся, відшкодував шкоду, сприяв слідству в розкритті злочину, назвав співучасника, його молодий вік.

Суд також при призначенні покарання врахував обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, щире каяття, повне відшкодування заподіяної шкоди, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання. Судом також правильно враховано і думку потерпілого, який не наполягав на позбавлення волі реально обвинуваченому та пояснив про повне погашення матеріальної шкоди.

Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно призначено покарання ОСОБА_7, у межах санкції ч.2 ст. 186 КК України з іспитовим строком, яке є необхідним і достатнім для обмеження прав та свобод обвинуваченого і його виправлення, а також буде дієвим засобом для попередження скоєння ОСОБА_7 нових злочинів, у зв'язку з чим вирок суду зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 09.12.2013 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І:

Язєв С.О. Опанасюк О.Д. Дорошенко Т.І.