Справа № 2-904/11

№ производства 2/646/11/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2014 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі : головуючого - судді Васильєвої О.О..

при секретарі - Підопригора Ю.В., Козирєві А.В., Жура О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної безпеки та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної безпеки та моральної шкоди, в якій, з урахуванням уточнень, просить суд стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» 35000,00 грн. в рахунок матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з ОСОБА_2 на користь позивача завдану матеріальну шкоду в сумі 10525,85 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив наступне.

25.11.2008 біля 21 години 55 хвилин на проспекті Леніна в м. Харкова, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 (надалі - Відповідач), який керував автомобілем «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля «Хонда Цивік», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 (далі-Позивач). В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні ушкодження. Цей факт зафіксовано компетентними органами.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.12.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП, та на кожного з них накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 28.01.2009 року зазначена постанова залишена без змін, у скоєнні ДТП визнані винними обидва учасника дорожнього руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була спричинена матеріальна шкода, пов'язана з ушкодженням належного йому автомобіля, вартість якої складає 68 682,70 грн.

Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив-Транс Харків» для визначення необхідних запчастин та ремонту автомобіля. ТОВ «Актив-Транс Харків» надало рахунок - фактура № СФ -0001424 від 14.08.2009 року, в якому зазначені необхідні запчастини для здійснення ремонту пошкодженого автомобіля «Хонда Цивік» на загальну суму 67638,64 грн. У зв'язку з високою вартістю запчастин у офіційного дилера, позивач змушений був придбати необхідні для ремонту запчастини у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. Згідно товарного чеку від 02.09.2009 року та видаткової накладної № 230 від 02.09.2009 року придбані запчастини на загальну суму 56127, 70 грн.

В подальшому у ФОП ОСОБА_3 були придбані витратні матеріали необхідні для ремонту автомобіля на суму 1595, 00 грн. згідно видаткової накладної № 255 від 20.09.2009 року та товарного чеку від 20.09.2009 року.

Роботи по ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Хонда Цивік» були виконані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4. Відповідно акту виконаних робіт від 01.10.2009 року та товарного чеку від 01.10.2009 року вартість робіт по ремонту автомобіля склала 10960, 00 грн.

Таким чином, заподіяна матеріальна шкода внаслідок ДТП склала 68682, 70 грн.

Окрім того, позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює у 10 000,00 грн., посилаючись на те, що після ДТП він не користувався автомобілем впродовж одинадцяти місяців, накопичував грошові кошти для його ремонту, внаслідок чого був вимушений відмовлятися від життєво необхідних речей, що призвело до погіршення устою його життя та стало причиною моральних страждань.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, надав аналогічні пояснення та просив позов задовольнити. Також вказав, що оскільки у рішенні Дзержинського суду м. Харкові від 08.08.2011 року за позовом ОСОБА_2 зазначено, що дії водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відповідали вимогам ПДР, а тому наявна обопільна вина сторін у справі, позов підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що ДТП на проспекті Леніна в м.Харкові 25.11.2008 року виникло виключно з вини водія автомобіля «Хонда Цивік» ОСОБА_1 і він винний у завданні пошкоджень як його автомобілю «Опель Астра», так і автомобілю «Мітсубісі Аутлендер» ОСОБА_5, що збігається з висновком експертного авто-технічного дослідження № 2423 та підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.12.2008 року, згідно якої ОСОБА_1 визнаний винуватцем ДТП.

Представник відповідача також просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Відкритого акціонерного товариства «Оранта», в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що в даній ДТП винуватим є ОСОБА_1, натомість вина ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 не вбачається.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 25.11.2008 біля 21 години 55 хвилин на проспекті Леніна в м. Харкова, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля «Хонда Цивік», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1. В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні ушкодження. Цей факт зафіксовано компетентними органами.

Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.12.2008 року, копія якої міститься в матеріалах справи, встановлено, що 25.11.2012 на проспекті Леніна в м. Харкові, сталася дорожньо-транспортна пригода за автомобіля «Хонда Цивік», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2. В результаті ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, у відношенні водіїв співробітниками ОДАІ складені протоколи про адміністративні правопорушення.

Відповідно даної постанови ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КоАП, оскільки він 25.11.2008 року, керуючи автомобілем по проспекту Леніна в м. Харкові порушив п.12.1 ПДР України, а саме: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та п.13.1 ПДР України: «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу» та не вибрав безпечну швидкість руху, не витримав безпечну відстань, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Опель».

ОСОБА_2 також визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.12.1, п.13.1 ПДР України, оскільки керуючи автомобілем не вибрав безпечну швидкість руху, не витримав безпечну відстань, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Міцубісі» (а.с.12).

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення встановив, що у діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 порушив ПДР в результаті чого допустив зіткнення саме з автомобілем «Опель» під керуванням ОСОБА_2, а ОСОБА_2 в свою чергу також порушив правила та допустив зіткнення з автомобілем «Міцубісі» під керуванням ОСОБА_5

Згідно ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Апеляційного суд Харківської області від 28.01.2009 року постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.12.2008 року залишено без змін.

В мотивувальній частині постанови зазначено, що пояснення водія ОСОБА_2 в частині того, що зіткнення його автомобіля з автомобілем «Мітсубісі» відбулося під впливом кінетичної енергії, завданої від удару автомобіля «Хонда Цивік», а також те, що він не змінював напрямку руху, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги з наведених у постанові підстав(а.с.13-15).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2009 року ОСОБА_2 звертався до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в якій просив стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 36722,46 грн., моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн., 450,00 грн. за проведення дослідження спеціалістом авто товарознавцем, 400,00 грн. за послуги евакуатора, 34,65 грн. за повідомлення відповідача про місце та час огляду, 3 000,00 грн. за надання юридичних послуг. Ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ТДВ Страхова компанія «Альфа гарант». (.а.с.63-65). Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2011 року позов задоволений частково. Стягнуто з ТДВ Страхова компанія «Альфа гарант» на користь ОСОБА_2 15620,53 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та за проведення дослідження 255,33 грн. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 200, 00 грн. за послуги евакуатора, 17,32 грн. за повідомлення про дату і місце огляду автомобіля, 869,09 грн. за експертне дослідження, 1500 грн. за надання юридичних послуг та 328,47 грн. судових витрат. (а.с. 85-89)

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.11.2011 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилені. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що згідно висновку експертного дослідження № 2423 від 09.04.2010 року, його діями не визначалася технічна можливість уникнення ДТП та в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з подією судовою колегією не прийняті. Відповідно до вимог ч.6 ст.147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Доводи представника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо наявності вини позивача ОСОБА_2 у ДТП через технічну несправність його автомобіля судовою колегією також не прийняті. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2011 року залишено без змін (а.с.82-84).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що на момент вчинення адміністративного правопорушення цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8108249 від 03.07.2009 р.(а.с.100).

Відповідно до пунктів 1.4., 1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-ІУ (далі - Закон) особи, відповідальність яких застрахована, - це визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб; власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Статтею 3 Закону передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.6 цього ж Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка стала за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Однак, у зв'язку з настанням ДТП позивач із заявою про страхове відшкодування до ВАТ Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта» не звертався та страховою компанією не проводився розгляд звернення позивача щодо страхової виплати, та відповідно, і не приймалося рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 коштів у зв'язку з настанням страхового випадку.

Відповідно ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка ії завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від ії відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з ії вини.

Згідно ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо ).

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів збитків, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вина ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, а саме, порушенням ПДР в результаті чого допустив зіткнення саме з автомобілем «Опель» під керуванням ОСОБА_2, підтверджується копією постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.12.2008 року та в силу приписів ст.61 ЦПК України не потребує доказування.

Посилання представника позивача на встановлення також вини ОСОБА_2 у дорожньої-транспортній пригоді по відношенню ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкові від 08.08.2011 року, у якому зазначено, що дії водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відповідали вимогам ПДР, а тому наявна обопільна провина сторін у справі, не може бути прийнята судом, оскільки у вказаному рішенні не зазначено у відношенні саме кого встановлена така провина.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у ст. 23 ЦК України.

Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснено в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В обґрунтування спричинення моральної шкоди позивач зазначив, що після ДТП він не користувався автомобілем впродовж одинадцяти місяців, накопичував грошові кошти для його ремонту, внаслідок чого був вимушений відмовлятися від життєво необхідних речей, що призвело до погіршення устою його життя та стало причиною моральних страждань.

Згідно з нормами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

На підставі викладеного, суд приходить, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння йому з боку відповідача моральних чи фізичних страждань.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши в сукупності всі докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 57-61, 77, 88, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 23, 991, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст.1,3,6,35,36 суд, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-ІУ,суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної безпеки та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі виготовлено 14.02.2014 року.

Суддя Васильєва О.О.