АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Лужецькій І.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстрації, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі ордеру про вселення від 29 лютого 1968 року його батьки разом з ним були законно вселені в 1968 році в квартиру АДРЕСА_1 За згодою членів сім'ї сторони мешкали в цій квартирі.
Справа №757/6925/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/2392/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Мельник А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
З січня 2012 року відповідач перешкоджала йому у користуванні квартирою АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що вона подала позов про визнання позивача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
29 листопада 2012 року колегія суддів Апеляційного суду м. Києва (справа № 22-16615) ухвалила апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 (відповідач) - відхилити.
З січня 2013 року відповідач повторно перешкоджає позивачу у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Незважаючи на неодноразові звернення до відповідача та до третьої особи, відповідач ОСОБА_2 продовжує перешкоджати йому користуватися жилим приміщенням.
Так, відповідач змінила замок вхідної двері квартири АДРЕСА_1 та незаконно вселила свого сина ОСОБА_3, який проживає без реєстрації місця проживання.
Зі слів ОСОБА_3 йому дана вказівка від відповідача не впускати позивача в квартиру АДРЕСА_1. Для врегулювання спору мирним шляхом 05.01.2013 р. на адресу відповідача він відправив цінний лист, де просив не перешкоджати йому, інваліду-чорнобильцю, користуватися жилим приміщенням, дозволити проживати в квартирі АДРЕСА_1, не реєструвати ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, про неправомірні дії та поведінку її сина ОСОБА_3, який робить співжиття неможливим для проживання в квартирі АДРЕСА_1.
У зв'язку з цим позивач змушений тимчасово проживати у знайомих, під'їзді, тощо.
Відповідач звернулась до суду із зустрічним позовом в якому просила виселити ОСОБА_4 та зняти з реєстрації з квартири за адресою АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що придбала у свого брата, ОСОБА_4, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з двох кімнат, загальною площею - 44,2 кв.м,жилою площею 28,2 кв.м. Передачу права власності сторони вирішили оформити договором дарування, зговір дарування був укладений 16 січня 1998 року. З цього часу вона є єдиним власником даної квартири.
ОСОБА_4 залишився зареєстрованим в квартирі та не бажає добровільно знятись з реєстраційного обліку, це не дає їй можливості в повному обсязі розпоряджатись її приватною власністю - своєю квартирою за адресою: АДРЕСА_1, чим порушує її права як власника, а саме: продати, дарувати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, здійснювати, інші не заборонені законом дії.
ОСОБА_4 людина, яка веде аморальне життя, схильний до протиправних дій, який неодноразово затримувався співробітниками міліції. Проживаючи в квартирі, постійно псував її майном. В квартирі неодноразово виникали пожежі, горіли меблі та інші речи. Ці дії загрожують не тільки втратою квартири, але і життю інших мешканців будинку.
З моменту реєстрації права власності на квартиру усі комунальні платежі оплачувала вона ОСОБА_2, якою з КП «Липкижитлосервіс» був укладений договір про надання послуг. Між нею та ОСОБА_4 договір найму приміщення ніколи не укладався, в квартирі ОСОБА_4 не мешкає, останній раз він був в квартирі в листопаді 2010 року, його речі в квартирі відсутні.
ОСОБА_4 деякий час мешкав в квартирі за згодою ОСОБА_2 та в цей період він проживав на правах тимчасового мешканця, а тому на підставі ст. 98 ЖК України підлягає виселенню.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням відмовити повністю.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстрації відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду представником позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 є незаконним та необґрунтованим.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Третя особа: КП по УЖГ «Липкижитлосервіс» в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.240), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за її відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 з 09 грудня 1980 року зареєстрований у кв. АДРЕСА_1.
16 січня 1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар вказану квартиру.
За усною домовленістю сторін ОСОБА_4 залишився проживати на спірній житловій площі.
У квітні 2008 року ОСОБА_2 примусово позбавила ОСОБА_4 права проживати у вказаній вище квартирі та відібрала ключі.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2010 року ОСОБА_4 був вселений у спірну квартиру.
Постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві від 19 жовтня 2010 року закінчено виконавче провадження по виконанню вказаного судового рішення в зв'язку з його фактичним виконанням.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують неприязні стосунки, ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі, вселила туди свого сина ОСОБА_3, який чинить перешкоди у користуванні ОСОБА_4 спірним житлом, про що свідчать його неодноразові звернення до органів міліції, органів прокуратури, КП "Липкижитлосервіс" про неможливість проживати в квартирі.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, відповідають обставинам справи та положення матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Печерського суду м. Києва від 05 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: