АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 січня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Слободянюк С.В., Шебуєвої В.А.;
при секретарі Пацалі А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто", товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг", товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод", приватне підприємство "Імпульс-В" про стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсними договорів та визнання договору поруки припиненим, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто", товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг", товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" про визнання недійсними договорів та визнання договору поруки припиненим за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" Кирик Оксани Володимирівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року позивач АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «УкрСиббанк», звернувся до суду з позовом, в якому просив на підставі ст.ст. 234, 553, 554 Цивільного кодексу України та ст. 65 Сімейного кодексу України стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 60445805,58 дол. США та 75286053,97 грн; визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, та договір про передачу (відступлення) шляхом продажу корпоративних прав щодо приватного підприємства «Імпульс-В», укладений 01 грудня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 Пред'явлені вимоги мотивував тим, що ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» належним чином не виконували умови кредитних договорів про надання мультивалютної кредитної лінії: № 11150697000, № 11150701000, № 11150611000, № 11150751000, укладених 03 травня 2007 року між позивачем і відповідно ТОВ «Автосервіс - Т», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» та порушували договірні зобов'язання щодо своєчасного повернення сум кредитів і процентів за їх користування. Строк повернення кредитів, як зазначено в п. 1.2 кредитних договорів, встановлено не пізніше, ніж до 30 квітня 2009 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами між позивачем та ОСОБА_1 29 травня 2007 року було укладено договір поруки № П/05-07, за умовами якого відповідальність ОСОБА_1 і ТОВ «Автосервіс -Т», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» є солідарною, тому ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити позивачу заборгованість за кредитними договорами.
В ході розгляду справи позивачем неодноразово подавалися заяви про зміну позовних вимог.
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними договору поруки № П/05-07, укладеного 29 травня 2007 року між ним та позивачем, і кредитних договорів про надання мультивалютної кредитної лінії: № 11150697000, № 11150701000, № 11150611000, № 11150751000, укладених 3 травня 2007 року. Позовні вимоги обґрунтував тим, що зазначений договір поруки було укладено з порушенням положень ст. ст. 203,215, 216, 513, 516, 553, 556, 558 ЦК України, а спірні кредитні договори укладені з порушенням ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України,ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст. ст. 3 та 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Під час розгляду справи ОСОБА_2 заявив самостійні вимоги щодо предмета спору та просив визнати недійсними кредитні договори про надання мультивалютної кредитної лінії: № 11150697000, № 11150701000, № 11150611000, № 11150751000, укладені 03 травня 2007 року, та договір поруки № С/05-07, укладений 29 травня 2007 року між ним і позивачем за первісним позовом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 березня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано недійсними договір поруки № П/05-07, укладений 29 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1, та договір поруки № С/05-07, укладений 29 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2011 року зазначену справу допущено до провадження Верховного Суду України.
Постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 березня 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ході нового розгляду справи судом першої інстанції представником позивача було подано заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року позов в частині вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та в частині вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 08 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, та договору про передачу (відступлення) шляхом продажу корпоративних прав щодо приватного підприємства «Імпульс-В», укладеного 01 грудня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5, недійсними залишено без розгляду.
28 серпня 2013 року представником позивача подано клопотання про збільшення позовних вимог, а саме позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 75331486,95 дол. США та 87120753,95 грн; пеню в розмірі 39235811,44 грн; інфляційні збитки у розмірі 2442636,35 грн; три відсотки річних у розмірі 23803263,04 грн.
18 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим на підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Крім того, до початку розгляду справи по суті 18 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим на підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 559 ЦК України.
23 грудня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами та процентам за користування кредитом у розмірі 75331486,95 дол. США та 87120753,95 грн; пеню в розмірі 39235811,44 грн; інфляційні втратив розмірі 2442636,35 грн; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 23803263,04 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2013 р. позов ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», в частині вимог про визнання договору поруки недійсним, та позов ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», в частині вимог про визнання договору поруки недійсним, залишено без розгляду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, треті особи: ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Авто-Холдинг", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" про стягнення коштів залишено без задоволення. Позов ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання договору недійсним та визнання договору поруки припиненим задоволено частково та визнано припиненим договір поруки №П/05-07 від 29.05.2007р. укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 В частині визнання кредитного договору недійсним в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 114,70 грн. Позов ОСОБА_2 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання договору недійсним та визнання договору поруки припиненим задоволено частково. Визнано припиненим договір поруки №С/05-07 від 29.05.2007р., укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 В частині визнання кредитного договору недійсним відмовлено. Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 114,70 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Печерського районного суду м. Києва ПАТ «УкрСиббанк» звернулося з апеляційною скаргою, яка мотивована тим, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, представник позивача вказував на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договорі поруки припиненими не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства, а відтак, провадження у справі в частині вказаних позовних вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України має бути закрите.
Крім того, представник позивача посилався та відсутність підстав для визнання договорів поруки припиненими, оскільки нормами ЦПК України не передбачений такий спосіб захисту порушеного права.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, представник позивача одночасно просив застосувати позовну давність до вказаних вимог.
З апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2013 р. звернулась ліквідатор ТОВ «Інтер-Авто» Кирик О.В., мотивуючи подану скаргу тим, що в порушення норм процесуального права судом першої інстанції було прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.
До того ж ліквідатор ТОВ «Інтер-Авто» Кирик О.В. посилалася на відсутність підстав для припинення оспорюваних договорів поруки.
Крім того, доводи апеляційної скарги ліквідатора ТОВ «Інтер-Авто» Кирик О.В. фактично дублюють доводи апеляційної скарги представника позивача.
У судовому засіданні представники позивача та ліквідатор ТОВ «Інтер-Авто» Кирик О.В. підтримали подані апеляційні скарги, просили змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши його в частині вимог про відмову в задоволенні вимог позивача та ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Окрім вказаного вище просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненими та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні просили апеляційні скарги представників ПАТ «УкрСиббанк» та ліквідатора ТОВ «Інтер-Авто» Кирик О.В. відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2013 р. залишити без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином в силу ч. 5 ст. 74 ч. 8 ст. 76 ЦПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та письмові докази по справі, перевіривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно із кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 1115069700 від 03 травня 2007 року ТОВ «Автосервіс-Т» отримало у банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 18000000 доларів США, що на час укладення договору еквівалентно 90900000 грн.
Відповідно до п. 1.1 цього договору кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в наступній валюті: долар США, та /або гривня України. Вказані грошові кошти було надано строком до 30 квітня 2009 року зі сплатою відсотків за використання кредитних коштів у розмірі 10,7 % річних - за кредитами в доларах США та 14,75 % річних - за кредитами в українській гривні.
З урахуванням додаткової угоди № 17 до кредитного договору, укладеної 11 грудня 2008 року, за використання кредитних коштів із 11 грудня 2008 року встановлена процентна ставка в розмірі 22 % річних - за кредитами в доларах США та 25 % річних - за кредитами в українській гривні із 01 грудня 2008 року.
За користування кредитними коштами (траншами) понад встановлений термін, процентна ставка встановлюється в розмірі 33 % річних - за кредитами в доларах США (з 11 грудня 2008 року) та 37,5 % річних - за кредитами в українській гривні (з 01 грудня 2008 року).
З 03 травня 2007 року по 29 жовтня 2008 року ТОВ «Автосервіс-Т» було видано траншів на загальну суму 77 514 716,80 доларів США, із яких погашено 70 545 316,80 доларів США.
З 03 травня 2007 року по 12 листопада 2008 року ТОВ «Автосервіс-Т» було видано траншів на загальну суму 484 810 753 грн 22 коп., із яких погашено 449 342 953 грн 22 коп.
З 29 жовтня 2008 року ТОВ «Автосервіс-Т» було видано траншів на загальну суму 3 092 000 доларів США.
З 12 листопада 2008 року ТОВ «Автосервіс-Т» було видано траншів на загальну суму 6 924 440 грн.
Згідно із кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 1150611000 від 03 травня 2007 року ТОВ «Авто-Холдінг» отримало кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 2 500 000 доларів США, що на час укладення договору еквівалентно 12 625 000 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в наступній валюті: долар США, та/або євро, та/або гривня України.
Згідно із положеннями п. п. 1.2, 4.1 вказаного договору ТОВ «Авто-Холдінг» зобов'язалось повернути отримані кошти в повному обсязі до 30 квітня 2009 року.
З 03 травня 2007 року ТОВ «Авто-Холдінг» було видано траншів у гривні на загальну суму 7 698 820,67 доларів США, із яких погашено 6 025 136,67 доларів США.
Починаючи з 03 травня 2007 року ТОВ «Авто-Холдінг» було видано траншів на загальну суму 22 418 662 грн 44 коп., із яких погашено 17 660 270 грн.
Відповідно до п. 1.3.1 вказаного договору за використання кредитних коштів встановлено проценту ставку в розмірі 11,2 % річних - за кредитами в доларах США та 15 % річних - за кредитами в українській гривні.
З урахуванням додаткової угоди № 14 до кредитного договору, укладеної 11 грудня 2008 року, за використання кредитних коштів встановлена процентна ставка в розмірі 14,72 % річних - за кредитами в доларах США із 11 грудня 2008 року та 25 % річних - за кредитами в українській гривні із 14 листопада 2008 року.
За кредитними коштами (траншами) понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 22,8 % річних - за кредитами в доларах США із 01 грудня 2008 року та 37,5 % річних - за кредитами в українській гривні із 14 листопада 2008 року.
ТОВ «Авто-Холдінг» належним чином не виконувало умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Згідно із кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03 травня 2007 року ТОВ «Інтер-Авто» отримало кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 10000000 дол. США, та на час укладення договору еквівалентно 50 500 000 грн.
Відповідно до умов договору кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в наступній валюті: долар США, та/або євро, та/або гривна України.
Згідно із п. п. 1.2, 4.1 вказаного договору ТОВ «Інтер-Авто» зобов'язалось повернути отримані кошти у повному обсязі до 30 квітня 2009 року.
Відповідно до додаткової угоди № 13 до вказаного договору від 15 жовтня 2008 року сторонами змінено п. 1.1 договору та встановлено, що з 15 жовтня 2008 року ліміт кредитної лінії складатиме 11 800 000 доларів США, що еквівалентно 59 590 000 грн.
З 03 травня 2007 року по 28 жовтня 2008 року ТОВ «Інтер-Авто» видано траншів на загальну суму 42 333 629,50 доларів США, із яких погашено 32294889,80 доларів США.
З 03 травня 2007 року ТОВ «Інтер-Авто» видано траншів на загальну суму 87 794 783 грн 17 коп., із яких погашено 87 440 955 грн 93 коп.
Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів встановлено проценту ставку в розмірі 11,2 % річних - за кредитами в доларах США та 15 % річних - за кредитами в українській гривні.
З урахуванням додаткової угоди № 18 до кредитного договору, укладеної 11 грудня 2008 року, за використання кредитних коштів встановлена процентна ставка в розмірі 14,04 % річних - за кредитами в доларах США із 01 грудня 2008 року та 25 % річних - за кредитами в українській гривні із 01 грудня 2008 року.
За користування кредитними коштами (траншами) понад встановлений термін процентна ставка встановлюється у розмірі 21,06 % річних - за кредитами в доларах США із 01 грудня 2008 року та 37, 5 % річних - за кредитами в українській гривні із 01 грудня 2008 року.
ТОВ «Інтер-Авто» належним чином не виконувало умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Згідно із кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03 травня 2007 року ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» отримало кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 7 500 000 доларів США, та на час укладення договору еквівалентно 37 875 000 грн.
Пунктом п. 1.1 кредитного договору визначено, що кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в наступній валюті: долар США, та/або євро, та/або гривна України.
За вказаним кредитним договором ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» надано кредит траншем в доларах США.
Відповідно до п. п. 1.2, 4.1 кредитного договору ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» зобов'язалося повернути отримані кошти в повному обсязі до 30 квітня 2009 року.
Додатковою угодою № 13 до вказаного договору від 15 жовтня 2008 року сторонами змінено п. 1.1 договору та встановлено, що з 15 жовтня 2008 року ліміт кредитної лінії складатиме 17500000 доларів США, що еквівалентно 88375000 грн.
З 03 травня 2007 року ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» було видано транш на загальну суму 37 509 563,42 доларів США, із яких погашено 20 010 882,02 доларів США.
Згідно із п. 1.3.1 вказаного договору за використання кредитних коштів встановлено процентну ставку в розмірі 11,2 % річних - за кредитами в доларах США.
З урахуванням додаткової угоди № 17 до кредитного договору, укладеної 01 грудня 2008 року, за використання кредитних коштів з 01 грудня 2008 року встановлена процента ставка в розмірі 19,04 % річних - за кредитами в доларах США.
З 01 грудня 2008 року за користування кредитними коштами (траншами) понад встановлений термін процентна ставка встановлюється у розмірі 28,56 % річних - за кредитами в доларах США.
ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» належним чином не виконувало умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 29 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» і ОСОБА_1 укладено договір поруки № П/05-07, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання позичальниками основного зобов'язання, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за використання кредиту, а також сплати пені та інших штрафних санкцій, встановлених договорами.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 29 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» і ОСОБА_2 укладено договір поруки № С/05-07, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання зобов'язань основними боржниками, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за використання кредиту, а також сплати пені та інших штрафних санкцій, встановлених договорами.
Умови вказаних вище договорів поруки є ідентичними за своїм змістом.
Відповідно до п. 3.1 договорів поруки договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржників за основними договорами.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальниками взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами банком 01 квітня 2009 року на адресу позичальників направлено вимоги про дострокове погашення кредитних заборгованостей, які слід було виконати до 15 квітня 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).
За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Однією з підстав припинення поруки є такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Відповідно до п. 2.1 вищевказаних договорів поруки, умови яких є ідентичними за своїм змістом, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основних договорів з боржниками, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, без згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителів, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Автосервіс-Т» було укладено додаткові угоди до кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03 травня 2007 року, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності, а саме:
- угодою про надання траншу від 11 грудня 2008 року до вищевказаного кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Автосервіс-Т» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 1 000 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 23 січня 2008 року до вищевказаного кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Автосервіс-Т» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 3 000 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором.
Також між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Авто-Холдінг» без згоди поручителів було укладено додаткові угоди до кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03 травня 2007 року, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, а саме:
- додатковою угодою № 6 від 24 квітня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Авто-Холдінг» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за збільшення ліміту в розмірі 0,13 % від суми збільшення (2 340 доларів США), встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- додатковою угодою № 10 від 23 липня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Авто-Холдінг» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за внесення змін до кредитного договору в розмірі 11 325 грн 60 коп., встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 01 грудня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Авто-Холдінг» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 1 000 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 11 грудня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Авто-Холдінг» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 1 000 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором.
Крім того, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» без згоди поручителів було укладено додаткові угоди до кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03 травня 2007 року, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, а саме:
- додатковою угодою до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за збільшення ліміту в розмірі 0,13 % від суми збільшення (13 000 доларів США), встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- додатковою угодою № 13 від 15 жовтня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за внесення змін до кредитного договору в розмірі 15 000 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 12 серпня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 2 880 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 24 жовтня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 4 633,46 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 24 жовтня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 3 861,39 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 24 жовтня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 4 508,92 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 01 грудня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 500 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором;
- угодою про надання траншу від 01 грудня 2008 року до кредитного договору встановлено оплату ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» АКІБ «УкрСиббанк» комісії за пролонгацію договору в розмірі 500 доларів США, встановлення та сплату якої не було передбачено кредитним договором.
А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання договорів поруки від 29 травня 2007 року, укладених між позивачем, ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» і ОСОБА_1, № П/05-07 та укладених між позивачем, ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» і ОСОБА_2, № С/05-07, припиненими, оскільки збільшення комісії за пролонгацію договорів та комісії за внесення змін до кредитних договорів без згоди поручителів призвело до збільшення обсягу їх відповідальності.
Посилання представника апелянта ПАТ «УкрСиббанк» на те, що банком не пред'явлено вимог про стягнення з ОСОБА_1 комісії, а відтак, фактично обсяг його відповідальності не збільшився, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відповідно до п. 1.1 договорів поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання боржниками усіх зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитних договорів.
Крім того, судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності такого способу захисту як визнання договору поруки припиненим з огляду на наступне.
У разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Наведений правовий висновок Верховний Суд України зробив 21 листопада 2012 року при розгляді справи № 6-134цс12, предметом якої був спір про визнання договору поруки припиненим.
Також, враховуючи вищенаведений правовий висновок Верховного Суду України, суд не приймає доводи апеляційної скарги представників ПАТ «УкрСиббанк» з приводу неправомірного, на їх думку, не застосування судом першої інстанції позовної давності до вимог про визнання договорів поруки припиненими.
Як вбачається з вищенаведеного правового висновку Верховного Суду України, позов про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим за своєю юридичною природою є позовом про визнання права. У свою чергу, підставою для застосування такого цивільно-правового способу захисту, як визнання права, є оспорювання або невизнання даного права іншими суб'єктами. Оскільки кредитор до цього часу не визнає право поручителів на припинення поруки, твердження представника банку про сплив строку позовної давності за даними вимогами є помилковими.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанови Верховного Суд України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-18цс11, від 21 травня 2012 р. у справі № 6-20цс11).
Посилання представника ПАТ «УкрСиббанк» на те, що про укладення додаткових угод до кредитних договорів ОСОБА_1 було відомо, оскільки в день укладання деяких з додаткових угод ним також були підписані додаткові угоди, не приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається зі змісту правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 05 червня 2013 року у справі №6-43ц13, згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки.
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком і тягне припинення поруки. Аналогічна позиція міститься у правовому висновку Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року, справа № 6-97цс13.
Суд також надає оцінку поясненням представника апелянта ПАТ «УкрСиббанк» Федоренко О.В., яка в судовому засіданні 06.01.2014 року вказувала на те, що збільшення обсягу відповідальності поручителів є неспівмірним з розміром заборгованості боржників.
Посилання представника ПАТ «УкрСиббанк» на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договорів поруки припиненими не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства, а відтак, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України не приймаються судом до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах ЦПК України та свідчать про хибне визначення правової природи спірних правовідносин представником позивача.
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).
Як вбачається зі змісту договору поруки № С/05-07 від 29 травня 2007 року, в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржниками своїх зобов'язань перед банком за кредитними договорами не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Матеріалами справи підтверджується, що банком направлено на адресу ОСОБА_2 02 квітня 2009 року вимогу про дострокове погашення кредитних заборгованостей в строк до 12 квітня 2009 року.
З огляду на викладене у ПАТ «УкрСиббанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушених зобов'язань боржників ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто» та ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, починаючи з вказаної дати, протягом наступних шести місяців.
Таку вимогу до поручителя банк пред'явив, однак, як вбачається з матеріалів справи, лише 05 березня 2012 року, тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки банком відповідно до умов кредитного договору змінений строк виконання основного зобов'язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі №6-33цс12.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг представників ПАТ «УкрСиббанк» та ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто» Кирик О.В. не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" Кирик ОксаниВолодимирівни - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді:
С.В. Слободянюк
В.А. Шебуєва
Справа № 2-1133/12
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/454/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.