Кримінальне провадження 120/48/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2014 року Чорноморський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Стебівко О.І.

секретаря Санковської Є.О.

за участю прокурора Котелевець В.В.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 законного представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорноморське кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гостомель Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 11 класу Водопійненської загальноосвітньої 1-3 ступенів школи, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1, ст. 185 ч. 2 КК України

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 року приблизно о 15-00 годині неповнолітній ОСОБА_4, знаходився на території колишнього причалу № 14, розташованого в урочищі «Скалисте» Чорноморського району АР Крим, керуючись умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, увівши в оману щодо правомірності своїх дій охоронця причалу ОСОБА_5, таємно викрав 2,5 кубічних метра дубових дров вартістю 750 грн., що належать ОСОБА_2, спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму. З місця скоєння правопорушення ОСОБА_4 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 гривень.

17.11.2013 року, приблизно о 17-00 годині неповнолітній ОСОБА_4, знаходячись на території колишнього причалу № 14, розташованого в урочищі «Скалисте» Чорноморського району АР Крим, керуючись умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, увівши в оману щодо правомірності своїх дій охоронця причалу ОСОБА_5, повторно таємно викрав 2,5 кубічних метра дубових дров вартістю 750 грн., що належать ОСОБА_2, спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму. З місця скоєння правопорушення ОСОБА_4 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4, будучи допитаний у судовому засіданні, свою вину визнав у повному обсязі та пояснив суду, що він проживає зі своєю матір'ю. Коли у 10-х числах жовтня стало прохолодно, а газу у будинку не було, він згадав, що на причалі бачив дрова. Він вирішив поїхати туди і взяти дрова для того, щоб обігріти будинок. На вказаному причалі повинен будуватися монастир. Завідувачем господарства на території монастиря був ОСОБА_8, а охоронцем був ОСОБА_5. 14 листопада 2013 року він разом з ОСОБА_7 на його автомобілі марки ВАЗ 2101 їхали з роботи і він попросив ОСОБА_7 заїхати на причал та взяти дрова. ОСОБА_7 погодився. Коли вони приїхали, він підійшов до ОСОБА_5 і сказав, що ОСОБА_8 дозволив йому забрати дрова. ОСОБА_5 йому нічого не відповів і він завантажив половину дров, що знаходились під навісом на території причалу, у багажник автомобіля. Потім вони поїхали. Вдома він порубав їх і поскладав у гаражі. Матері сказав, що заробив ці дрова. Через декілька днів він знову поїхав на причал і так само забрав останні дрова. Дозволу на те, щоб забрати дрова йому ніхто не давав і він ні у кого не питав. Кому вони належали, він не знав. 18.11.2013 року йому подзвонив ОСОБА_8 та сказав, що приїде до нього побалакати. Він здогадався, що розмова буде йти саме про викрадені ним дрова і тому вирішив сховати їх в яму біля гаражу. Коли приїхав ОСОБА_8, він сказав, що ніяких дров не брав і що в разі необхідності може придбати їх сам. Після цього ОСОБА_8 поїхав. Потім мати спитала його, що сталося, на що він розказав їй як викрав дрова. Коли приїхали робітники міліції, він все розказав і показав, де знаходяться дрова.

Крім визнання, вина обвинуваченого підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні пояснив, що він за проханням свого знайомого ОСОБА_8 доглядав за територією монастиря, періодично приїздив туди, перевіряв наявність всього майна та привозив ОСОБА_5 продукти. У кінці жовтня він придбав у м. Бахчисарай за 1500 грн. 5 кубічних метрів дров та перевіз їх на територію монастиря для опалювання. 16 листопада 2013 року він приїхав на територію монастиря і запитав у ОСОБА_5, чи все добре, на що той відповів, що 14.11.2013 року приїздив мешканець с. Новоульянівка ОСОБА_4 та вивіз половину дров. ОСОБА_4 сказав, що дрова йому дозволив забрати ОСОБА_8 17.11.2013 року він подзвонив ОСОБА_8 і спитав, чи він дозволяв ОСОБА_4 забрати дрова, на що той відповів, що нічого про це не знає. 18.11.2013 року він разом з ОСОБА_8 приїхали на територію монастиря і побачили, що пропали останні дрова. ОСОБА_5 нічого з цього приводу пояснити не міг, оскільки не бачив, як це сталось.

Вина обвинуваченого підтверджується зібраними у справі доказами:

- протоколом огляду місця події від 18.11.2013 року - будинку АДРЕСА_1, де проживає неповнолітній ОСОБА_4 (а. с. 8, 54);

- протоколом огляду місця події від 18.11.2013 року - території урочище Скалистє, звідкіля була здійснена крадіжка дров (а. с. 10, 55);

- довідкою про вартість викрадених дров ( а. с. 5-6).

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого доведена і його дії кваліфіковані правильно за ст. 185 ч. 1 КК України, як таємне викрадення чужого майна та за ст. 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, та особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання, суд враховує скоєння злочину у неповнолітньому віці, щире каяття обвинуваченого у скоєному, часткове відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням сукупності обставин, які пом'якшують покарання та відсутністю обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі з застосуванням ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 1166 цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 суд задовольняє повністю та стягує з піклувальника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9 1850 гривень.

Суд вирішує долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу у розмірі 850 грн

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді одного року обмеження волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточну міру покарання визначити у вигляді одного року обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання, з випробуванням на один рік.

Відповідно до ст. 104 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 1250 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Речові докази - рублені дрова та поліна у кількості 14 штук, що знаходяться на зберіганні у потерпілого, залишити у його власності.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому, потерпілому та прокурору.

Головуючий суддя Стебівко О.І.