Справа № 41//1110/13-к
Провадження № 11кп/782/1689/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2014 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого, судді Каткова І.А.
суддів: Бас О.Є., Руденка В.В.
при секретарі: Сотнікової О.А.
за участю прокурора: Мазепіної М.В.
потерпілої: ОСОБА_1
адвоката: ОСОБА_2
обвинуваченої: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області кримінальне провадження № 11кп / 782 / 1689 / 13 за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Кіровського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком суду ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Кіровська Луганської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджена за ст. 190 ч.1 КК України і їй призначено покарання у вигляді 160 годин громадських робіт, а на підставі ст.ст. 71, 72 КК України повністю приєднано покарання за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 13 квітня 2012 року, згідно якого ОСОБА_3 була засуджена за ст. 309 ч.2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, а на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнена від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням обов'язку не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції та остаточно призначено покарання у вигляді двох років двадцяти днів позбавлення волі з відбуванням його у кримінально - виконавчій установі.
Строк відбуття покарання обвинуваченій обчислено з 29 жовтня 2013 року з 16 години.
Запобіжний захід ОСОБА_3 змінено з особистого зобов'язання на тримання під вартою, вона була взята під варту в залі суду негайно та постановлено утримувати її в СІЗО міста Луганська до вступу вироку у законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 470 гривень.
За вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні наступного кримінального правопорушення.
Так, у травні 2012 року, більш точні дату та час встановити у судовому засіданні не вдалося, ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою та обману взяла у борг носильні речі у ОСОБА_1 та до теперішнього часу гроші не повернула, чим завдала останній матеріальну шкоду на суму 470 гривень.
В своїй апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачена ОСОБА_3 просить скасувати вирок у відношенні неї Кіровського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2013 року по кримінальній справі за обвинуваченням її за ч.1 ст. 190 КК України, призначити їй покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки вона має на утриманні двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3, яких виховує без чоловіка і з якими їй боляче розлучатися, має постійне місце проживання, задовільні характеристики з місця проживання, стала на шлях виправлення по першій судимості, тому що потерпіла у судовому засіданні звернулась до суду з проханням застосувати до неї покарання без позбавлення волі, тому що вона повністю визнає свою вину у скоєному злочині, у повному обсязі відшкодувала матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_1 у сумі 470 (чотириста сімдесят) гривень, має хронічне захворювання - гепатит «С».
Заслухавши доповідача, обвинувачену ОСОБА_3, яка підтримала свою апеляційну скаргу з доповненнями, адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_1, потерпілу ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_3 і просила призначити покарання обвинуваченій без позбавлення волі, прокурора, яка вважала за необхідне вирок Кіровського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2013 року щодо обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_3 без задоволення, вивчивши доводи апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_3, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, крім повного визнання своєї провини у скоєному кримінальному правопорушенні самою обвинуваченою, повністю доведена сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку і які не заперечуються обвинуваченою ОСОБА_3.
Кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_3 за ст. 190 ч.1 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою - шахрайство, судом встановлена правильно і ніким не заперечується.
Колегія суддів вважає, що при винесенні вироку у відношенні ОСОБА_3 суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного їй кримінального правопорушення, в повному обсязі з'ясував особу обвинуваченої і обставини, які впливають на її відповідальність.
При розгляді кримінального провадження суд встановив, що ОСОБА_3 має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.с.а.с. 50, 51), у зв'язку з чим, виконуючи вимоги ст. 374 КПК України, у вироку вказав, що, призначая міру покарання, суд врахував особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судима, не займається суспільно корисною працею, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченої обставин, у зв'язку з чим призначив ОСОБА_3 за ч.1 ст. 190 КК України покарання, не пов'язане з позбавленням волі у вигляді 160 годин громадських робіт.
Крім того, суд також встановив, що не заперечувала і сама обвинувачена ОСОБА_3, що вона раніше судима за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 13 квітня 2012 року за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі та із застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнена з випробуванням строком 1 рік, ця судимість не знята і не погашена в установленому законом порядку, що останнє кримінальне правопорушення вона скоїла в період відбуття умовної міри покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно забезпечив неухильне застосування передбачених законом мір покарання до особи, яка порушила умови відбуття раніше призначеного умовної міри покарання.
Суд при призначенні ОСОБА_3 остаточної міри покарання правильно застосував вимоги ст.ст. 71, 72 КК України і призначив покарання обвинуваченій у вигляді позбавлення волі, оскільки ОСОБА_3 скоїла нове кримінальне правопорушення в період випробувального строку, після чого повторне застосування умовного засудження з іспитовим строком не допустимо по закону.
Згідно пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання, як в даному випадку.
Підстав для застосування ст. 69 КК України колегія суддів не знаходить.
Призначена міра покарання ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 65 КК України, вирок є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни немає. Доводи апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченої є неспроможними і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Кіровського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2013 року щодо обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена учасниками судового провадження до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
Катков І.А. Бас О.Є Руденко В.В.