Справа 120/2129/13-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
13.02.2014 року ЧОРНОМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у складі: головуючого судді - Стебівко О.І.
при секретарі - Санковській Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорноморське, АРК цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорноморської селищної ради АР Крим, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження, про визнання незаконним та анулювання свідоцтва про право власності на житло, про скасування правової реєстрації права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Чорноморської селищної ради АР Крим, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження, про визнання незаконним та анулювання свідоцтва про право власності на житло, про скасування правової реєстрації права власності.
Свої вимоги мотивуючи тим, що вона з 1999 року проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої були її батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_2. Відповідно до розпорядження від 02.12.2005 року 73/100 спірної квартири передана у власність в рівних частках її матері ОСОБА_2 та сестрі ОСОБА_3
Позивач вважає, що вказане розпорядження та видане на підставі нього свідоцтво про право власності, є незаконним та таким, що не відповідає вимогам закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України», оскільки порушує її права як члена сім'ї та право на приватизацію спірної квартири.
У судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення відповідно до тих, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Чорноморської селищної ради АР Крим Плоский Р.А. проти задоволення позову заперечував, та пояснив суду, що розпорядження Чорноморської селищної ради від 02.12.2005 року про передачу у власність 73/100 спірної квартири в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та видане на підставі нього свідоцтво про право власності є законними, оскільки вона була наймачем вказаної квартири та реалізувала своє право на приватизацію житлової площі.
Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі та надала пояснення, відповідно до яких вона до 2005 року була наймачем квартири АДРЕСА_1 АРК. Відповідно до рішення суду в її користування були виділені 2 кімнати, 1 кімната була виділена ОСОБА_4, її колишньому чоловіку. До 1997 року її дочка ОСОБА_1 була прописана та проживала у вказаній квартирі, потім виїхала на навчання у м. Севастополь. Через рік ОСОБА_1 повернулась з навчання та знову стала проживати у квартирі. У 2005 році вона оформила право власності на 73/100 квартири в рівних долях на себе та на свою молодшу дочку ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі та надала наступні пояснення: після розірвання шлюбу між батьками, вона залишилась проживати з матір'ю в квартирі по АДРЕСА_1. Після рішення суду від 11.09.1998 року квартира була розділена - 2 кімнати були у користування матері і 1 - батька. Кімнату батька вона не займала. У 2005 році вона з матір'ю оформили право власності. В його кімнату вселилась ОСОБА_1
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, в якому зазначив, що в позовній заяві невірно зазначено про наявність приватизації квартири чи частини. Фактично мало місце приватизація 2 кімнат у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим, які були надані відповідачам згідно рішення Чорноморського районного суду від 11.09.1998 року. Також представник відповідачів вказує на те, що позивачем ОСОБА_1 пропущений строк позовної давнини.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 4 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держав та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беріть участь у справі.
Ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влад Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вії суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" - приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до п. З ст. 8 Закону України «Про приватиза цію державного житлового фонду» передача зайнятих квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну чи спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово від сутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим ви значенням уповноваженого власника квартири.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини:
13.11.1991 року ОСОБА_4 був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 на родину з чотирьох осіб: дружину ОСОБА_2, доньку ОСОБА_1 та доньку ОСОБА_3 ( а.с.90).
Рішенням Чорноморського районного суду від11.09.1998 року були змінені умови договору найму квартиру АДРЕСА_1. За ОСОБА_4 була закріплена кімната площею11.2 кв. м., за ОСОБА_2 закріплені кімнати площею 17 кв. м. та 12.6 кв. м. ( а.с.38-39).
На підставі даного рішення 10.02.1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було проведено розподіл особових рахунків.( а. с. 43,91).
05.01.1999 року у спірну квартиру була прописана старша донька колишніх подружжя - ОСОБА_1. Позивачка була вписана у особовий рахунок батька ОСОБА_4 ( а. с. 45).
05.04.2001 року у квартиру була прописана молодша донька - ОСОБА_3. Вона була прописана на особовий рахунок матері ОСОБА_2 ( а.с.86).
Розпорядженням Чорноморської селищної ради від 02.12.2005 року ОСОБА_2 була передана у власність 73/100 частини квартири АДРЕСА_1 ( а. с. 7).
На підставі вказаного розпорядження 09.12.2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право власності на дві жилих кімнати площею 29.6 кв. м. у квартирі. АДРЕСА_1 загальною жилою площею 66.9 кв. м. ( а. с. 5-6).
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду». Так, відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).
Разом з тим, порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян визначений Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 р. N 396, та згідно зі змістом даного Положення передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника (п. 4 Положення).
Таким чином, наявність заяви громадян, які виявили намір отримати у власність наймане ними житло (п. 17 та 18 зазначеного вище Положення), та відсутність перешкод, передбачених п. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є необхідною і достатньою умовою для прийняття відповідним владним органом рішення про приватизацію, на підставі якого видається свідоцтво про право власності.
Однак, дані вимоги закону під час прийняття відповідного рішення, на підставі якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на житло (09.12.2005 року) дотримані не були; наявність перешкод для прийняття органом приватизації відповідного рішення 02.12.2005 року підтверджується матеріалами справи. Так, на час прийняття розпорядження про передачу у власність відповідачів 73/100 частини спірної квартири, у зазначеному житловому приміщенні були прописані та проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_3, заяви-згоди яких органу приватизації не було надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обґрунтування позовних вимог є недотримання з боку відповідачів вимог закону щодо порядку подання та отримання усіх необхідних документів для прийняття відповідного рішення, через що для суду вбачаються підстави для задоволення позову повністю.
Суд також вважає безпідставними заяву представника відповідача ОСОБА_2 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Наполягаючи на застосуванні позовної давності представник відповідачів не навів будь-яких доказів того, що позивачу було відомо про приватизацію двух кімнат у спірної квартирі поза межами строку позовної давності. В зв'язку з чим суд не вважає доведеним факт пропуску строку позовної давності ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом 29.09.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60,169,209,212,214,215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорноморської селищної ради АР Крим, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження, про визнання незаконним та анулювання свідоцтва про право власності на житло, про скасування правової реєстрації права власності - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження № 154-р від 02.12.2005 року «Про передачу квартир у власність», в частині передачі у власність ОСОБА_2 73/100 частки квартири АДРЕСА_1.
Визнати незаконним та анулювати свідоцтво про право власності на житло від 02.12.2005 року, відповідно до якого Чорноморська селищна рада посвідчує, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат загальною площею 29,6 кв. м., дійсно належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рівних частках.
Скасувати правову реєстрацію права власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 АРК.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд АРК в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення
Головуючий суддя Стебівко О.І.