Справа № 1628/1157/12

Провадження №1/548/4/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року колегія суддів Хорольського районного суду Полтавської області в складі:

головуючого - Старокожко В.П.,

суддів - Личковаха О.О.,

- Коновод О.В.,

за участю секретарів - Листопад В.Л., Комаренко В.М., Магула С.І.,

прокурорів - Цирфи К.А., Мазур В.І., Дяченко Ю.О., Пасюти А.А.,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4,

захисників підсудних, адвокатів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

захисників з числа близьких родичів підсудного ОСОБА_10 - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_83, ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. В'язове Миргородського району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, інваліда 2 групи, жителя АДРЕСА_1, згідно ст.. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185; ч. 4 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115; ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 263; ч.4, 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185; ч. 2 ст. 263 КК України,

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Першотравневе Борівського району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні 1 неповнолітню дитину, працюючого механіком ОКВПВКГ «Миргородводоканал» м. Миргород, жителя АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115; ч. 1 ст. 263; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с. Першотравневе Борівського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_5, раніше судимого:

- 28.05.2001 року вироком Борівського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 81 КК України до 3 років позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік, штраф 680 гривень;

- 11.02.2002 року вироком Борівського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений постановою Октябрського районного суду м. Харкова від 25.06.2004 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 7 днів;

- 30.03.2005 року вироком Борівського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 164 КК України до штрафу в сумі 510 гривень, судимість за яким, згідно ст.. 89 КК України знята і погашена у встановленому законом порядку,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця та жителя АДРЕСА_6, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Підсудний ОСОБА_10 з корисливих мотивів замовив підсудному ОСОБА_16 вбивство потерпілого ОСОБА_19, надавши йому для організації вбивства та придбання вогнепальної зброї грошові кошти, а підсудний ОСОБА_16 спрямовуючи дії на виконання замовлення, організував вбивство потерпілого ОСОБА_19 придбавши для цього у підсудного ОСОБА_18 вогнепальну зброю, та залучивши до виконання вбивства підсудного ОСОБА_17 з яким в подальшому вчинив вбивство ОСОБА_19

Крім того підсудний ОСОБА_10 вчинив таємне викрадення плит належних потерпілому ОСОБА_3, а підсудний ОСОБА_16 шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 в особливо великих розмірах, після чого ці підсудні повторно, таємно викрали майно ОСОБА_19 в особливо великих розмірах.

В період липня-серпня 2009 року, підсудний ОСОБА_10 на земельній ділянці, яка розташована понад дорогою неподалік будинку АДРЕСА_7, побачив бетонні плити марки ФСБ-4 та ФСБ-5, що належали потерпілому ОСОБА_3, які вирішив викрасти. Достовірно знаючи, що потерпілий ОСОБА_3 відсутній в м. Миргороді, підсудний ОСОБА_10 показав свідку ОСОБА_20 місцезнаходження блоків, повідомивши останнього, що вказані блоки належать йому, та домовився про порядок вивезення ним цих блоків. ОСОБА_20 будучи введеним ОСОБА_10 в оману, вважаючи, що діє законно та дійсно купує у підсудного ОСОБА_10 належні йому блоки, в денний час, протягом декількох днів першої половині серпня 2009 року, за допомогою найнятої техніки здійснив перевезення 30 бетонних блоків марки ФБС-4 та ФБС-5, що належали ОСОБА_3, гроші за які заплатив підсудному ОСОБА_10, тим самим виконавши злочинний намір ОСОБА_10 на таємне викрадення 30 бетонних блоків потерпілого ОСОБА_3 загальною вартістю 8400 грн.

Крім того, ОСОБА_10 будучи тривалий час знайомим із потерпілим ОСОБА_19 протягом 2009 та 2010 років допомагав останньому у здійсненні ним підприємницької діяльності, а саме у перевезенні сільськогосподарської продукції та поверненні боргових зобов'язань, плануючи в подальшому створити спільний з потерпілим бізнес у сфері автоперевезень.

В другій половині 2010 року підсудний ОСОБА_10 став тісно співпрацювати із потерпілим ОСОБА_19, допомагаючи йому у вирішенні питань повернення боргів від сільгосппідприємств з якими ОСОБА_19 мав справи, придбання вантажного автотранспорту для здійснення перевезень, за що отримував від ОСОБА_19 грошові кошти. Також в цей період часу ОСОБА_19 позичив у ОСОБА_10 близько 50 000 грн., віддавши йому в залог 5 000 доларів США. Коли повернув йому ці гроші, то ОСОБА_10 відмовився повертати ОСОБА_19 5000 доларів США.

В кінці 2010 року, підсудний ОСОБА_10, розуміючи, що ОСОБА_19 веде досить успішний бізнес, знаючи про фінансові можливості ОСОБА_19 та вважаючи себе бізнес партнером ОСОБА_19 став ображатися на останнього, за те, що той не повністю розповідає йому про свої бізнесові плани, та сплачує малі кошти за виконану ОСОБА_10 роботу, а після пропозиції ОСОБА_19 повернути йому подарований ОСОБА_10 ангар, зрозумів, що останній взагалі не бажає мати з ОСОБА_10 ніяких справ. Крім того підсудний ОСОБА_10, не бажав повертати ОСОБА_19 5000 доларів США, які залишався йому винний після фінансових взаємовідносин із потерпілим. Все це в сукупності призвело до наміру підсудного ОСОБА_10 позбавитися ОСОБА_19

Маючи корисливу мету - небажання повертати ОСОБА_19 борг в сумі 5000 доларів США та заволодіння його майном, яким в подальшому мав намір розрахуватися за скоєне вбивство, на фоні образи на ОСОБА_19 за нереалізовані спільні бізнесові плани, підсудний ОСОБА_10 запланував позбавити життя ОСОБА_19 та замовити за винагороду його вбивство. Виконання вбивства ОСОБА_19 замовив своєму давньому знайомому ОСОБА_16, так як знав, що останній досить швидко увійшов в довіру до ОСОБА_19 вони тісно спілкуються та довіряють один одному, крім того знав, що ОСОБА_16 володіє гарними організаторськими здібностями.

На виконання свого злочинного умислу, в кінці січня 2011 року, підсудний ОСОБА_10 переконав ОСОБА_16 у вигідності вбивства ОСОБА_19, обов'язковою умовою якого було приховування трупу, пообіцявши йому винагороду у сумі 500 тисяч гривень.

У кінці січня 2011 року ОСОБА_16, погодившись на пропозицію ОСОБА_10, та переслідуючи мотиви особистого збагачення за рахунок організації вбивства ОСОБА_19, будучи знайомим з останнім особисто, вирішив скоїти його вбивство, залучивши до вбивства колишнього чоловіка своєї сестри - підсудного ОСОБА_17, який після телефонного дзвінка ОСОБА_16 приїхав в м. Миргород.

По приїзду підсудного ОСОБА_17 в м. Миргород в період часу із 29.01.2011 року по 02.02.2011 року підсудний ОСОБА_16 вмовив ОСОБА_17 скоїти вбивство ОСОБА_19 за винагороду в сумі 65 000 грн.

Готуючись до вбивства ОСОБА_19 у вказаний вище проміжок часу, підсудний ОСОБА_16 показав підсудному ОСОБА_17 потерпілого, об'їхавши околиці м. Миргород вибрав разом із ОСОБА_17 місце схову трупа, місце де при нагоді можна буде сховати знаряддя вбивства та пообіцяв для полегшення виконання вбивства ОСОБА_19 придбати ОСОБА_17 вогнепальну зброю.

В перших числах лютого 2011 року, підсудний ОСОБА_16, реалізуючи свій спільний із підсудними ОСОБА_10 та ОСОБА_17 замисел на вбивство ОСОБА_19 звернувся до свого знайомого - підсудного ОСОБА_18, якого не повідомив про дійсність своїх намірів, з проханням придбати для нього вогнепальну зброю, що підсудний ОСОБА_18 погодився зробити, вказавши, що зброя буде коштувати 2 тисячі доларів США.

В перших числах лютого 2011 року, підсудний ОСОБА_16, повідомив ОСОБА_10 про те, що він знайшов виконавця вбивства та вогнепальну зброю для нього, за що ОСОБА_10 необхідно буде сплати 100 000 гривень для придбання вогнепальної зброї та оплати дій виконавця вбивства, та того ж дня в перших числах лютого 2011 року у вечірній час, неподалік свого житлового будинку по АДРЕСА_8, отримав від ОСОБА_10 на вказані цілі грошові кошти в сумі 100 тисяч гривень, з яких 16 000 грн. 04 чи 05 лютого 2011 року передав підсудному ОСОБА_18 для придбання вогнепальної зброї.

Виконуючи прохання підсудного ОСОБА_16, підсудний ОСОБА_18 не знаючи і не здогадуючись про намір підсудного ОСОБА_16 вчинити вбивство ОСОБА_19 з використанням вогнепальної зброї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, не маючи на це передбаченого законом дозволу, за грошові кошти, які йому дав підсудний ОСОБА_16, 08 лютого 2011 року придбав у жителя м. Миргород громадянина ОСОБА_21 вогнепальну зброю - револьвер калібру 5.6 мм., який був перероблений кустарним способом із сигнального револьверу «Наган-С» чи «Р-2», що виготовляється на основі конструкції револьверів Нагана зразка 1985 року, або масо-габаритного макету означеного револьвера та 14 набоїв до нього, після чого, без передбаченого законом дозволу зберігав при собі та 08 лютого 2011 року в обідній час в м. Миргороді передав вказану вогнепальну зброю разом із набоями ОСОБА_16

Підсудний ОСОБА_16 готуючи вбивство ОСОБА_19, знаючи про довіру до нього зі сторони останнього та про наявність у потерпілого значних грошових коштів, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_19 шахрайським шляхом, повідомив потерпілому ОСОБА_19 неправдиву інформацію, про те що він знайшов особу, яка хоче продати 500 тонн насіння соняшнику по ціні 3000 грн. за тонну на загальну суму 1 500 000 гривень.

Потерпілий ОСОБА_19 сприйнявши пропозицію підсудного ОСОБА_16 як правдиву, будучи введеними в оману та переконаним в тому, що останній дійсно має намір посприяти йому у придбанні насіння соняшнику, 07 лютого 2011 року близько 13 години, в АДРЕСА_9 передав підсудному ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 530 000 грн., що складає на час вчинення злочину 1126,46 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому підсудний ОСОБА_16 не маючи наміру сприяти потерпілому у придбанні соняшнику, привласнив вищевказані грошові кошти, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_19 матеріальні збитки в особливо великих розмірах.

08 лютого 2011 року підсудний ОСОБА_16 продовжуючи реалізовувати замовлення ОСОБА_10 на вбивство потерпілого ОСОБА_19 в обідній час на виїзді з м. Миргород в районі Пенькового заводу отримав від підсудного ОСОБА_18 вогнепальну зброю - револьвер калібру 5.6 мм., який був перероблений кустарним способом із сигнального револьверу «Наган-С» чи «Р-2», що виготовляється на основі конструкції револьверів Нагана зразка 1985 року, або масо-габаритного макету означеного револьвера та 14 набоїв до нього, яку разом з набоями, без передбаченого дозволу зберігав при собі та у власному автомобілі марки "Шкода-Октавія", державний номерний знак НОМЕР_1, та яку в цей же день передав підсудному ОСОБА_17, щоб той використав цю зброю для вбивства потерпілого ОСОБА_19 Отримавши вказану зброю від ОСОБА_16 підсудний ОСОБА_17 протягом 08 лютого 2011 року, без передбаченого законом дозволу, на територіях Миргородського та Хорольського районів зберігав цю зброю та боєприпаси при собі та в подальшому використав для вбивства потерпілого ОСОБА_19, після чого вказану зброю повернув підсудному ОСОБА_16

Продовжуючи реалізовувати замовлення ОСОБА_10 щодо вбивства ОСОБА_19, підсудні ОСОБА_16 та ОСОБА_17 стали діяти відповідно до попередньо оговореного ними плану.

Так, підсудний ОСОБА_16 08 лютого 2011 року, у вечірній час на власному автомобілі "Шкода-Октавія", державний номерний знак НОМЕР_1, під приводом організації зустрічі потерпілого ОСОБА_19 із продавцем насіння соняшнику, для придбання якого потерпілий ОСОБА_19 07 лютого 2011 року дав ОСОБА_16 гроші в сумі 530 000 гривень, і роль якого повинен був відігравати підсудний ОСОБА_17, відвіз потерпілого ОСОБА_19 у місто Хорол, куди ОСОБА_18, не знаючи про дійсні наміри цих підсудних привіз ОСОБА_17

Після того як ОСОБА_19 та ОСОБА_17 обговорили деталі майбутніх комерційних відносин, ОСОБА_16 запросив їх до себе у автомобіль та повіз у м. Миргород Полтавської області.

Рухаючись у м. Миргород, близько 20:45 години підсудний ОСОБА_16, маючи намір вчинити вбивство ОСОБА_19, зупинив свій автомобіль на автодорозі Хорол-Миргород поблизу зупинки громадського транспорту у районі с. Попівка Хорольського району, де вийшовши на вулицю пішов до зупинки, начебто у туалет.

Підсудний ОСОБА_17 та потерпілий ОСОБА_19 також вийшли з автомобіля та стояли на обочині дороги, знаходячись при цьому в полі зору підсудного ОСОБА_16.

В цей час підсудний ОСОБА_16 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання по телефону дав команду підсудному ОСОБА_17 на виконання вбивства потерпілого ОСОБА_19

Отримавши команду на виконання вбивства, підсудний ОСОБА_17 здійснив не менше чотирьох пострілів з револьверу, що передав йому ОСОБА_16 у потерпілого ОСОБА_19, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді наскрізного поранення м'яких тканин правої бокової поверхні шиї з ушкодженням поверхневих м'язів; сліпого поранення грудей та живота (торако-абдомінальне) нижньої третини грудної клітки зліва по переднє-пахвовій лінії з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, міжреберних м'язів, пристінкової плеври, лівого купола діафрагми, сліпим пораненням правої долі печінки; сліпого поранення передньої поверхні грудної клітки зліва по навкологруднинній лінії на рівні реберної дуги, проникне в черевну порожнину, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м'язів передньої черевної стінки, парієтальної брюшини; сліпого торако-абдомінальне поранення грудної клітки по лівій лопатковій лінії на рівні 5-го ребра з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, парієтальної плеври, грудного відділу аорти, крововиливом в стравохід, пораненням правого купола діафрагми, парієтальної брюшини та м'язів живота, які призвели до гострої крововтрати та смерті ОСОБА_19

Таким чином підсудні ОСОБА_16 та ОСОБА_17 виконали замовлення ОСОБА_10, довівши свій злочинний умисел на вбивство ОСОБА_19 до кінця.

Після цього, підсудні ОСОБА_16 та ОСОБА_17 загрузили тіло потерпілого ОСОБА_19 у багажник, належного підсудному ОСОБА_16, автомобіля марки "Шкода-Октавія" та відвезли на стихійний смітник, де раніше знаходилася будівля хімскладу, розташований неподалік с. Вовнянка Миргородського району та міста Миргорода, де разом витягли його із автомобіля.

В подальшому з метою приховування трупа, підсудний ОСОБА_17 відтягнув та скинув труп у одну із ям, яка знаходилася на території смітника, де за допомогою лопати став закидати труп сміттям, землею та уламками бетонних конструкцій.

В цей час підсудний ОСОБА_16 зібрав одяг потерпілого ОСОБА_19 з метою приховати сліди злочину, приїхав в м. Миргород, де забрав підсудного ОСОБА_18, якого не повідомив про вчинений ним злочин, після чого разом відвезли одяг з трупа ОСОБА_19 на дачу підсудного ОСОБА_18, що в с. Гоголеве Великобагачанського району, де мали намір знищити одяг потерпілого шляхом спалювання.

Після цього ОСОБА_16 відвіз підсудного ОСОБА_18 в м. Миргород, потім поїхав до місця поховання трупа ОСОБА_19, неподалік якого підібрав підсудного ОСОБА_17, та в подальшому відвіз останнього до річки Псьол, що неподалік смт. В.Багачка Полтавської області, де останній викинув з дамби у воду мобільний телефон, ключі загиблого, сокиру та лопату, Після чого підсудний ОСОБА_17 повернув револьвер та невикористані патрони ОСОБА_16, які той продовжував зберігати у себе, не маючи на це передбаченого законом дозволу.

09 лютого 2011 року підсудний ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_10 про виконання замовлення на вбивство ОСОБА_19 Виконуючи обіцянку перед ОСОБА_16 про оплату організації вбивства ОСОБА_19, перебуваючи на території м. Миргорода, ОСОБА_10, достовірно знаючи, що у с. Воскобійники Шишацького району на території току СТОВ "Воскобійники" зберігається майно загиблого, а саме насіння соняшника, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, надав цю інформацію ОСОБА_16 та підказав схему його викрадення, а саме, що вивезти соняшник зможе ОСОБА_22, бо має відповідні документи.

У свою чергу ОСОБА_16, отримавши інформацію від ОСОБА_10 про схему та спосіб викрадення насіння соняшника, яке належало загиблому ОСОБА_19, вирішив викрасти це насіння соняшника, з метою подальшого привласнення коштів за його продаж в рахунок оплати замовлення ОСОБА_10 на виконання вбивства ОСОБА_19

Не бажаючи бути викритим у викраденні насіння соняшника, підсудний ОСОБА_16, скориставшись тим, що працівники СТОВ "Воскобійники" в с. Воскобійники Шишацького району, та водій автомобіля ДАФ - ОСОБА_22 не володіли інформацією про смерть ОСОБА_19, дав наказ ОСОБА_22 здійснювати вивезення насіння соняшнику належного ОСОБА_19, що знаходилося на зберіганні в складах СТОВ "Воскобійники" з подальшим перевезенням на олійницю приватного підприємця ОСОБА_23

ОСОБА_22 не володіючи інформацією про смерть його роботодавця - потерпілого ОСОБА_19 та не здогадуючись про злочинні наміри підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_16, вважаючи, що підсудний ОСОБА_16 діє виключно в інтересах потерпілого ОСОБА_19 та виконує його волю, маючи відповідні документи на вивіз насіння соняшника, протягом 10-14 лютого 2011 року із току СТОВ "Воскобійники" в с. Воскобійники Шишацького району Полтавської області, здійснив вивезення вантажним автомобілем 99240 кг., насіння соняшника, яке належало ОСОБА_19, вартістю 4442,24 гривні за 1000 кг., яке перевіз на олійницю приватного підприємця ОСОБА_23, який за привезене насіння соняшника розрахувався грошовими коштами із підсудним ОСОБА_16

Таким чином підсудний ОСОБА_16 реалізував спільний із підсудним ОСОБА_10 умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_19 загальною вартістю 440847,90 гривень, що складає 936,98 неоподаткованих мінімумів та є особливо великими розмірами.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, а заявив, що справа щодо нього сфальсифікована, розслідування проводилося не об'єктивно, свідки обвинувачення в судовому засіданні і підсудний ОСОБА_16 під час досудового слідства його обмовляють. Вказав, що ні ОСОБА_16 ні іншим особам він не замовляв вбивство ОСОБА_19 і взагалі немає ніякого відношення до вбивства потерпілого ОСОБА_19 та викрадення в подальшому його майна. Відносно крадіжки бетонних плит пояснив, що плити не викрадав, а придбав їх у ОСОБА_24 Холодну зброю - ніж вдома зберігав, про те не носив при собі жодного разу. Вказаний ніж увесь час лежав у тому місці, де він був виявлений працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_16 вину в інкримінованих злочинах визнав частково. Пояснив, що дійсно замовляв ОСОБА_18 купити вогнепальну зброю, але цю зброю він купував на замовлення ОСОБА_19, а не для його вбивства. Визнав, що отримував від ОСОБА_18 зброю, яку передав ОСОБА_19 Ніяку вогнепальну зброю він ОСОБА_17 не передавав. Також пояснив, що не було ніякого замовлення вбивства ОСОБА_19 зі сторони ОСОБА_10 Вказав, що вбивство ОСОБА_19 було вчинено ОСОБА_17 на грунті неприязних відносин, так як потерпілий ОСОБА_19 обманув ОСОБА_17, підсунувши йому за виконану ОСОБА_17 роботу по виготовленню підробленого паспорта фальшиві долари США. Що стосується інкримінованого йому факту шахрайства по відношенню до ОСОБА_19 то підсудний ОСОБА_16 вказав, що грошей в сумі 530 000 гривень у ОСОБА_19 не брав, висловив припущення, що ці гроші міг взяти свідок ОСОБА_25, а потім оговорити його, щоб самому уникнути відповідальності. По факту крадіжки 99240 кілограм насіння соняшника з току СТОВ "Воскобійники" в с. Воскобійники Шишацького району Полтавської області, пояснив, що ні він, ні ОСОБА_10 до цієї крадіжки не причетні. Після зникнення ОСОБА_19 насіння соняшнику вивозив ОСОБА_22, а тому він і повинен нести за це відповідальність. Заявив, що під час досудового слідства, в ході допитів його в якості підозрюваного, обвинуваченого та під час відтворення обстановки та обставин події злочину неодноразово оговорював себе, ОСОБА_10 та ОСОБА_17 в причетності до інкримінованих йому злочинів, так як до нього працівниками міліції застосовувалися недозволені методи дізнання та слідства.

В подальшому під час закінчення розгляду справи вину по кожному інкримінованому йому епізоду злочинної діяльності визнав, повністю підтримав показання, які надавав під час визнання вини в ході досудового слідства, вказав, що так як і на досудовому слідстві не визнає ту обставину, що до замовного вбивства він залучив підсудного ОСОБА_18, розкаявся у вчинених злочинах, цивільний позов просив вирішити на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_17 вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково, в суді пояснив, що вбивство ОСОБА_19 вчинив на грунті неприязних відносин із останнім, так як ОСОБА_19 сплатив йому фальшиві долари США за виготовлений ним на замовлення ОСОБА_19 фальшивий паспорт. Заперечив той факт, що вогнепальну зброю йому надав ОСОБА_16, вказавши, що зброя була у нього своя, в судовому засіданні впізнав револьвер, як той, що він придбав у м. Києві. Факт виконання вбивства ОСОБА_19 як на замовлення ОСОБА_16, так і ОСОБА_10 заперечив. Вказав, що його явка із зізнанням та показання на досудовому слідстві, де він вказував про виконання вбивства ОСОБА_19 на замовлення ОСОБА_16, добуті при застосуванні до нього працівниками міліції недозволених методів дізнання та слідства.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_18 вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково, пояснив, що дійсно придбавав у свідка ОСОБА_21 на замовлення ОСОБА_16 вогнепальну зброю разом із набоями. Про те, що ця зброя буде використана для вбивства ОСОБА_19 він не знав і не здогадувався. Також вказав, що взагалі не знав, про те, що ОСОБА_16 хоче вбити ОСОБА_19 Возив ОСОБА_17 у м. Хорол, та їздив палити речі на прохання ОСОБА_16, так як не вважав ці дії кримінально карними. Про те, що того дня відбулося вбивство ОСОБА_19 не знав.

Оцінивши зібрані по справі докази, колегія суддів, незважаючи на невизнання ОСОБА_10, часткове визнання ОСОБА_17 та повне визнання підсудними ОСОБА_16 та ОСОБА_18 вини у інкримінованих їм злочинах, приходить до висновку, що винність кожного із підсудних повністю доводиться наступною сукупністю зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів.

Епізод викрадення підсудним ОСОБА_10 бетонних блоків потерпілого ОСОБА_3:

- протоколом огляду місця події від 19.09.2011 року, та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що понад дорогою на земельній ділянці навпроти будинку АДРЕСА_7 складені будівельні матеріали, які належать потерпілому ОСОБА_3, а на сусідніх земельних ділянках відсутні будь-які будівельні матеріали /т. 13 а.с. 103-106/;

- довідкою № 02-18/71 від 21.11.2013 року, відповідно до якої вул. Кірова в м. Миргород перейменовано у вул. Фотія Красицького / т. 21 а.с. 66/;

- письмовими заявами потерпілого ОСОБА_3 від 25.08.2009 року та 16.09.2011 року про викрадення у нього бетонних блоків та плити перекриття з земельної ділянки по вул. Красицького в м. Миргород / т.13 а.с. 59, 79/;

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 в матеріалах кримінальної справи / т. 13 а.с.91-92/ та його ж показаннями в судовому засіданні про те, що в серпні 2009 року, він виявив зникнення 30-48 бетонних блоків та плити перекриття, які були складені біля дороги по вул. Красицького в м. Миргород, неподалік належної йому земельної ділянки. Коли став розпитувати у сусідів та знайомих водіїв з'ясував, що до крадіжки причетні ОСОБА_24 та ОСОБА_10, а плити були продані ОСОБА_20, перевозили плити два дні трьома вантажними автомобілями в тому числі із причепами, водієм одного з яких був ОСОБА_27, краном вантажив ОСОБА_28. Крім того пояснив, що зі слів ОСОБА_24 знає, що крадіжку плит вчинив ОСОБА_10, бо той сам йому про це розповідав. Також вказав, що понад дорогою та на прилягаючих земельних ділянках бетонних блоків в тому числі і тих, які б належали ОСОБА_24, не було;

- показаннями свідка ОСОБА_28 в матеріалах кримінальної справи / т. 13 а.с.65, 113/ та його ж поясненнями в судовому засіданні про те, що в 2009 році він працював на автокрані. В липні 2009 року, його найняв ОСОБА_20 для завантаження фундаментних блоків по вул.. Красицького в м. Миргород, показавши йому місце де це робити. Першого дня він завантажив на 2 автомобіля з причепами «ЗІЛ» та «КАМАЗ», які були з «Нафторозвідки», близько 20 блоків, які розвантажив по вул.. Шевченка в м. Миргород, де зараз знаходиться кафе належне ОСОБА_20, а другого дня з попереднього ж місця по вул. Красицького завантажив близько 10 блоків на автомобіль марки «КАМАЗ». В судовому засіданні на карті вказав на місце з якого завантажував блоки, що знаходиться навпроти будинку по АДРЕСА_7

- показаннями свідка ОСОБА_27 в матеріалах кримінальної справи / т. 13 а.с. 101/ та його ж поясненнями в судовому засіданні, про те, що в літку 2009 року на прохання ОСОБА_20, він на своєму автомобілі марки «КАМАЗ» перевозив фундаментні блоки із мікрорайону «Почапці», з того місця куди раніше привозив будівельні матеріали потерпілого ОСОБА_3 Краном йому було завантажено близько 10-12 блоків, які він відвіз на вул. Шевченка на земельну ділянку ОСОБА_20, де вже лежали будівельні матеріали. Вказав, що через декілька днів у нього цікавився потерпілий ОСОБА_3 про те хто міг викрасти його блоки, на що він вказав, що перевозив блоки до ОСОБА_20 Також вказав, що свідок ОСОБА_20 йому говорив, про те, що блоки він купив у чоловіка на ім'я ОСОБА_20;

- показаннями свідка ОСОБА_20 в матеріалах кримінальної справи / т. 13 а.с. 99-100/ та в судовому засідання в частині того, що підсудний ОСОБА_10 продав йому бетонні фундаментні блоки по ціні 200 грн. за штуку та показав місце де їх забрати, а саме по вул.. Красицького в м. Миргород, куди він найнявши кран та вантажний автомобіль приїхав та забрав 10 бетонних блоків, які розвантажив по вул. Шевченка в м. Миргород, де проводив будівництво кафе. Бетонні блоки брав в місці де лежали різні будівельні матеріали з складеної купи, де було близько 20 блоків;

- протоколом огляду від 19.09.2011 року, з якого вбачається, що по вул. Шевченка, 5-б м. Миргорода мається будівля, поряд якої складені фундаментні блоки /т. 13 а.с. 84-88/, що підтверджує показання свідка ОСОБА_20 про використання для будівництва бетонних блоків, які йому продав ОСОБА_10, та показання свідків ОСОБА_35, та ОСОБА_27 про перевезення ОСОБА_20 бетонних блоків для будівництва;

- показаннями свідка ОСОБА_24 в матеріалах кримінальної справи / т. 13 а.с. 95-96, 97-98, т. 16 а.с. 146-150 / про те, що на його земельній ділянці належних йому будівельних матеріалів не було, а поряд знаходилися будівельні матеріали належні потерпілому ОСОБА_3 Восени 2009 року, по вулиці Красицького в м. Миргород він поскаржився підсудному ОСОБА_10, що його сусід по земельній ділянці ОСОБА_3 поскладав будівельні матеріали понад дорогою, що утруднює йому проїзд до земельної ділянки. В кінці літа 2009 року, до нього підходив підсудний ОСОБА_10 та говорив, що він вивіз будматеріали потерпілого ОСОБА_3, які знаходилися по вул.. Красицького в м. Миргород, та просив сказати працівникам міліції, що насправді ці будівельні матеріали належали йому, а не ОСОБА_3, що він і зробив даючи пояснення працівникам міліції. В судовому засідання вказані свідчення не підтримав. Пояснив, що на його земельній ділянці були складені 14 фундаментних блоків, які він обміняв ОСОБА_10, а той в подальшому продав їх ОСОБА_20 Попередні свідчення давав під примусом працівників міліції;

- поясненнями в судовому засідання свідка ОСОБА_29 та ОСОБА_30, які вказали, що в серпні 2009 року потерпілий ОСОБА_3 розпитував у них про те, хто міг вчинити крадіжку бетонних плит, що знаходилися повз дороги по вул.. Красицького в м. Миргород, та те, що вони не бачили блоків свідка ОСОБА_24 поряд із блоками ОСОБА_3;

Судова колегія критично ставиться до показань свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні в частині того, що із місця вказаного підсудним ОСОБА_10 він вивозив фундаментні бетонні лише один раз в кількості 10 штук.

З показань свідка ОСОБА_20 як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні останній повідомив, що звернувся до підсудного ОСОБА_10 з питанням придбання в останнього бетонних фундаментних блоків. Останній привіз його на земельну ділянку по вул.. Красицького та вказав на місце понад дорогою, де знаходяться ці блоки. Ту обставину, що саме ОСОБА_10 показав ОСОБА_20 де брати бетонні блоки підтвердив в судовому засіданні і сам підсудний ОСОБА_10

Даючи вказані показання свідок ОСОБА_20 вказав, що лише 1 раз наймав кран та вантажний автомобіль марки «КАМАЗ», водієм якого був ОСОБА_27, за допомогою яких він і завантажив та перевіз 10 бетонних фундаментних блоків для будівництва свого кафе по вул.. Шевченка в м. Миргород.

Разом з тим, ці його свідчення протирічать показанням свідка ОСОБА_28 який суду пояснив, що на прохання ОСОБА_20 понад дорогою по АДРЕСА_7 першого разу завантажив на автомобілі з причепами, які належали «Нафторозвідці» близько 20 бетонних фундаментних блоків, які в подальшому перевіз до місця будівництва кафе. А другого дня, з того ж самого місця по вул.. Красицького в м. Миргород, на прохання того ж ОСОБА_20, завантажив на автомобіль марки «КАМАЗ» близько 10 фундаментних блоків.

Оцінюючи пояснення свідка ОСОБА_20 колегія суддів приходить до висновку, що останній повідомив суд лише про обставини перевезення бетонних блоків, які мали місце за участі свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_27, тобто про обставини перевезення бетонних блоків, які мали місце другого разу, замовчуючи при цьому обставини завантаження та перевезення блоків, які мали місце перед цим.

Ці свідчення ОСОБА_20 не узгоджуються і з зміненими в судовому засіданні показаннями ОСОБА_24, який пояснив, що на його земельній ділянці, яка знаходиться поряд із ділянкою потерпілого ОСОБА_3 знаходилося 14 бетонних блоків. Таким чином, факт вивезення 20 блоків першого дня, та 10 блоків другого дня з одного і того ж самого місця, яке вказав підсудний ОСОБА_10 однозначно свідчить про те, що бетонні блоки, як першого разу, так і другого разу вивозилися не із земельної ділянки свідка ОСОБА_24, так як такою кількістю блоків на той час вказаний свідок не володів. Така суперечливість показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_24 вказує на їх недостовірність.

З вищевказаних мотивів колегія суддів відкидає і змінені в судовому засідання та суперечливі показання свідка ОСОБА_24, в тій частині, що саме він в липні-серпні 2009 року надав підсудному ОСОБА_10 бетонні фундаментні блоки в кількості 10 штук, які той в подальшому продав свідку ОСОБА_20, так як показаннями свідків не підтверджується та обставина, що на території земельної ділянки ОСОБА_24 чи поряд із нею знаходилися фундаментні блоки ФБС-5 та ФБС-5 загальною кількість 14 штук.

Колегія суддів вважає, що свідок ОСОБА_20 як на досудовому слідстві, так і в суді надав неповні свідчення, а свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні змінив першопочаткові свідчення з метою сприяти підсудному ОСОБА_10 уникнути кримінальної відповідальності.

Колегія суддів вважає, що показання ОСОБА_24, які він давав на досудовому слідстві в якості свідка є правдивими, так як вони узгоджуються із показаннями інших свідків допитаних судом, та письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінальної справи.

Надаючи пояснення 16.09.2011 року та показання в якості свідка на досудовому слідстві ОСОБА_24 також повідомив, що йому ОСОБА_10 пояснював, що блоки ОСОБА_3 він викрав тому, що останній напередодні перешкодив ОСОБА_10 у вигідному продажу будівельних матеріалів компанії «Єврокрим», а тому таким чином ОСОБА_10 вирішив помститися ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив про свою та ОСОБА_10 участь у поставці будівельних матеріалів організації «Єврокрим» саме в період викрадення у нього бетонних блоків.

Колегія суддів враховує те, що про співпрацю ОСОБА_10 та ОСОБА_3 із організацією «Єврокрим» на досудовому слідстві крім ОСОБА_24 ніхто не вказував, до показань ОСОБА_24 вказана обставина не була відома працівникам міліції, про деталі цієї співпраці свідок ОСОБА_24 міг знати лише від ОСОБА_10 та ОСОБА_3, а про причини крадіжки лише від самого ОСОБА_10 Тому суд вважає правдивими показання ОСОБА_24 на досудовому слідстві про те, що ОСОБА_10 вчинив крадіжку плит ОСОБА_3 з метою помсти останньому за перешкоду у вигідному продажу будівельних матеріалів цій компанії, так як про це він міг дізнатися лише від підсудного ОСОБА_10

Виходячи з того, що показання свідка ОСОБА_24 дані ним в ході досудового слідства в якості свідка повністю підтверджуються фактичними обставинами справи, колегія суддів вважає показання цього свідка на досудовому слідстві правдивими та покладає їх в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_10

Колегія суддів також критично відноситься і до показань свідка ОСОБА_29 в тій частині, що потерпілий ОСОБА_3 повідомляв його про викрадення лише 12 фундаментних блоків, так як сам потерпілий категорично заперечив цю обставину, і крім того звернувся у правоохоронні органи протягом короткого проміжку часу з моменту виявлення крадіжки із заявою про викрадення у нього 48 бетонних блоків та плити перекриття. Більш того потерпілий ОСОБА_3 під час досудового слідства жодного разу не вказував, що в нього було викрадено лише 12 бетонних блоків.

Колегія суддів вважає, що вказані свідчення свідком ОСОБА_29 надані виходячи із того, що він є жителем мікрорайону «Почапці» неприязно налаштований до потерпілого, як особи, яка заставила узбіччя вулиці будівельними матеріалами та з метою сприяти підсудному ОСОБА_10 уникнути кримінальної відповідальності, так як з останнім він перебуває у дружніх відносинах.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів вважає, що матеріалами кримінальної справи та в судовому засідання знайшов своє підтвердження факт викрадення ОСОБА_10 бетонних фундаментних блоків належних потерпілому ОСОБА_3 в кількості 30 штук.

Колегія суддів вважає, що факт викрадення ОСОБА_10 решти 18 бетонних блоків та 1 плити перекриття нічим не підтверджується, а тому цей об'єм викраденого майна підлягає виключенню із обвинувачення по вказаному епізоду злочинних дій ОСОБА_10 за недоведеністю.

Так, судом з показань свідка ОСОБА_28 встановлено, що він ні першого, ні другого дня плиту перекриття не завантажував, факт перевезення плити перекриття заперечував і свідок ОСОБА_27, свідок ОСОБА_20 також вказав, що плиту перекриття у ОСОБА_10 він не купував. Також свідок ОСОБА_28 пояснив, що середня вага стандартного фундаментного блоку близько 2000 кг, йому не кинулося у очі, що автомобілі які він завантажував були сильно перевантажені.

Свідок ОСОБА_27 пояснив, що автомобіль марки «КАМАЗ» може перевезти близько 20-25 тонн, або 12 таких блоків. З показань цих двох свідків судом встановлено, що за два дні вантажилося та перевозилося в розпорядження свідка ОСОБА_20 30 бетонних фундаментних блоків, загальною вагою близько 60 тонн, тобто по 20 тонн кожним автомобілем.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він з достовірною точністю не може сказати, яка кількість блоків була викрадена поблизу його земельної ділянки по вул.. Красицького, вважає, що 48 штук. Зазначена в заяві про злочин від 25 серпня 2009 року кількість викрадених бетонних блоків - 48 штук, зроблена ним на підставі математичних розрахунків, виходячи із периметру кафе належного свідку ОСОБА_20, на фундамент якого він повинен був використати 48 бетонних блоків. Вказана обставина носить характер припущення, не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому не може бути покладена судом в основу обвинувачення. Крім того потерпілий і раніше в своїх письмових поясненнях заявляв, що в нього було вкрадено 28-30 бетонних блоків.

Враховуючи, що відповідно до ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, суд, не маючи доказів на підтвердження вини ОСОБА_10 у вчиненні крадіжки 18 бетонних блоків та плити перекриття потерпілого ОСОБА_3, вважає необхідним матеріали в даній частині виділити в окреме провадження та у відповідності до вимог ч. 5 ст. 327 КПК України винести постанову про направлення вказаних матеріалів прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.

Колегія суддів вважає, що органами досудового слідства вірно визначено вартість бетонних блоків в сумі 280 грн. за 1 штуку, так як ця вартість знаходиться в межах середньої вартості бетонного блоку марки ФБС-4, ФБС-5, яка існувала станом на 2009 рік, що стверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_20, наявними в матеріалах справи копіями накладних/ т. 13 а.с. 75,76/. Посилання сторони захисту на ту обставину, що вартість блоків становить 54 грн. 12 коп., що визначено актом № 4 / т. 13 а.с. 71 / колегія суддів вважає безпідставною, так як із вказаного акту не видно в якому році його складено.

Епізод за фактом підбурювання підсудним ОСОБА_10 підсудного ОСОБА_16 до вбивства потерпілого ОСОБА_19, пособництві у придбанні вогнепальної зброї, вбивстві підсудними ОСОБА_16, та ОСОБА_17 потерпілого ОСОБА_19 з корисливих мотивів, на замовлення ОСОБА_10, за попередньою змовою групою осіб та незаконному поводженні ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 із вогнепальною зброєю.

- дослідженими в суді показаннями ОСОБА_10 в якості підозрюваного від 29 квітня 2011 року, та додаткового допиту в якості обвинуваченого від 04 серпня 2011 року з яких вбачається, що він знайомий із ОСОБА_19 близько 5 років, а останні півроку спілкувався з ним досить тісно, мав з ним бізнес стосунки, допомагав ОСОБА_19 в питаннях повернення боргів із колгоспів, організації перевезення сільськогосподарської продукції з цією метою він познайомив ОСОБА_19 з підсудним ОСОБА_16. Потім у них виникли непорозуміння з приводу того, що ОСОБА_19 не в повному обсязі розраховувався із ОСОБА_10 за виконану ним роботу та допомогу у вирішенні бізнесових питань, а тому вони припинили будь-які бізнес-відносини, підтвердив факт обміну із ОСОБА_19 восени 2010 року 50 000 гривень на 6000 доларів США. Вказав, що на його думку ОСОБА_19 був винен йому кілька тисяч гривень за роботу, яку робив для нього ОСОБА_10 Підтвердив, що мав конфлікт із ОСОБА_19 з приводу того, що коли він протягом 2010 року допомагав повертати ОСОБА_19 борги із колгоспів, за що останній з ним за це не розраховувався. Крім того мав образу на ОСОБА_19 за те, що той розповідав людям, що не задоволений співпрацею із ОСОБА_10 Вказані обставини він також підтверджував, надаючи першопочаткові показання працівникам міліції, в ході перевірки ними заяви по факту зникнення ОСОБА_19 / т. 12 а.с. 99-104, т. 16 а.с. 41-43/

В подальшому під час досудового слідства ОСОБА_10 покази змінював, заперечував факт ведення спільного бізнесу із ОСОБА_19, сприяння у поверненні боргів із колгоспів, факт образи на ОСОБА_19, так само і в судовому засіданні вказану інформацію спростовував.

- дослідженими в суді показаннями підсудного ОСОБА_16 від 28.04.11 року, які він давав в якості підозрюваного, від 23 та 25 квітня 2011 року, в якості обвинуваченого від 28 квітня 2011 року, який пояснив, що у нього перед ОСОБА_10 були боргові зобов'язання, які він вчасно виконати на встиг. У зв'язку з цим ОСОБА_10 "поставив його на лічильник". На протязі 2010 року, а особливо у кінці 2010 року, ОСОБА_10 регулярно заїжджав до нього на роботу, зустрічав його у місті і всі їхні розмови закінчували тим, що ОСОБА_10 нагадував про існуючий борг і по його підрахунках, з урахуванням процентів, він вже був винен тому близько 200 тисяч гривень. У разі не повернення боргу ОСОБА_10 погрожував розправою як йому, так і його дружині та дитині. В січні 2011 року ОСОБА_10 умовою звільнення ОСОБА_16 від наявного боргу, запропонував йому організувати вбивство ОСОБА_19 за що він крім звільнення ОСОБА_16 від боргових зобов'язань, заплатить йому ще 500 000 грн., пояснивши, що тіло потрібно буде сховати. У разі того, якщо він не погодиться, то він стане трупом, а його дружина та дитина розрахуються з відсотками. Не маючи вибору і під моральним тиском та погрозами ОСОБА_10 був змушений погодитись організувати і виконати вбивство ОСОБА_19 У кінці січня 2011 року він запросив у м. Миргород свого колишнього родича ОСОБА_17, якого за винагороду вмовив вчинити вбивство ОСОБА_19 Разом з ОСОБА_17 вони вибрали місце на території бувшого хімскладу, що поблизу м. Миргород, де можна сховати труп ОСОБА_19 та домовилися, що для полегшення виконавства вбивства дістане для ОСОБА_17 вогнепальну зброю. Після цього він попрохав ОСОБА_18 підшукати йому зброю і той привіз йому револьвер та набої. Однак він не говорив ОСОБА_18, що вогнепальна зброя потрібна для вбивства ОСОБА_19 На початку лютого 2011 року повідомив ОСОБА_10 про необхідність сплати виконавцю грошових коштів та придбання пістолета і той дав йому на це 100000 грн. 08 лютого 2011 року, по приїзду ОСОБА_17 в м. Миргород, стали готуватися до вбивства, для цього придбали лопату в будівельному магазині, а у ОСОБА_18 пістолет. Ввечері разом з ОСОБА_19 приїхав у м. Хорол, куди пізніше ОСОБА_18 привіз ОСОБА_17 Для чого ОСОБА_18 необхідно було привезти ОСОБА_17 в м. Хорол, він не пояснював. Після цього він з ОСОБА_19 та ОСОБА_17 поїхали в м. Миргород і по дорозі, неподалік с. Попівка Хорольського району, зупинився, коли всі вийшли із автомобіля, він по телефону дав команду ОСОБА_17 вбити ОСОБА_19, після першого пострілу ОСОБА_19 став тікати, а ОСОБА_17 гнався за ним та продовжував стріляти, доки не вбив ОСОБА_19 Після цього він з ОСОБА_17 загрузили труп ОСОБА_19 у багажник автомобіля і відвезли на стихійний смітник неподалік м. Миргорода, до завчасно вибраного місця на території бувшого хімскладу поблизу м. Миргород. Там ОСОБА_17 витяг ОСОБА_19 з багажника автомобіля, а він поїхав у м. Миргорода, де зустрівся з ОСОБА_18 та поїхав до останнього на дачу у м. Гоголеве, де залишив ОСОБА_18 одяг ОСОБА_19, щоб той спалив ці речі. Про те, що це речі щойно убитого ОСОБА_19, він ОСОБА_18 не пояснював. Після цього він повернувся у м. Миргород, де залишив ОСОБА_18 та забрав ОСОБА_17 з автодороги Миргород-В.Багачка. Після цього вдвох поїхали на дамбу за смт. В.Багачка, де ОСОБА_17 викинув у воду лопату, сокиру, ключі від автомобіля та розібраний мобільний телефон / т.4 а.с. 31-37, 75-80, 107-108/. Ці ж обставини підсудний ОСОБА_16 підтвердив і в завершальній частині судового засіданні.

- протоколом відтворення обстановки та обставин події злочину від 27 квітня 2011 року за участю підозрюваного ОСОБА_16, фото таблицею до нього та відеозаписом цієї слідчої дії, з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_16 детально розповів про обставини замовлення йому вбивства ОСОБА_19, розповів та показав на місці, як саме він із підсудним ОСОБА_17 вчинив вбивство ОСОБА_19, вказав на місцевості де підсудний ОСОБА_17 здійснював постріли в потерпілого ОСОБА_19, де в подальшому був захоронений труп ОСОБА_19, місця де знищувалися знаряддя злочину та одяг потерпілого ОСОБА_19, а також вказав де він переховував вогнепальну зброю та місце розташування сміттєвого баку куди він в подальшому її викинув / т. 4 а.с. 86-102/;

- дослідженими в суді показаннями ОСОБА_17, даними ним в якості обвинуваченого від 22 квітня 2011 року та 04 серпня 2011 року, з яких вбачається, що в кінці січня 2011 року йому зателефонував ОСОБА_16 та попрохав приїхати до нього у м. Миргород. Через декілька днів він приїхав до ОСОБА_16 У розмові ОСОБА_16 запропонував прибрати одного чоловіка, який заважає йому працювати та пояснив, що це буде оплачено. У цей же вечір ОСОБА_16 показав йому цього чоловіка, пояснивши, що це ОСОБА_19, якого необхідно вбити. На початку лютого 2011 року йому зателефонував ОСОБА_16 та попрохав приїхати. Він приїхав у м. Миргород, його зустрів ОСОБА_16 та відвіз на найману квартиру, пояснивши, що ввечері він зустрінеться із ОСОБА_19 Пізніше ОСОБА_16 привіз йому револьвер під дрібнокаліберний патрон. Ввечері його забрав ОСОБА_16, відвіз на автозаправку, де той зустрівся із ОСОБА_19, а його залишив на автозаправці, наказавши чекати. Пізніше від автозаправки його забрав невідомий чоловік та відвіз на автостанцію у м. Хорол. У м. Хоролі його забрав ОСОБА_16 та разом із ОСОБА_19 привіз у кафе "Кристал", де вони повечеряли та познайомились, після чого поїхали у м. Миргород. По дорозі ОСОБА_16 зупинив автомобіль та вийшов у туалет. Він із ОСОБА_19 також вийшов з автомобіля. В цей час йому зателефонував ОСОБА_16 та наказав убити ОСОБА_19 Він витяг револьвер і почав стріляти у потерпілого, а той став тікати у кювет, вистрілив у потерпілого близько 5 раз, перший постріл був у груди. Далі він з ОСОБА_16 почав грузити ОСОБА_19 у багажник автомобіля. Після цього вони поїхали у раніше обране місце неподалік автодороги на смт. В.Багачка, де були викопані ями. Там витягли ОСОБА_19 з багажника. В цей час він подумав, що ОСОБА_19 живий, взяв із багажника сокиру та кілька разів ударив обухом по голові та тулубу та став тягнути разом із ОСОБА_16 труп до ями. Та залишився там, щоб закопати труп. ОСОБА_16 забрав одяг ОСОБА_19 дублянку, светр та черевики та поїхав у невідомому напрямку. Через декілька годин як закидав яму він вийшов на дорогу та зателефонував ОСОБА_16, де його забрав ОСОБА_16 та відвіз у м. Миргород. Наступного дня до нього приїхав ОСОБА_16 та віддав йому 65 тисяч гривень. Після цього він поїхав додому. 31 березня 2011 року він приїхав у м. Миргород, де за допомогою ОСОБА_16 найняв тракториста і той на бульдозері розрівняв площадку, де був закопаний труп ОСОБА_19 /т. 4 а.с. 8-10, т. 13 а.с. 9-10 /;

- дослідженими в суді показаннями ОСОБА_17 від 18 квітня 2011 року на досудовому слідстві в якості підозрюваного від 19 квітня 2011 року та від 21 квітня 2011, а також в якості обвинуваченого від 21 квітня 2011 року в яких ОСОБА_17 вказував, що вбивство ОСОБА_19 вчинив за допомогою вогнепальної зброї під дрібнокаліберний патрон - револьвера, труп ОСОБА_19 закопав на території смітника поблизу м. Миргород, разом із ОСОБА_16 їздив викидати на дамбу через р. Псьол речі ОСОБА_19 / т. 1 а.с. 169-172, 173-177, 239-241/;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події злочину від 20 квітня 2011 року за участю підозрюваного ОСОБА_17, фото таблицею до нього та відеозаписом цієї слідчої дії, з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_17 показав як він здійснював вбивство ОСОБА_19, шляхом пострілів із вогнепальної зброї, показав місце де був схований ним труп, та місце де на р. Псьол викидав у воду речі ОСОБА_19 / т. 1 а.с. 199-230/;

- дослідженими в суді показаннями обвинуваченого ОСОБА_18 на досудовому слідстві, з яких вбачається, що приблизно на початку січня 2011 року до нього звернувся ОСОБА_16 з питанням допомогти дістати зброю. Він згодився і домовився з своїм знайомим з м. Миргорода на ім'я ОСОБА_3, що той продасть йому револьвер. На придбання зброї ОСОБА_16 дав йому 16000 грн., що було еквівалентно 2000 доларів США. Приблизно через тиждень 08 лютого 2011 року, він зустрівся з ОСОБА_16 та передав тому револьвер з патронами у кількості 12 чи 16 штук. Того ж дня йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_16, який попросив його відвезти невідомого чоловіка від автозаправки «ВОГ» м. Миргорода у м. Хорол, де на автостанції цей чоловік вийшов. Там він помітив автомобіль ОСОБА_16 "Шкоду" чорного кольору, яка стояла біля ларьків. Після цього він поїхав у м. Миргород. Приблизно через 1,5 чи 2 години йому зателефонував ОСОБА_16 та запитав чи були пости ДАІ по дорозі у м. Миргород. Він відповів що нікого не бачив, після чого ОСОБА_16 сказав що передзвонить йому зранку та поклав слухавку. Але приблизно через годину ОСОБА_16 знову зателефонував та сказав що скоро до нього заїде. Він вийшов на вулицю, де зустрів ОСОБА_16. Вдвох вони поїхали в сторону В.Багачки. По дорозі ОСОБА_16 сказав йому, що у нього в машині якісь старі речі, які необхідно спалити, та запропонував поїхати до хати його батьків у с. Гоголеве. Він з ним погодився та вони приїхали у АДРЕСА_10. ОСОБА_16 дістав з багажника речі, а саме: ботинки, дублянку та ще щось з речей, але що, він не бачив. Він помітив, що з речей випадав мобільний телефон, який ОСОБА_16 забрав собі. Часу палити речі не було, бо ОСОБА_16 кудись поспішав їхати, а тому він пообіцяв ОСОБА_16 спалити речі пізніше. Через тиждень приїхавши в с. Гоголеве він спалив речі, які йому залишив ОСОБА_16 а дублянку залишив, так як вона була у гарному стані /т. 4 а.с. 163-171/. Ці ж обставини підсудний ОСОБА_18 підтвердив в суді, змінивши Їх лише в частині того, що дублянку йому ОСОБА_16 не привозив.

При перегляді в судовому засіданні відеозаписів відтворення обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_16 та ОСОБА_18 обоє були спокійні, на запитання відповідали добровільно, події відтворювали детально.

Первинні свідчення підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, що викладені ними в перелічених вище протоколах допитів в якості підозрюваних та обвинувачених, та протоколах відтворень підтверджені перевіреними судом доказами, а тому колегія суддів вважає їх достовірними і поряд з іншими доказами кладе в основу їх обвинувачення.

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 яка як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні пояснила, що її чоловік - померлий ОСОБА_19 займався сільськогосподарською хімією та посівними матеріалами, які поставляв в колгоспи. Підтримував відносини із ОСОБА_10, який допомагав її чоловікові повертати борги, був в курсі того чим займався її чоловік, вказала, що в останні місяці перед зникненням чоловіка в нього погіршилися відносини із ОСОБА_10 Відносини погіршилися тому, що послуги ОСОБА_10 стали дуже дорого обходитися ОСОБА_19 ОСОБА_10 був винен чоловікові 5000 доларів США і не хотів їх віддавати. Чоловік їй скаржився, що він боїться ОСОБА_10, так як той направляє на нього міліцію. Про ОСОБА_16 знає, що його дуже хвалив її чоловік, як такого, що виконує всі його доручення. Перед Новим Роком її чоловік зберігав значну суму грошей в Євро, доларах США та гривнях, які на початку 2011 року забрав та міг зберігати у ОСОБА_25, бо часто так робив. 08 лютого 2011 року її чоловік поїхав з дому близько 09 години на таксі, коли в цей день чоловік не повернувся додому не переживала, так як знала що в нього є коханка, у якої він може жити декілька днів. Про зникнення ОСОБА_19 дізналася через декілька днів. Опитували в міліції, там вона повідомляла, що до зникнення може бути причетний ОСОБА_10 та ОСОБА_16 Перед «Паскою» їй зателефонували із міліції і повідомили, що знайшли тіло чоловіка з вогнепальними пораненнями. Впізнала в трупі свого чоловіка ОСОБА_19 Відбула похорони та поминальні обіди. Зазнала моральних страждань. Свій позов підтримує повністю та просить його задовольнити;

- показаннями свідка ОСОБА_35 в матеріалах кримінальної справи, що були досліджені судом, згідно яких, він працюючи таксистом у службі « 1562» 08 лютого 2011 року, близько 09 години на вул.. Полтавській в м. Миргород забрав чоловіка та повіз його у с. Попівку Миргородського району до господарства чоловіка, який на той час різав кабана. Пізніше від працівників міліції дізнався, що підвозив гр. ОСОБА_19, якого після цього дня працівники міліції розшукували як безвісті зниклого / т. 1 а.с. 62, т. 16 а.с.166-168/;

- показаннями свідка ОСОБА_25 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, який пояснив, що підтримував з ОСОБА_19 дружні стосунки близько 10 років. 08 лютого 2011 року зранку, в той час коли він різав кабана, до нього додому в с. Попівка Миргородського району приїхав ОСОБА_19 та взяв мікроавтобус марки «Фіат», сказав, що йому потрібно покататися по робочих питаннях, обіцяв приїхати в цей же день на шашлик. Після цього дня ОСОБА_19 він більше не бачив, коли телефонував йому то останній трубку не брав. Коли телефонував до ОСОБА_16, то той заспокоював, говорив, що ОСОБА_19 скоро дасть про себе знати, рекомендував не телефонувати в міліцію, говорив про проблеми ОСОБА_19 з бандитами. 10 чи 11 лютого 2011 року приїздив ОСОБА_16 із ОСОБА_22 та заспокоював його, щоб не переживав ні за ОСОБА_19, ні за автомобіль. Мікроавтобус знайшов через тиждень після зникнення ОСОБА_19 на автозаправці, викликав міліцію. Знає про напружені відносини ОСОБА_19 та ОСОБА_10, про страх ОСОБА_19 перед підсудним ОСОБА_10. Вказав, що ОСОБА_19 неодноразово скаржився на ОСОБА_10 і висловлював намір отруїти останнього за допомогою ОСОБА_16 /т. 4 а.с. 226-228, т. 16 а.с. 194-195/;

- показаннями свідка ОСОБА_36 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, яка пояснила, що знайома з ОСОБА_19 з 2009 року, підтримувала з ним близькі стосунки, хотіли одружитися. Останній раз ОСОБА_19 бачила 08 лютого 2011 року, в обідній час він заїхав до неї в м. Лубни на мікроавтобусі «Фіат», поїхали зустрічатися із його бухгалтером ОСОБА_37, потім в с. Вовчик з якимось чоловіком, потім поїхали в кафе поїсти, а близько 18 години він завіз її додому. Після цього ОСОБА_19 вона не бачила, коли телефонувала до нього то телефон був вимкнений. Знає, що ОСОБА_19 співпрацював із підсудним ОСОБА_10, останній допомагав ОСОБА_19 забирати борги із колгоспів. Вказала про погіршення відносин між ОСОБА_19 та підсудним ОСОБА_10, з розповідей ОСОБА_19 знає, що між останніми були боргові зобов'язання по яких ОСОБА_10 був винен ОСОБА_19 5000 доларів США. Після зникнення ОСОБА_19 стала першою його шукати, дзвонила до ОСОБА_16 останній говорив, що не знає де ОСОБА_19 Писала заяву в міліцію, неодноразово допитувалася, міліція підозрювала, що це вона його приховує. Знає, що ОСОБА_19 перед зникненням хотів через ОСОБА_16 купувати велику партію насіння соняшника. Також знає, що ОСОБА_19 залишав на зберігання ОСОБА_25 близько 500 тисяч грн., які потім забрав для придбання соняшника, про що їй говорив сам ОСОБА_19 Про смерть ОСОБА_19 дізналася на «Паску» від знайомих із Донецька /т. 4 а.с. 120-121 /;

- показаннями свідка ОСОБА_37, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, який пояснив, що неофіційно вів бухгалтерські справи ОСОБА_19 Останній раз бачив його 08 лютого 2011 року близько 16 години, коли той приїхав на бусі "Фіат" до нього на роботу в м. Лубни разом із коханкою ОСОБА_36. ОСОБА_19 пояснив, що у них можуть бути великі неприємності завдяки підсудному ОСОБА_10 від Полтавського ОБЕПу, оскільки незадовго до цього той посварився з ОСОБА_10 із-за коштів. ОСОБА_19 узяв у ОСОБА_10 в борг 50 тисяч гривень, а в заставу залишив тому 5 тисяч доларів. Потім ОСОБА_19 повернув ОСОБА_10 50 тисяч гривень, а забрати назад 5 тисяч доларів, не зміг. Після цього ОСОБА_19 поїхав у своїх справах. Приблизно через тиждень він довідався від дружини ОСОБА_19 - ОСОБА_84, про те, що ОСОБА_19 десь зник. Вказав, що ОСОБА_19 займався продажем сільськогосподарської хімії, яку йому поставляв підприємець із Донецька на ім'я ОСОБА_17, та посівних матеріалів. Підсудний ОСОБА_10 допомагав йому повертати борги із колгоспів, в останній час у них відносини різко погіршилися і ОСОБА_19 став боятися ОСОБА_10 /т. 4 а.с. 109-111/;

- показаннями свідка ОСОБА_38 в судовому засідання, який пояснив, що давно підтримує із ОСОБА_19 дружні відносини. Поставляв ОСОБА_19 засоби захисту рослин, за яку ОСОБА_19 міг розраховуватися після того, як отримував продукцію із колгоспів. Знає, що ОСОБА_19 протягом останніх років перед загибеллю став співпрацювати із ОСОБА_10, якого він разом із ОСОБА_19 бачив лише декілька раз. ОСОБА_19 говорив йому, що ОСОБА_10 має гарні зв'язки в правоохоронних органах та допомагає повертати йому борги агропідприємств за поставлену агрохімію. Особисто цікавився у спільних знайомих про ОСОБА_10 і йому говорили, що ОСОБА_14 не хороша людина і з ним краще справ не мати. Радив ОСОБА_19 розірвати із ОСОБА_10 співпрацю. Знає зі слів ОСОБА_19, що на початку 2011 року він посварився із ОСОБА_10, із за грошей та амбіцій ОСОБА_10, який став вимагати за допомогу ОСОБА_19 більшої плати, крім того підозрював ОСОБА_10 в тому, що той повідомить міліцію про його не зовсім законний бізнес. Навіть висловлював намір отруїти ОСОБА_10 09-10 лютого 2011 року до нього стала телефонувати коханка ОСОБА_19 на ім'я ОСОБА_36, та розпитувати де ОСОБА_19. Коли він телефонував до ОСОБА_19 то той не брав слухавку. Коли він дізнався, що ОСОБА_19 не отримав відіслану йому партію агрохімії, зрозумів, що щось не так. Тому приїхав в м. Миргород шукати ОСОБА_19

- показаннями свідка ОСОБА_22 як на досудовому слідстві, так і в суді, який пояснив, що із ОСОБА_19 його познайомив ОСОБА_10 на початку осені 2010 року, коли вони разом їздили в с. м.т. Решетилівку Полтавської області купувати автомобіль ДАФ. Того дня ОСОБА_19 разом із ОСОБА_10 вмовили його робити на цьому автомобілі, пообіцявши зарплату 4000 грн. Вказав, що тоді ОСОБА_10 та ОСОБА_19 були як партнери, бо їздили разом, разом возили його на роботу, ОСОБА_10 з відома ОСОБА_19 давав йому доручення. ОСОБА_10 організував ремонт напівпричепа, який придбав ОСОБА_19 Станом на січень відносини у ОСОБА_19 з ОСОБА_10 погіршилися, саме в цей час він познайомив ОСОБА_19 з ОСОБА_16 останній раз із ОСОБА_19 він говорив напередодні зникнення по телефону. Наступного після зникнення ОСОБА_19 дня до нього приїздив ОСОБА_16 та говорив, що ОСОБА_19 від когось переховується, і говорив, що за телефонною вказівкою необхідно буде перевозити соняшник із СТОВ "Воскобійники". ОСОБА_16 увесь час намагався його переконати, що ОСОБА_19 кудись поїхав / т. 4 а.с. 112-116/.

- показаннями свідка ОСОБА_39 та свідка ОСОБА_40 в матеріалах кримінальної справи, які були досліджені судом, про те, що 08.02.2011 року близько 19 години на територію заправки п/п «Марцинковського» заїхав мікроавтобус білого кольору, з якого вийшов ОСОБА_19 та попросив, щоб цей автомобіль постояв на заправці 2-3 години. Цей чоловік пересів на заднє сидіння у інший легковий автомобіль темного кольору та поїхав в напрямку м. Миргород. В цей день чоловік за мікроавтобусом не приїхав, а згодом 12 лютого 2011 року вказаний мікроавтобус забрав його власник. / т. 12 а.с. 16, т.16 а.с. 171-172/;

- свідки ОСОБА_41 та ОСОБА_42, які при допиті в якості свідків на досудовому слідстві та в судовому засіданні пояснили, 08 лютого 2011 року на прохання їх спільного знайомого - підсудного ОСОБА_18 забирали худого сивого чоловіка поблизу автозаправки «ВОГ» в м. Миргороді на ім'я ОСОБА_17, та відвозили його в м. Хорол. Сідаючи у автомобіль, ОСОБА_17 запитав, чи ми в курсі, на що ОСОБА_37 сказав, що все нормально. Після цього ОСОБА_18 почав постійно з кимось зв'язуватись по телефону, і той вказував йому дорогу. Таким чином вони приїхали у м. Хорол на автодорогу Київ-Харків, де сивий чоловік на ім'я ОСОБА_17 вийшов. Неподалік бачили автомобіль "Шкода-Октавія" чорного кольору, поряд із яким зупинялися, бо ОСОБА_18 хотів поговорити із його водієм. Після цього вони всі разом із ОСОБА_18 повернулися у м. Миргород /т. 12 а.с. 20-21, 22-23/;

- протоколом огляду місця події від 18.04.11 року, згідно якого у ґрунті на смітнику неподалік с. Вовнянка Миргородського району виявлено труп ОСОБА_19 на глибині 1.4 метра з оголеним торсом в штанах з ременем та носках / т. 1 а.с. 147-154 /;

- протоколом огляду від 20.04.2011 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 в наданому їй для огляду трупові за рисами обличчя та зубах впізнала свого чоловіка ОСОБА_19 / т. 1 а.с. 194 /;

- висновками судово-медичної експертизи № 83 від 02.06.2011 року, фото таблицею до нього, та № 115 від 19.07.2011 року, згідно якого на трупі ОСОБА_19 виявлені тілесні ушкодження: чотири вогнепальні кульові поранення: а) -наскрізне поранення м'яких тканин правої бокової поверхні шиї з ушкодженням поверхневих м'язів; -сліпе поранення грудей та живота(торако-абдомінальне) нижньої третини грудної клітки зліва по переднє-пахвовій лінії з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, міжреберних м'язів, пристінкової плеври, лівого купола діафрагми, сліпим пораненням правої долі печінки; -сліпе поранення передньої поверхні грудної клітки зліва по навкологруднинній лінії на рівні реберної дуги, проникне в черевну порожнину, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м'язів передньої черевної стінки, парієтальної брюшини; -сліпе торако-абдомінальне поранення грудної клітки по лівій лопатковій лінії на рівні 5-го ребра з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, парієтальної плеври, грудного відділу аорти, крововиливом в стравохід, пораненням правого купола діафрагми, парієтальної брюшини та м'язів живота, які є ТЯЖКИМИ тілесними ушкодженнями, що спричинили смерть потерпілого, були утворені чотирма пострілами:

- в ділянці рани правої задньо-бокової поверхні шиї - ззаду наперед, дещо зверху вниз;

- в ділянці рани нижньої третини грудної клітки зліва по передньо-паховій лінії - у напрямку зліва на право, дещо ззаду - наперед;

- в ділянці рани по передній поверхні грудної клітки по лівій навколо грудній лінії на рівні реберної дуги - у напрямку зліва-направо, зверху вниз;

- в ділянці рани по лівій лопатковій лінії на рівні 5 ребра - у напрямку ззаду - наперед, зверху - вниз і дещо зліва - направо, які в своїй сукупності спричинили гостру крововтрату та смерть ОСОБА_19 Це підтверджує показання ОСОБА_17, що покладені судом в основу обвинувачення, про перший постріл в груди ОСОБА_19, а подальші постріли з положення, коли ОСОБА_19 був від нього нижче, так як тікав з пагорба у кювет. Та спростовує показання ОСОБА_17 на досудовому слідстві, де він вказував, що стріляв у ОСОБА_19, коли той лежав спиною на землі, а ОСОБА_17 стояв перед ним зі сторони ніг (версія із підробленим паспортом та фальшивими грошима) / т.2 а.с. 6-18, т.3 а.с. 131-150/;

- протоколом огляду від 29.04.11 року, згідно якого на території міського сміттєзвалища м. Миргорода виявлено револьвер (серія та заводський номер «НОМЕР_12»), та патрони в кількості 7 штук, та показаннями в суді свідка ОСОБА_43, який вказав, що за день до того як він видав працівникам міліції револьвер з кулями, він знайшов його на Миргородському сміттєзвалищі коли перебирав сміття. Що підтверджує показання ОСОБА_16 дані ним під час відтворення обстановки та обставин події злочину про те, що вогнепальну зброю - револьвер з якого ОСОБА_17 вчинив вбивство ОСОБА_19 він викинув в сміттєвий бак. Аналіз показань свідка ОСОБА_43 та ОСОБА_16 на досудовому слідстві свідчить про те, що саме детальні та правдиві показання ОСОБА_16 про час та місце викидання зброї, дали можливість працівникам міліції її виявити та вилучити /т. 4 а.с. 173-179/;

- протоколом огляду від 20.04.2011 року, згідно якого при огляді трупа гр.. ОСОБА_19 виявлено та вилучено три кулі та висновком балістичної експертизи № 264 від 26.04.2011 року, згідно якого вилучені з тіла померлого ОСОБА_19 кулі являється частинами бойових припасів - спортивно-мисливських малокаліберних патронів калібру 5,6 мм., відстріляні з нарізної зброї. Це стверджує факт вбивства ОСОБА_19 із застосуванням вогнепальної зброї / т. 1 а.с. 29-33, 195 /;

- показаннями свідка ОСОБА_21 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, який пояснив, що на початку лютого 2011 року за 16000 грн. продав підсудному ОСОБА_18 револьвер під дрібнокаліберний патрон та 14 набоїв до нього. Для чого йому потрібна була вогнепальна зброя він не говорив. За продаж пістолета він був засуджений до умовного покарання /т. 10 а.с. 2-4, т. 16 а.с. 173-174 /;

- вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 листопада 2012 року, який набрав законної сили 26 листопада 2012 року, згідно якого ОСОБА_21 засуджено за продаж вогнепальної зброї ОСОБА_18 на початку лютого 2011 року, а саме револьверу з серійним номером «НОМЕР_12» та 14 набоїв до нього / т. 18 а.с. 223-225/;

- протоколом пред'явлення револьверів для впізнання ОСОБА_21 від 26.07.2011 року, згідно якого останній, серед пред'явлених револьверів, упізнав револьвер (серія та заводський номер «НОМЕР_12»), виявлений на території міського сміттєзвалища м. Миргорода, як той, який він продав ОСОБА_18, та протоколом пред'явлення револьверів для впізнання підсудному ОСОБА_17 від 24.06.2011 року /т. 10 а.с. 6-9, 112-113 /, та показаннями цього підсудного в судовому засіданні, який впізнав револьвер, що був вилучений на міському сміттєзвалищі м. Миргород, як той з якого він вчинив вбивство ОСОБА_19 Що підтверджує факт придбання підсудним ОСОБА_16 у підсудного ОСОБА_18 вогнепальної зброї, яка в подальшому була використана для вбивства потерпілого ОСОБА_19, та категорично спростовує показання в судовому засіданні підсудного ОСОБА_16, що зброю він придбавав для ОСОБА_19 та показання ОСОБА_17, що вбивство він вчинив із свого власного пістолета;

- висновками балістичної експертизи № 370 від 07.06.2011 року та повторної судово-балістичної експертизи № 6209/6210 від 16.08.2013 року, згідно яких вилучені на міському сміттєзвалищі м. Миргород 7 патронів являються бойовими припасами придатними для стрільби, а вилучений на міському сміттєзвалищі м. Миргорода револьвер (серія та заводський номер «НОМЕР_12»), є переробленим револьвером калібру 5.6 мм, який відноситься до категорії вогнепальної зброї, який було перероблено саморобним (кустарним) способом із 7.62 мм. радянського револьвера Наган, зразка 1985 року (модифікації 1930 року) в конструкцію якого було внесено зміни, що дозволяють здійснювати з нього стрільбу спортивними та спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5.6 мм. Вказаний револьвер (серія та заводський номер «НОМЕР_12») є придатним для стрільби спортивними та спортивно-мисливськими пітронами кільцевого запалення калібру 5.6 мм. Кулі, які були вилучені із трупа ОСОБА_19 були відстріляні із наданого на дослідження револьверу (серія та заводський номер «НОМЕР_12») /т. 3 а.с. 6-9, т. 20 а.с. 58-73/;

- протоколом огляду від 23.04.2011 року, згідно якого на подвір'ї дачного будинку ОСОБА_18 в с. Гоголево В.Багачанського району виявлені: рештки светру чорного кольору зі слідами спалення, два чоловічих черевики чорного кольору зі слідами спалення, дві пляшки з-під рідини для розпалювання багать, висновком трасологічної експертизи № 434 від 01.07.2011 року, згідно якого на залишках одягу та ботинках, вилучених на подвір'ї дачного будинку ОСОБА_18 маються сліди дії високої температури, та висновком хімічної експертизи № 1020 від 10.06.11 року, згідно якої надані на експертизу рідини з урахуванням їх складу можна віднести до легкозаймистих рідин /т. 4 а.с. 71-73, т. 2 а.с. 129-132т. 3 а.с. 104-108/. Це стверджує факт знищення одягу на території господарства шляхом спалення, та підтверджує показання підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_18 про знищення одягу шляхом спалювання із застосуванням рідини для розпалювання багать;

- протоколом обшуку від 10.05.2011 року, згідно якого у сараї домоволодіння ОСОБА_18 у с. Гоголеве В.Багачанського району виявлено та вилучено дублянку, та протоколом пред'явлення дублянок для впізнання ОСОБА_2 від 29.07.2011 року, згідно якого остання, серед пред'явлених дублянок, упізнала дублянку, виявлену та вилучену з дачного будинку ОСОБА_18, як ту, яка належала її чоловіку ОСОБА_19 /т. 4 а.с. 190, т. 10 а.с. 229-232 /. Це підтверджує показання на досудовому слідстві ОСОБА_16 про привезення верхнього одягу ОСОБА_19 в тому числі і дублянки, після його вбивства на дачне господарство підсудного ОСОБА_18;

- показаннями свідка ОСОБА_44 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, який пояснив, що в кінці січня на початку лютого 2011 року кум його батька - підсудний ОСОБА_16 попросив у нього покористуватися декілька тижнів мобільним телефоном, в якому знаходилася картка НОМЕР_13, який потім не віддав, сказавши, що загубив його, для чого йому був потрібен даний телефон він не знає / т. 1 а.с. 109, т. 10 а.с. 205-213/;

- речовими доказами по справі, а саме револьвером, патронами, кулями, залишками одягу та взуття, порожніми пляшками, дублянкою /т. 13 а.с. 169-173 /;

З досліджених судом матеріалів кримінальної справи, і це підтверджується показаннями свідків та підсудних як в матеріалах кримінальної справи, так і в судовому засіданні, встановлено, що у користуванні підсудних, протягом січня-лютого 2011 року були наступні номери мобільних телефонів:

У підсудного ОСОБА_16 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, який він взяв у ОСОБА_44; у підсудного ОСОБА_17 № НОМЕР_4; у підсудного ОСОБА_18 № НОМЕР_5; у підсудного ОСОБА_10 № НОМЕР_6, з показань цих підсудних в судовому засіданні мобільні телефони із вказаними номерами увесь час були при них, не викрадалися і нікому не передавалися.

У потерпілого ОСОБА_19 в користуванні були наступні номери телефонів НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9.

Аналіз матеріалів моніторингу з'єднань мобільних телефонів підсудних підтверджує показання підсудних на досудовому слідстві в частині хронології подій, часу та місця вчинення певних дій.

Так роздруківка вхідних та вихідних дзвінків із мобільних телефонів підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з прив'язкою до базових станцій свідчить про наступне.

За декілька днів до приїзду ОСОБА_19 із відпочинку в Єгипті 24 січня 2011 року ОСОБА_10 та ОСОБА_16 спілкуються по мобільному телефону 4 рази / т.7 а.с. 48-49, т. 5 а.с. 204-207/. Це підтверджує показання ОСОБА_16 на досудовому слідстві про спілкування із ОСОБА_10 в період коли останній спонукав його вчинити вбивство ОСОБА_19

Після приїзду ОСОБА_19 із відпочинку в Єгипті 27 січня 2011 року ОСОБА_16 телефонує по мобільному телефону до ОСОБА_17 і вони в цей день спілкуються 2 рази та 2 рази ОСОБА_16 відправляє ОСОБА_17 СМС повідомлення / т. 5 а.с. 230, т.9 а.с. 86/. Протягом 28 січня 2011 року ОСОБА_16 спілкується із ОСОБА_17 по мобільному телефону 5 разів в обідній період часу та із ОСОБА_10 3 рази / т.9 а.с. 87, т. 5 а.с. 233-234, т.7 а.с. 57/, а ввечері цього ж дня спілкується із ОСОБА_10/ т. 5 а.с.237, т.7 а.с.57/. 29 січня 2011 року ОСОБА_17 близько 15 години виїздить із м. Харкова та цього ж дня близько 21 години приїздить в м. Миргород / т. 9 а.с. 88/, де перебуває до 21 години 02 лютого 2011 року / т.9 а.с. 94/. Це підтверджує показання підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_16 про дзвінок останнього з пропозицією приїзду в м. Миргород та підтверджує факт перебування ОСОБА_17 в м. Миргороді протягом 4-х днів.

30 січня 2011 року в обідній час ОСОБА_16 та ОСОБА_17 здійснюють поїздку в сторону смт. Велика Багачка Полтавської області / т. 6 а.с. 6, т.9 а.с. 89/. Що кореспондується з показаннями ОСОБА_16 на досудовому слідстві, про те, що вони із ОСОБА_17 наступного дня після приїзду останнього їздили в сторону Великої Багачки з метою підшукування місця для схову трупа.

Починаючи із 13 січня 2011 року, підсудні ОСОБА_16 та ОСОБА_18 вперше зв'язуються один із одним 01.02.2011 року та активно спілкуються цього дня, що підтверджує показання ОСОБА_16 на досудовому слідстві, що він зв'язувався із ОСОБА_18 після того, як визначилися із ОСОБА_17 про місце схову трупа та спосіб вбивства.

В цей період часу, а саме із 30.01.2011 року і в подальшому до дня вбивства ОСОБА_19 підсудний ОСОБА_16 зв'язується із потерпілим ОСОБА_19 на № НОМЕР_9 лише із телефону № НОМЕР_3, який він взяв у ОСОБА_44/ т.9 а.с. 182-189/, що свідчить про завчасне вживання ОСОБА_16 заходів, спрямованих на подальше унеможливлення шляхом моніторингу встановити його зв'язок із ОСОБА_19

01 лютого 2011 року ОСОБА_16 активно спілкується із ОСОБА_18 та ОСОБА_10 / т. 9 а.с. 185, т. 6 а.с. 24-27/. Що підтверджує показання ОСОБА_16 на досудовому слідстві про спілкування із ОСОБА_18 з приводу пошуку ним вогнепальної зброї, та підтверджує показання ОСОБА_16 з приводу спілкування з ОСОБА_10 в період активної підготовки до виконання його замовлення на вбивство ОСОБА_19

В останній день перебування ОСОБА_17 в м. Миргороді, а саме 02 лютого 2011 року ОСОБА_16 та ОСОБА_10 спілкуються по мобільному телефону 3 рази, а о 09 год. 33 хв. перебувають в зоні дії однієї вишки (м. Миргород, вул.. Енергетиків, 2 вежа РЕМ кут прийому 210 Д). / т. 6 а.с. 28-29, т. 7 а.с. 63/ Що підтверджує показання ОСОБА_16 на досудовому слідстві, що на початку лютого 2011 року зранку, він зустрічався з ОСОБА_10 для того, щоб повідомити про необхідну суму грошових коштів для виконавця вбивства та придбання вогнепальної зброї.

В період часу із 01 лютого по 09 лютого 2011 року підсудні ОСОБА_16 та ОСОБА_10 по мобільному телефону не спілкуються, що підтверджує показання ОСОБА_16, на досудовому слідстві, що у нього була домовленість із ОСОБА_10 уникати спілкування по телефону один із одним в період реалізації спільного злочинного замислу на вбивство ОСОБА_19

З 03.02.2011 року по 07.02.2011 року підсудний ОСОБА_16 серед інших підсудних спілкується лише із підсудним ОСОБА_18, що підтверджує показання цих підсудних про їх спілкування з приводу придбання ОСОБА_18 вогнепальної зброї.

07.02.2011 року підсудний ОСОБА_16 телефонує підсудному ОСОБА_17 та декілька разів спілкується з ним по телефону, після чого ОСОБА_17 вночі 08 лютого 2011 року приїздить в м. Миргород, що також підтверджує показання ОСОБА_17 та ОСОБА_16 на досудовому слідстві, що останній зателефонував до ОСОБА_17 та сказав йому приїхати в м. Миргород, коли дізнався, що зброя від ОСОБА_18 буде наступного дня.

08 лютого 2011 року підсудний ОСОБА_16 в обідній час активно спілкується по мобільному телефону із ОСОБА_18, що підтверджує показання цих підсудних про телефонну домовленість про місце зустрічі перед передачею зброї ОСОБА_18 ОСОБА_16 в районі Пенькового заводу в м. Миргороді.

Роздруківкою вхідних-вихідних дзвінків із мобільних телефонів підсудних ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтверджуються показання підсудних як на досудовому слідстві так і в суді про порядок їх дій пов'язаних із рухом із м. Миргород до м. Хорол 08 лютого 2011 року після 19 години, та подальшого руху підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_18 в с. Гоголеве В.Багачанського району та факт повернення ОСОБА_16 за підсудним ОСОБА_17 неподалік місця схову трупу.

Крім того 08.02.2011 року о 20 год. 46 хв. зафіксований дзвінок з мобільного телефону ОСОБА_16 на мобільний телефон ОСОБА_17 тривалістю 15 секунд. При цьому, обоє абонентів знаходились в зоні дії вежі „МТС" в с.Новоаврамівка Хорольського району під одним азимутом - 210 D. Це підтверджує показання ОСОБА_17 та ОСОБА_16 про дзвінок останнього з командою на вбивство ОСОБА_19, який мав місце в с. Попівка Хорольського району.

В період часу з 09 лютого 2011 року по 14 лютого 2011 року ОСОБА_16 та ОСОБА_10 спілкувалися по телефону кожного дня, що підтверджує показання ОСОБА_16, на досудовому слідстві, що протягом перших днів після вбивства, він із ОСОБА_10 декілька разів по телефону домовлявся про особисту зустріч.

Висока деталізація показань підсудного ОСОБА_16 при його допитах в якості підозрюваного, обвинуваченого та під час відтворення обстановки та обставин події злочину, та подальше підтвердження цих обставин підсудним ОСОБА_17, ОСОБА_18 та іншими фактичними обставинами справи свідчить в сукупності про правдивість цих показань.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження підсудного ОСОБА_16 в ході судового слідства, що версію вбивства на замовлення йому нав'язали працівники міліції, для того, щоб шляхом кримінального переслідування підсудного ОСОБА_10 з'ясувати де знаходяться гроші померлого ОСОБА_19, так як підсудний ОСОБА_16 даючи ці свідчення не лише розповів, що вбивство йому замовив ОСОБА_10, а крім того детально вказав про обставини підготовки до нього, вказав на свою причетність до вбивства, зазначивши, що безпосередньо по телефону надавав наказ ОСОБА_17 вчинити вбивство, допомагав вантажити труп у власний автомобіль, розвантажувати на сміттєзвалищі. Ці покази він дав дуже детально і вони підтверджуються іншими об'єктивними даними, роздруківками телефонних дзвінків, щодо дат та часу вчинення тих чи інших дій, висновками судово-медичних експертиз, щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень, позиції стріляючого ОСОБА_17 та потерпілого ОСОБА_19, ці показання ОСОБА_16 співпадають з детальними показаннями ОСОБА_17 від 22 квітня 2011 року та 04 серпня 2011 року.

Тому колегія суддів вважає, що покладені в основу обвинувального вироку показання ОСОБА_16 і ОСОБА_17 які вони давали в ході досудового слідства є правдивими, так як ці показання підсудні давали за участі своїх захисників без застосування фізичного та психологічного тиску про що власноручно зазначили самі підсудні та їх захисники, а також такі їх показання стверджуються об'єктивно дослідженою сукупністю інших доказів по справі.

Твердження підсудного ОСОБА_17 про те, що його явка з зізнанням та показання надиктовані працівниками міліції, колегія суддів оцінює критично, так як ці показання підсудний ОСОБА_17 давав 22 квітня 2011 року, до того як такі ж показання став давати ОСОБА_16, а тому вважає, що саме правдиві показання підсудного ОСОБА_17 сприяли наданню правдивих показань ОСОБА_16, та подальшим виявленням на підставі цих показань замовника вбивства, особу яка придбала вогнепальну зброю. На підставі цих показань знайшов своє логічне та доказове обґрунтування факт викрадення насіння соняшника ОСОБА_19 із СТОВ «Воскобійники» Шишацького району, було відшукано речовий доказ - вогнепальна зброя, з якої був вбитий потерпілий ОСОБА_19

Так ОСОБА_17 в судовому засіданні не заперечував той факт, що працівники міліції з'ясовували його причетність до нерозкритих вбивств на території Харківської області, про що в своїх показаннях вказував ОСОБА_45, коли пояснював чому для вбивства він найняв, саме ОСОБА_17 Про те на досудовому слідстві ОСОБА_17 визнав себе винним лише у злочинах, які йому інкримінуються по даній кримінальній справі. Цією обставиною спростовується його заява в суді про те, що він обмовляв себе та ОСОБА_16 під впливом працівників міліції, говорячи, все, що йому скажуть працівники міліції.

Факт застосування до підсудних недозволених методів дізнання та слідства спростовується не лише їх власними поясненнями в протоколах, а і показаннями свідків - працівників міліції ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_34, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, які категорично заперечили факт застосування чи то фізичного чи психологічного насильства до підсудних, як під час проведення слідчих дій так і у інший час, та вказали, що не були свідками подібних дій зі сторони інших осіб.

Крім того, під час досудового слідства перевірялись доводи підсудних про застосування щодо них недозволених методів слідства.

За заявою підсудного ОСОБА_16 із 26 квітня 2011 року Миргородською міжрайонною прокуратурою проводилася ґрунтовна перевірка фактів викладених цим підсудним. 31 жовтня 2011 року слідчим Тимошенко М.П. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників УМВС України в Полтавській області, Миргородського МРВ, Лохвицького РВ, Шишацького РВ в зв'язку з відсутністю в їх діях складів злочину, передбачених ст..ст. 126, 127, 129, 364-367, 371, 373 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України / додані матеріали перевірки № 45 пр 11/ .

Крім того згідно доручення суду в порядку ст.. 315-1 КПК України 1960 року від 18.10.2013 року прокурору Полтавської області доручалося організувати проведення перевірки повідомлених підсудними ОСОБА_16 та ОСОБА_17 фактів застосування до них працівниками міліції недозволених методів дізнання та слідства, за наслідками якої старшим слідчим прокуратури Полтавської області Зевезіоном Є.Л. 12 листопада 2013 року винесено постанову про закриття кримінальної справи по факту застосування до підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_17 працівниками Миргородського МРВ та УКР УМВС України в Полтавській області незаконних методів дізнання та досудового слідства, за відсутністю складу злочину.

Свідок ОСОБА_52 в судовому засіданні пояснив, що підсудний ОСОБА_16 після дачі зізнавальних свідчень скаржився про застосування до нього працівниками міліції співробітниками карного розшуку із обласного управління недозволених методів дізнання, про те він говорив, що ці методи вони застосовували до нього не з метою отримання зізнавальних свідчень, а з метою дізнатися місце розташування грошових коштів, отриманих за виконання вбивства. Вказав, що він не володіє інформацією про фальсифікацію доказів по справі, та не був свідком побиття підсудних. Зазначив, що всі підсудні крім ОСОБА_10 сприяли слідству, надавали свідчення, які допомогли відшукати частину речових доказів. І лише після повернення справи судом на додаткове розслідування підсудні відмовилися від своїх свідчень. Категорично заперечив факт застосування до підсудних недозволених методів дізнання та слідства при проведення слідчих дій так як всі слідчі дії проводилися за участю захисників підсудних, а допит ОСОБА_16 в присутності прокурора.

Показаннями свідка ОСОБА_53, який в суді пояснив, що він як Миргородський Міжрайонний прокурор 25 квітня 2011 року був присутній при допиті в якості підозрюваного ОСОБА_16, підтвердив добровільність надання підозрюваним показань. Цей допит відбувався також в присутності захисника ОСОБА_54 В ході допиту ОСОБА_16 детально розповідав про підготовку до вбивства та саме вбивство, повідомляв, що замовником вбивства був ОСОБА_10 Особисто спілкувався із ОСОБА_16 з приводу застосування до нього насильства та примушування давати якісь свідчення, на що ОСОБА_16 не скаржився, що його били. Лише розповідав, що працівники карного розшуку Полтавської області забрали у нього гроші, які були платою за вбивство ОСОБА_19 знає, що по даному факту проводилася перевірка, вказані обставини не підтвердилися.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58 пояснили, що як поняті були присутні при відтворенні обстановки та обставин події злочину, вказали, що кожен з них був присутнім при цій слідчій дії за участю лише одного із підсудних, в судовому засіданні впізнали підсудних з якими проводилися вказані слідчі дії, зазначили, що не чули і не бачили, щоб хтось чинив тиск на них, також вказали, що з підсудними були їх адвокати, і що всі розписувалися у відповідних протоколах.

Колегія суддів враховує, що показання підсудного ОСОБА_16, які він давав під час проведення дослідчої перевірки, та в якості свідка, а потім підтримав їх в судовому засіданні, які кореспондуються із початковими показаннями ОСОБА_17 в якості підозрюваного, обвинуваченого та його показаннями в суді, свідчать про їх неправдивість.

Аналіз цих свідчень говорить про те, що ОСОБА_16 змінював дані свідчення не під тиском працівників міліції, а в зв'язку із встановленням працівниками міліції нових фактів, пояснюючи які, ОСОБА_16 поступово зізнався в причетності до інкримінованих йому злочинів, назвав замовника вбивства, особу яка знайшла для цього вогнепальну зброю, мотив, вказав на обставини, які сприяли встановленню місця знаходження вогнепальної зброї.

Колегія суддів вважає надуманим в показаннях ОСОБА_16 та ОСОБА_17, в ході судового слідства, що мотивом вбивства ОСОБА_19 були раптово виниклі неприязні стосунки ОСОБА_17 до ОСОБА_19 в силу того, що останній за проданий ОСОБА_19 підроблений паспорт розрахувався з ним фальшивими доларами США.

Так в судовому засідання не здобуто жодного фактичного доказу того, що ОСОБА_19 мав намір виготовити фальшивий паспорт. Також відсутні дані, що ОСОБА_19 мав в розпорядженні фальшиві грошові кошти (євро, долари США, гривні) та розраховувався ними.

Крім того не ув'язується в логіку показань підсудних та обставина, чому для передачі паспорта необхідно було їхати із м. Миргород в м. Хорол, якщо всі фігуранти вказаної оборудки були в м. Миргороді. Показання з цього приводу в судовому засіданні підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_16 суд знаходить не переконливими.

Колегія суддів ставить під сумнів ці показання ще і тому, що ОСОБА_19 будучи особою, яка піддавалася збройному нападу у 2003 році, в результаті чого отримав вогнепальні поранення, боячись подібних дій, міг після побиття його ОСОБА_17 добровільно сісти у автомобіль, бачачи, що його везуть не в м. Миргород, а у віддалене місце, не вчинити дій по припиненню цього, добровільно залишитися з незнайомою особою, яка щойно його побила на смітнику, не висловивши бажання повернутися додому в м. Миргород разом із підсудним ОСОБА_16

Та обставина, що ОСОБА_19 не намагався протидіяти діям про які в судовому засідання вказували ОСОБА_16 та ОСОБА_17, ( версія із підробленим паспортом та фальшивими грошима) свідчать про те, що він вже був мертвий чи в безпорадному стані, що повністю підтверджує показання цих підсудних, які вони давали на досудовому слідстві, про те, що ОСОБА_19 був ними вбитий поблизу зупинки громадського транспорту, ще в с. Попівка Хорольського району Полтавської області.

Факт перебування потерпілого ОСОБА_19 у безпорадному стані після побиття його ОСОБА_17 спростовує також і висновком судово-медичної експертизи № 115 від 19.07.2011 року, згідно якої безпорадний стан потерпілого міг бути спричинений лише наявністю вогнепальних поранень. А тілесні ушкодження виявлені в області голови та грудей ОСОБА_19 відносяться до легких тілесних пошкоджень, що на думку колегії суддів не могло призвести до тривалої втрати свідомості потерпілим.

Вказану версію також повністю спростовує та обставина, що зброя, яку ОСОБА_16 придбав у ОСОБА_18 нібито для потерпілого ОСОБА_19 виявилася знаряддям вчинення вбивства. Підсудні взагалі не змогли пояснити цю обставину.

Даючи оцінку показанням підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_17 даними ними в ході судового слідства, колегія суддів враховує показання ОСОБА_17 на досудовому слідстві, який при допиті в якості обвинуваченого пояснював, що коли приїздив у березні 2011 року для організації розчищення земельної ділянки на місці схову трупа ОСОБА_19, то він із ОСОБА_16 домовилися, про версію, яку будуть розповідати у випадку їх затримання, і що ОСОБА_17 все буде брати на себе.

З матеріалів справи вбачається, що вперше версію із підробленим паспортом та фальшивими грошима став розповідати працівникам міліції саме ОСОБА_17 в явці із зізнанням після його затримання останніми / т. 1 а.с. 143-146/. Потім цю версію підтримав і ОСОБА_16 при допиті його в якості свідка / т. 1 а.с. 190-193/. В подальшому ці підсудні від вказаної версії відмовилися та на досудовому слідстві пояснювали, що її їм нав'язали працівники міліції. Змінюючи показання, ці підсудні стали розповідати про те, що вбивство ОСОБА_19 було вчинено на замовлення, вказану версію вони підтримували протягом всього досудового слідства, а відмовилися від неї після направлення судом справи на додаткове розслідування. При допиті в судовому засіданні, причину зміни показань про вбивство на замовлення на версію про підроблений паспорт, пояснили так як і раніше, що їм її нав'язали та надиктували працівники міліції.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів моніторингу телефонних зв'язків підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_16 вбачається, що між ними відсутні тривалі телефонні розмови, з наявності яких можна було б зробити висновок, про те що вони в телефонному режимі узгоджували показання, які будуть давати працівникам міліції.

Тому з урахуванням матеріалів справи, колегія суддів вважає, що версія із паспортом на фальшивими грошима, була саме тією версією, яка обговорювалася підсудними ОСОБА_17 та ОСОБА_16 в березні 2011 року, і яка в подальшому була ними вперше повідомлена в протоколах допитів працівникам міліції.

Вказані обставини спростовують твердження ОСОБА_17 та ОСОБА_16 про фальсифікацію доказів та застосування недозволених методів ведення дізнання і досудового слідства, та пояснюють причину зміни цими підсудними показань в судовому засіданні.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що умислом підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_17 охоплювалось вбивство ОСОБА_19 Про направленість умислу свідчать такі дані.

Згідно наведених у вироку показань цих підсудних ОСОБА_17 здійснив у потерпілого ОСОБА_19 5 пострілів, із 7 -ми, які можна було зробити згідно конструкції барабану. При цьому потерпілий втікав, а ОСОБА_17 за ним гнався. Розташування раньових каналів свідчить про те, що потерпілий рухався і був по відношенню до стріляючого під різними кутами. Тому твердження підсудного ОСОБА_17 у першій явці із зізнанням подальших допитах в якості підозрюваного, обвинувачено та при відтворенні обстановки та обставин події злочину, про те, що він після побиття та першого пострілу в ОСОБА_19 злякався, і автоматично ще декілька разів вистрелив у потерпілого, який лежав на спині, не відповідають дійсності. Так як при такому ході подій як мінімум три постріли повинні були бути в одній площині, тобто в передній частині тулуба, а раньові канали мали б направленість з низу вверх, а не навпаки. Крім того колегія суддів враховує ту обставину, за своїми характеристиками пістолет типу револьвера, не відноситься до автоматичної зброї, і призначений для здійснення поодиноких пострілів. Тому здійснення ряду неконтрольованих пострілів, як про це вказав ОСОБА_17 в першопочаткових версіях на досудовому слідстві, на думку суду є надуманим.

Підсудний ОСОБА_17 маючи спеціальну військову підготовку, не міг не усвідомлювати, що потерпілому спричинені вогнепальні поранення у життєво - важливі органи - живіт та грудну клітину, проте він жодних дій, направлених на збереження його життя не здійснив.

Крім того, обставини заволодіння майном потерпілого ОСОБА_19 свідчать про те, що як у випадку із шахрайським заволодінням грошовими коштами ОСОБА_19 підсудним ОСОБА_16, так і подальше викрадення ОСОБА_10 та ОСОБА_16 насіння соняшнику ОСОБА_19 могло залишитись не викритим, лише у зв'язку зі смерть ОСОБА_19

Наведене свідчить, що саме настання смерті потерпілого охоплювалось умислом цих підсудних.

Крім того про наявність попереднього плану та умислу на позбавлення ОСОБА_19 життя вказує і той факт, що підсудний ОСОБА_16 взяв у сина свого кума ОСОБА_44 мобільний телефон для зв'язку з ОСОБА_19 саме в період підготовки до вбивства, а та обставина, що він обіцяв повернути телефон через 1-2 тижні, що черговий раз підтверджує показання ОСОБА_16 про домовленість із ОСОБА_10 на швидку реалізацію замислу спрямовану на вбивство ОСОБА_19

Колегія суддів вважає, що не відповідають дійсності показання підсудного ОСОБА_16 в ході судового слідства, в тій частині, що він разом із ОСОБА_18 спалював свій старий одяг, а не одяг вбитого ОСОБА_19, як він вказував на досудовому слідстві.

В судовому засіданні встановлено, що як дружина померлого ОСОБА_19 - потерпіла ОСОБА_2 так і його коханка - свідок ОСОБА_36, повідомляючи правоохоронні органи про зникнення ОСОБА_19 та в подальших допитах вказували, що він був одягнений у коричнево - світло - сизу дублянку, чорні джинси, темний светр, зимні напівботинки з продовгуватими передками, в судовому засіданні пояснювали, що ОСОБА_19 мав 45 розмір взуття, як одяг так і напівботинки мали застібки на змійках.

Згідно протоколів огляду трупа ОСОБА_19 від 18.04.11 року та протоколу огляду від 19.01.2011 року на трупі ОСОБА_19 із одягу були штани джинсові, ремінь шкіряний, носки, труси / т. 1 а.с. 147-150, 181-185/, тобто на трупі ОСОБА_19 відсутній верхній теплий одяг, в якому він був одягнений згідно показань свідків в день його зникнення.

Згідно вищевказаних протоколів огляду та обшуку дачного господарства ОСОБА_18 та відеозйомки відтворення обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_18 в згарищі та на території господарства виявлено і вилучено обгорілі залишки одягу темного кольору, металеві бігунки від застібок у вигляді змійок, залишки обгорілого взуття, та дублянка коричневого кольору.

В судовому засіданні вказані речові докази були оглянуті, колегією суддів встановлено, що протектор взуття має схожий малюнок, взуття є зимнє утеплене, на одному видніється розмір « 45». Дублянка має особливий колір, який в залежності від падаючого на нього світла може здаватися, як коричневим, так і сіруватим так і з відблиском перламутру. З показань в судовому засідання як ОСОБА_18, так і ОСОБА_16 встановлено, що жоден з них не має 45-го розміру взуття. Вказані речові докази в своїй сукупності, з урахуванням їх особливостей та місця виявлення повністю підтверджують показання підсудних ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 дані ними на досудовому слідстві, в частині місця та способу знищення одягу ОСОБА_19, та вказують на достовірність показань підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про обставини вилучення цього одягу у потерпілого ОСОБА_19 під час його вбивства та схову трупу.

Також колегія суддів ставить під сумнів показання підсудних ОСОБА_17 та ОСОБА_16, дані ними в ході судового слідства, про те, що дублянку померлого ОСОБА_19 вони викинули у річку Псьол, а вилучена у підсудного ОСОБА_18 дублянка є не тим верхнім одягом в який був одягнутий ОСОБА_19 в день вбивства, а могла бути підкинута працівниками міліції, та показання підсудного ОСОБА_18 про те, що підсудний ОСОБА_16 не надавав йому для знищення дублянку, так як ці показання протирічать фактичним даним.

Так, колегією суддів встановлено, що про наявність дублянки працівникам міліції стало відомо саме з показань в якості обвинуваченого ОСОБА_18, які він надав в присутності свого захисника 29.04.2011 року, вказавши, що дублянку він не спалив, а сховав у сараї на території дачного домогосподарства в с. Гоголеве Великобагачанського району, хоча до цього і версія слідства і версія підсудних була така, що дублянку спалено. Ці свідчення він неодноразово повторював на досудовому слідстві, в тому числі і під час зводин віч-на-віч із обвинуваченим ОСОБА_16

Дублянку було виявлено та вилучено працівниками міліції в ході обшуку 10.05.2011 року, тобто вже після показань ОСОБА_18 в якості обвинуваченого. В подальшому цю дублянку впізнала потерпіла ОСОБА_2, як ту яка була на її чоловікові в день зникнення.

Крім того в судовому засіданні не здобуто жодного доказу того, що вказана дублянка могла бути підкинута чи то працівниками міліції чи іншими особами в ході проведення досудового слідства. Більш того в судовому засіданні підсудний ОСОБА_18 не зміг пояснити, як він дізнався, про те, що після його перших показань, де він вказував, що спалив дублянку, він перебуваючи під вартою довідався, що дублянку було підкинуто у вказане ним місце.

Роблячи висновок, що ОСОБА_10 був замовником вбивства ОСОБА_19, і мотивами цього були як неприязні відносини із останнім, так і корисливий мотив, який виразився у небажанні ОСОБА_10 повертати ОСОБА_19 борг в сумі 5000 доларів США, а також бажання заволодіти майном ОСОБА_19 з метою розрахунку цим майном із ОСОБА_16, колегія суддів бере до уваги наступні докази.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_19 працював в сфері агропромислового бізнесу, займався поставками сільськогосподарської хімії, посівного матеріалу, покупкою та продажем зернових та олійних культур, при цьому працював через підставну особу, зокрема ФОП «ОСОБА_69», тому боявся відповідної реакції на це з боку правоохоронних органів.

Показання підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_10 на досудовому слідстві та в судовому засіданні вказують на те, що вони знали ці обставини, що свідчить, що про те, що вони були в курсі бізнесових планів та операцій потерпілого ОСОБА_19

Про це також свідчить та обставина, що ці підсудні ОСОБА_10 та ОСОБА_16, при опитуванні їх в період проведення перевірки по факту зникнення ОСОБА_19 єдині хто вказували на одну і ту ж версію, що ОСОБА_19 страждав манією переслідування, постійно боявся правоохоронних органів, тому кудись поїхав і переховується від правоохоронців, нав'язуючи цю версію працівникам міліції.

Це свідчить про попередню узгодженість показань цих підсудних, тому вказує і на наявність спільного умислу.

На досудовому слідстві ОСОБА_10 неодноразово вказував, в тому числі і в присутності захисників, що він допомагав ОСОБА_19 повертати борги із колгоспів та вирішувати інші бізнесові питання, пов'язані з ремонтом автомобіля, пошуком джерел збуту продукції, для чого особисто їздив із ОСОБА_19 в різні місця, хотів створити із ОСОБА_19 спільний бізнес в сфері автоперевезень, організував перевезення 200 тон соняшнику із Оржицького району до пп «ОСОБА_85», підтвердив факт обміну ОСОБА_19 6000 доларів США, та факт образи на ОСОБА_19 за неналежний розрахунок та допомогу у веденні справ. Вказував, що зрозумів, що ОСОБА_19 його використовував. Ці обставини ОСОБА_10 категорично заперечував в судовому засіданні. Причину зміни первісних показань в судовому засіданні ОСОБА_10, пояснити не зміг.

Такі показання ОСОБА_10 на досудовому слідстві суд вважає правдивими, бо вони узгоджуються із показаннями підсудного ОСОБА_16, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідків ОСОБА_37, ОСОБА_36, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_38, дослідженими в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_60 / т. 10 а.с. 185-186/

Колегія суддів вважає доведеним той факт, що між ОСОБА_19 та ОСОБА_10 мали місце неприязні відносини, так як про це крім вищевказаних свідків неодноразово вказував на досудовому слідстві і сам ОСОБА_10 Крім того про причину конфлікту, а саме матеріальну сторону відносин ОСОБА_10 та ОСОБА_19, однаково вказує як сам ОСОБА_10, так і підсудний ОСОБА_16 на досудовому слідстві та вищевказані свідки і потерпіла.

Показання вищевказаних свідків свідчать про те, що вони бачили в ОСОБА_10 особу, яка може вирішити важливі питання, так як має зв'язки в міліції, може сприяти в поверненню боргів. З показань потерпілої ОСОБА_61 та свідка ОСОБА_38 вбачається, що ОСОБА_19 став мати справу із ОСОБА_10 лише із за того, що той ефективно допомагав повертати борги та мав зв'язки в міліції, що для ОСОБА_19 було вигідно. Про ці якості ОСОБА_10 також говорив і ОСОБА_16 на досудовому слідстві, коли мотивував причину по якій погодився вчинити вбивство та чому погодився на запропонований ОСОБА_10 розрахунок за скоєне вбивство.

В судовому засідання свідок ОСОБА_50, який на момент вчинення інкримінованих підсудним дій працював заступником начальника Миргродського МРВ УМВС України в Полтавській області, підтвердив в суді ту обставину, що підтримував з ОСОБА_10 товариські відносини, відпочивав у нього в сауні.

Наявність вказаних відносин підтверджує ту обставину, що ОСОБА_10 позиціонував себе як особа, яка має зв'язки в міліції, на що вказували в судовому засіданні свідки та потерпілі. Також колегія суддів вважає, що в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_10 перед ОСОБА_19 позиціонував себе, як особа, яка може посприяти в поверненню боргів, це крім показань вищевказаних свідків та підсудного ОСОБА_16 на досудовому слідстві, неодноразово підтверджував в протоколах допитів і сам ОСОБА_10, вказуючи, що саме за цю роботу з ним належним чином не розраховувався ОСОБА_19

З самого першого допиту в якості підозрюваного, підсудний ОСОБА_16 вказував, що вбивство ОСОБА_19 було вчинено ним та ОСОБА_17 на замовлення.

Проведеним вище аналізом доказів встановлено, що достовірними є саме ті показання підсудного ОСОБА_16, які він надавав в ході досудового слідства та які покладені судом в основу обвинувального вироку.

В усіх допитах на досудовому слідстві, коли ОСОБА_16 визнавав себе винним, він вказував, що замовником вбивства ОСОБА_19 був саме ОСОБА_62

В подальшому, навіть коли підсудний ОСОБА_16 став спростовувати свою причетність до злочину, він продовжував писати заяви в різні правоохоронні органи в яких вказував ОСОБА_10 як особу причетну до вбивства ОСОБА_19, називав обставини та факти, які могли б підтвердити це. / т.15 а.с. 81-84, 93-95, 102 /. А в останньому допиті в якості обвинуваченого від 29.03.2012 року / т. 16 а.с. 58-59 / відмовився надавати детальні показання, мотивуючи тим, що саме ОСОБА_10 може вплинути на сфабрикування доказів.

Та обставина, що в першому допиті в якості підозрюваного підсудний ОСОБА_16 назвав замовником малознайому йому особу на ім'я ОСОБА_60, не вказує на те, що він мав на увазі когось іншого ніж ОСОБА_10, так як описуючи зовнішній вигляд замовника, ОСОБА_16 описував особу, яка за антропометричними даними схожа із ОСОБА_10 Крім того, вже в наступному допиті ОСОБА_16 пояснив, що особа на ім'я ОСОБА_60, це вигадана ним особа, насправді замовником є ОСОБА_10

Крім того факт вчинення вбивства на замовлення ОСОБА_10 підсудний ОСОБА_16 визнав в кінці судового засідання.

Посилання сторони захисту підсудного ОСОБА_10, що вбивство ОСОБА_19 було вигідно його дружині - потерпілій ОСОБА_2 та свідку ОСОБА_38, так як саме ці особи отримали найбільшу матеріальну вигоду зі смерті ОСОБА_19, тому ці особи є ймовірними замовниками вбивства, на думку колегії суддів не заслуговує на увагу, так як ці особи, не знали безпосереднього організатора та виконавця вбивства - ОСОБА_16, не мали його номеру мобільного телефону і жодного разу не спілкувалися з цим підсудним до вбивства ОСОБА_19, чого не заперечував в судовому засіданні і сам підсудний ОСОБА_16

Крім того, ОСОБА_16 жодного разу в ході досудового слідства та в судовому засіданні на називав цих осіб замовниками вбивства ОСОБА_19

В судовому засіданні також встановлено, що саме дії ОСОБА_38 були спрямовані на активний пошук померлого ОСОБА_19, саме свідок ОСОБА_38 виявив що у відсутність потерпілого вивозиться майно ОСОБА_19, що перебуває на зберіганні в у агротовариствах та повідомив про це міліцію. Крім того, коли свідок ОСОБА_38 вивозячи агрохімію від ОСОБА_25 та забираючи залишки соняшнику у СТОВ «Воскобійники», він про це в першому випадку повідомив працівників міліції, а в другому свідка ОСОБА_37 Наявність боргових зобов'язань ОСОБА_19 перед ОСОБА_38 не викликала сумнівів, ні у працівників міліції, ні у осіб із близького оточення ОСОБА_19

Дії підсудного ОСОБА_16 після вбивства ОСОБА_19 та спосіб викрадення насіння соняшнику потерпілого ОСОБА_19, свідчать про те, що ОСОБА_16 був впевнений у своїй безкарності. На досудовому слідстві цю впевненість ОСОБА_16 пояснював тим, що ОСОБА_10 обіцяв йому відсутність проблем з міліцією.

Колегія суддів вважає, що саме особливості ведення ОСОБА_19 своєї підприємницької діяльності, стали однією з основних причин посягання на його життя, та його майно, так як вся його продукція по колгоспах та переробних підприємствах або рахувалася за підставними особами, або перебувала взагалі без документів, і претензії по поверненню цієї продукції міг пред'явити лише ОСОБА_19

Показаннями свідків ОСОБА_38, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_37, ОСОБА_18, ОСОБА_60, та і самих підсудних в судовому засіданні, підтверджується та обставин, що ОСОБА_19 працював на документах ФОП «ОСОБА_75», закупав хімічну продукцію без відповідних з договорів, тривалий термін зберігав вже відписану та відпущену продукцію на складах підприємств, заручившись лише «чесним словом», здавав продукцію на переробку і ці операції не оформлював відповідними договорами, перероблену продукцію збував також без документів.

Так, згідно досліджених в судовому засідання показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_60 судом встановлено, що саме ОСОБА_10 познайомив їх із ОСОБА_19 для того, щоб той поставляв їм на переробку насіння соняшнику та придбавав макуху. В ОСОБА_19 протягом осені 2010 року та по 31 січня 2011 року без документів вони придбали близько 200 тонн насіння соняшнику, частину віддали олією, яку також документально не оформляли. Гроші платили готівкою.

Аналізуючи приведені докази та матеріали справи, враховуючи висновки амбулаторної та стаціонарної судово-психіатричної експертиз в частині психічного стану ОСОБА_10, про те, що він в розмові напористий, з самого початку поспішає взяти ініціативу в свої руки, легко роздратовується, схильний до бурхливих афективних реакцій, поведінку підсудного в умовах ІТТ, яка свідчить про його схильність до проявів агресії, неодноразове висловлення погроз працівникам міліції та їх родинам фізичною розправою, провокації співкамерників на бунт, колегія суддів вважає встановленим, що замовником вбивства ОСОБА_19 був саме ОСОБА_10, а мотивами цього були як особисті неприязні відносини з ОСОБА_19 так і корисливий мотив.

Зміну показань в судовому засіданні ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 колегія суддів оцінює як спосіб захисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Пред'явлене органами досудового слідства обвинувачення ОСОБА_18 за п.п. 6,11,12 ст. 115 ч.2 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду за відсутності доказів причетності його до вчинення цих злочинів.

Відповідно до ст.64 КПК України 1960 року при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином. При цьому доказами в кримінальній справі, згідно ст.65 КПК України 1960 року, є фактичні дані, на підставі яких встановлюють наявність вказаних вище обставин, зібрані у визначеному порядку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що сукупність доказів, які органи досудового слідства привели в підтвердження винності підсудного ОСОБА_18 про участь в умисному вбивстві, вчиненому на замовлення групою осіб, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно пред'явленого обвинувачення, підсудний ОСОБА_18 був залучений до групи, яка готувала вбивство ОСОБА_19 підсудним ОСОБА_16, для чого ним за вказівкою ОСОБА_16 було придбано вогнепальну зброю - револьвер. Йому було доведено план, згідно якого підсудний ОСОБА_18 08 лютого 2011 року у вечірній час привіз виконавця вбивства - підсудного ОСОБА_17 із м. Миргород в м. Хорол Полтавської області, а після вчинення вбивства підсудними ОСОБА_17 та ОСОБА_16 по телефону повідомляв останньому інформацію про наявність чи відсутність патрулів ДАІ на шляху слідування з м. Миргород в м. Хорол. Та цього ж дня вночі їздив палити одяг вбитого ОСОБА_19 на свою дачну ділянку в с. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області.

Проте це не підтверджується наявними у справі доказами і показанням підсудних, наданих як в на досудовому слідстві так і в судовому засіданні.

Так, на досудовому слідстві та в судовому засідання підсудний ОСОБА_18 увесь час визнавав себе винним лише частково, вказуючи, що вогнепальну зброю він придбав на прохання ОСОБА_16, так як той повідомив його, що займається перевезенням вантажів і має діло з грошима, тому йому необхідна для захисту зброя. Про те, що продана ним ОСОБА_16 зброя буде використана останнім для вбивства він не знав. Також вказував, що не знав ОСОБА_17 і на прохання ОСОБА_16 підвозив його 08 лютого 2011 року в м. Хорол бо ОСОБА_16 завжди платив йому за допомогу гроші, міг дати гроші в борг. Про те, що везе вбивцю в м. Хорол він не знав. Також пояснював, що коли того ж дня в ночі на прохання ОСОБА_16 їздили на дачне господарство в с. Гоголево В.Багачанського району палити якісь речі, що ці речі належали вбитому ОСОБА_19 він не знав.

Як в судовому засіданні так і на досудовому слідстві ОСОБА_16 вказував, що ОСОБА_18 про свої злочинні наміри він не говорив, ні тоді коли просив придбати вогнепальну зброю, ні тоді коли просив привезти ОСОБА_17 в м. Хорол, поїхати спалити речі вбитого, і навіть тоді коли просив зателефонувати на три номери телефонів із м. Києва назвавшись ОСОБА_18. Ці свої показання він підтримав і під час зводин віч-на-віч із підсудним ОСОБА_18 Підсудного ОСОБА_18 він із підсудними ОСОБА_17 та ОСОБА_10 не знайомив. Визнаючи себе винним і розкаюючись в судовому засіданні ОСОБА_16 продовжував наполягати, що підсудного ОСОБА_18 в свої злочинні наміри він не посвячував.

Підсудний ОСОБА_17 як на досудовому слідстві так і в суді вказував, що до того, як його підвозив ОСОБА_18 разом із знайомими до м. Хорол, він підсудного ОСОБА_18 ніколи не бачив, ОСОБА_16 йому не говорив, що в них є спільник водій, який буде допомагати вчиняти вбивство.

Підсудний ОСОБА_10 як на досудовому слідстві так і в суді пояснював, що підсудного ОСОБА_18 не знав.

Допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_41 та ОСОБА_42 пояснювали, що коли ввечері на початку лютого 2011 року, вони на прохання ОСОБА_18 разом із останнім їхали із м. Миргород в напрямку м. Хорол, то ОСОБА_18 попросив їх забрати якогось чоловіка на трасі поблизу заправки «ВОГ». Як вони зрозуміли ОСОБА_18 цього чоловіка не знав, бо у автомобілі вони знайомилися, і незнайомець назвався ОСОБА_17. Спочатку ОСОБА_18 говорив, що цього чоловіка необхідно буде висадити десь по дорозі, а потім ОСОБА_18 кудись дзвонив, і той кому він дзвонив говорив їхати далі, таким чином вони доїхали до автостанції м. Хорол, де висадивши ОСОБА_17 поїхали назад в м. Миргород. По дорозі ніде не зупинялися і нікого не чекали, ОСОБА_18 вони висадили в центрі м. Миргород, і того дня більше не бачили.

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, суд вважає недоведеним те, що ОСОБА_18 на момент придбання зброї знав, що буде заподіяна смерть людині, сам факт продажу зброї, не свідчить про те, що її можна використовувати лише для вбивства.

Та обставина, що ОСОБА_16 телефонував ОСОБА_18 і запитував чи є на шляху слідування із м. Хорол до м. Миргород Полтавської області пости ДАІ, не доводить винності підсудного ОСОБА_18 в інкримінованому йому вбивстві, так як на момент вбивства та здійснення цих дзвінків ОСОБА_18 був уже в м. Миргороді, що підтверджується прив'язками телефону цього підсудного до базових станцій операторів мобільного зв'язку.

Також не вказує на обізнаність ОСОБА_18 про вбивство ОСОБА_19 і та обставина, що він вночі цього ж дня на прохання ОСОБА_16 вони їздили в с. Гоголеве палити одяг. Бо як пояснював ОСОБА_18 він не розумів в зв'язку з чим потрібно палити одяг, а слідів крові на одягу в той вечір він не бачив. З пояснень ОСОБА_16 вбачається, що з поведінки ОСОБА_18 він зрозумів, що той не здогадався, який одяг він попросив спалити ОСОБА_18

Дані моніторингу також не вказують, на ту обставину, що підсудний ОСОБА_18 знав про обставини запланованого злочину та свідомо сприяв його реалізації.

Не вказує на обізнаність ОСОБА_18 і та обставина, що він за вказівкою ОСОБА_16 телефонував на три номери телефонів із м. Києва, так як ці події вже мали місце після вчинення вбивства.

Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_16 був для ОСОБА_18 авторитетною особою, користувався довірою, часто просив про різні дрібні послуги, за що платив гроші, крім того часто допомагав грошима в борг. Згідно наявної в матеріалах справи характеристики, ОСОБА_18 добрий, спокійний, довірливий. Згідно матеріалів справи не судимий. Ці дані про особу підсудного ОСОБА_18, з урахуванням його віку та життєвого досвіду не свідчать про те, що він за вказаних умов міг проаналізувати факти та прийти до висновку, що ОСОБА_16 готується та реалізовується замисел на вбивство ОСОБА_19

Даючи оцінку доказам обвинувачення за епізодом вбивства підсудним ОСОБА_18 потерпілого ОСОБА_19, колегія суддів приходить до висновку, що вказані докази ні кожен окремо, ні в своїй сукупності не доводять того, що ОСОБА_18 як на стадії підготовки вбивства так і в день вбивства та в подальшиму, був обізнаний про особу потерпілого, мотиви його вбивства, ким та в якому складі буде вчинено дане вбивство, чи буде при цьому заподіяна вогнепальна зброя, немає в матеріалах справи і доказів того, що ОСОБА_18 виконував хоч один із елементів об'єктивної сторони інкримунуємого йому злочину. Обвинувачення ОСОБА_18 в цій частині носить характер припущення.

Можливості для одержання нових доказів в цій частині слідчими органами вичерпані.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_18 в умисному протиправному заподіянні смерті потерпілого ОСОБА_19, вчинене з корисливих мотивів на замовлення групою осіб, - не доведена, у зв'язку з цим його слід виправдати за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Також колегія суддів не вбачає в діях ОСОБА_18 заздалегідь обіцяного приховування слідів вбивства ОСОБА_19, що є пособництвом у вбивстві, а тому вважає, що немає підстав для перекваліфікації його дій на п. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як пособництво в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_19, вчиненими з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

За фактом заволодіння ОСОБА_16 шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_19 в сумі 530 000 грн.:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні та в матеріалах кримінальної справи, про те, що її чоловік - померлий ОСОБА_19 займався сільськогосподарською хімією та посівними матеріалами, які поставляв в колгоспи, міг скуповувати зерно та в подальшому продавати його по більшій ціні. В кінці грудня 2010 року вона бачила вдома в кімнаті ОСОБА_19 пакет із грошима, скільки там було вона не знає але було багато. Цей пакет із грошима та іншими документами її чоловік перед поїздкою на відпочинок у Єгипет вивіз до ОСОБА_25, подальшу долю цих грошей вона не знає. Також знає, що ОСОБА_16 продав автомобіль ОСОБА_19 за 14000 доларів США;

- показаннями свідка ОСОБА_36, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, яка пояснила, що в період із 15 по 25 січня 2011 року вона із ОСОБА_19 відпочивала в Єгипті. Через СМС повідомлення на її телефоні ОСОБА_19 спілкувався із ОСОБА_16, вони обговорювали питання чи придбання чи продажу великої кількості насіння соняшнику, який знайшов ОСОБА_16 знає, що ОСОБА_19 Зберігав у ОСОБА_25 десь 500 000 грн., а потім забрав бо йому запропонували гарну партію соняшнику, вказала, що через ОСОБА_16 ОСОБА_19 збирався купувати цей соняшник, їй невідомо чи здійснилася дана угода. Також вказала, що коли вони відпочивали з ОСОБА_19 у Єгипті підсудний ОСОБА_16 займався справами ОСОБА_19 продавав зерно соняшника, а також автомобіль належний ОСОБА_19 за 14 000 доларів США /т. 4 а.с. 226-228, т. 16 а.с. 194-195/;

- показаннями свідка ОСОБА_37 який на досудовому слідстві та в судовому засіданні пояснив, що неофіційно вів бухгалтерські справи ОСОБА_19 Знає, що ОСОБА_19 міг мати на руках великі суми коштів, так як саме перед Новим Роком з ним порозраховувалися майже всі підприємства боржники;

- показаннями свідка ОСОБА_25, в матеріалах кримінальної справи та в судовому засіданні про те, що перед поїздкою на відпочинок у Єгипет потерпілий ОСОБА_19 привіз до нього додому в с. Попівку Миргородського району документи. По приїзду із відпочинку, він розповідав йому про те, що ОСОБА_16 знайшов вигідну партію соняшнику, а саме 300 тон по 3000 грн./тону, яку ОСОБА_19 збирався купити. 04 чи 05 лютого 2011 року ОСОБА_19 привіз пакунок із грошима, в якому зі слів ОСОБА_19 було 530 000 грн., гроші ОСОБА_19 перераховував сам і сказав, що там така сума, потім він їх поклав у диван. 07 лютого 2011 року він забрав пакунок із грошима, і вони в передобідній час поїхали в м. Миргород на зустріч із ОСОБА_16 Його він взяв як свідка при передачі коштів. В Миргороді зустрілися із ОСОБА_16 біля РАГСУ, всі пересіли у автомобіль ОСОБА_16 марки «Шкода Октавія» і поїхали в м. Лубни на зустріч із господарем олійниці, яка розташована в с. Вовчик, де у ОСОБА_19 був соняшник на переробці, бо хотіли поговорити про його продажу, так як ОСОБА_19 необхідно було назбирати 1500000 грн. для придбання соняшника через ОСОБА_16 Потім вони всі разом повернулися до м. Миргород до РАГСУ, ОСОБА_19 із ОСОБА_16 ще залишилися в автомобілі «Шкода Октавія» та про щось розмовляли, а потім ОСОБА_19 без грошей вийшов із автомобіля. За цей час ніхто в автомобіль не сідав, там знаходилися лише ОСОБА_19 та ОСОБА_16 Наступного дня ОСОБА_19 зник, і ніякої угоди по придбанню соняшника не відбулося /т. 4 а.с. 226-228, т. 16 а.с. 194-195/;

- очною ставкою між обвинуваченим ОСОБА_16 та свідком ОСОБА_25, під час якої останній підтвердив факт передачі ОСОБА_19 07 лютого 2011 року грошових коштів ОСОБА_16 у сумі 530 тисяч гривень на закупку насіння соняшника /т. 16 а.с. 196-208 /;

- показаннями свідка ОСОБА_63 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, яка вказала, що в лютому-березня 2011 року вона на прохання свого знайомого - підсудного ОСОБА_16 просила свого чоловіка через ОСОБА_64 обміняти гривні на долари США, спочатку ОСОБА_16 вона допомогла обміняти 160 000 грн. на 20 000 доларів США, а дещо пізніше 240 000 грн. на 32 300 доларів США. Звідки у ОСОБА_16 ці гроші вона не знає / т. 4 а.с. 230-231/;

- показаннями свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_64, які на досудовому слідстві та в судовому засіданні вказали, що на прохання ОСОБА_66 обмінювали в «Індекс Банку» в лютому-березні 2011 року гривні на долари США, першого разу 160 000 грн. на 20000 доларів, а другого разу 240 000 грн. на 32300 доларів США. ОСОБА_66, пояснювала, що ці гроші її знайомих / т. 4 а.с. 229, 232/;

Вину за вказаним епізодом злочинної діяльності підсудний ОСОБА_16 визнав на завершальній стадії судового розгляду, про те давати детальні пояснення відмовився пославшись на те, що розповідав про це в ході слідства, тому колегія суддів вважає необхідним надати оцінку показам підсудного ОСОБА_16 на досудовому слідстві.

В ході досудового слідства і під час судового розгляду ОСОБА_16 вини за вказаним епізодом злочинної діяльності не визнавав. Будував версію захисту, що гроші в сумі 530000 грн. забрав сам ОСОБА_25, а його як особу яка утримується під вартою намагається оговорити, також пояснював на досудовому слідстві, що гроші в невідомо якій сумі, що були в пакеті, ОСОБА_19 обмінював на щось у особи, яка займається обміном валюти в м. Миргороді біля магазину «Купідон», і ніякої угоди між ним та ОСОБА_19 з приводу великої партії соняшнику не було.

Колегія суддів вважає ці показання підсудного ОСОБА_16 надуманими, та такими, що протирічать вищевказаним показанням свідків, та надані цим підсудним з метою уникнення відповідальності за інкримінований йому злочин.

Свідок ОСОБА_25 категорично заперечував ту обставину, що в м. Миргороді, поблизу РАЦСУ чи магазину «Купідон», потерпілий ОСОБА_19 спілкувався із іншими особами крім ОСОБА_16, також не підтвердив ту обставину, що в той час до автомобіля ОСОБА_16 сідав якийсь чоловік.

Також близьке оточення ОСОБА_19, а саме потерпіла ОСОБА_2, свідки ОСОБА_36, ОСОБА_25 вказували, що перед зникненням ОСОБА_19 не цікавився питанням обміну гривень на іноземну валюту. З показань цих свідків, ОСОБА_19 мав намір розраховуватися із ОСОБА_16 за купівлю насіння соняшнику саме гривнями.

Тому колегія суддів відкидає версію ОСОБА_16 на досудовому слідстві та в суді, про те, що ОСОБА_16 грошей в сумі 530 000 грн. у ОСОБА_19 не брав, а ці гроші ОСОБА_19 міг на щось обміняти в м. Миргороді, зокрема на іноземну валюту.

Колегія суддів також відкидає і версію ОСОБА_16 про те, що гроші в сумі 530 000 грн. міг присвоїти собі ОСОБА_25, так як саме свідок ОСОБА_25 повідомив працівників міліції про факт передачі ОСОБА_19 ОСОБА_16 цих коштів та вказав на обставини при яких відбулася ця дія. Крім того зі слів свідка ОСОБА_38, коли він після зникнення ОСОБА_19 став розшукувати його та його майно, то ОСОБА_25 йому повідомив, що ОСОБА_19 передав ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 530 000 грн. на придбання вигідної партії соняшнику. Вказана розмова була ще в той час, коли ОСОБА_16 не був в колі підозрюваних, а офіційна версія слідства була такою, що ОСОБА_19 просто переховується. Тому посилання ОСОБА_16, що ОСОБА_25 обмовляє його як особу яка утримується під вартою не заслуговує на увагу.

Наявність у ОСОБА_16 одночасно 2-х версій протилежних версій, вказує на пошуки ним шляхів до уникнення відповідальності за скоєний злочин.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_16 заволодіваючи грошовими коштами ОСОБА_19 в сумі 530 000 грн. не мав намір в дійсності сприяти ОСОБА_19 в укладенні угоди про купівлю насіння соняшнику, так як на той час ним вчинялися дії по організації вбивства ОСОБА_19 Крім того в судовому засіданні не здобуто жодного доказу, що ОСОБА_16 взагалі мав можливість організувати таку угоду.

Колегія суддів вважає, що факт існування у ОСОБА_19 грошових коштів в сумі 530 000 грн. доводиться як показаннями свідків, так і показаннями ОСОБА_16

Так свідок ОСОБА_22 вказав, що за вказівкою ОСОБА_19 в період часу, коли останній перебував на відпочинку в Єгипті возив насіння соняшнику із СТОВ «Воскобійники» п/п ОСОБА_67 три рази на переробку в м. Миргород та в с. Полив'яне Миргородського району, а 1 раз в Кіровоград. Гроші за цей соняшник отримував ОСОБА_16

Згідно журналу вагаря / т. 10 а.с. 169-172/ в період із 21.01. по 26.01. 2011 року включно, ОСОБА_22 вивозився соняшник із СТОВ «Воскобійники» 4 рази.

Підсудний ОСОБА_16 в судовому засіданні підтвердив той факт, що він за вказівкою ОСОБА_19 вивозив належний йому соняшник із СТОВ «Воскобійники», і після повернення ОСОБА_19 із відпочинку, гроші за соняшник та за проданий автомобіль віддав ОСОБА_19 Таким чином ОСОБА_16 достовірно знав про наявність у ОСОБА_19 готівкових коштів, так як сам безпосередньо передавав їх ОСОБА_19

За фактом підбурювання та пособництва ОСОБА_10 у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_19 вчиненого повторно, у особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, як на досудовому слідстві так і в суді, яка пояснила, що її чоловік ОСОБА_19 являвся приватним підприємцем та займався реалізацією хімічних добрив та посівних матеріалів. Був зареєстрований як приватний підприємець, хоча працював на документах іншої особи. Перед Новим Роком він їй говорив, що має велику суму готівкових коштів за які хоче придбати колгосп у Сумській області. Знає, що після зникнення ОСОБА_19 залишилося його насіння соняшнику в СТОВ «Воскобійники». Зі слів працівників міліції, свідків ОСОБА_37, ОСОБА_38, знає, що насіння соняшнику вивозилося після зникнення її чоловіка /т. 1 а.с. 185-186, т. 10 а.с. 200 /;

- показаннями свідка ОСОБА_37 як на досудовому слідстві та і в суді, який пояснив, що до 2010 року ОСОБА_19 здійснював підприємницьку діяльність на його документах, а з 2010 року почав її здійснювати по документах ОСОБА_69, під цим прізвищем укладаючи угоди із іншими підприємцями, які ОСОБА_19 на ім'я ОСОБА_69 відпускали продукцію /т. 10 а.с. 197-199/;

- показаннями свідка ОСОБА_69 який в судовому засіданні пояснив, що з 2009 року був зареєстрований приватним підприємцем. Його документи, печатка як приватного підприємця була в ОСОБА_37 Як саме ОСОБА_37 використовував його документи, він не знає. ОСОБА_19 не бачив і не знає. Посівним матеріалом, агрохімією він ніколи не займався. У власності насіння соняшнику чи іншої сільськогосподарської продукції, яка б зберігалася по різних підприємствах немає.

- показаннями свідка ОСОБА_38, який в судовому засіданні пояснив, що він є керівником ТОВ «Компанія «Агропром-Донецьк», яка займається оптовою торгівлею хімічними продуктами захисту рослин. Вказав, що з середини 1990-х років він підтримував дружні відносини із ОСОБА_19 Їх об'єднував бізнес, а саме торгівля засобами захисту рослин. ОСОБА_19 у свою чергу брав вказані засоби у нього під реалізацію, а повертав, як правило, восени, коли господарства збирали врожай. На момент зникнення ОСОБА_19 взяв у нього товар на суму більше 1 000 000 грн. Зі слів ОСОБА_19 знає, що останній працював не на своїх документах, а на документах ФОП «ОСОБА_75». Після зникнення ОСОБА_19 активно займався його пошуками, 14 лютого 2011 року приїздив разом із ОСОБА_36 в міліцію писати заяву про зникнення ОСОБА_19 Їздив по господарствах з якими працював ОСОБА_19 шукав його. Був у ТОВ «Воскобійники», де сказали, що водій ОСОБА_19 і зараз вивозить соняшник. Коли спілкувався із водієм ОСОБА_22, то останній повідомив, що соняшник вивозив за вказівкою ОСОБА_16 на олійниці до ОСОБА_67. Звертався до екстрасенса, який спочатку говорив, що його десь утримують, а наступного разу повідомив, що ОСОБА_19 немає, і мертвим його знайдуть перед Паскою. Вказав, що забирав свою хімію яка зберігалася у ОСОБА_25 в с. Попівка та частину насіння соняшнику в ТОВ «Воскобійники», бо ОСОБА_19 був винен йому гроші за поставлену хімію.

- показаннями свідка ОСОБА_22, в матеріалах справи та на досудовому слідстві, який пояснив, що є кумом підсудного ОСОБА_16 з вересня 2009 року працював водієм на автомобілі ДАФ у потерпілого ОСОБА_19 Приблизно 05-06.01.2011 року він познайомив ОСОБА_19 зі своїм кумом ОСОБА_16, і дуже скоро ОСОБА_16 став довіреною особою ОСОБА_19 Після цього ОСОБА_16 міг давати йому вказівки, куди та що перевозити. Останній раз спілкувався з ОСОБА_19 по телефону 06.02.2011 року. 09.02.2011 року від коханки ОСОБА_19 - ОСОБА_67, він дізнався, що ОСОБА_19, десь зник.

Потім 10 чи 11.02.2011 року до нього приїхав ОСОБА_16 та пояснив, що ОСОБА_19 ніде не можуть знайти. Також, ОСОБА_16 повідомив, що йому на днях телефонував ОСОБА_19 та сказав: «Зачищайте Воскобійники». ОСОБА_16 сказав, що наступного дня йому потрібно поїхати у с.Воскобійники для вивозу соняшника. На його запитання, ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_19 переховується, від кого і чому, не уточнював. За вказівкою ОСОБА_16 він здійснив близько 6 ходок (приблизно 100 тон соняшника) зі СТОВ „Воскобійники" на олійниці у с. Полив'яне та у м. Миргороді (власник один). 14 лютого 2011 року, незважаючи на те, що соняшник ще залишався, ОСОБА_16 дав команду - більше не вивозити. Числа, у які він здійснював дані рейси, точно вказані у відповідних документах. Десь в другій половині лютого 2011 року увечері до нього додому приїхав ОСОБА_16 та привіз спортивну сумку. Він пояснив, що у сумці знаходиться 405 000 грн., які той отримав за соняшник. Вдома зберігати ці кошти не може, бо немає місця. Вказані кошти у нього знаходились близько тижня, можливо менше. Приблизно 01.03.2011 року ОСОБА_16 їх забрав, під приводом поміняти на долари. З указаних коштів ОСОБА_16 дав йому 100 000 грн. на придбання автомобіля, пояснивши, що знає, що ОСОБА_19 обіцяв йому ці гроші позичити. Через кілька днів, тобто 03.03.2011 року він придбав за 85 000 грн. автомобіль "Сітроен-Джампер" у ОСОБА_70 по дорученню, а 15 000 грн. витратив на власні потреби. 28 лютого 2011 року зранку з невідомого київського стаціонарного номера йому був здійснений дзвінок від імені ОСОБА_19, але то був не ОСОБА_19 У свою чергу ОСОБА_16 повідомив, що йому також телефонували з м. Києва, але то був ОСОБА_19 Він сказав, що працівникам міліції краще повідомити, що телефонував саме ОСОБА_19 Також, при зустрічі у ОСОБА_25 приблизно 10-12.02.2011 року ОСОБА_16 знову висловлював думку, що ОСОБА_19 десь переховується і нав'язував її ОСОБА_25 /т. 4 а.с. 112-116 /;

- показаннями свідка ОСОБА_23 в матеріалах кримінальної справи та на досудовому слідстві, який пояснив, що особисто знав ОСОБА_19 Влітку 2010 року ОСОБА_19 переробляв на олійниці, співвласником якої він являється, насіння соняшника. У подальшому він перестав працювати з ОСОБА_19 В кінці січня - в першій половині лютого 2011 року до нього приїхав його товариш ОСОБА_16 та запропонував купити у нього зерно соняшника, на що він погодився. Загалом він придбав у ОСОБА_16 близько 150 тон зерна соняшника. Зерно соняшника привозив на автомобілі ОСОБА_22. Зерно соняшника він придбав без документів, так як особисто знав ОСОБА_16 і нічого не підозрював. Про те, що це зерно соняшника належало ОСОБА_19, він не знав. За прийняте зерно соняшника він розрахувався із ОСОБА_16 по ціні трохи більшою ніж 4000 грн. за тонну. Якщо ОСОБА_16 планував привезти соняшник, він напередодні дзвонив, і говорив, що завтра буде 1 чи 2 рейси, просив приготувати гроші /т. 12 а.с. 4-5 /;

- показаннями в суді свідка ОСОБА_71, який підтвердив факт прийняття на переробку 6 машин насіння соняшнику від водія ОСОБА_22 в період часу після 08 лютого 2011 року;

- очною ставкою між обвинуваченим ОСОБА_16 та свідком ОСОБА_22, під час якої останній підтвердив факт вивозу за вказівкою ОСОБА_16 насіння соняшника з території току СТОВ "Воскобійники" в с. Воскобійники Шишацького району та факт збереження у нього ОСОБА_16 спортивної сумки з грошима, де зі слів ОСОБА_16 було близько 400 000 грн., а також те, що саме з цих грошей йому ОСОБА_16 дав 100000 грн. /т. 16 а.с. 98-110 /;

- показаннями свідка ОСОБА_44 який при допиті в якості свідка на досудовому слідстві та в судовому засіданні пояснив, що в другій половині лютого 2011 року, він разом із ОСОБА_16 перевіз до його батька ОСОБА_22 сумку із грошима, де зі слів ОСОБА_16 було 400000 грн. / т. 1 а.с. 109, т. 10 а.с. 205-213/;

- показаннями свідка ОСОБА_72 в судовому засіданні, який як юрисконсульт СТОВ «Воскобійники», повідомив, що соняшник, який зберігався на СТОВ «Воскобійники», належав по документах ФОП ОСОБА_69 Вказаним соняшником підприємство розрахувалось із ним за поставлені раніше посівний матеріал та засоби захисту рослин. На час вивезення даного соняшника - січень-лютий 2011 року, вказаний соняшник по бухгалтерії (по накладних) вже був відписаний, але фактично продовжував зберігатись на складі підприємства до повного його вивезення;

- показаннями свідка ОСОБА_73, який як вагар СТОВ «Воскобійники» повідомив, що в його обов'язки входить зважування та відпуск продукції підприємства. Водій ОСОБА_22 в лютому 2011 року приїздив сам. Дані про вагу та автомобіль заносились до його „Журналу вагаря", відповідно до якого, з 10 по 14.02.2011 року ОСОБА_22 здійснював вивезення соняшника загальною вагою 99240 кг.

- показаннями свідка ОСОБА_74, який пояснив, що на складі СТОВ "Воскобійники" зберігалося насіння соняшника, яке належало ОСОБА_75. З січня 2011 року насіння соняшника вивозив водій ОСОБА_75 - ОСОБА_22 /т. 10 а.с. 139-140 /;

- протоколом впізнання особи по фотографіях від 25.07.2011 року, згідно якого свідок ОСОБА_74 упізнав загиблого ОСОБА_19 як підприємця ОСОБА_75 /т. 10 а.с. 142 /;

- копіями накладних, згідно яких СТОВ "Воскобійники" виписано насіння соняшнику ПП ОСОБА_69 /т. 10 а.с. 159-161 /;

- копією журналу вагаря, згідно якої автомобілем, ДНЗ 6857, під керуванням ОСОБА_22 зі складу СТОВ "Воскобійники" в період часу із 10.02.2011 року по 14.02.2011 року включно вивезено 99240 кг. насіння соняшника /т. 10 а.с. 176-179 /;

- речовим доказом по справі, а саме автомобілем "Сітроен - Джумпер" днз НОМЕР_10, який свідок ОСОБА_22 придбав на кошти, видані йому ОСОБА_16 /т. 4 а.с. 117-119 /;

- показаннями свідків ОСОБА_63, ОСОБА_65 та ОСОБА_64 на досудовому слідстві та в судовому засіданні, які підтвердили ту обставину, що на прохання ОСОБА_16 в лютому-березня 2011 року вони обміняти гривні на долари США, спочатку ОСОБА_16 вони допомогли обміняти 160 000 грн. на 20 000 доларів США, а дещо пізніше, йому ж 240 000 грн. на 32 300 доларів США / т. 4 а.с. 229, 230-231, 232/;

На досудовому слідстві ОСОБА_16, будучи допитаним в якості підозрюваного та обвинуваченого вказував, що саме підсудний ОСОБА_62 сказав йому яким чином вивезти соняшник із СТОВ «Воскобійники» Шишацького району, і що саме гроші за його реалізацію будуть платою за виконане вбивство ОСОБА_19

Вказані показання підсудний ОСОБА_16 визнав в кінця судового розгляду, пояснивши що підтримує показання, які давав з цього приводу на досудовому слідстві.

Аналіз матеріалів моніторингу з'єднань мобільних телефонів підсудного ОСОБА_16 підтверджує показання свідка ОСОБА_23 та ОСОБА_22 та підсудного ОСОБА_16 на досудовому слідстві, про те що питанням вивозу насіння соняшнику керував саме ОСОБА_16, даючи вказівки по телефону, так як 10,11,14 лютого 2011 року останній систематично телефонував до ОСОБА_23 та ОСОБА_22

Крім того, роздруківка вхідних та вихідних телефонних дзвінків підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_10 свідчить про те, що вказані підсудні спілкувалися один з одним, починаючи із 09.02.2011 року, в тому числі в дні вивезення ОСОБА_22 насіння соняшнику із СТОВ «Воскобійники».

Показання підсудного ОСОБА_16 в ході судового слідства, про те, що він насіння соняшнику із СТОВ «Воскобійники» не викрадав, а це зробив ОСОБА_22, так як він вивозив соняшник, колегія суддів не приймає до уваги, так ці його свідчення протирічать показанням ОСОБА_23 та ОСОБА_22 достовірність яких у суду не викликає сумнівів, а також показанням свідків подружжя ОСОБА_63 та ОСОБА_65 та свідка ОСОБА_64, які як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні підтвердили наявність у ОСОБА_16 грошових коштів в сумі 500 000 грн., які той на початку березня обмінював на долари США.

Вказана обставина, крім того, що підтверджує факт привласнення ОСОБА_16 грошових коштів за продаж викраденого із СТОВ «Воскобійники» насіння соняшнику померлого ОСОБА_19, підтверджує і епізод шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 в сумі 530 000 грн.

Так як перед початком обміну гривень на долари США, ОСОБА_16 позичив ОСОБА_22 із грошей, які зберігав у останнього 100000 грн. Таким чином на момент обміну у ОСОБА_16 повинно було залишитися 300000 грн. В судовому засіданні підсудний ОСОБА_16 не зміг пояснити, де він взяв для обміну ще 200000 грн.

Вказаний епізод злочинної діяльності підсудний ОСОБА_16 визнавав на досудовому слідстві, також він його визнав і в завершальній стадії судового розгляду.

Посилання сторони захисту ОСОБА_10, на ту обставину, що насіння соняшнику було відписано на ФОП «ОСОБА_75», а не на ОСОБА_19, а тому ОСОБА_19 не спричинено матеріальні збитки, на думку судової колегії не заслуговує на увагу, виходячи із наступного.

З показань в судовому засіданні комірника СТОВ «Воскобійники» ОСОБА_74 встановлено, що агрохімію їм поставляв ОСОБА_75, як пізніше він довідався насправді то був ОСОБА_19 протягом кількох років, і продукцією за цю хімію вони розраховувалися з ним, і протягом 2010-2011 років в складі зберігалося насіння соняшнику, яке хоч і відписане воно було на документи ОСОБА_75, але забирав її ОСОБА_19 із своїм водієм ОСОБА_22

В судовому засіданні допитані з цього приводу свідки пояснювали те, що ОСОБА_19 працював лише на себе, знали, що працював на чужих документах, а тому і боявся міліцію.

Посилання сторони захисту підсудного ОСОБА_10 на ту обставину, що в СТОВ «Воскобійники» Шишацького району в період 2011 року крадіжки соняшника належного ОСОБА_19 не було, а вивіз соняшника ФОП «ОСОБА_75 був здійснений відкрито, а тому ці дії не можна кваліфікувати за ст.. 185 ч.5 КК України, не заслуговує на увагу, так як вивезення насіння соняшнику було здійснено після смерті ОСОБА_19, а таємність полягала в тому, що як водій ОСОБА_22 так і працівники ТОВ «Воскобійники», які відвантажували соняшник та його зважували не знали про злочинні наміри підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_10, не володіли інформацією про смерть ОСОБА_19, вважаючи свої дії законними. Крім того про факт вивезення насіння соняшнику 10-14 лютого 2011 року на той час не було відомо ні свідку ОСОБА_37, як бухгалтеру ОСОБА_19, ні самому свідку ОСОБА_69, на ім'я якого був виписаний соняшник.

Органами досудового слідства ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він при невстановлених слідством обставинах, у невстановленому місці та у невстановлений слідством час, придбав мисливський ніж, який, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, носив при собі у місті Миргороді та Миргородському районі, не маючи на це передбаченого законом дозволу.

11 травня 2011 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 у квартирі АДРЕСА_1 працівниками міліції вилучений мисливський ніж.

Згідно висновку експертизи холодної зброї № 380 від 10 червня 2011 року наданий на дослідження ніж являється холодною зброєю. Він відноситься до категорії мисливських ножів загального призначення, промислового виготовлення.

Орган досудового слідства дійшов висновку, що такими своїми діями підсудний ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ст. 263 ч.2 КК України, як незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Суд вважає, в цій частині обвинувачення ОСОБА_10 не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, а тому за цією статтею він підлягає виправданню.

Інкримінованою підсудному ст.. 263 ч.2 КК України передбачена відповідальність за носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Зі змісту п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», незаконне носіння холодної зброї є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 своєї винуватості не визнав. В судовому засіданні пояснив, що ніж, який був вилучений працівниками міліції в ході проведення обшуку його квартири, був подарований йому його товаришем ОСОБА_76, ним же покладений на сервант, де згідно протоколу обшуку він і був вилучений. Вказаний ніж він ніде при собі не носив, не перевозив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_76 пояснив, що близько 4-х років назад, коли перебував у квартирі ОСОБА_10 подарував йому ніж, який йому 17 років назад подарували його діти. При пред'явленні фотознімку ножа впізнав його як той, який він подарував ОСОБА_10 Вказав, що сам приніс ніж на квартиру до ОСОБА_10 та поклав його до серванту, зазначив, що він не бачив, щоб ОСОБА_10 носив цей ніж.

Згідно з протоколом обшуку від 11.05.2011 року у квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_10 виявлено та вилучено ніж /т. 4 а.с. 213-215/, який згідно з висновком експертизи холодної зброї №380 від 10.06.2011 року, являється холодною зброєю, відноситься до категорії мисливських ножів загального призначення, промислового виготовлення /т. 3 а.с. 91-94/.

Як встановлено в судовому засіданні вказаний ніж було виявлено та вилучено у вітальні в тумбочці, де знаходиться бар, у відсутності підсудного ОСОБА_10

Вказані докази лише констатують факти, що ніж є холодною зброєю та вилучений в помешканні підсудного ОСОБА_10, про те аж ніяким чином не вказують на ту обставину, що ОСОБА_10 вказаний ніж носив.

Вказівка в обвинувальному висновку, що ОСОБА_10 носив вказаний ніж при невстановлених слідством обставинах носить характер припущення, не підтверджена ніякими доказами, а тому не може бути прийнята судом до уваги.

Даючи оцінку доказам обвинувачення за епізодом носіння ОСОБА_10 холодної зброї, колегія суддів приходить до висновку, що вказані докази ні кожен окремо, ні в своїй сукупності не доводять того, що ОСОБА_10 носив холодну зброю, яка була вилучена в ході обшуку його квартири АДРЕСА_1, чи вчиняв інші дії, які становлять об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст.. 263 ч.2 КК України, а тому за вказаною статтею обвинувачення ОСОБА_10 необхідно виправдати, в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.. 263 ч.2 КК України.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_10 за ст.. 185 ч.1 КК України, як таємне викрадення чужого майна, є вірною, так як ОСОБА_10 в період липня-серпня 2009 року, з метою таємного викрадення 30 фундаментних блоків належних потерпілому ОСОБА_3, видав вказані блоки за свої та продав їх свідку ОСОБА_20, який будучи введеним ОСОБА_10 в оману, вважаючи, що діє законно та дійсно купує у підсудного ОСОБА_10 належні йому блоки протягом 2-х днів першої половині серпня 2009 року, за допомогою найнятої техніки здійснив перевезення 30 бетонних блоків марки ФБС-4 та ФБС-5, що належали ОСОБА_3, гроші за які заплатив підсудному ОСОБА_10, тим самим виконавши злочинний намір ОСОБА_10 на таємне викрадення 30 бетонних блоків потерпілого ОСОБА_3 загальною вартістю 8400 грн.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як підбурювання до вбивства, тобто умисного протиправного заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб є вірною, так як ОСОБА_10, не бажаючи повертати ОСОБА_19 борг та бажаючи заволодіти майном ОСОБА_19 з метою подальшого розрахунку цим майном за його вбивство, маючи на меті помститися за нездійснені спільні бізнесові плани, шляхом погроз, переконанні у безкарності та отриманні великої матеріальної винагороди, в кінці січня 2011 року переконав підсудного ОСОБА_77 у необхідності організації вбивства ОСОБА_19 з подальшим прихованням його трупу, надавши на початку лютого 2011 року підсудному ОСОБА_16, грошові кошти для оплати послуг виконавця вбивства.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 263 КК України, як пособництво у придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, є вірною, так як ОСОБА_10 на початку лютого 2011 року надав підсудному ОСОБА_16 грошові кошти для придбання вогнепальної зброї, необхідної для виконання вбивства ОСОБА_19

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_10 за ч. ч. 4, 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, як підбурювання та пособництво у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, є вірною, так як ОСОБА_10 після вчинення крадіжки бетонних блоків у потерпілого ОСОБА_3 на початку серпня 2009 року, повторно, маючи намір заволодіти майном цього потерпілого з метою подальшого розрахунку цим майном із підсудним ОСОБА_16 за організацію та виконання вбивства ОСОБА_19 , 09 лютого 2011 року повідомив ОСОБА_16 про схему та спосіб викрадення належного померлому ОСОБА_19 насіння соняшнику, яке зберігалося на складі в СТОВ «Воскобійники» Шишацького району, а останній реалізуючи спільну домовленість із ОСОБА_10, не повідомивши свідка ОСОБА_22 про дійсні свої наміри, за допомогою останнього, таємно викрав 99240 кг. насіння соняшнику, належного померлому ОСОБА_19 загальною вартістю 440847,90 гривень, що складає 936,98 неоподаткованих мінімумів та є особливо великими розмірами.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_16 за ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, є вірною, так як ОСОБА_16 під час підготовки вбивства ОСОБА_19, з метою заволодіння його грошовими коштами, ввів його в оману, повідомивши останнього про наявність великої партії соняшнику по дешевій ціні за який необхідно внести завдаток, та 07 лютого 2011 року в м. Миргороді по вул.. Д.Апостола, 2 отримав від ОСОБА_19 належні йому грошові кошти в сумі 530 000 грн., що складає на час вчинення злочину 1126,46 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому підсудний ОСОБА_16 не маючи наміру сприяти потерпілому у придбанні соняшнику, привласнив вищевказані грошові кошти, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_19 матеріальні збитки в особливо великих розмірах.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання, передача вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, є вірною, так як ОСОБА_16 08 лютого 2011 року придбав у підсудного ОСОБА_18 вогнепальну зброю, яку зберігав при собі та у автомобілі, після чого, того ж дня передав її підсудному ОСОБА_17 для використання при вчиненні вбивства ОСОБА_19, а після вчинення вбивства продовжував зберігати цю зброю.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_16 за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, є вірною, так як ОСОБА_16 пристав на пропозицію ОСОБА_10 вчинити вбивство ОСОБА_19 за грошову винагороду, після чого залучив до групи виконавця - підсудного ОСОБА_17, з яким оговорив деталі майбутніх злочинних дій, отримавши гроші від ОСОБА_10 на оплату дій виконавця вбивства та придбання зброї, придбав для ОСОБА_17 у підсудного ОСОБА_18 вогнепальну зброю, а 08 лютого 2011 року спільно із ОСОБА_17 в с. Попівка Хорольського району вчинив вбивство ОСОБА_19, яке організував та дав вказівку ОСОБА_17 на приведення пострілів у ОСОБА_19 з вогнепальної зброї.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_16 за ч. 5 ст. 185 КК України, як таємне викраденні чужого майна, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, є вірною, так як ОСОБА_16 після того як 07 лютого 2011 року шахрайським способом заволодів грошовими коштами ОСОБА_19, повторно, в період із 10.02.2011 року по 14.02.2011 року включно, реалізуючи спільну домовленість із ОСОБА_62 на викрадення із току СТОВ «Воскобійники» насіння соняшнику належного потерпілому ОСОБА_19, знаючи, що він мертвий, за допомогою свідка ОСОБА_22, якого не повідомив про дійсність своїх намірів, таємно, повторно викрав із складу СТОВ «Воскобійники» Шишацького району 99240 кг. насіння соняшнику загальною вартістю 440847,90 гривень, що складає 936,98 неоподаткованих мінімумів та є особливо великими розмірами, кошти за реалізацію якого привласнив.

Колегія суддів вважає вірною і кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_17 за пп. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, так як ОСОБА_17 виконуючи замовлення ОСОБА_16 на вбивство, за грошову винагороду, спільно із підсудним ОСОБА_16 08 лютого 2011 року в с. Попівка Хорольського району вчинив вбивство ОСОБА_19 шляхом вчинення пострілів з вогнепальної зброї, яку надав йому підсудний ОСОБА_16

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_17 за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання, передача вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, є вірною, так як ОСОБА_17 08 лютого 2011 року придбав у підсудного ОСОБА_16 вогнепальну зброю, яку зберігав при собі та цього ж дня використав при вчиненні вбивства ОСОБА_19, після чого передав її підсудному ОСОБА_16

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_18 за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання, передача вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, є вірною, так як ОСОБА_18 на прохання підсудного ОСОБА_16 08 лютого 2011 року, без передбаченого законом дозволу придбав у ОСОБА_21 за 16 000 грн. вогнепальну зброю - револьвер, який носив та зберігав при собі та цього ж дня передав підсудному ОСОБА_16

Призначаючи покарання кожному із підсудних, колегія суддів враховує тяжкість вчинених ними злочинів, дані про особу кожного із підсудних та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання кожного з підсудних, колегія суддів вважає необхідним визнати позитивні характеристики підсудних, відносно підсудних ОСОБА_16 та ОСОБА_18 - щире каяття, перше притягнення до кримінальної відповідальності, а відносно ОСОБА_18 молодий вік.

Стосовно підсудного ОСОБА_10 пом'якшуючими покарання обставинами колегія суддів вважає необхідним визнати стан його здоров'я в зв'язку з чим він під час перебування в умовах СІЗО переніс операційне втручання та на даний час потребує хімічної терапії, те що він є інвалідом 2-ї групи, ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, займався суспільно-корисною працею, має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей.

Стосовно підсудного ОСОБА_16 пом'якшуючими покарання обставинами колегія суддів вважає необхідним визнати стан його здоров'я, в зв'язку з яким він потребує хірургічного втручання, займався суспільно-корисною працею, має на утриманні неповнолітню дитину та дружину інваліда.

Обставин, які обтяжують покарання підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 суд по справі не вбачає, а відносно підсудного ОСОБА_17 - рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд враховує, обстановку та обставини вчинених підсудними злочинів, наявність безповоротних тяжких наслідків у вигляді загибелі людини, поведінку та роль кожного із підсудних при вчиненні злочинних діянь, наявність по справі пом'якшуючих покарання обставин, суд вважає можливим обрати покарання підсудним у виді позбавлення волі на певний строк, передбачений санкціями статтей, за якими кваліфіковані їх дії, що буде достатнім для їх перевиховання та попередження вчинення нових злочинів, не застосовуючи щодо них вищої міри покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 115 КК України.

У справі відсутні передбачені ч.1, 2 ст. 69 КК України виняткові обставини та дані про особу кожного із підсудних, які давали б підстави для призначення кожному із них покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за скоєні ними злочини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні передбачені законом підстави для не призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна для підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Так як підсудні ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вчинили злочини, передбачені різними статтями, за жоден з яких вони раніше засуджені не були, то остаточне покарання підсудним ОСОБА_10 та ОСОБА_16 слід визначити за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, а підсудному ОСОБА_17 за цією ж статтею, шляхом часткового складання призначених покарань.

Враховуючи, що підсудні ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повинні відбувати покарання у місцях позбавлення волі, міру запобіжного заходу цим підсудним необхідно залишити попередньою у вигляді утримання під вартою.

Строк відбування покарання підсудними ОСОБА_10 ОСОБА_16 та ОСОБА_18 рахувати з дня їх фактичного затримання в порядку ст.. 115 КПК України.

Зарахувавши в строк вібдування покарання підсудним ОСОБА_16 строк його адміністративного арешту із 12.04.2011 року по 20.04.2011 року.

Приймаючи до уваги те, що фактично підсудний ОСОБА_17 працівниками міліції був затриманий 15 квітня 2011 року в зв'язку з підозрою причетності його до вбивства ОСОБА_19, колегія суддів вважає необхідним строк відбування йому покарання обчислювати саме з 15 квітня, а не з 18 квітня 2011 року, як вказано у протоколі його затримання у порядку ст. 115 КПК України.

Розв'язуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 колегія суддів керується статтями 28, 328 КПК України 1960 року, статтями 23, 1166 та 1167, 1201 ЦК України, Закону України "Про поховання та похоронну справу", та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Виходячи з того, що вина підсудного ОСОБА_18 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_19 в судовому засіданні не доведена, колегія суддів вважає вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з цього підсудного матеріальної та моральної шкоди безпідставним.

Разом з тим, вирішуючи позов потерпілої ОСОБА_2 до інших підсудних, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Так, потерпілою ОСОБА_2 по справі заявлено цивільний позов, про відшкодування завданих злочином матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 2 245 083 ( два мільйони двісті сорок п'ять тисяч вісімдесят три ) грн. 28 коп.

При цьому просила стягнути із підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 майнової шкоди пов'язаної з вбивством ОСОБА_19 24 235, 38 грн.. та 1 000 000 грн. моральної шкоди в зв'язку з цим.

З підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_16 440847 грн. 90 коп. майнової шкоди від вчинення викрадення насіння соняшника та 100 000 грн. маральної шкоди в зв'язку з цим.

З підсудного ОСОБА_16 530 000 грн. майнової шкоди за шахрайське заволодіння грошовими коштами її чоловіка та 150 000 грн. моральної шкоди у зв'язку з цим.

Обґрунтовуючи ці свої позовні вимоги в частині майнової шкоди надала суду накладну № 21 від 10.06.2012 року згідно якої вартість пам'ятнику та облаштування могили коштує 14930 грн., рахунок кафе «Мрія» від 22.04.2011 року, про вартість поминального обіду в сумі 1583 грн. 70 коп. та квитанцію МКП «Ритуал» від 21.04.2011 року про вартість ритуальних атрибутів (свічки, хустки, вінки, рушники, труна, послуги катафалку і т.д.) на загальну суму 4295 грн. Крім того надала квитанції про її витрати в зв'язку з проведенням поминальних обідів, проведених через 6 місяців та 1 рік, після смерті, тобто 08.08.2011 року та 08.02.2012 року, на загальну суму 3426 грн. 68 коп.

Відповідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Загальні поняття і положення щодо поховання людини визначаються і регулюються положеннями Закону України "Про поховання та похоронну справу", відповідно до якого, під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом (прахом) у могилу (колумбарну нішу), облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

На думку колегії суддів, з урахуванням того, що витрати на придбання та встановлення пам'ятника і облаштування могили на суму 14930 грн., придбання поховальних атрибутів та оплата послуг пов'язаних із похованням на суму 4295 грн., відносяться до комплексу заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, а проведення поминального обіду у день поховання - 22.04.2011 року відноситься до звичаїв та традицій у даній місцевості пов'язаних із похованням, тому ці витрати в сумі 20808 грн. 70 коп. як такі, що підтверджені належними доказами, підлягають стягненню в солідарному порядку із підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, як осіб винність яких у вчиненні вбивства ОСОБА_19 доведена в судовому засіданні.

Виходячи з вказаних мотивів, колегія суддів вважає, що проведення поминальних обідів через пів року та рік після смерті не відноситься до загальноприйнятих звичаїв та традицій. Крім того квитанції про придбання продуктів харчування / т. 17 а.с. 157 / не є доказом проведення таких обідів 08 серпня 2011 року та 06 лютого 2012 року. Крім того, колегія суддів вважає, що не підлягає стягненню із вищевказаних підсудних витрати на поминальний обід, вартістю 1663 грн., що зазначено в рахунку офіціанта / т. 17 а.с. 157/, так як цей рахунок написано на бланкові загальної форми, з нього не вбачається, якого числа він виданий, яким закладом, та кому його видано, а тому цей рахунок не може бути належним та допустимим доказом. Тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення 3426 грн. 68 коп., як витрат на ритуальні атрибути та поминальні обіди, проведені не в день поховання задоволенню не підлягають.

Виходячи з того, вина ОСОБА_10 та ОСОБА_16 у викраденні насіння соняшнику ОСОБА_19 встановлена в судовому засіданні, колегія суддів вважає що із цих підсудних на користь потерпілої, як дружини померлого необхідно солідарно стягнути 440847 грн. 90 коп. матеріальної шкоди.

Також колегія суддів вважає, що на користь позивачки ОСОБА_2 підлягають стягненню із ОСОБА_16 530 000 грн. матеріальної шкоди, так як його вина у шахрайському заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 у вищевказаному розмірі встановлена судом також.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 11 68 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновалювачам), дітям (усиновленим), а також особам, що проживали з нею однією сім'єю. З матеріалів справи вбачається, що потерпіла - цивільний позивач по справі ОСОБА_2 являється дружиною померлого ОСОБА_19

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування завданої злочином моральної шкоди потерпілій, колегія суддів, враховує обставини справи, ступінь вини кожного із підсудних та можливість реального відшкодування ними завданої шкоди з врахуванням їх сімейного та матеріального стану.

При цьому колегія суддів вважає, що в зв'язку з вбивством підсудними ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 потерпілого ОСОБА_19, його дружина ОСОБА_2 безсумнівно зазнала моральних страждань, їй завдана значна моральна шкода, яка проявилась у вигляді значних та тривалих душевних страждань, хвилювань пов'язаних із втратою близької людини, враховуючи обсяг фізичних та душевних страждань потерпілої, характеру та тривалості її немайнових втрат, необхідності затрати значних додаткових зусиль для організації подальшого життя, колегія суддів приходить до висновку, що в рахунок відшкодування вказаної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 з вищевказаних підсудних в солідарному порядку необхідно стягнути 240 000 грн., що буде достатньо компенсувати завдану ОСОБА_2 моральну шкоду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що потерпілою не доведено, що у зв'язку з крадіжкою насіння соняшнику підсудними ОСОБА_16 та ОСОБА_10, та шахрайським заволодінням ОСОБА_16 грошовими коштами ОСОБА_19 їй заподіяно моральну шкоду. Так ні потерпілою ОСОБА_2 ні її представником не надано суду доказів наявності моральних страждань у потерпілої в зв'язку з цими діями підсудних, в чому вони виразилися, та до яких наслідків призвели.

За даних обставин справи, коли про розмір та обсяг викраденого потерпілій достовірно стало відомо лише у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи, те що потерпіла фактично і за життя ОСОБА_19 не мала доступу до вказаних грошових коштів, колегія суддів вважає, що стягнення на користь потерпілої лише матеріальної шкоди за цими епізодами злочинної діяльності підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_16 буде для потерпілої достатньою компенсацією. А тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у зв'язку з крадіжкою насіння соняшнику підсудними ОСОБА_16 та ОСОБА_10, та шахрайським заволодінням ОСОБА_16 грошовими коштами ОСОБА_19 слід відмовити за їх безпідставністю.

Вирішуючи питання про речові докази по справі, суд враховує вимоги ст. 81 КПК України 1960 року та дані здобуті в ході слідства і судового розгляду, та приходить до наступного.

Речові докази по справі у вигляді одягу трупа ОСОБА_19, а саме: штани, труси, шкарпетки, ремінь, а також зразки волосся, нігті, речовину білого кольору з легень, три кулі вилучені з трупа ОСОБА_19, два обгорілих черевика, обгорілі рештки светра, рештки обгорілої тканини, дві порожні пляшки, зразки крові ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_16, що зберігаються в Хорольському районному суді - знищити, як такі, що не являють собою ніякої цінності.

Речові докази у вигляді документів та речей ОСОБА_19 вилучені протоколом огляду від 27 квітня 2011 року та чоловічої дублянки, вилученої протоколом обшуку від 10 травня 2011 року повернути дружині померлого ОСОБА_19 - потерпілій ОСОБА_2

Речовий доказ у вигляді вогнепальної зброї - револьверу серія та заводський номер «НОМЕР_12», який знаходиться на зберіганні в кімнаті озброєння Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області, відповідно до параграфів 18, 19 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів по кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами досудового слідства, дізнання та суду, передати в розпорядження дозвільної системи УМВС України в Полтавській області.

Речовий доказ у вигляді податкових накладних №№ 719, 724/2 та 731/2, договору № 18, копії довіреності від 28.03.11 року, вилучених 10 травня 2011 року в ході огляду офісу п/п «ОСОБА_37» залишити в матеріалах кримінальної справи.

Долю автомобіля марки «SKODA OCTAVIA TOUR 2.01», реєстраційний номер НОМЕР_1 колегія суддів вважає необхідним визначити наступним чином.

Відповідно до постанови / т. 13 а.с. 169-170/ автомобіль марки «SKODA OCTAVIA TOUR 2.01», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_16 визнано речовим доказом по справі.

Згідно п. 1 ст. 81 КПК України 1960 року знаряддя злочину, що належать обвинуваченому - конфіскуються.

Виходячи з того, що вказаний автомобіль по справі не визнано знаряддям вчинення злочину, тому він не підлягає конфіскації, про те він є власністю підсудного ОСОБА_16, колегія суддів вважає необхідним звернути на нього стягнення в рахунок відшкодування задоволеного судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_2

Речові докази у вигляді мобільного телефону "Сіменс", записної книжки з номерами телефонів прізвищами та іншими записна книжка; клаптик глянсованого паперу прямокутної форми, розміром 100x107 мм.; клаптик паперу, прямокутної форми, розміром 131x59 мм.; квитанція "Приватбанку" на одержання переказу від 14.03.2011 в сумі 2000 гривень; квитанція "Приватбанку": Донецький філіал, м. Червоний Лиман від 26.02.2011 року про здійснення валютно-обмінної операції: купівля іноземної валюти у сумі 200 доларів США; квитанція "Приватбанку": Харківський філіал, Харківська обл., смт. Борова від 15.02.2011 року про здійснення валютно-обмінної операції: купівля іноземної валюти у сумі 900 доларів США повернути підсудному ОСОБА_17 як його власність.

Незважаючи на те, що слідчими органами визнано речовим доказом автомобіль марки «СITROEN JUMPER», реєстраційний номер НОМЕР_10, суд вважає, що вказаний автомобіль не підлягає конфіскації, виходячи з наступного.

Зі змісту ч.1 п.1 ст. 81 КПК України 1960 року можуть бути конфісковані речі, які належать обвинуваченому.

Як вбачається із матеріалів справи автомобіль марки «СITROEN JUMPER», реєстраційний номер НОМЕР_10, який був вилучений у свідка ОСОБА_22, є особистою власністю свідка ОСОБА_70, що стверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та перебував у користуванні ОСОБА_22 на підставі доручення.

При таких обставинах судова колегія вважає, що вказаний автомобіль підлягає поверненню його законному власнику ОСОБА_70.

Крім того по справі вилучено речі та документи, які надійшли на адресу суду із речовими доказами по справі, про те їх відповідною постановою не визнано речовими доказами, долю яких колегія суддів вважає необхідним вирішити наступним чином.

Так в ході обшуку 11.05.2011 року квартири АДРЕСА_1, належного підсудному ОСОБА_10 виявлено та вилучено, наступні документи та речі, а саме:

- холодну зброю - ніж в шкіряному чохлі чорного кольору, який підлягає знищенню.

- печатку ФОП ОСОБА_78, ідентифікаційний номер НОМЕР_11, зареєстрованого в АДРЕСА_11, яка підлягає поверненню ОСОБА_78, як його власність.

- оригінали доручень Серії НОМЕР_16 від ОСОБА_79, Серії НОМЕР_17 від ОСОБА_80, Серії НОМЕР_18 від ОСОБА_81 та свідоцтво про реєстрацію машини Серії НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_81, папка із документами з написом «Кредит в м. Полтава», заява про застосування заходів забезпечення позову з додатками на 12 аркушах, договір № 177 від 19 лютого 2008 року про реалізацію товарів на 4-х аркушах з додатком на 1 аркуші, 2 бланки доручення та 3 бланки накладних, які підлягають поверненню ОСОБА_12, як дружині підсудного ОСОБА_10

- свідоцтво про народження ОСОБА_82, серії НОМЕР_15 від 14 серпня 1988 року, яке підлягає поверненню ОСОБА_82.

Судові витрати по справі згідно ст.. 91, 93 КПК України підлягають відшкодуванню підсудними на користь держави в дольовому порядку, виходячи із ролі та участі кожного із них у вчинених злочинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 327, 332-335, 337-399, 343 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.1, ч. 4 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 263, ч.4, 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України та призначити покарання:

- за ст. 185 ч.1 КК України - у виді 2 ( двох років ) позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України - у виді 11 (одинадцяти ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 263 КК України ( в редакції до 05.07.2012 року) - у виді 3 ( трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 4, 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України - у виді 8 (восьми ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначити ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань біль суворим у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

ОСОБА_10 за ст. 263 ч.2 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 190 КК України та призначити покарання:

- за п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України - у виді 12 ( дванадцяти років ) позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч.1 ст. 263 КК України ( в редакції до 05.07.2012 року) - у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді 8 ( восьми ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч. 5 ст. 185 КК України - у виді 8 ( восьми ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

На підставі ст. 70 ч.1 КК України призначити ОСОБА_16 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань покарання більш суворим у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання:

- за п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України - у виді 12 ( дванадцяти років ) позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч.1 ст. 263 КК України ( в редакції до 05.07.2012 року) - у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначити ОСОБА_17 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

ОСОБА_18 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 ( в редакції до 05.07.2012 року) КК України та призначити покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_18 за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнати по суду не винним і виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 залишити попередню - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з 28 квітня 2011 року.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_16 рахувати з 22 квітня 2011 року. Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_16 строк перебування його під адміністративним арештом з 12.04.2011 року по 20.04.2011 року.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_17 рахувати з 15 квітня 2011 року.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_18 рахувати з 23 квітня 2011 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 20808 грн. ( двадцять тисяч вісімсот вісім ) 70 коп. матеріальної шкоди та 240 000 ( двісті сорок тисяч ) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_16 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 440 847 грн. ( чотириста сорок тисяч вісімсот сорок сім ) 90 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_2 530 000 ( п'ятсот тридцять тисяч ) грн. матеріальної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Стягнення звернути на майно засуджених ОСОБА_10 , ОСОБА_16, ОСОБА_17 в тому числі на майно ОСОБА_10 та ОСОБА_16, на яке накладено арешт для забезпечення цивільного позову та на автомобіль марки «SKODA OCTAVIA TOUR 2.01», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_16 та зберігається на штраф майданчику при Миргородському МВ УМВС України в Полтавській області, як такий, що не визнаний знаряддям вчинення злочину.

Речові докази по справі у вигляді одягу трупа ОСОБА_19, а саме: штани, труси, шкарпетки, ремінь, а також зразки волосся, нігті, речовину білого кольору з легень, три кулі вилучені з трупа ОСОБА_19, два обгорілих черевика, обгорілі рештки светра, рештки обгорілої тканини, дві порожні пляшки, зразки крові ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_16, що зберігаються в Хорольському районному суді - знищити, як такі, що не являють собою ніякої цінності.

Речові докази у вигляді документів та речей ОСОБА_19 вилучені протоколом огляду від 27 квітня 2011 року та чоловічої дублянки, вилученої протоколом обшуку від 10 травня 2011 року, що зберігаються в Хорольському районному суді повернути дружині померлого ОСОБА_19 - потерпілій ОСОБА_2, а у випадку відмови отримувати ці речі - знищити.

Речовий доказ у вигляді вогнепальної зброї - револьверу серія та заводський номер «НОМЕР_12», який зберігається в кімнаті озброєння Хорольського РВ УМВС україни в Полтавській області, передати в розпорядження дозвільної системи УМВС України в Полтавській області.

Речовий доказ у вигляді податкових накладних №№ 719, 724/2 та 731/2, договору № 18, копії довіреності від 28.03.11 року, вилучених 10 травня 2011 року в ході огляду офісу п/п «ОСОБА_37» залишити в матеріалах кримінальної справи.

Речові докази у вигляді мобільного телефону "Сіменс", записної книжки з номерами телефонів прізвищами та іншими записна книжка; клаптик глянсованого паперу прямокутної форми, розміром 100x107 мм.; клаптик паперу, прямокутної форми, розміром 131x59 мм.; квитанція "Приватбанку" на одержання переказу від 14.03.2011 в сумі 2000 гривень; квитанція "Приватбанку": Донецький філіал, м. Червоний Лиман від 26.02.2011 року про здійснення валютно-обмінної операції: купівля іноземної валюти у сумі 200 доларів США; квитанція "Приватбанку": Харківський філіал, Харківська обл., смт. Борова від 15.02.2011 року про здійснення валютно-обмінної операції: купівля іноземної валюти у сумі 900 доларів США повернути підсудному ОСОБА_17 як його власність, а у випадку відмови останнього від їх отримання - знищити.

Речовий доказ - автомобіль марки «СITROEN JUMPER», реєстраційний номер НОМЕР_10 повернути його законному власнику ОСОБА_70.

- холодну зброю - ніж в шкіряному чохлі чорного кольору - знищити.

- печатку ФОП ОСОБА_78, ідентифікаційний номер НОМЕР_11, зареєстрованого в АДРЕСА_11, повернути ОСОБА_78, як його власність.

- оригінали доручень Серії НОМЕР_16 від ОСОБА_79, Серії НОМЕР_17 від ОСОБА_80, Серії НОМЕР_18 від ОСОБА_81 та свідоцтво про реєстрацію машини Серії НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_81, папка із документами з написом «Кредит в м. Полтава», заява про застосування заходів забезпечення позову з додатками на 12 аркушах, договір № 177 від 19 лютого 2008 року про реалізацію товарів на 4-х аркушах з додатком на 1 аркуші, 2 бланки доручення та 3 бланки накладних, повернути ОСОБА_12, як дружині підсудного ОСОБА_10

- свідоцтво про народження ОСОБА_82, серії НОМЕР_15 від 14 серпня 1988 року, повернути ОСОБА_82.

Судові витрати за проведення експертиз покласти на ОСОБА_18 в сумі 1877 грн. 52 коп., ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в сумі по 2853 грн. 04 коп., стягнувши їх із цих підсудних на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд, а засудженими, які утримується під вартою, - в той же строк з моменту одержання ними копії вироку суду.

Головуючий:

Судді: