Судове рішення #35386122

Головуючий суду 1 інстанції - Закопайло В.А.

Доповідач - Луганська В.М.


Справа № 423/2186/13-ц

Провадження № 22ц/782/471/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



17 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого:Луганської В.М.

суддів: Яреська А.В., Маляренко І.Б.

за участю секретаря : Веселова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 15 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства „Донецька залізниця " про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -


ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 15 січня 2014 року у задоволені заявлених вимог ОСОБА_3 до Державного підприємства „Донецька залізниця" про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю заявлених вимог.


В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заявлені вимоги.


В судове засідання апелянт не з'явився про причини неявки суд не повідомив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином у визначеному законом порядку.


Представник відповідача в судовому засідання апеляційну скаргу не визнав, просить суд залишити рішення суду без змін.


Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства. Такий висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення

Стаття 147 КЗпП України передбачає, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Строки для накладення дисциплінарних стягнень у порядку загальної дисциплінарної відповідальності встановлені у ст.148КЗпП України.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця від дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. У жодному разі дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців від дня здійснення проступку. Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що сторони перебували в трудових відносинах, починаючи з 27 січня 2010 року позивач працював на посаді сторожа ремонтно-будівельного цеху Вагонного депо на ст.Попасна ДП «Донецька залізниця. Наказом №585 від 12.09.2013р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с.12), позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення п.п.2.4, 3.4, 4.1, 5.3, 5.4 робочої інструкції сторожа.

Відповідно до робочої інструкції для сторожа ( а.с. 39-40) пункту 3.4 - сторож в робочий час повинен не допускати проникнення на територію вагонного депо сторонніх осіб, які не мають дозволу керівництва депо, а також осіб, які не мають службових посвідчень працівників залізничного транспорту. Сторонніх осіб, які були затримані на території депо, записувати в журнал сторонніх осіб. Згідно пункту4.1 вказаної інструкції - по закінченню робочої зміни сторож зобов'язаний доповісти при прийомі-здачі зміни сторожам про виявлені та не усунуті недоліки із відповідним записом в журналі прийому-здачі змін. Пунктом 5.3 - при проникненні на територію вагонного депо сторонніх осіб повідомляти в органи міліції та у воєнізовану охорону. Пунктом 5.4 - при виникненні вище перелічених ситуацій, а також при виявлені крадіжок терміново повідомляти начальнику вагонного депо або заступникам.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу №585 від 12.09.2013 року було те, що адміністрацією було встановлено, що з 02.09.2013 року на 03.09.2013 року на територію вагонного депо Попасна проникли невідомі особи і було здійснено замах на крадіжку семи мішків колодок вантажних вагонів, при з'ясування обставин по даному факту було встановлено, що ОСОБА_3 допустив проникнення на територію Вагонного депо двох невідомих осіб, які через відчинене технологічне вікно намагалися винести та викрасти сім мішків гальмових колодок вантажного вагону, чим порушив вимоги робочої інструкції. Крім того, відповідач посилався на те, що позивач під час виконання ним трудових обов'язків порушив обов'язки, передбачені робочою інструкцією сторожа, а саме: п.2.4 - при виявлені несправностей (поломані двері, вікна, замки, відсутність пломб та печаток), які не дозволяють прийняти об'єкт під охорону, повинен доповісти про це особі, якій він підпорядкований, відповідальному черговому. А при виявленні крадіжки доповідати: керівництву депо та черговому з відділення міліції, при цьому здійснювати охорону слідів злочину до прибуття працівників міліції; п.3.4 - не допускати проникнення на територію вагонного депо сторонніх осіб, які не мають дозволу керівництва депо, а також осіб, які не мають службових посвідчень працівників залізничного транспорту. Сторонніх осіб, які були затримані на території депо, записувати в журнал сторонніх осіб; п.4.1 - по закінченню робочої зміни сторож зобов'язаний доповісти при прийомі-здачі змін]-] змінним сторожам про виявлені та не усунуті недоліки із відповідним записом в журнал:, прийому-здачі змін; п.5.3 - при проникненні на територію вагонного депо сторонніх осіб повідомляти в органи міліції та у воєнізовану охорону; п.5.4 - при виникненні вище перелічених ситуацій, а також при виявлені крадіжок терміново повідомляти начальнику вагонного депо або заступникам.

З приводу зазначених обставин відповідачем була надана можливість позивачу надати письмові пояснення, що підтверджується матеріалами справи. 13.09.2013 року позивача було ознайомлено з наказом, що також підтверджується матеріалами справи. За таких підстав суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що підстав для скасування зазначеного вище наказу не має, оскільки позивачем було допущено порушення трудових обов'язків, відповідачем при виданні вказаного наказу було дотримано вимоги ст.ст. 148, 149 КЗпП України.

Наказом №661 від 16.10.2013р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с.29), позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення п.З.4 робочої інструкції сторожа та порушення п.1.30 інструкції з охорони праці №7 для сторожа. Підставою для видання такого наказу було те, що позивач, виконуючи свої трудові обов'язки в ніч з 04 на 05 жовтня 2013 року, допустив проникнення на територію Вагонного депо сторонню особу - ОСОБА_4, який хоча і є працівником підприємства, але в той час у нього був вихідний і він не мав права знаходитись на території депо без дозволу керівництва. Позивачем надавалися відповідачу письмові пояснення. Зазначені обставини було підтверджено в судовому засіданні показами свідків, та письмовими доказами. Позивачем під час виконання трудових обов'язків було порушено п.3.4 робочої інструкції сторожа в частині проникнення на територію вагонного депо сторонніх осіб, які не мають дозволу керівництва депо, а також п.1.30 Інструкції з охорони праці (а.с.69-79) в частині допуску на своє робоче місце сторонніх осіб та вживання в робочий час спиртних напоїв.

Згідно зі ст. 40 п. 3 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 1471, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 зазначеної постанови, за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Виходячи зі змісту вказаних правових норм, звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення вважається законним якщо:

- працівник не виконує чи неналежно виконує трудові обов'язки, згідно з трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, що свідчить про його протиправну винну поведінку в процесі праці;

- неповажність причин невиконання чи неналежного виконання трудових обов'язків,

- систематичність винного порушення - до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення.

Наказом №191/ос від 04 листопада 2013 року (а.с.22) позивача звільнено з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою для видання вказаного наказу є те, що 11 жовтня 2013 року позивач пропустив на територію вагонного депо сторонню особу, яка не мала дозвіл на прохід з боку керівництва депо, чим порушив вимоги п.3.,4 робочої інструкції сторожа . В судовому засіданні було встановлено, що позивач 11.10.2013 року без разового пропуску пропустив на територію вагонного депо сторонню особу, що було підтверджено показами свідків. Під час з'ясування обставин цього дисциплінарного проступку позивачу також була надана можливість надати власні письмові пояснення. Судом також було встановлено, що профком надав згоду на звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

За таких обставин, колегія суддів судової палати приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання звільнення незаконним, оскільки порядок та строки вирішення питання про звільнення позивача з зазначених підстав відповідачем дотримано, факт невиконання позивачем вимог робочої інструкції та інструкції по охороні праці для сторожа № 7, з якими позивач був ознайомлений, що є порушенням трудової дисципліни, яке вчинено ним після притягнення до дисциплінарної відповідальності за інше порушення, строк дії якого не сплив, на таке звільнення отримано згоду профспілкового комітету, порядок та строки притягнення позивача до вказаного виду дисциплінарної відповідальності дотримано, застосовано засіб, який передбачено законом, притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснено органом, який має на це право і висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону.

Доводи апелянта, що судом не досліджено правомірність видання наказу №585 від 12.09.2013 року спростовується матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що його не було ознайомлено з наказом №661 від 16.10.2013 року та те, що його не було відсторонено від роботи за розпив спиртних напоїв не заслуговують уваги, оскільки з матеріалі справи вбачається, що позивач з зазначеним наказом був ознайомлений 16.10.2013 року і підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності було порушенням позивачем свої трудових обов'язків, а саме: знаходження на його робочому місці сторонньої особи, яка не мала дозволу керівництва знаходитися на території депо в неробочий час.

Не заслуговують доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не було дотримано вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів. В даному випадку відбулося звільнення працівника не з мотивів інвалідності позивача, а у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

На підставі наведеного, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.


Керуючись ст.ст. 209, 308 ЦПК України судова колегія,-


у х в а л и л а:


Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.


Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 15 січня 2014 року залишити без змін.


Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:


Судді:































Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація