Справа № 121/5514/13-ц

2/121/2028/13

РІШЕННЯ

(ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Ялтинський міський суд АР Крим у складі суду: судді Прищепа О.І., при секретарі Герман Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Ялта цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави до Алупкінської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Державний заклад "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України (далі - санаторій ім. Боброва) про визнання недійсними рішення, договору купівлі-продажу та державних актів,

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду в інтересах держави до відповідачів, в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради № 6/11 від 27 липня 2007 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаража ";

- визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №620652 реєстраційний №010900700050 виданий ОСОБА_2;

- визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 червня 2012 року договір купівлі-продажу земельної ділянки серії ВМХ №149187;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 992825 реєстраційний № 011197021001415, виданий ОСОБА_3;

Вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2 розташована в межах земельної ділянки санаторію ім. Боброва, якою він користується на підставі державного акту на право постійного користування від 07 квітня 1995 року, що підтверджується висновком експертизи та вироком по кримінальній справі стосовно посадових осіб Алупкінської міської ради. Тобто, Алупкінська міська рада прийняла оскаржуване рішення з перевищенням повноважень, з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки розпорядилась землями, які знаходяться в постійному користуванні санаторія ім. Боброва та є землями оздоровчого призначення, на яких заборонено індивідуальне будівництво. Крім того, у зв'язку з тим, що на підставі оскаржуваного рішення Алупкінської міської ради у ОСОБА_2 право власності на спірну земельну ділянку виникло безпідставно. Реєстрація права власності проведена всупереч чинному законодавству, тому повинна бути визнана незаконною та скасована. У подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 червня 2012 року укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, позивач вважає, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України, як і виданий на підставі цього договору купівлі-продажу державний акт.

Прокурор прокуратури м. Ялти Корчагіна А.В. звернулась до суду с заявою розглянути справу у її відсутність, проти прийняття рішення в заочному порядку не заперечувала.

Представник відповідача Алупкінської міської ради у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи сповіщений завчасно, причин неявки суду не надав.

Представник третьої особи звернувся до суду с заявою розглянути справу у його відсутність, проти прийняття рішення в заочному порядку не заперечував.

При таких обставинах, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, справу розглянуто без проведення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються питання: регулювання земельних відносин.

Згідно із ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальної громади; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідного до цього кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В силу ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безкоштовної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідності зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 47 Земельного Кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватись для профілактики захворювань і лікування людей.

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення (стаття 48 Земельного Кодексу України).

Статтею 92 Земельного Кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Судом встановлено, що санаторій ім. Боброва є юридичною особою, державним санаторно-курортним закладом та постійним землекористувачем земельної ділянки площею 11,2632 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КМ № 0000030 від 07 квітня 1995 року. Цільове призначення - обслуговування санаторію (а.с. 10-12).

Державний акт зареєстровано в книзі державних актів на право постійного користування за № 3.

Судом також встановлено, що рішенням Алупкінської міської ради 17-ї сесії 5-го скликання № 6/11 від 27 липня 2007 року ОСОБА_2 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1, та передано відповідачу у власність зазначену земельну ділянку (а.с. 5).

На підставі вказаного рішення 01 квітня 2009 ОСОБА_2 отриманий державний акт серії ЯД № 620922 на право власності на земельну ділянку, зареєстрований за № 010900700050 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с. 6).

Разом з тим, вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, який набрав законної сили 20 грудня 2012 року (а.с.57-84), встановлено порушення вимог законодавства України при прийняті Алупкінською міською радою рішення № 75/1 від 05 серпня 2005 року, на підставі якого ОСОБА_2 був затверджений проект землеустрою та виданий державний акт.

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковій для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, з проведеної по вказаній кримінальній справі комплексної комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року № 1651, 3065 слідує, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2 площею 0,0100 га, повністю накладається на земельну ділянку, яка передана санаторію ім. Боброва в користування у відповідності із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ № 0000030, виданого 07 квітня 1995 року (а.с. 15-56).

Вказана судова експертиза є належним та допустимим доказом по даній цивільній справі згідно вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Судом також встановлено, що право постійного користування санаторія ім. Боброва на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні третьої особи згідно із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ № 0000030, виданим 07 квітня 1995 року, не припинялось у встановленому законом порядку.

Відтак, у Алупкінської міської ради на момент прийняття оскаржуваного рішення були відсутні передбачені законом підстави для передачі ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, оскільки суб'єкт владних повноважень розпорядився земельною ділянкою, яка знаходилась у постійному користуванні санаторно-лікувального закладу, що є неможливим, несумісним з охороною природних лікувальних властивостей земельної ділянки та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку в закладі відпочинку та оздоровлення, порушує права землекористувача, механізм захисту права постійного користування, тому рішення повинно бути визнане недійсним на підставі п. г ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, встановлених частою другою цієї статті.

Державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про визнання державного акту незаконним та його скасування є похідною та залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Таким чином, оскільки незаконність рішення Алупкінської міської ради 17-ї сесії 5-го скликання № 6/11 від 27 липня 2007 року ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1, доведена, виданий державний акт на ім'я ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.316,317 ЦК України, ст. 126 ЗК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою, на підставі державного акта.

На підставі ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод, укладення яких здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за умовами договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 620652, виданий на ім'я ОСОБА_2 01 квітня 2009 року, який наділяв ОСОБА_2, як власника земельної ділянки правом розпорядження, в судовому порядку скасований та визнаний недійсним, то підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 червня 2010 року та державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_3 на підставі цього договору, як безпідставні.

На виконання ст. 88 ЦПК України з відповідача Алупкінської міської ради підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 3441 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 24, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 21, 215,216,316,317,328,393 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 12, 47, 48, 81, 92, 116, 118, 126 Земельного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 58-60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов заступника прокурора м. Ялта задовольнити.

Визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради № 6/11 від 27 липня 2007 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаража, за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯД №620652 реєстраційний №010900700050 виданий ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки серії ВМХ №149187 укладений 16 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯЛ № 992825 реєстраційний № 011197021001415, виданий ОСОБА_3

Стягнути з Алупкінської міської ради на користь держави судові витрати по справі в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорока однієї) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подане протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строк передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя