Справа № 764/1514/14-к
1-кп/764/171/2014
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2014 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Василенка А.М.,
при секретарі - Молічевій Ю.К.,
за участю прокурора - Моісейченка Є.В.,
захисника - адвоката - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі кримінальне провадження № 12014190000000023 від 16 січня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Самтредія Республіки Грузія, громадянина Грузії, із вищою освітою, не працюючого, холостого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 при невстановлених обставинах, без передбаченого законом дозволу, умисно придбав нестандартну короткоствольну вогнепальну зброю - самозарядний гладкоствольний пістолет НОМЕР_2 «Zoraki» моделі «914-S», калібру 9 мм (9 мм Р.А.), промислового виробництва (компанія АТАК SILAN (Стамбул, Туреччина), придатний для здійснення пострілів патронами - замінниками, що складаються з патрону з гумовою кулею калібру 9 мм (9 мм Р.А.) круглої свинцевої кулі, при цьому забезпечується достатня для ураження людини енергія вистріляних куль, також бойові припаси - чотири пістолетних патрони, споряджених саморобним шляхом з використанням гільз патронів промислового виробництва, шляхом спорядження їх метальними зарядами вагою 0,28 г і кулями з полімерного матеріалу вагою 0,52 г, придатних до проведення пострілу, при чому забезпечується достатня кінетична енергія, яка необхідна для спричинення людині тяжких тілесних і смертельних проникаючих поранень, та бойові припаси - чотири пістолетних патрона, виготовлених саморобним шляхом з використанням гільз холостих (шумових) патронів промислового виробництва та спорядженням їх метальними зарядами вагою 0,25 г і кулями з полімерного матеріалу вагою 0,56 г, які придатні до стрільби, при чому забезпечується достатня кінетична енергія, яка необхідна для спричинення людині тяжких тілесних і смертельних проникаючих поранень. Далі, ОСОБА_2, без передбаченого законом дозволу, з невстановленого часу до 11 години 19 хвилин 15 січня 2014 року, утримуючи при собі вказану вогнепальну зброю і бойові припаси, переніс їх в салон автомобіля «Hyundai Elantra» 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким він користувався за усною згодою з власником автомобіля - своєю цивільною дружиною ОСОБА_4, після чого умисно, без передбаченого законом дозволу, у вказаний період часу, у вказаному автомобілі, зберігав вказану вогнепальну зброю та бойові припаси, і перевіз їх до спуску Котовського в м. Севастополі, де об 11 годині 19 хвилин 15 січня 2014 року вони були виявлені та вилучені під час проведення обшуку у вказаному вище автомобілі слідчим відділу СУ УМВС України в м. Севастополі Сапожніковою І.В.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, боєприпасів без передбаченого законом дозволу.
На підставі ч. 1 ст. 474 КПК України до суду разом із обвинувальним актом надійшла угода про визнання винуватості від 17 лютого 2014 року, укладена між прокурором відділу прокуратури міста Севастополя юристом першого класу Моісейченком Є.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_2
Виходячи зі змісту даної угоди, ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та сплатити витрати, пов'язані з проведенням судових балістичних експертиз та судової експертизи холодної зброї на загальну суму 1615 гривень 30 копійок.
Згідно угоди сторони погодилися на призначення ОСОБА_2 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у виді трьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на два роки, та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнав себе винним, згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором відділу прокуратури міста Севастополя юристом першого класу Моісейченком Є.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.
Арешт на майно не накладено, питання речових доказів судом вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, 373, 374, 468-475 КПК України,
ЗАСУДИВ:
Затвердити угоду від 17 лютого 2014 року про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу прокуратури міста Севастополя юристом першого класу Моісейченком Євгеном Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 17 лютого 2014 року покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення судової балістичної експертизи № 7 від 15 січня 2014 року у сумі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 40 копійок, судової балістичної експертизи № 6 від 15 січня 2014 року у сумі 293 (двісті дев'яносто три) гривні 40 копійок, судової експертизи холодної зброї № 101 від 21 січня 2014 року у сумі 733 (сімсот тридцять три) гривні 50 копійок, а всього - 1615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) гривень 30 копійок.
Речові докази - пістолет НОМЕР_2 «Zoraki» моделі «914-S» калібру 9 мм (9 мм Р.А.) та 8 патронів калібру 9 мм, передані на зберігання в камеру схову УМВС України в м. Севастополі - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий