Головуючий суду 1 інстанції - Кобзій Т.І.

Доповідач - Темнікова В.І.

Справа № 429/2987/13-ц

Провадження № 22ц/782/224/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів -Коновалової В.А., Ступіної Я.Ю.,

за участю секретаря - Булгакової М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов,яносербського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилався на те, що він на підставі рішення Слов,яносербського районного суду від 14.09.2009р. сплачує на користь відповідачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини усіх видів доходу щомісячно до його повноліття. Однак, з лютого 2013 року син проживає з ним, знаходиться на його утриманні. Крім того, він посилався на те, що даний випадок є такою зміною сімейного стану, внаслідок якого він на підставі ст.. 192 ч.1 СК України має бути взагалі звільнений від сплати аліментів на користь відповідачки. Тому просив звільнити його від сплати аліментів на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_5, які він сплачує на підставі рішення Слов,яносербського районного суду від 14.09.2009р., починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Слов,яносербського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року позов було задоволено. Суд звільнив позивача від сплати аліментів на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, з дня набрання рішення законної сили та відкликав виконавчий лист Слов,яносербського районного суду Луганської області № 2-927/2009р.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити шляхом скасування рішення суду та постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач та його представник не визнали доводи апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Ухвалюючи рішення по справі, суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що рішенням Слов'яносербського районного суду від 14 вересня 2009 року з позивача були стягнені аліменти на користь відповідачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 1/4 частині його заробітної плати (доходу). При винесенні зазначеного рішення судом було враховано, що син ОСОБА_5 проживає з матір'ю.

Також в судом було встановлено, що на даний час неповнолітній син сторін ОСОБА_5 проживає з позивачем, що підтверджується актами депутатів Металістської сільської ради та Луганської міської ради, а також показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та поясненнями самого неповнолітнього сина сторін, який пояснив, що він з лютого 2013 року проживає в м. Луганськ разом з батьком та бабусею ОСОБА_8, оскільки його мати сама відправила його жити до батька і що він і надалі бажає проживати разом з батьком. В той же час свідок ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_5 вона бачила в АДРЕСА_1 до вересня 2013 року, тому вона вважає, що він проживав до цього часу в АДРЕСА_1 з матір'ю. До акту, складеного сусідами відповідачки 30.11.2013 року про те. що неповнолітній ОСОБА_5 з вересня 2013 року проживає у свого дяді ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1, суд віднісся критично, зазначивши, що він є недопустимим доказом, оскільки складений не уповноваженою особою та повністю суперечить іншим доказам по справі, які суд вважав достовірними. Тому проаналізувавши зазначені обставини та докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що син сторін, якому на час розгляду справи виповнилося 14 років, проживає з батьком і знаходиться на його утриманні, тобто відпали обставини, які були підставою для винесення судом рішення про стягнення аліментів. За таких обставин, посилаючись на ст. 181 Сімейного кодексу України, яка передбачає те, що право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, суд дійшов висновку про необхідність припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки.

Однак, не зважаючи на те, що суд в мотивувальній частині рішення дійшов висновку про необхідність припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки, в резолютивній частині рішення він зазначив про задоволення позову ОСОБА_3 та про звільнення позивача від сплати аліментів, а позивач в своїй позовній заяві просив звільнити його від сплати аліментів до досягнення сином повноліття. Таким чином, суд рішенням про задоволення позову фактично звільнив позивача від сплати аліментів до повноліття сина, не врахувавши при цьому, що місце проживання сина за час ( 4 роки), поки син досягне повноліття може неодноразово змінитися, так як після досягнення дитиною 14 років вона згідно ч.2 ст. 29 ЦК України вільно обирає собі місце проживання. Крім того, приймаючи рішення по справі, суд не надав належної правової оцінки тому, що нормами Сімейного кодексу України, а саме ст. 188 СК України передбачена тільки одна можливість звільнення батьків від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а саме тоді, коли дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби. Таким чином, оскільки Сімейним кодексом України урегульовані правовідносини по звільненню саме батьків від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то до даних правовідносин не можуть застосовуватися також ні аналогія права, ні аналогія закону. В зв'язку з цим, до даних правовідносин не може застосовуватися і ст.. 273 СК України, яка розташована в главі 22 СК України, яка передбачає обов'язки по утриманню інших членів сім'ї та родичів.

Як убачається з матеріалів справи, судом не було встановлено обставин, які підпадають під дію ст.. 188 СК України, так як син сторін навчається в середній школі і не має ніякого самостійного доходу.

Посилання суду в рішенні на ст. 181 СК України, а також посилання позивача в позові на ст. 192 СК України, як на підставу для звільнення від сплати аліментів, є некоректним, так як вони не регулюють правовідносини саме по звільнення батьків від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Із системного аналізу зазначених норм права випливає, що за нормами Сімейного кодексу України батьків від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, можуть бути звільнені тільки тоді, коли дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби.

Оскільки судом не було встановлено обставин, які свідчили б про те, що дохід сина сторін набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю його потреби, правових підстав для звільнення позивача від сплати аліментів не має. Даним обставинам суд першої інстанції не дав належної правової оцінки, а тому помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а тому рішення суду слід скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, що само по собі не перешкоджає позивачу звернутися до суду з відповідною заявою щодо подальшого виконання рішення Слов,яносербського районного суду від 14.09.2009р. про стягнення з нього аліментів в порядку виконання рішення.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 181,188, 192 СК України, ст.. 29 ЦК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Слов,яносербського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів відмовити через їх необґрунтованість.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді