6 липня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 5 травня               2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно договору дарування від 21 березня 2002 року він є власником будинку  АДРЕСА_1, а відповідачі проживають у будинку, чим перешкоджають йому користуватись власністю. Позивач просив виселити ОСОБА_3, ОСОБА_1 із будинку, стягнути 8400 грн. на відшкодування моральної шкоди та по 350 грн. щомісячно, починаючи із 1 липня 2004 року, плати за проживання в будинку, а також 100 грн. на відшкодування витрат по оплаті юридичної допомоги.

ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору дарування та визнання права власності на ½ частину будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він фактично прийняв спадщину у вигляді частини спірного будинку після смерті його батька ОСОБА_5 в 2003 році, заповіт на спірний будинок, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, укладений внаслідок помилки, а договір дарування будинку, укладений між  відповідачами, є удаваним.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 8 лютого 2006 року позов  ОСОБА_2 задоволено частково, постановлено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3 із будинку АДРЕСА_1, стягнути із ОСОБА_3 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 5 травня 2006 року рішення суду першої інстанції скасоване й постановлене нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, постановлено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3 із будинку АДРЕСА_1, в задоволенні решти його позовних вимог, а також зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині його та ОСОБА_3 виселення і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, залишивши в силі рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив із того, що спірний будинок був власністю ОСОБА_6, яка в установленому законом порядку заповіла його           ОСОБА_4, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не набув права власності на частину будинку, тому після його смерті спадкове майно відсутнє; також суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними заповіту та договору дарування будинку, а також того, що ОСОБА_2 на підставі ст. 48 Закону України “Про власність” має право вимагати усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та відшкодування моральної шкоди і зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину, договору дарування та визнання права власності на ½ частину будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від                 5 травня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити  ОСОБА_1

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                             Ю.Л.Сенін