Справа № 357/12025/13-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.

Провадження № 22-ц/780/1311/14 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л.П.

Категорія 20 12.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.

при секретарі: Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Узинська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання недійсними договору дарування житлового будинку та договору дарування земельних ділянок, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та договору дарування земельних ділянок обґрунтовуючи його тим, що 29.12.2006 року подарував належний йому будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1055 га, кадастровий номер 3220481601:02:014:0013 та земельну ділянку площею 0,6075 га, кадастровий номер 3220481601:02:014:0013 відповідачу ОСОБА_3, яка являється дочкою його дружини ОСОБА_4. Зазначив, що він страждав та страждає на тяжке захворювання: ішемічна хвороба серця. Договір дарування будинку та земельних ділянок укладав на прохання своєї дружини - ОСОБА_4 на випадок своєї непередбачуваної смерті, з тим, аби уникнути митарств для своєї дружини, пов'язаних з оформленням в подальшому права власності на дітей ОСОБА_4. Після укладення договорів він разом з дружною та онукою ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, залишились проживати в подарованому ОСОБА_3 будинку та постійно проживають у ньому, без реєстрації, займаються домашнім господарство, добудовують будинок та господарські споруди. Відповідачка в с. Іванівка не зареєстрована та не проживає, її донька ОСОБА_5 проживає разом з ними з 01.09.2011 року відвідує «Іванівську ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок». 24.07.2013 року співмешканець ОСОБА_3 - ОСОБА_8, який постійно проживає в м. Києві, став вимагати від них звільнити будинок для продажу, у зв'язку з цим виникли сварки. Після таких подій позивач вважає, що 29.12.2006 року він вчинив оспорювані фіктивні та удавані правочини, оскільки договори дарування будинку та земельних ділянок є фіктивними, не спрямованими за реальний перехід права власності на будинок та не спрямовані за реальний перехід права власності на земельні ділянки за його життя. Також, в порядку ст.ст. 257, 261 ЦК України, позивач просив поновити йому термін позовної давності для звернення з позовом до суду за захистом своїх прав, мотивуючи тим, що порушення та не визнання його майнових прав співмешканцем обдарованої ОСОБА_3 - ОСОБА_8 йому стало відомо 24.07.2013 року, він вважає, що саме з цього для повинен відраховуватись строк позовної давності.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на його незаконність та порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що він як дарувальник не мав на увазі передачу подарованого майна відповідачу, за час свого життя, а обдарована не мала наміру отримувати подароване нерухоме майно за час його життя.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволені позову про визнання недійсними договору дарування житлового будинку та договору дарування земельних ділянок, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів підтвердження фіктивності угод та укладання їх під впливом тяжких обставин - ішемічної хвороби серця.

Крім того позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, доказів поважності причин пропуску даного строку до суду не надав.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 373 ЦК України право власності на землю( земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона ( дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні ( обдарованому) безоплатно майно ( дарунок) у власність.

Згідно ст.722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі ( ключі,макети, тощо) є прийняттям дарунка.

Згідно ст.723 ЦК України договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдарованому в майбутньому через певний строк( у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.

Відповідно до ст.727 ЦК України, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини ( чоловіка) або дітей. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Так, ст.215 ЦК України визначає що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно до ч.1. ч.3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Встановлено, що 29.12.2006 року позивач ОСОБА_2 і відповідачка ОСОБА_3, діючи добровільно, на власний розсуд, розуміючи значення своїх дій, за відсутності будь - якого примусу як фізичного так і психічного, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений правочин, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, уклали договір дарування житлового будинку згідно якого позивач подарував, а відповідач прийняла у дар житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Договір дарування житлового будинку зареєстровано в реєстрі за № 7728, підписано сторонами у присутності державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Пашкевич Л.Г..

Згідно п.8 Договору дарування житлового будинку від 29.12.2006 року, сторони стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; вони не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому законом порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору.

Згідно п.9 Договору дарування житлового будинку від 29.12.2006 року право власності на зазначене вище нерухоме майно у «Обдаровуваного» виникає з моменту прийняття його в дар. Фактом прийняття дарунка в дар вважається одержанням примірника цього договору дарування житлового будинку після нотаріального посвідчення.

24.03.2007 року право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 в державному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується даним договором з відміткою МБТІ.

29.12.2006 року позивач ОСОБА_2 і відповідачка ОСОБА_3 діючи добровільно, на власний розсуд, розуміючи значення своїх дій, за відсутності будь - якого примусу як фізичного так і психічного, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений правочин, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, уклали договір дарування ( а.с.62), земельних ділянок площею 0,1055 гектарів в зовнішніх межах згідно з планом, кадастровий номер 3220481601:02:014:0013 і площею 0,6075 гектарів в зовнішніх межах згідно з планом, кадастровий номер 3220481601:02:014:0015, що розташовані на території АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та для веденя особистого селянського господарства, згідно якого позивач подарував, а «Обдарована» - відповідач прийняла у дар земельні ділянки площею 0,1055 гектарів в зовнішніх межах згідно з планом, кадастровий номер 3220481601:02:014:0013 і площею 0,6075 гектарів в зовнішніх межах згідно з планом, кадастровий номер 3220481601:02:014:0015, що розташовані на території АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та для веденя особистого селянського господарства.

Згідно п.9,п.10 зазначеного Договору дарування земельних ділянок, сторони стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; вони не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому законом порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору. Право власності на зазначені земельні ділянки у «Обдарованого» виникає з моменту прийняття їх в дар. Фактом прийняття дарунка в дар вважається одержання «Обдаровуваним» примірника цього договору дарування земельних ділянок після його нотаріального посвідчення.

Договір дарування земельних ділянок зареєстровано в реєстрі за №7730, підписано сторонами у присутності державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Пашкевич Л.Г.

17.03.2008 року відповідач отримала Державні акти на право власності на земельні ділянки згідно договору дарування від 29.12.2006 року ВЕМ № 832835, а саме: Державний акт серії ЯД № 922439 ( а.с.63) на земельну ділянку площею 0,6075 га для ведення особистого селянського господарства, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010832200015 та Державний акт серії ЯД № 922437( а.с.64) на земельну ділянку площею 0,1055 га призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010832200014.

З урахуванням викладеного, суд дійшов вірного висновку, що позов заявлений не правомірно, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів підтвердження фіктивності угод та укладання їх під впливом тяжких обставин.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що перехід права володіння та розпорядження майном від одного власника до іншого сторонами обумовлювалося з часу настання смерті дарувальника, а тому договір дарування будинку та земельних ділянок сторони трактували та розцінювали як заповіт, не заслуговують на увагу, оскільки, зі змісту зазначених вище договорів встановлено, що обов'язок дарувальника передати дарунок обдарованому в майбутньому через певний строк не був обумовлений в письмовій формі.

Доводи позивача стосовно того, що право власності у набувача майна за договором виникає лише з моменту передання майна, не заслуговують на увагу оскільки право власності на дар у відповідача виникло з моменту отримання договорів дарування та проведеної реєстрації даного права у визначеному законом порядку.

Доводи позивача про те, що дані договори дарування є нікчемними правочинами, тому є недійсними з моменту їх вчинення, не заслуговують на увагу, оскільки дані договори дарування житлового будинку та земельних ділянок від 29.12.2006 року було вчинено в письмовій формі, нотаріально посвідчено, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі, він мав і має необхідний обсяг цивільної дієздатності і дані правочини були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 209,218,303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: