ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2014 р. справа № 922/4961/13

за позовом: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м. Київ

до відповідача: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона», м. Львів

про стягнення 24 990,00 грн.

суддя Юркевич М.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сидор В.Д. - представник

Суть спору: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛТА" про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2013р. року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 17.12.2013р.

16.12.2013р. від відповідача надійшла заява, в якій останній просив суд замінити відповідача з ПрАТ СК "ВЕЛТА" на ПрАТ "СК "ВОНА". Здійснити процесуальне правонаступництво відповідач просив взв'язку з тим, що змінено місцезнаходження та назву ПрАТ СК "ВЕЛТА". Рішенням загальних зборів акціонерів № 30/10 від 30.10.2013 р. назву ПрАТ СК "ВЕЛТА"змінено на ПрАТ "СК "ВОНА", а місцезнаходження на м. Львів, вул. Кримська, 28, оф. 501.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2013р. задоволено заяву позивача, здійснено заміну первісного відповідача на його правонаступника, а матеріали справи №922/4961/13 передано за встановленою підсудністю до господарського суду Львівської області.

27.12.2013 р. ухвалою господарського суду Львівської області справу №922/4961/13 прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2014 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

На виконання вимог ухвал суду представником позивача супровідним листом від 08.01.2014р. було надано витребувані документи. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд розглядати справу без його участі на підставі наявних матеріалів справи.

В судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві, вважав вимоги позивача необгрунтованими та просив відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:

17.07.2009 року в м. Харкові на перехресті вулиць Данилевського-Трінклера відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер АХ 5691 ВО під керуванням Савченка Олексія Олексійовича з автомобілем ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер АА 9680 НХ, під керуванням М'ясникова Сергія Володимировича.

08.09.2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова Савченка О.О. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладеного адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень в дохід держави.

Автомобіль ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер АХ 5691 ВО є об'єктом страхування цивільно-правової відповідальності згідно полісу №ВВ/4788318 від 27.09.2008р. (а.с.103).

Автомобіль ВАЗ 21099 є об'єктом страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до п. 6.2 договору № 05/К 43738 від 22.10.2008р.вАСТ «АИС-Поліс», повним правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт».(а.с. 40).

Як вбачається із наявних матеріалів справи, 20.07.2009р. страхувальник позивача повідомив останнього про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту ВАТ «Експерт Профі-Україна» №078-09 від 24.07.2009р., вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21099 становить 27 044,20 грн.(а.с.67).

Згідно п. 11 договору страхування №43738, розмір франшизи становить 435,00 грн.

Відтак, загальна сума страхового відшкодування без розміру франшизи складає 26 609,20 грн.

12.08.2009р. страхувальником позивача було подано до «Страхової компанії «Український страховий стандарт»» заяву про виплату страхового відшкодування.

29.09.2009р. позивачем, на підставі поданої страхувальником заяви, здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1939-1810/09 на загальну суму 26 609,20 грн.

Згідно платіжного доручення №1974 на рахунок виконавця ремонтних робіт позивач здійснив перерахунок вказаних коштів.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27.08.2013р. у справі №2034/249/2012 задоволено позов ПрАТ СК «Український страховий стандарт» про стягнення 1619,20 грн. з Савченка О.О. (страхувальника відповідача) шкоди в порядку регресу. Як встановлено районним судом, вказана сума є різницею між фактичним розміром шкоди (26 609,20 грн.) і страховою виплатою (згідно полісу страхувальника відповідача ліміт відшкодування становить 24 990,20 грн.).

31.10.2012р. позивачем було направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування. Однак, вказана заява залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з ПрАТ СК «Велта» (правонаступник - СК «Вона») 24 990,00 грн. відшкодування в порядку регресу.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне:

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

П.3 ч.1 ст. 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, з-поміж іншого, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

В силу приписів статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику (Управлінню державної служби охорони при ГУ МВС України у Харківській області) в сумі 26 609,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1974 від 19.01.2010р.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом, Савченко О.О. (винна особа) застрахував цивільно-правову відповідальність у відповідача - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта"( правонаступник - СК «Вона») згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4788318 від від 27.09.2008р.

З огляду на це, у відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, за кермом якого перебувала винна у ДТП особа, виник обов'язок з відшкодування позивачеві, як страховику цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в межах ліміту в розмірі 24 990,20 грн.

В той же час, господарський суд вважає безпідставними заперечення відповідача з огляду на наступне:

Відповідач у своєму відзиві на позов покликається на те, що його не було вчасно повідомлено про настання ДТП, а тому позивач втратив право на стягнення з нього страхового відшкодування на підставі ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 37 вказаного закону, підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, своїх обов'язків визначених цим законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Однак, господарський суд не може погодитися з таким твердженням відповідача, оскільки на момент вчинення ДТП, а саме станом на 17.07.2009р., була чинною редакція ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 24.09.2008р., яка з- поміж інших, не передбачала такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як несвоєчасне повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.

Крім того, Вищий господарський суд України в оглядовому листі «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування» від 14.01.2014 № 01-06/15/2014), звернув увагу господарських судів на те, що сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Тобто у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком (постанова Вищого господарського суду України від 08.01.2013 №5028/10/12/2012).

Господарський суд звертає увагу на те, що рішеннями згаданих вище районних судів підтверджено факт скоєння ДПТ за участю страхувальника відповідача, якого визнано винним у скоєнні правопорушення, що спричинило виникнення страхового випадку та стягнення з винного суму франшизи за договором страхування.

Так, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27.08.2013р. у справі №2034/249/2012 задоволено позов ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» до Савченка О.О. (страхувальника відповідача) та стягнено з останнього 1 609,20 грн. в порядку регресу. Третьою особою в даній справі виступало ПрАТ «СК «Велта»»( правонаступник - СК «Вона»). Як вбачається із тексту вказаного судового рішення третя особа не подавала жодних зауважень та заперечень стосовно заявлених вимог.

В силу приписів ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Стосовно заперечень відповідача про те, що протокол огляду містить зауваження про ушкодження автомобіля заподіяні внаслідок іншої ДПТ, про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженнями ВАЗ 21099, д/н АА 9680 НХ та настанням ДПТ, то такі не підтверджені доказами по справі, а є лише судженнями відповідача.

Не заслуговують на увагу господарського суду доводи відповідача і про те, що звіт ТОВ «Експерт-Профі-Україна» №078-09 від 24.07.2009р. не відповідає фактичним обставинам ДТП та не враховує коефіцієнт фізичного зносу автомобіля. Вказаний звіт є чинним та не був оскаржений відповідачем у встановленому порядку.

Водночас, господарський суд вважає підставними заперечення відповідача в частині неправильного нарахування позивачем страхової суми в розмірі 24 990,00 грн. Так, при розрахунку розміру шкоди, позивачем безпідставно збільшено суму страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення з відповідача на суму ПДВ 20%.

Суд звертає увагу позивача, на той факт, що на момент настання страхового випадку, а саме 17.07.2009р., був чинний ЗУ «Про податок на додану вартість», який в п.3.2.3. передбачав звільнення від оподаткування - операції надання послуг із страхування,співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Відтак, страхові виплати не обкладаються податком на додану вартість за ставкою 20 %. А тому, сума страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення з відповідача становить - 19 992,00 грн.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем по справі не надано жодних документально підтверджених доказів, які б свідчили про підстави відстрочки або розстрочки виконання рішення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43 ,33,34,44,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» задоволити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» (79035, м. Львів, вул. Кримська, буд.28, оф. 501, код ЄДРПОУ 23465084) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, провулок Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) 19 992,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решта позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.02.2014р.

Суддя Юркевич М. В.