АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Лужецькій І.С.
за участю: представника позивача Литвиненко Т.М.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ректора Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Губерського Леоніда Васильовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року в справі за позовом Київського Національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та виселення, -
Справа № 752/7144/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/2162/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Пасинок В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та виселення.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що починаючи з 1995 року між КНУ імені ТарасаШевченка та Міністерством оборони України було укладено ряд договорів про підготовку спеціалістів та надання в тимчасове користування приміщень університету. Відповідно до умов зазначених договорів, остання додаткова угода до яких мала місце 19 серпня 2009 року зі строком дії до 31 грудня 2011 року, для проживання офіцерів, офіцерів-слухачів та членів їх сімей університетом Міністерству оборони України у користування було передано блок-секції в гуртожитку № 11 по вул. Ломоносова, 45 у м. Києві, за які сім'ї військовослужбовців мали провадити оплату особисто в бухгалтерію університету в розмірі, встановленому за згодою сторін договору.
За умовами зазначених договорів Міністерство оборони України зобов'язалось до кінця 2011 року провести виселення всіх сімей військовослужбовців, звільнених в запас, та передати вивільнені житлові кімнати студентському гуртожитку № 11. Однак, вказаного не зробило.
Зазначив, що з 01 січня 2012 року університет не має жодних договірних відносин з Міністерством оборони України, тому відсутні підстави для проживання відповідачів, які, не звільняючи житлові кімнати, порушують п. 2.3. додаткової угоди від 19 серпня 2009 року та ст. 132 ЖК України. Тому, просив виселити відповідачів з кімнат НОМЕР_1 гуртожитку № 11 по вул. Ломоносова, 45 у м. Києві.
Крім того, просив суд стягнути з відповідачів борг за житлово-комунальні послуги за період їх проживання станом на листопад 2012 року в розмірі 70 625,18 грн., оскільки останніми оплата отриманих послуг провадиться несвоєчасно та не в повному обсязі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року в задоволенні позову Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та виселення - відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду ректором Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка Губерським Л.В. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин справи.
В судовому засіданні представник КНУ ім. Т.Шевченка Литвиненко Т.М. підтримала доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 11 вересня 1995 року між позивачем та Міністерством оборони України з метою підготовки спеціалістів з вищою освітою укладено договір про підготовку спеціалістів, за умовами якого університет зобов'язався для забезпечення належних умов для військової та військово-спеціальної підготовки ВВП виділити у тимчасове користування учбовий корпус за адресою: м. Київ, пр. Глушкова, 2, корп. 8 з наявним обладнанням та устаткуванням, а для забезпечення житлово-побутових умов курсантам ВВП - гуртожиток № 3 по вул. Ломоносова, 3 у м. Києві з наявними меблями, інвентарем та іншим обладнанням; кімнати в гуртожитку № 18 за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 14 «Д» для проживання офіцерів-слухачів та членів їх сімей (а.с. 30-32).
21 лютого 1997 року до договору про підготовку спеціалістів від 11 вересня 1995 року між позивачем та Міністерством оборони України з метою спільного використання студентського гуртожитку № 11 по вул. Ломоносова, 45 у м. Києві укладено додаткову угоду № 07-94, за умовами якої університет після закінчення реконструкції та капітального ремонту будівлі гуртожитку передає Міністерству оборони України 27 житлових блок-секцій, укомплектованих необхідними меблями та інвентарем, в термін до 22 серпня 1997 року для проживання офіцерів, офіцерів-слухачів та членів їх сімей (а.с. 28-29).
22 грудня 1997 року між тими ж сторонами укладено договір № 135 про підготовку спеціалістів, за умовами якого для забезпечення житлово-побутових умов курсантам ВВП виділений гуртожиток № 3 по вул. Ломоносова. 41 у м. Києві з наявними меблями, інвентарем та іншим обладнанням, кімнати в гуртожитку № 18 по вул. Єреванській, 14 «Д» у м. Києві для проживання офіцерів-слухачів та членів їх сімей, а також для харчування курсантів ВВП їдальню по пр. Глушкова, 2 у м. Києві (а.с. 26).
28 жовтня 1998 року додатковою угодою № 07-94-1 до договору по підготовку спеціалістів від 11 вересня 1995 року сторони відповідно до п. 3.2 додаткової угоди № 07-94 від 21 лютого 1997 року до договору про підготовку спеціалістів від 11 вересня 1995 року домовились про внесення змін, а саме: університет після закінчення реконструкції першої черги будинку гуртожитку передає Міністерству оборони України в безоплатне користування для заселення в повному обсязі 48 блок-секцій терміном на 10 років. Після закінчення реконструкції другої черги - 18 житлових блок-секцій на трьох поверхах терміном на 10 років.
За умовами вказаної додаткової угоди сім'ї військовослужбовців, заселені в гуртожиток на житлову площу, передану в користування Міністерству оборони України, оплату за проживання проводять особисто розмір якої визначається за згодою сторін та оформляється відповідним актом (а.с. 27).
19 серпня 2009 року між позивачем та Міністерством оборони України до договору № 135 про підготовку спеціалістів від 22 грудня 1997 року укладено додаткову угоду № 303/44/03 (а.с. 23-25), якою внесено зміни до договору № 135 про підготовку спеціалістів від 22 грудня 1997 року, зокрема, визначено, що житлові кімнати в гуртожитку № 11 по вул. Ломоносова, 45 у м. Києві надані у тимчасове користування Міністерству оборони України для проживання 57 сімей військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, а також військовослужбовців, звільнених в запас або відставку та членів їх сімей; подовжено термін дії договору до 31 грудня 2001 року; визначено обов'язок Міністерства оборони України до кінця 2011 року провести відселення всіх сімей військовослужбовців, звільнених в запас або відставку, та передачу звільнених житлових кімнат у студентському гуртожитку № 11, звільнивши їх в місячний термін; визначено порядок розрахунків за користування житловими приміщеннями та розмір платежів тощо.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Крім того, як визначає п. З ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до матеріалів справи, Міністерство оборони України було зобов'язано після введення в експлуатацію житлового будинку по вул. Бориспільській, 26 у м. Києві вивільнити шляхом переселення сімей військовослужбовців та передати університету житлові кімнати в гуртожитку № 11, а також до кінця 2011 року провести відселення всіх сімей військовослужбовців, звільнених в запас або відставку, та передачу звільнених житлових кімнат у студентському гуртожитку №11, звільнивши їх в місячний термін (а.с. 23-25).
Звертаючись до суду з вимогою виселити позивачів через те, що з 01 січня 2012 року між університетом та Міністерством оборони не існує договірних відносин, позивач в обґрунтування вказаної позиції здійснює посилання на порушення відповідачами вимог п. 2.3. додаткової угоди № 303/44/09 від 19 серпня 2009 року та ст. 132 ЖК України.
Проте, МО України, умови договору виконані не були і відповідач ОСОБА_2 як звільнений у відставку за віком та члени його сім'ї, переселені не були.
Таким чином, у даному випадку має місце невиконання договірних зобов'язань їх стороною - Міністерством оборони України, а не як не відповідачами у справі, які такою не є, а тому посилання позивача на порушення відповідачами п. 2.3. додаткової угоди від 19 серпня 2009 року не є таким, що ґрунтується на вимогах закону.
Виселення відповідачів має бути наслідком належного виконання договірних відносин Міністерством оборони України, оскільки саме через неналежне виконання стороною договірних відносин - Міністерством оборони України порушено права позивача, які підлягають захисту.
Не можуть бути застосовані у даному випадку як підстава для виселення відповідачів і положення ст. 132 ЖК України, оскільки відповідач ОСОБА_2 та члени його сім'ї не підпадають під визначення категорій осіб, які підлягають виселенню з гуртожитків.
Інших підстав для виселення відповідачів позивачем, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, в розпорядження суду не надано.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних в частині виселення відповідачів.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за житлово - комунальні послуги, виходячи з наступного.
Так, звертаючись до суду з даною вимогою, позивачем на обґрунтування своєї позиції надано довідку № 02/117-26 від 28 січня 2013 року та картки 2775 на кімнату НОМЕР_1 й 2770 на кімнату НОМЕР_1 (а.с. 7-10).
В той же час, відповідно до наказів ректора КНУ імені Тараса Шевченка № 197-32 від 24 березня 2009 року, № 370-32 від 13 травня 2011 року, № 871-32 від 30 грудня 2009 року, № 184-32 від 21 березня 2006 року, договорів, укладених між університетом та Міністерством оборони України, оплати здійснювались за час проживання як у трьох кімнатах, так і, починаючи з 01 вересня 2012 року - у двох кімнатах гуртожитку (а.с. 11-22,106-114,120-134), що не дає підстав достовірно встановити правильність нарахування належних до сплати сум як за проживання так і за житлово - комунальні послуги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ректора Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Губерського ЛеонідаВасильовича - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: