АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 2197 Головуючий 1 інстанції -
Категорія Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого- Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі - Плахотнюк К.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Станично -Луганського районного суду Луганської області від 10 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1до Райгородського Міжрайонного Управління по експлуатації газового господарства ВАТ "Луганськгаз" в особі Станично - Луганської дільниці по експлуатації газового господарства на неправомірне рішення посадових осіб, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Станично - Луганського районного суду Луганської області від 10 квітня 2007 року в задоволенні зазначених позовних вимог було відмовлено через їх необґрунтованість.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. При цьому він в скарзі посилаються на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також є таким, що суперечить ст. 212 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суди згідно ст. 15 ЦПК України розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно ж до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що, перевіривши всі надані сторонами докази, суд першої інстанції правильно дійшовши висновку про необхідність відмови в задоволенні заявлених вимог з наступних підстав:
Як уже зазначалося суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду по даній справі були саме дії співробітників відповідача по складанню акту № 843 від 31.08.2005р. про зняття з реєстраційного обліку приладу обліку газу "Према"' № 8983311, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1
2
Луганської області та про визнання недійсним їх вимоги про погашення заборгованості, яка виникла за період з 31.08.2005р. по 08.02.2007р. у розмірі 1871, 18грн.
Проте, приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивачем не було надано суду доказів того, як саме по собі складання робітниками відповідача акту про зняття лічильника газу від 31.08.2005р., який так і не був фактично знятий за життя батька позивача, і нарахування заборгованості в зв'язку з цим по оплаті за газ порушило законні права та інтереси позивача, на захист яких і повинно бути направлене його звернення до суду. Діючим законодавством, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами, не передбачено стягнення нарахованої заборгованості безпосередньо на підставі акту про порушення правил користування лічильником газу. Складений акт і зроблений на його підставі розрахунок заборгованості по оплаті можуть залишитися і не реалізованими з якихось причин. Тому складання акту про порушення споживачем Правил надання населенню послуг з газопостачання та розрахунок заборгованості по оплаті само по собі ще не свідчить про порушення прав споживача. І тільки у разі вчинення відповідачем конкретних дій, як то відключення від газопостачання, пред'явлення до суду позову про стягнення нарахованої заборгованості, тощо, може йти мова про порушення прав споживача та про правомірність такого порушення і уже в межах позову про правомірність дій газопостачальної організації з приводу цих дій і виникає необхідність аналізу їх правомірності в плані перевірки наявності самого порушення Правил надання послуг з газопостачання та правильності зроблених розрахунків заборгованості. Зазначений вище акт також може бути визнаний в якості доказу при вирішенні такого спору, при вирішенні якого суд і буде зобов'язаний дати оцінку вказаному акту.
Як убачається з тексту як позовної заяви, так і уточненої позовної заяви, позивач не звертався до суду з позовом про визнання незаконними дій працівників відповідача по реалізації складеного акту про порушення Правил надання послуг з газопостачання.
Тому в рамках заявлених позовних вимог, вони дійсно є необгрунтованими і тому не підлягають задоволенню через відсутність спору між сторонами, а також не доведеність іншого порушення прав позивачів в межах заявлених вимог. Розгляд інших дій газопостачальної організації, не пов'язаних з самим порушенням Правил надання послуг з газопостачання, взагалі провадиться не за правилами цивільного судочинства.
Суд же першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, помилково дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, виходячи з того, що ним були встановлені факти про те, що 31.08.2005р було складено акт № 843 від 31.08.2005р. про зняття з реєстраційного обліку приладу обліку газу "Према" № 8983311, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 Луганської області через порушення заводської пломби. На той час в даному будинку жив батько позивача і був користувачем газу. Але фактично на підставі цього акту лічильник був знятий для проведення експертизи тільки в лютому 2007р., тобто після прийняття спадщини позивачем після смерті батька. Також у суду не викликав сумніву висновок експертизи лічильника газу комісії ВАТ "Луганськгаз", яким було встановлено, що пломба на лічильнику газу № 8983311 не заводська, крім того маються механічні ушкодження скла лічильного механізму і даний побутовий лічильник газу є непридатним для подальшої експлуатації. Крім того, проаналізувавши обставини по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зняття приладу обліку газу було проведено на законних підставах, оскільки подальша його експлуатація не можлива і розрахунок споживання газу було проведено вірно відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 475 від 29.05.2003р."Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації внаслідок порушення споживачем природного газу "Правил надання населенню послуг з газопостачання", тобто з урахуванням того, що з моменту виявлення порушення нарахування плати проводиться відповідно з Нормами по фактичній кубатурі
3
домобудівництва, а не даними лічильника газу, який визнаний непридатним до експлуатації.
Тому з огляду на вище наведене, апеляційний суд вважає необхідним залишити без змін резолютивну частину рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів через їх необґрунтованість, виключивши із рішення суду посилання на встановлені судом першої інстанції обставини, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає недоречним робити аналіз доводам апеляційної скарги стосовно як правомірності складання акту про порушення Правил надання послуг з газопостачання, так і наявності порушення цих правил взагалі, а також нарахування заборгованості по оплаті за газ з урахуванням даного акту, бо вони можуть стати предметом розгляду суду у разі звернення до суду однією з сторін з належним позовом.
Таким чином, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ГПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Станично - Луганського районного суду Луганської області від 10 квітня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.