Справа № 122/20577/13-ц

Провадження по справі 2/122/505/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Масалигіної Н.С.

за участю секретаря - Ярмошик М.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши |розгледівши|у відкритому |відчиненому| судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.10.2007 року,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2013 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13.01.2014 року, заочне рішення по справі №2-122/2365/2013 (122/20577/13-ц) було скасовано та справу призначено до розгляду в судове засідання.

Позовні вимоги, які були уточнені в заяві від 28.01.2014 року, мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 22.10.2007 року ОСОБА_3 26 травня 2008 року отримала кредит у розмірі 1 100 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві. У зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 31.08.2013 року утворилася заборгованість у сумі 24 887,88 грн., яка складається з наступного: 5 671,36 грн. - заборгованість за кредитом; 17 555,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 161,33 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.76-77).

В судовому засідання представник позивача - ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні по підставах викладених у уточненій позовній заяві від 28.01.2014 року (а.с.76-77).

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, позовні вимогу банку не визнав, надав свої письмові заперечення, які повністю підтримав, а крім цього просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Суд заслухавши пояснення сторін на обґрунтування своїх вимог та заперечень, вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні в ній докази в їх сукупності, приходить до висновків, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, та відповідно до п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору б/н від 22.10.2007 року, за яким ОСОБА_3 26 травня 2008 року отримала кредит у розмірі 1 100,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.76,78).

Умовами цієї програми кредитування передбачено, що банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 1 100,00 грн. на строк 12 місяців починаючи з 22.10.2007 року, що встановлено положення п.9.12 умов та правил надання банківських послуг (а.с.12, 78).

Із такими умовами кредитування позичальник ознайомлена та погодилася, що було засвідчено нею особисто підписом безпосередньо 22.10.2007 року (а.с.78).

Обґрунтовуючи заявлений позов, який поданий до суду 18.09.2013 року, позивач посилається на положення п.9.12 умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін (а.с.12).

Між тим, дія кредиту закінчилася 22.10.2008 року, при цьому з цього часу пройшло більше п'яти років.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що за вказаним договором остання проплата була здійснення відповідачкою 15 липня 2009 року, однак до суду із відповідними вимогами вони звернулися лише 18 вересня 2013 року (а.с.2).

При цьому підстави пропуску строку позовної давності представник позивача не обґрунтував, зазначивши, що на його думку ним взагалі цей строк не пропущений.

Натомість представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, який був порушений позивачем, оскільки з часу проведення останньої виплати, тобто порушення відповідачкою грошового зобов'язання, сплинуло більш трьох років.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог з урахуванням наданої відповідачем заяви, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на яких ґрунтується позов, з урахуванням приписів ст.1 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи, суд вважає, що у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

При цьому судом враховується те, що позивач не просить поновити строк позовної давності, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

За таких підстав, керуючись ст. 10, 11, 60, 158, 197, 212-215, 293 ЦПК України, ст. 257, 259-261, 267 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.10.2007 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: