Копія Справа  2-267/08                                                                                                                    

 

 

                                      

 

 

 

Р  І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                                                     

 

03 грудня   2008 року   Великобагачанський районний суд Полтавської області   в складі:

                                 головуючого    -    Лисенко Н.В.

                                 при секретарі  -     Ситник  О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Велика Багачка Полтавської області  справу за позовом  ОСОБА_1 до  приватної  агрофірми «Агроінвест»  про  стягнення заробітної  плати, зміни формулювання причини  звільнення, компенсації за час  затримки видачі трудової  книжки, вимушеного прогулу, проведення затримки  розрахунку  та за завдану  моральну  шкоду, -

 

                                                                       в с т а н о в и в:

 

      ОСОБА_1 26 травня 2008 року звернувся з позовом до  приватної  агрофірми «Агроінвест»  про  стягнення заробітної  плати, зміни формулювання причини  звільнення, компенсації за час  затримки видачі трудової  книжки, вимушеного прогулу, проведення затримки  розрахунку  та за завдану  моральну  шкоду.

     З позовної  заяви  вбачається, що 20 січня  2004 року  позивач  ОСОБА_1 був  прийнятий  на роботу  на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, 11 квітня 2008  року  ним подана заява  про звільнення з роботи за  власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України. Позивач  стверджує, що генеральний директор ПА  «Агроінвест» ОСОБА_2  погодився  з даною заявою, заявив, що звільняє його з роботи з 11.04.2008  року, наказав здати той же  день службовий автомобіль, а трудову  книжку пообіцяв  видати після здачі  звітів  у бухгалтерію  про матеріальні цінності.  28.04.2008 року ОСОБА_1 здав головному бухгалтеру накладну  на підшипник, а 12.05.2008 року  звернувся за трудовою книжкою до інспектора  по кадрах ОСОБА_3, яка  повідомила, що його звільнено за  прогул, але  відмовилася видати наказ про звільнення  і  трудову  книжку.    Трудову  книжку йому  видали 22.05.2008  року,  а копію  наказу  так і не видали. Не видали також остаточний розрахунок  при  звільненні в розмірі  1100 грн. Стверджує, що  неправомірними діями  відповідача  йому  заподіяно моральну  шкоду.

      Просить змінити формулювання  причин звільнення з роботи  з приватної агрофірми «Агроінвест»   із «звільнений з підприємства і з роботи по ст. 40 п. 4 КЗпП України» на «звільнений  за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», стягнути  на його користь невиплачену суму розрахунку 1100 гривень, заробітну  плату  за  весь час затримки видачі трудової  книжки  і розрахунку, 1000 грн. - за надану  правову допомогу , просить також допустити негайне виконання  рішення  суду  в межах суми платежів  за один місяць.

      В судовому  засіданні  18.11.2008 року   ОСОБА_1 збільшив   позовні   вимоги, зазначивши, що  просить стягнути  з відповідача заподіяну  йому  моральну  шкоду  в сумі  15000 грн., невиплачену суму розрахунку 1175  грн. 27 коп., компенсацію за  весь  час вимушеного прогулу, затримки видачі  трудової книжки, затримки розрахунку  ( станом  на 18.11.2008 року.10850 грн.).

     В судовому  засіданні  позивач  ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_4 позов  підтримали   в повному  обсязі. ОСОБА_1 суду  пояснив, що    він звернувся  з  заявою  про звільнення  11.04.2008 року, в його присутності  генеральний  директор ОСОБА_2 написав на заяві  резолюцію «звільнити», наказав здати автомобіль, прозвітуватися  перед бухгалтерією за  матеріальні  цінності, взяті  під звіт, а  вже  потім  отримати  трудову  книжку. На другий  день запропонували розрахуватися за  власним  бажанням  його  матері  ОСОБА_5.  Про те, що його звільнили  за  прогули йому  стало відомо лише 12.05.2008  року, трудову книжку  видали лише  22.05.2008 року, копію наказу  разом з трудовою  книжкою не видали. В резолюції на його заяві  про звільнення   після  слова «розрахувати»  слова, « відпрацюючи два тижні» дописані  іншою ручкою.  Остаточний розрахунок , що   належав  при звільненні,   йому  не  видали  до цього часу. При звільненні не дотрималися вимог  ст. 33 Закону  України « Про статус депутатів місцевих рад» і не  попередили  про  його  звільнення  Великобагачанську  районну раду, депутатом якої  він є.  Незаконним  звільненням, затримкою видачі  трудової  книжки, невиплатою остаточного розрахунку  при звільненні   йому заподіяли моральну  шкоду  в розмірі 15000 грн.   Компенсацію  за  час вимушеного прогулу, затримки видачі  трудової книжки, затримки розрахунку, яка  в позові  розрахована   в сумі 10850 грн. станом  на 18.11.2008 року, просить стягнути  на  час  прийняття   рішення   по справі.

      Представники  відповідача  ОСОБА_6 та ОСОБА_7, представник третьої особи ОСОБА_2  ОСОБА_8 позов не визнали  і  суду  пояснили, що  ОСОБА_1 звільнений     25.04.2008  року   за  прогули  без поважних причин, бо  він,  подавши заяву  про звільнення за власним  бажанням, не  відпрацював  два тижні як  того вимагає ст. 38 КЗпП України.  На заяві  генеральний директор  ОСОБА_2 написав  резолюцію  « звільнити, відпрацювати два тижні».  Директор  ОСОБА_9  звертався  до  генерального директора з докладними  про відсутність ОСОБА_1 на роботі.  Трудову книжку ОСОБА_1 отримати  відмовився, після того як  йому   стало  відомо  про звільнення за прогули, про що складено  відповідний акт.  Остаточний  розрахунок  ОСОБА_1 не  виплатили, його сума  1175 грн. 27 коп.,  ця сума віднесена  на часткове відшкодування  сплачених  підприємством штрафних санкцій з вини ОСОБА_1

       Суд, заслухавши   пояснення  позивача  ОСОБА_1, його представника ОСОБА_4,   представників  відповідача  ОСОБА_6 та ОСОБА_7,  представника  третьої  особи  ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,  вивчивши та   дослідивши  матеріали  цивільної справи, вважає , що  позов ОСОБА_1 підлягає   частковому  задоволенню з таких підстав.

    Судом  встановлено, що ОСОБА_1  прийнятий на роботу в приватну агрофірму «Агроінвест» ( с. Попове  Великобагачанського району) на  посаду заступника директора по механізації з 20 січня  2004 року ( а.с. 19).    Наказом № 35 від 25.04.2008  року звільнений з роботи за  ст. 40 п. 4 КЗпП України, в мотивувальній  частині  наказу зазначено, що « в період  з 12.04.2008 року по 26 квітня 2008 року заступник  генерального директора по механізації ОСОБА_1 був  відсутній  на робочому місці без жодних на те  поважних  причин, про що свідчить  доповідна записка  виконавчого директора  ПА  «Агроінвест» ОСОБА_9 від 25.04.2008 року.»   В матеріалах  справи  є також  виписка з наказу № 40-к від  25  квітня  2008 року , в якому  зазначено «звільнити  ОСОБА_1 з підприємства з роботи заступника ген.  директора  по  механізації по ст. 40 п. 4 КЗпПУ з 25  квітня 2008 рок»,( а.с. 15). На  підставі  цього наказу  зроблений запис  про звільнення в трудовій  книжці ОСОБА_1.

 ( а.с.4) такого змісту « звільнений з підприємства  і роботи по  ст. 40 п. 4 КЗпПУ.»

       11 квітня  2008  ОСОБА_1 звернувся до директора  приватної агрофірми «Агроінвест»  ОСОБА_2 з заявою  про звільнення , в якій  він  просить розрахувати з посади за власним бажанням.   На  заяві  є резолюція   з підписом  ( як  встановлено  в суді  це  підпис  ОСОБА_2)  « Розрахувати. Відпрацювати   2 тижні». Судом до  справи  приєднано  оригінал  заяви  ОСОБА_1 про звільнення( а.с. 131).                                                                                                                                                                                                                                                                          

     З табелю обліку робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 був відсутнім на роботі з 12 квітня  2008  року  по 25 квітня 2008 року ( а.с. а.с. 79-80).

    З  доповідних виконавчого  директора  ОСОБА_9( а.с.а.с. 17, 85, 86  ) вбачається, що  ОСОБА_1 на роботі і з 12 квітня  2008  року  по 25 квітня 2008 року  не  був.

    З  довідки, виданої  ПА «Агроінвест» 24.10.2008  року, № 271, вбачається, що  на  час  звільнення ОСОБА_1 було  не  виплачено нараховану заробітну  плату  в сумі  596 грн. 92 коп. та  компенсацію  за  невикористану  відпустку 854 грн. 93 коп., сума остаточного розрахунку

 ( за  вирахуванням податків і зборів)  складала 1175 грн. 27 коп.   Спору  щодо  розміру  суми остаточного розрахунку немає.    Встановлено, що цей  розрахунок   не виплачений  ОСОБА_1 до цього часу.     Ця  сума  віднесена на  часткове  відшкодування сплачених  штрафних санкцій  до держбюджету, які виявлені  Миргородською  ОДПІ 14.05.2008  року за  порушення  норм обігу  готівки, що  допущені  підзвітною особою  ОСОБА_1( а.с. 81)

     Середня  заробітна  плата   ОСОБА_1 за  лютий-березень  2008 року  ( два останні  календарні  місяці  роботи  перед  звільненням)   складала  1500 грн. ( а.с. 84).     

          Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

         Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

         Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової та технологічної дисциплін.

        Судом   встановлено, що   письмових  повідомлень ОСОБА_1 з пропозицією  отримати  остаточний  розрахунок  та трудову  книжку зі сторони відповідача  не  надходило.

        Твердження  ОСОБА_1.  про те, що  йому  не  виплатили  остаточний   розрахунок  нашли  своє повне  підтвердження  під  час розгляду  справи,  твердження  щодо  затримки   видачі  трудової книжки   з  вини   відповідача  не  знайшло  свого підтвердження   у судовому  засіданні.

Позивач  ОСОБА_1 суду  пояснив, що  він  не приходив  за  трудовою  книжкою  до 12.05.2008 року, оскільки  в нього  не були здані  в бухгалтерію накладні, а  потім  не  було  на  роботі ОСОБА_3, про те, що його звільніли за  прогули  ОСОБА_1  стало відомо 12.05.2008  року від  ОСОБА_3, інспектора  по кадрах, але  трудову  книжку  йому  видали  лише  22.05.2008 року. 

      Сторонами  надані  копії  накладних   за здані  ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності 30.04.2008  року та 12.05.2008 року ( а.с.а.с.25, 128,129).   

       За  клопотанням  представників відповідача до матеріалів справи приєднано  акт  від 29 квітня  2008  року, з якого  вбачається, що  ОСОБА_1  відмовився  отримати  трудову  книжку.   Судом  допитані   з  цього  приводу  свідки  ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, не  зважаючи  на  розбіжності між свідками  в  часі  складання   акту   протягом  29.04.2008  року,  всі   підтвердили  той  факт, що  коли  ОСОБА_1 стало  відомо, що він  звільнений за  прогули, він  відмовився  отримувати  трудову  книжку, а  отримав її   лише  22.05.2008 року   і   26.05.2008  року звернувся з позовом до  суду.

    В судовому  засіданні  не знайшов свого  підтвердження  той  факт,  що генеральний  . директор ОСОБА_2 11.04.2008 року  в   присутності   ОСОБА_1 написав  резолюцію  на його  заяві  про звільнення і  повідомив  йому, що  він  звільнений  з 11.04.2008  року  і запропонував здати ключі від машини.  За  клопотанням  відповідача  допитані  свідки   ОСОБА_13  і ОСОБА_9, які  підтвердили, що  11.04.2008  року   ОСОБА_2  був  до  вечора  в  с. Матяшівка  Великобагачанського району  Полтавської  області, де  запускали  нову  сівалку, отже  він  не був в час, вказаний  позивачем  в  с. Попове Великобагачанського району  Полтавської  області.  ОСОБА_9  пояснив  суду, що  він  не  одноразово, починаючи  з 12.04.2008  року  повідомляв генеральному  директору  ОСОБА_2, що ОСОБА_1  відсутній  на  роботі. Закріплену  за ним автомашину  ОСОБА_1 залишив  на току,  в  встановленому  порядку  він її не здав.

     Представник  ОСОБА_2 ОСОБА_8 також  заперечила  той факт, що ОСОБА_2 вів  11.04.2008 року   з ОСОБА_1 розмову  про  звільнення  і  підписував  в його присутності  заяву про звільнення, цю заяву  йому  передала  ОСОБА_3  і на заяві  ОСОБА_2 написана  резолюція  звільнити, відпрацювавши  два  тижні.

   Будь-яких  поважних  причин, з яких  ОСОБА_1 не вийшов  на роботу  після подання заяви  про звільнення,  судом  не  встановлено.  Ніяких перешкод щодо виходу  на роботу позивача  адміністрація  ПА  «Агроінвест» протягом  двох тижнів  після  подання ним  заяви про звільнення    не здійснювала.

   Суд  за клопотанням  позивача  допитав свідків   ОСОБА_5., матір   позивача,  ОСОБА_14 та  ОСОБА_12,   який  в той час  працював в ПА  «Агроінвест», але  повідомлені  ними   факти  не ставлять під сумнів  обставин  звільнення  ОСОБА_1, які  підтверджені   свідками  ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_9 і  узгоджуються з  письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

       Відповідно  до ч. 1 ст. 38 КЗпП України «працівник має  право  розірвати  трудовий  договір, укладений  на невизначений  строк, попередивши  про це  власника  або  уповноважений  ним орган за  два тижні.»

      Як вбачається з  заяви ОСОБА_1. ( а.с. 131 )  він  будь-якого  строку  розірвання  трудового  договору не  визначав, за таких  обставин звільнення  ОСОБА_1. за  ст. 38 КЗпП України  мало відбутися за  правилами ч. 1  ст. 38 КЗпП України, тобто ОСОБА_1 після подання  заяви  про звільнення  був зобов'язаний виходити на  роботу протягом  двох тижнів.

    ОСОБА_1 не довів належними і достатніми доказами  той факт, що  протягом  двох  тижнів  після звернення із заявою  про звільнення  роботодавець перешкоджав йому  виконувати свої  трудові обов'язки.  ОСОБА_1 також  не  доведений  факт наявності  у нього поважних  причин для невиходу  на роботу  після подання  заяви   про звільнення та невидачі  йому  трудової  книжки з тих  підстав, що ним не були повністю здані  товарно-матеріальні цінності.

       Виходячи зі змісту ст. 38, ст. 40 КЗпП України   у разі  подання працівником заяви  про звільнення за  власним  бажанням,   власник   або  уповноважений ним орган не позбавлений  права  звільнити  його за  винні дії з підстав, передбачених  законом, але до  закінчення встановленого  ст. 38 КЗпП України  строку  попередження.

       Членом профспілки  ОСОБА_1 на час звільнення не був, в ПА «Агроінвест  профспілкова організація відсутня ( а.с. 130).  Відповідно до ст. 43-1 ч. 1 КЗпП України    допускається звільнення без згоди  виборного органу,  якщо  на  підприємстві, в установі, організації  немає  первинної профспілкової організації.

      ОСОБА_1  є депутатом  Великобагачанської   районної  ради ( а.с. 5), відповідачем  не надано суду  доказів  щодо  виконання   вимог  ст. 33 Закону  України « Про статус депутатів місцевих рад»,  про попередження  про звільнення ОСОБА_1 з ініціативи адміністрації,  але   суд  вважає , що це  порушення   не є підставою  для  зміни формулювання причини  звільнення  ОСОБА_1.

     Отже, позивачем   доведено,  що  Приватна   агрофірма  «Агроінвест»  при його  звільненні  порушила  строк виплати остаточного   розрахунку, хоча  спір  про  його розмір  був  відсутній, без  передбачених   законом  підстав     ці  кошти  утримані  без згоди  ОСОБА_1.  в рахунок  відшкодування  штрафних   санкцій ( а.с. 81),   питання   про   стягнення  яких на час розгляду справи     знаходиться  на вирішенні  в Великобагачанському  районному суді, що не заперечують представники відповідача.

    Відповідно  до  ст. 117 КЗпП України « в разі  невиплати з вини власника  або  уповноваженого  ним  органу належних  звільненому працівникові  сум у строки, зазначені  в ст. 116 КЗпП України , при  відсутності  спору про їх  розмір  підприємство, установа, організація  повинні  виплатити працівникові середній  заробіток за  весь час  затримки по день фактичного розрахунку.

     На  користь ОСОБА_1.   повинний бути стягнутий середній заробіток , починаючи  з  26.04.2008 року  3 грудня 2008 року ( дня ухвалення  цього рішення) в сумі  10939 грн. 02  коп., виходячи з наступного розрахунку.     Розмір  середньоденної    заробітної  плати  за лютий-березень  2008 року , розрахований   згідно порядку обчислення середньої заробітної  плати, затвердженої постановою  Кабінету Міністрів  України  від  08.02.1995 року, № 100 ( з  наступними змінами і доповненнями)  складає  73  грн.  17  коп. ( Так, за  квітень 2008 року підлягає виплаті 219 грн. 51  коп.:  73 грн. 17 коп. Х 3 = 219 грн. 51 коп.;  травень-листопад 2008 року -1500 грн. Х 7 = 10500 грн.; грудень 2008 року:  73 грн. 17 коп. Х 3 = 219 грн. 51  коп.  Всього підлягає виплаті за затримку остаточного розрахунку - 10939 грн. 02 коп.).

    Позивачем також  доведено, що   невиплата остаточного  розрахунку при звільненні  призвела до моральних  страждань, бо   неотримання  ним остаточного   розрахунку  вимагало від  нього   додаткових  зусиль  для організації  свого  життя. 

     Отже,    позовні  вимоги  ОСОБА_1 щодо  стягнення моральної  шкоди  підлягають частковому задоволенню в сумі  300 грн., в інший частині позовних вимог  про  відшкодування моральної  шкоди необхідно  відмовити.

     З врахуванням вищевикладеного, суд  приходить до  висновку, що  інші  позовні  вимоги  ОСОБА_1 не знайшли  свого  підтвердження , в той час  як представники відповідачів  довели  свої  заперечення  щодо  позову за  виключенням  порушень, допущених  в зв'язку з невиплатою остаточного  розрахунку  та  моральної  шкоди, пов'язаної з цим порушенням.

     Відповідно до ч. 1  ст. 88  ЦПК України " стороні, на користь якої ухвалено  рішення, суд  присуджує з  другої  сторони понесені нею і документально підтверджені  витрати. Якщо  позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до  розміру задоволених  позовних  вимог, а  відповідачеві пропорційно до  тієї частини  позовних  вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено."

     Суд  приходить до  висновку  щодо  часткового задоволення   витрат на правову допомогу  позивача ОСОБА_1., враховуючи обсяг наданої   правової  допомоги та  пропорційно  до  розміру задоволених позовних  вимог.

     На  підставі  викладеного   та  керуючись  ст.ст.  38,47, 116,117, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3,10,11,60, 79, 81,84, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -

  

                                                             в и р і ш и в:

 

         Позов  ОСОБА_1 до  приватної  агрофірми «Агроінвест»  про  стягнення заробітної  плати, зміни формулювання причини  звільнення, компенсації за час  затримки видачі трудової  книжки, вимушеного прогулу, проведення затримки  розрахунку  та за завдану  моральну  шкоду  задовольнити  частково.

        Стягнути  з    приватної  агрофірми « Агроінвест» ( с. Попове  Великобагачанського району  Полтавської  області)   на  користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер невідомий,  остаточний розрахунок, що  належить йому при звільненні,   в  сумі  1175 грн. 27  коп.,  компенсацію   за  затримку остаточного розрахунку за  час  з 26.04.2008  року по  03 грудня  2008  року    в  сумі   10939 грн. 02 коп. та   моральну  шкоду   в  сумі   300 гривень.

         В задоволенні  інших   позовних   вимог  ОСОБА_1  відмовити.

         Стягнути   з     приватної  агрофірми «Агроінвест» ( с. Попове  Великобагачанського району  Полтавської  області) такі судові витрати:  129 грн. грн. 64  коп.  судового збору в доход  держави, витрати  за  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду справи   в Великобагачанському  районному  суді  Полтавської області (одержувач УДК у Великобагачанському районі  Полтавській області,  розрахунковий  рахунок 31211259700013, в ГУДК України в Полтавській області,  МФО 831019)  в сумі  30 грн. ,   витрати  за  надання   правової  допомоги  на  користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер невідомий,  в  сумі   600  гривень.

         Рішення  суду   щодо стягнення   суми остаточного розрахунку , що  належав ОСОБА_1   при звільненні, в сумі   1175 грн. 27  коп. допустити  до  негайного виконання.

       Заяву  про  апеляційне оскарження  рішення суду  може бути подано  протягом  десяти днів з дня  проголошення  рішення. Апеляційна  скарга до апеляційного суду Полтавської  області  може  бути подана   протягом двадцяти днів після  подання заяви  на апеляційне  оскарження.

         Рішення  суду набирає  законної  сили після закінчення  строку подання  заяви  на  апеляційне оскарження, якщо  заяву на апеляційне оскарження  не було подано. Якщо було подано заяву  на апеляційне  оскарження, але  апеляційна скарга  не подана  у встановлений строк, рішення  суду  набирає  чинності  після закінчення цього  строку. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної  сили після розгляду  справи апеляційним  судом.

                                               

                                

 

                          Суддя - підпис

 

Копія вірна: Голова суду -                                              Секретар -