21 червня 2006 року                                                              м. Київ

Колегія  суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького колежу  про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що в період з 26 серпня 1997 року до 1 грудня 2003 року він перебував у трудових відносинах з Донецьким колежем на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, але з вересня по листопад 2003 року йому не виплачувалася заробітна плата.  У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, а також відшкодувати завдану моральну шкоду  у розмірі 3000 грн.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 березня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2005 року, у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_1 13 липня 2005 року подана касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції, яка ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 липня 2005 року залишена без руху з наданням заявнику строку до 29 липня 2005 року для усунення недоліків.

Ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 3 серпня 2005 року касаційна скарга ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута.

8 серпня 2005 року  ОСОБА_1  була подана ще одна касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції, яка ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 31 серпня 2005 року, залишеною без зміни ухвалою  апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2005 року, залишена без розгляду та повернута заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2005 року та поновлення строку на касаційне оскарження рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 березня 2005 року й ухвали апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2005 року.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про несвоєчасне надіслання та отримання кореспонденції з суду не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки докази цього в справі відсутні. Так, зокрема, ОСОБА_1 посилається на конверт з штампом від 1 серпня 2005 року, але його в справі немає. Решта доказів у справі свідчить про те, що відповідно до ст. 96 ЦПК України 1963 року кореспонденцію не було можливості позивачу вручити через його відсутність.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи. 

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.