РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"20" грудня 2006 р. |
Справа № 13/270-4860 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
Розглянув справу
за позовом: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції, вул. У.Самчука, 6, м.Кременець, Тернопільська область, 47000
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1АДРЕСА_1
за участю представників сторін:
позивача: Байло О.Є. -довіреність №610 від 03.05.2006 р.
відповідача:
Суть справи:
про стягнення 340 грн. заборгованості перед державним бюджетом.
Відповідач витребуваного згідно ухвали суду від 11.12.2006 р. відзиву на позов не подав, участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України (повідомлення про вручення поштового відправлення №НОМЕР_1 від 14.12.2006 р.).
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Спір розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:
- позивачем проведено перевірку діяльності відповідача на предмет контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 25.07.2006 р. та прийняте рішення №НОМЕР_2 від 04.08.2006 р. про застосування до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як видно з акту перевірки від 25.07.2006 р., розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, складеного за результатами розгляду акту перевірки, підставою для застосування до підприємця санкцій в сумі 340 грн. стало порушення останнім пункту 5 ст.3 Закону України, а саме: проведення розрахункової операції без використання розрахункового документу та книги обліку розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх ведення, відповідальність за яке пунктом 3 ст. 17 вище вказаного Закону передбачено у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Оскільки відповідач станом на 28.11.2006 р. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.08.2006 р. не оскаржив, у встановлений законодавством строк застосовану до нього суму фінансових санкцій не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення санкцій в примусовому порядку за рахунок активів підприємця.
Відповідно до п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 р. з наступними змінами і доповненнями, до функцій органів державної податкової служби відноситься подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, враховуючи викладене, документальне підтвердження факту правопорушення, а також те, що відповідач станом на дату розгляду справи в суді рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_2 від 04.08.2006 р. не оскаржив, суму санкцій не сплатив (доказів протилежного суду не представив), а тому позовні вимоги щодо звернення стягнення на активи відповідача в рахунок погашення 340 грн. заборгованості перед державним бюджетом підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.
Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд:
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_3:
- в дохід Державного бюджету України, рахунок №31117104600600, код платежу 23030100 ВДК у Шумському районі, МФО 838012 -340 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- в дохід Державного бюджету України -102 грн. державного мита;
- на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 в ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, код 30045370 -118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Видати накази.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 25 грудня 2006 р., через місцевий господарський суд.
Суддя С.Г. Стопник