ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.02.2014Справа № 901/3541/13
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, м. Севастополь в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» м. Ялта
до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Ялтинський», м. Ялта
Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, м. Севастополь
про визнання недійсним договору
Представники сторін:
від прокуратури - Попов М.В., прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення № 012236.
від позивача Міністерства оборони України - Болгар Н.С., представник за довіреністю № 220/553/д від 08.11.2-13 року.
від позивача Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» - не з'явився.
від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Ялтинський» - Тарасова Т.О., представник за довіреністю б/н від 07.03.2013 року.
від відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі - Білоусов В.С., представник за довіреністю № 1 від 08.01.2014року.
Суть спору: Заступник Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Ялтинський» та Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, в якій просить визнати договір № 1413 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», укладений 19 квітня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Ялтинський» недійсним.
Позовні вимоги мотивовані порушенням спірним договором вимог статей 7-9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим 24.10.2013 року порушено провадження у справі.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 23.12.2013 року провадження у дійсній справі було зупинене до набрання законної чинності рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 801/2499/13а.
Ухвалою від 11.02.2014р. провадження у справі поновлене.
Відповідач ТОВ «Санаторій «Ялтинський» проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свої заперечення невідповідністю доводів прокурора фактичним обставинам справи.
Відповідач Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі позов не визнав з мотивів надуманості доводів прокурора.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ :
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Як свідчать матеріали справи, 19.04.2013 року, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі ( орендодавець ) та ТОВ «Санаторій Ялтинський» (орендар) укладений договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський».
Так, пункт 2 статті 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» твердить, що за наявності ініціативи щодо оренди цілісного майнового комплексу орендодавець у триденний термін повинен повідомити про це трудовий колектив підприємства, його структурного підрозділу, щодо майна якого подано заяву про оренду.
У відповідності до пункту 3 названої статті, трудовий колектив протягом п'ятнадцяти днів, враховуючи день отримання повідомлення про наявність заяви (ініціативи) щодо оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, має право прийняти рішення про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, утворити господарське товариство та подати орендодавцю у встановленому порядку заяву щодо оренди відповідного майна.
На загальних зборах трудового колективу ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» 4 лютого 2008 року було прийняте рішення про оренду цілісного майнового комплексу, проте в порушення вимог статті 7 Закону України «про оренду державного та комунального майна», як то зазначає прокурор, впродовж 15 днів після прийняття такого рішення господарське товариство трудовим колективом утворене не було.
З приводу доводів прокурора суд вважає за необхідне зауважити таке:
05.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Ялтинський» звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі із заявою про укладання договору оренди державного нерухомого майна - цілісного майнового комплексу ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» строком на 25 років ( а.с. 12).
На загальних зборах членів трудового колективу ДП МОУ ЦВС «Ялтинський», які проведені 08.05.2009 року ( тобто в рамках 15 денного строку передбаченого пунктом 3 статті 7 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»), прийняте рішення про надання згоди ТОВ «Санаторій «Ялтинський» на укладання договору оренди, на підтвердження чого слугує лист від 08.05.2009 року ( а.с. 13) та виписка з протоколу № 5 від 08.05.2009 року ( а.с. 14).
Так, прокурор зазначає, що ТОВ «Санаторій «Ялтинський» створене 23.01.2009 року.
Як встановили суду трьох інстанцій під час розгляду справи за позовом ТОВ «Санаторій «Ялтинський» до Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі про спонукання до укладення договору оренди по справі № 5020-4/055, 17.02.2009 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Ялтинський», яке згідно Статуту створено членами трудового колективу Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський».
Отже на момент з'явлення ініціативи оренди майна господарське товариство вже існувало, що не суперечить вимогам діючого законодавства.
Посилання прокурора на створення цього товариства окремим приватними особами, що не складали собою трудовий колектив ДП МОУ України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», не можуть бути покладені в обґрунтування позовних вимог про визнання спірного договору недійсним з огляду на те, що безпосередньо у статуті ТОВ «Санаторій «Ялтинський» закріплено, що товариство створене членами трудового колективу ДП МОУ «Центральний військовий санаторій « Ялтинський».
Законність створення, реєстрації господарсько товариства не є предметом дослідження в рамках спору про визнання недійсним договору, укладеного цим товариством, а прокурором та позивачами не надано доказів оспорення цієї законності.
З огляду на викладене, доводи прокурора стосовно хибності віднесення ТОВ «Санаторій «Ялтинський» до господарських товариств, створених трудовим колективом підприємства, не підтверджуються доказами.
Відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Відповідно до частин 1-2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Проте, доводи, покладені прокурором в обґрунтування своїх вимог, не підпадають під ознаки наявності умов, передбачених вищенаведеними статтями, для визнання договору недійсним.
Крім того, невірними є і доводи прокурора стосовно неможливості укладання спірного договору через відмову Міністерства оборони України, оскільки така можливість встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, як вже було зазначено вище, та на виконання якого спірний договір і був укладений.
Суд визнає неспроможними доводи прокурора в обґрунтування позовних вимог щодо відмінності тексту договору оренди, який було визначено за рішенням суду та фактично укладено між сторонами, у в зв'язку з невідповідністю зазначених тверджень фактичним обставинам справи. Як вбачається з порівняльного аналізу тексту договору, який міститься в рішенні суду та спірного договору, обидва договору за своїми умовами абсолютно ідентичні один одному, відмінність складають лише реквізити та прізвища керівників сторін, які станом на дату винесення рішення та укладання договору виконували адміністративно-розпорядчі функції відповідно до займаних ними посад.
У судовому засіданні 25.02.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 27.02.2014 року.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя А.М. Гризодубова