30 червня 2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “РМС - Україна” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 лютого 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У березні 2005 року ТОВ “РМС - Україна” звернулося в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 вересня 2003 року з відповідачем було укладено договір позики за яким він отримав 53 000 грн. Відповідно до передбаченого п. 2 цього договору графіку погашення позики відповідач зобов'язувався щомісяця до 20 числа поточного місяця повертати встановлені суми. Проте відповідач встановленого графіку не дотримувався і має заборгованість на час подачі позову та ще підлягаючої поверненню позики в сумі 30 873 грн. 87 коп. Просить достроково стягнути з відповідача вказану суму разом з відсотками у сумі 4 466 грн. 52 коп. та суму 1 грн. 69 коп., що становить три відсотки річних від простроченої суми.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 лютого 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання  про скасування судових рішень з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм   процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням  судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують .

Доводи касаційної скарги про те що розгляд справи  та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими , оскільки суперечать фактичним обставинам справи.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги. 

Керуючись ст.ст.331,332,337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.