Справа № 107/11596/2013ц

2/107/368/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Керченський міський суд Автономної Республіці Крим у складі: головуючого - судді Григор'євської І.В., при секретарі - Роднової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Першої Керченської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації, визнання права власності на спадщину за заповітом та про зобов'язання внесення змін в свідоцтво про право на спадщину за заповітом та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, свідоцтва про право на спадщину за законом дійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,суд

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд визнати недійсним свідоцтво від 13 вересня 2013 року, про право на спадщину за законом, на 14 частку спадкового майна виданого ОСОБА_2, скасувати державну реєстрацію права власності, визнати права власності на спадщину за заповітом, на 14 частку спадкового майна та зобов'язати внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за заповітом, від 13 вересня 2013 року, виданого на його ім?я.

Позовні вимоги мотивовані тим,ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_3.13 червня 2013 року нотаріусом Першої керченської державної нотаріальної контори йому було надано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на ? частки спадкового майна, яке складається з квартири АДРЕСА_1 ,1 / 32 частки сараїв літ. « Г» , «Д » , « Е » , 1/32 частки котельної літ. « В» , 1 / 32 частки огорож № 1-3,1/ 32 частку мощень І. Його рідній сестрі , ОСОБА_2 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку вказаного спадкового майна як спадкоємцю , який має обов'язкову частку у спадщині.У подальшому була проведена державна реєстрація права власності ? часки вказаної квартири, за ОСОБА_2. На підставі чього ОСОБА_2була зареєстрована за зазначеною адресою і вселилася у квартиру. Однак , згідно заповіту його мати квартиру заповідала йому з заповідальним відказом , згідно з якою на нього покладено обов'язок, через рік після оформлення спадщини виплатити 25 % вартості зазначеної квартири ОСОБА_2. Вважає, що сума заповідальної відмови повністю охоплює обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_2 Вважає, що у відповідності зі ст.1241ЦК України , в обов'язкову частку у спадщині зараховується вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи , яка має право на обов'язкову частку. Такім чином на його думку, зроблений заповідальний відказ, необхідно враховувати як обов'язкову частку у спадщині, вважає він повністю відповідає цій частці, тому вважає має право на спадщину на все спадкове майно, а саме на всю квартиру.

Позивач у судовому засіданні просив суд позов задовольнити.

Представник позивача також просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала та пояснила що її мати , ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1,нею за час життя був зроблений заповіт на випадок смерті, згідно якого мати квартиру АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_1, з умовою, через рік після оформлення ОСОБА_1 спадщини, виплатити своєї рідної сестрі, тобто їй, 25 % вартості зазначеної квартири. Вважає, що її брат, ОСОБА_1 в своєму позові свідомо не вказує ст.1242 ЦК України. На її користь заповідальної відмови немає , покладено на її брата обов'язок через рік після оформлення ним спадщини виплатити 25 % вартості заповіданої квартири їй. Вона пенсіонер, з 20 жовтня 2009 року , інвалід другої групи з 04 листопаду 2009 року. Згідно закону має право на обов'язкову частку у спадщині, тобто на ? частину всього майна що належить померлої матері. Просила суд з цих підстав відмовити у позові ОСОБА_1.

Представник Першої Керченської державної нотаріальної контри у судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином,надіслав на адресу суду заяву про розгляд позову у відсутність представника, надав на адресу суду заперечення ( а.с.26), згідно яких пояснив, що ОСОБА_1, особисто 13 вересня 2013 року подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 34 частки квартири АДРЕСА_1. Одночасно з ОСОБА_1, 13 вересня 2013 року свідоцтво про право на спадщину за законом було видане дочці померлої, ОСОБА_2, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, як непрацездатний спадкоємець, на 14 частку спірної квартири, оскільки відповідно ст. 1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту, право на обов'язкову частку в спадщині за заповітом мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова ( вдівець), непрацездатні батьки. Заперечень з боку спадкоємців при отриманні свідоцтв про право на спадщину не було. Просить суд звернути увагу, що свідоцтва спадкоємцям про право на спадщину за заповітом, та за законом, після смерті ОСОБА_3 було видане за згодою спадкоємцев, та з дотриманням всіх необхідних вимог діючого законодавства.

У силу ст.1217 ЦК України, - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, - спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно статті 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частинами 1, 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Відповідно ст. 1237 ЦК України - заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Відповідно статті 1241 ЦК України - малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Згідно ст. 1242 ЦК України - заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

ОСОБА_2 також звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права на спадщину за законом на 14 частку спадкового майна , свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2013 року виданого на ім'я ОСОБА_2 дійсним, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 765 гривень 42 копійки та моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень, який ухвалою суду був об'єднаний в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1

Згідно ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини,

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що її мати, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру АДРЕСА_1 , мати, заповіла сину - її рідному брату, ОСОБА_1, з умовою ,через рік після оформлення ним спадщини виплатити їй 25 % вартості зазначеної квартири. Вона як непрацездатна донька померлої, прийняла спадщину на спадкове майно, 14 частку квартири,згідно наданого свідоцтва нотаріусом від 13.09.2013 року. Вважає, що вона як, інвалід , має право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від заповіту , яка в її випадку складає ? частку успадкового майна, згідно ч.1 ст.1241ГК України . Тому просить суд визнати за нею право на спадщину за законом на 14 частку квартири АДРЕСА_1 ,1 / 32 частки сараїв літ. « Г» , «Д » , « Е » , 1/32 частки котельної літ. « В» , 1 / 32 частки огорож № 1-3,1/ 32 частку мощень І, видане свідоцтво нотаріусом їй законним. Крім того пояснила суду , що після похорон матері вона доводила до відома брата про свій намір переїхати на постійне місце проживання з м.Харкова, в м.Керч. Ні яких заперечень брат не висловлював . Комунальні платежі у спірної квартирі за період до 01.01.2011г.вони здійснюють в рівних частках . Однак в грудні 2011 року у неї було все готово для продажу квартири в м. Харкові, документи за які вона сплатила кошті ,однак ОСОБА_1 довів до неї , що він змінив замки на вихідних дверях квартири в м. Керчі , ключі від нових замків видати їй відмовився. Переїжджати з речами в закриту квартиру вона не могла , договір купівлі-продажу квартири у м. Харкові довелося відмінити , в зв'язку з чим вона понесла матеріальні затрати на оформлення документів для угоди яка не відбулася вважає за провиною ОСОБА_1 та просить стягнути з нього матеріальну щкоду у розмірі 765 гривень 42 копійки та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Суд допитавши сторони, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, та позовна заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть ( а.с.44).

Згідно свідоцтв про народження ОСОБА_1 є сином , ОСОБА_2 є донькою, померлої ОСОБА_3 ( а.с. 68,69-72).

Як вбачається зі спадкової справи № 5737/01-16, до Першої Керченської державної нотаріальної контори, 28 липня 2011 року звернулася донька померлої, ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини ( а.с.38,41) та 03 жовтня 2011 року звернувся син померлої ОСОБА_1, з заявою про прийняття спадщини ( а.с.40).

Також до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори 13 вересня 2011 року звернулася донька померлої ОСОБА_2 з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, а також на обов'язкову частку згідно ст.1241 ЦК України, надавши нотаріусу до своєї заяви довідку в підтвердження другої групи інвалідності ( а.с.42,63) та 13 вересня 2011 року звернувся син померлої ,ОСОБА_1, з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.43).

Згідно заповіту від 28 листопада 1994 року, складеного ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зроблено було розпорядження - спірну квартиру вона заповідала ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частках( а.с.75).

Згідно заповіту від 18 грудня 2008 року, складеного ОСОБА_3 на випадок своєї смерті, зроблено розпорядження - все майно, що їй належить, в тому числі і квартиру, вона заповідала ОСОБА_1, і покладено на нього обов'язок через рік після оформлення спадщини, сплатити 25 % вартості зазначеної квартири ОСОБА_2 Зміст статей, нотаріусом був роз'яснений, в заповіті вона вказала, що заповіт їй зрозуміло і відповідає її волевиявленню

( а.с.65).

13 вересня 2013 року Першою Керченською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 14 частку спадкового майна , яке складається з квартири АДРЕСА_1 ,1 / 32 частки сараїв літ. « Г» , «Д » , « Е » , 1/32 частки котельної літ. « В» , 1 / 32 частки огорож № 1-3,1/ 32 частку мощень І ( а.с.92).

13 вересня 2013 року Першою Керченською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 34 частки спадкового майна ОСОБА_1, яке складається з квартири АДРЕСА_1 ,1 / 32 частки сараїв літ. « Г» , «Д » , « Е » , 1/32 частки котельної літ. « В» , 1 / 32 частки огорож № 1-3,1/ 32 частку мощень І ( а.с.91).

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» іншими підставами для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Заповіт не визнавався недійсним, тобто одночасно з ОСОБА_1, 13 вересня 2013 року свідоцтво про право на спадщину за законом було видане дочці ОСОБА_2, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, як непрацездатний спадкоємець, на 14 частку спірної квартири, оскільки відповідно ст. 1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту право на обов'язкову частку в спадщині по заповіту мають повнолітні непрацездатні діти спадкодавця.

Тобто суд вважає, що свідоцтва спадкоємцям про право на спадщину за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_3 були видані нотаріусом на підставі Закону та права ОСОБА_1 не є порушеними, в зв'язку з чим, у суду не має підстав для визнання недійсним свідоцтва від 13 вересня 2013 року про право на спадщину за законом, виданого на 14 частку спадкового майна, на ім'я ОСОБА_2.В зв'язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Доводі позивача та його представника, що сума заповідального відказу повністю охоплює обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_2, що у відповідності Закону , в обов'язкову частку у спадщині зараховується вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи , яка має право на обов'язкову частку, не відповідають дійсності та суперечать нормам Закону.

ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 04.11.2009 року ( а.с.63) та відповідно ст.1241 ГК України має право на обов'язкову частку у спадщині , на неї немає заповідального відказу у заповіті , його вартість в обов'язкову частку у спадщині враховуватися не може, згідно частині 2 ст.1241 ЦК України .

Відповідно ч.3 ст.1241 ГК України - будь-які обмеження та обтяження , встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині , дійсні тільки в тієї частини спадщини , яка перевищує його обов'язкову частину. Покладання на ОСОБА_1 відповідно заповіту обов'язок виплатити ОСОБА_2 25 % вартості квартири через рік після оформлення спадщини , є таким обмеженням, та в обов'язкову частку зараховуватися не може.

Що стосується позову ОСОБА_2, то в його задоволенні повинно бути відмовлено, оскільки він не заснований на Законі та спростовується встановленими судом обставинами по даній праві.

Крім того ОСОБА_2 не надано суду доказів в підтвердження нанесення неї матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1.

Відповідно ст.5 ч.9 Закону України « Про судовий збір »- від сплати судового збору звільняються інваліди 1,2 групи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є інвалідами 2 групи,тому від сплати судового збору звільняються .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1166,1167,1217, 1220, 1233, 1235, 1236, 1238, 1241,1242,1261, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Перша Керченська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на 14 частку спадкового майна виданого ОСОБА_2,від 13 вересня 2013 року , скасування державної реєстрації права власності , визнання права власності на спадщину за заповітом, на 14 частку спадкового майна та про зобов'язання внесення змін в свідоцтво про право на спадщину за заповітом, від 13 вересня 2013 року виданого на ім'я ОСОБА_1, відмовити .

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на спадщину за законом на 14 частку спадкового майна , свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2013 року виданого на ім'я ОСОБА_2 дійсним та законним , стягнення матеріальної шкоди у розмірі 765 гривень 42 копійки та моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень шкоди,відмовити.

Судовій збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Феодосії Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ