Справа № 2-2/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2008 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Гончар М. С.

при секретарі Сікора І.В.

за участю прокурора Хлистова О.А.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Запорізьке обласне управління лісового господарства, Державне підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство», Національний заповідник «Хортиця» про визнання угоди дійсною, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому зазначає наступне. 19.10.2001 року між ним та відповідачем була укладена угода купівлі-продажу жилого будинку № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця в м. Запоріжжя. В підтвердження того, що угода відбулась, є письмовий договір. Угода відбулась в присутності свідків, нотаріально посвідчена не була, так як під даний будинок не була відведена земля і відвести землю немає можливості, так як будинок розташований в заповідній зоні. Відповідач не оформляла документально право власності на будинок, була його користувачем, тому він також набув права користування. Щоб мати можливість розпоряджатись будинком як власністю, йому необхідно визнати право власності на цей будинок через суд. В зв'язку із чим, просить визнати угоду купівлі-продажу жилого будинку № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя між ОСОБА_3 та ним, ОСОБА_2 дійсною та визнати за ним, ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: вул. Будинок відпочинку, 21 о. Чортиця в м. Запоріжжя.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник за ордером адвокат ОСОБА_1 підтримали викладене у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі. Позивач додатково пояснив, що продавець ОСОБА_3 є його колишньою дружиною, на момент укладення вищезазначеної угоди будь-яких документів в підтвердження права власності на будинок № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя вона не мала, надала йому лише незареєстрований в ОП «ЗМБТІ» технічний паспорт на будинок та прибудинкову книгу. Укладенням угоди займались ще з літа 2001 року, до нотаріуса не звертались з причини, що відповідачці потрібно було виїхати до Москви. 19.10.2001 року договір укладали двічі: в ранці та у вечорі, копія першого була додатком до позову, оригінал другого він надав у даному судовому засіданні, останній виписував юрист, за ним він також придбав господарські будівлі. Однак, на теперішній час позовних вимог він не змінює, просить визнати за ним право власності лише на жилий будинок. Придбав він будинок за 40000, 0 грн., спочатку виписана була відповідачем розписка на отримання 37000, 0 грн., потім 40000, 0 грн., оригінал останньої він надав в даному судовому засіданні. Земля під будинок не відводилась.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі, просила його задовольнити. Додатково пояснила, що будь-яких правоустановчих документів на будинок та господарські будівлі на момент укладення угоди не мала, ніколи не займалась оформленням права власності на будинок і господарські будівлі. Земля під будинок не відводилась. Договір підписували двічі вранці та у вечорі в присутності свідків, за відсутністю квартальної, остання його засвідчувала пізніше. Продавала будинок за 40000, 0 грн., еквівалент 8000, 0 доларів США, гроші отримувала в гривнях, що підтверджується відповідною розпискою.

Представник третьої особи - Національного заповідника «Хортиця» за довіреністю ОСОБА_4 та прокурор проти задоволення позову позивача заперечували в повному обсязі, просили відмовити в його задоволенні. Представник третьої особи - Національного заповідника «Хортиця» за довіреністю ОСОБА_4 підтримала викладене у раніше наданих суду запереченнях проти позову. Додатково пояснила, що позивач в своєму позові та в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_3 була лише користувачем будинку, в тому числі на момент його продажу; оформленням вищезазначеної угоди купівлі-продажу сторони займались ще з літку, час звернутись до нотаріуса мали, але не бажали до нього звертатись; недодержання нотаріальної форми договору є підставою для визнання цієї угоди недійсною. Земля під будівництво будинку не відводилась.

У судове засідання представники третіх осіб - Запорізького обласного управління лісового господарства та Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись. В матеріалах справи є заява третьої особи Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» про розгляд справи за відсутністю її представника (а.с. 102).

Неявка представників зазначених осіб не є перешкодою доля розгляду цієї справи судом, з чим погодились особи, які приймають участь у справі.

Заслухавши думку осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.

Встановлено, що право власності на будинок № 21 літ. А по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя на теперішній час зареєстровано за позивачем ОСОБА_2 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2003 року по цій справі (довідка ОП «ЗМБТ1» № 9550 від 31.10.2007 року), яке скасовано ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14.11.2006 року (а.с. 79-80).

19.10.2001 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений письмовий договір купівлі-продажу жилого будинку (ксерокопія договору а.с. 11), згідно змісту якого: ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 жилий будинок № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя, який належав їй як користувачу (зазначено в самому договорі^ в присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6

Однак, надати на запит суду оригінал зазначеного договору позивач ОСОБА_2 так й не зміг без поважних причин. Замість нього, позивач надав суду в судовому засіданні лише 04.02.2008 року письмовий договір, укладений між ним та відповідачем, однак іншого змісту: ОСОБА_3 як продавець продала, а ОСОБА_2 , як покупець, купив жилий будинок № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя під літ. А, а також споруди на земельній ділянці площею 2534 кв. м, а саме: жилий будинок Б, жилу прибудову Б1, літню кухню А1, сарай 3, сарай В, недобудований гараж К, погріб під К пг; службову прибудову 62 за 40000, 0 грн. (а.с. 165).

При цьому, в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердив, що наполягає саме на раніше заявлених ним позовних вимогах, змінювати їх не бажає, просить визнати дійсною угоду купівлі-продажу жилого будинку №21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя без господарських будівель та визнати за ним право власності на цей будинок.

Станом на 19.10.2001 року діяв ЦК УРСР 1963 року, тому саме його нормами слід керуватись при вирішенні зазначених правовідносин.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є фомадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно із ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

Разом з тим, ст. 225 ЦК УРСР передбачає, що якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Позивач ОСОБА_2 не надав суду оригіналу укладеного ним із ОСОБА_3 письмового договору купівлі-продажу вищезазначеного будинку, який був додатком до позовної заяви, в підтвердження того, що він взагалі укладався.

Час для звернення до нотаріуса у сторін був, так як з їх слів підготовкою оформлення вищезазначеного договору вони почали займатись ще з літа 2001 року, а уклали остаточно лише 19.10.2001 року, коли відповідач виїздила до Москви.

Встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя, укладений в між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не був посвідчений нотаріально з ініціативи обох сторін, так як вони розуміли, що нотаріус відмовить їм в такому посвідченні, так як на момент укладення цього договору продавець ОСОБА_3 не мала права власності на вищезазначений будинок.

Сама по собі передача фошей покупцем ОСОБА_2 продавцю ОСОБА_3 та їх отримання продавцем за договором купівлі-продажу вищезазначеного будинку, в підтвердження чого є відповідна розписка продавця, свідчить лише про часткове виконання угоди сторонами.

Хоча й тут позивач ОСОБА_2 заплутався в тому, скільки коштів він сплачував за будинок за договором: спочатку це було 37000, 0 грн. (судове засідання від 25.10.2007 року, в якому позивач надав суду в судовому засіданні для огляду оригінал розписки ОСОБА_3 на зазначену суму та її копію для долучення до матеріалів справи (а. с. 137); потім - 40000, 0 фн. (судове засідання від 04.02.2008 року, в якому позивач надав суду оригінал розписки на іншу суму а. с. 167). У судовому засіданні 04.02.2008 року позивач ОСОБА_2 просив вважати правильною суму саме 40000, 0 фн.; відповідач ОСОБА_3 також підтвердила в судовому засіданні, що отримувала від ОСОБА_2 за будинок саме 40000, 0 грн.

Головною умовою виконання договору купівлі-продажу жилого будиьку є передача продавцем ОСОБА_3 права власності на вищезазначений жилий будинок покупцю ОСОБА_2 та прийняття його останнім.

Відповідно до ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна належить власникові.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 не надали суду належних документів в підтвердження наявності у ОСОБА_3 права власності на жилий будинок № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя взагалі і в тому чіслі на 19.10.2001 року, тобто на день укладення договору купівлі-продажу вищезазначеного будинку.

Незареєстрований в ОП «ЗМБТІ» технічний паспорт на будинок та будинкова книга, на які посилались сторони в підтвердження наявності у ОСОБА_3 права власності на жилий будинок № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя самі по собі не належать до правоустановчих документів на жилий будинок.

Встановлено, що право власності на об'єкт нерухомості (житловий будинок літ А тощо) № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя за ОСОБА_3 ніколи не реєструвалось (довідка ОП «ЗМБТІ» № 8955 від 15.10.2007 року).

Відповідно, ОСОБА_3, не будучи власником вищезазначеного жилого будинку, не могла бути його продавцем, в тому числі 19.10.2001 року, та передати це право ОСОБА_2

Згідно до ст. 225 ЦК УРСР якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Відповідно до ст. 145 ЦК УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач).

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем вищезазначеного жилого будинку, оскільки він з його слів є колишнім чоловіком відповідача ОСОБА_3, добре знав про те, що у неї немає правоустановчих документів на жилий будинок № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя (свідоцтва про право на спадщину за законом, свідоцтва про право власності, виданого міською радою тощо), тому він не вимагав від неї зазначених документів і на момент укладення договору купівлі-продажу будинку.

Зазначене підтвердили позивач та відповідач в судовому засіданні, дане підтверджується також змістом договору, копія якого була додатком до позовної заяви: де прямо зазначено, що ОСОБА_3 продає вищезазначений будинок, користувачем якого вона є.

Звідси, ОСОБА_2 не набув права власності на жилий будинок № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя за договором його купівлі-продажу, укладеним із ОСОБА_3

Особами, які приймають участь у справі, також не було надано жодного доказу в підтвердження того, що ОСОБА_3 будь-коли виділялась будь-яка земельна ділянка для будівництва жилого будинку чи під вже самовільно збудований жилий будинок за адресою: м. Запоріжжя вул. Будинок відпочинку, 21.

Судом було відмовлено позивачеві ОСОБА_2 в допиті свідка ОСОБА_7 в підтвердження укладення договору купівлі-продажу вищезазначеного жилого будинку, оскільки: якщо законом передбачено, що договір купівлі-продажу повинен був бути укладений в письмовій нотаріальній формі, то рішення суду не може грунтуватись в підтвердження факту укладення такого договору на показах свідків.

Крім того, свідками укладення договору в самому договорі (а.с. 11) були зазначені зовсім інші особи -ОСОБА_5, ОСОБА_6

При вищевикладених обставинах, суд не вправі визнавати дійсною угоду, недійсність якої прямо передбачена в законі та визвати право власності на жилий будинок за особою, яка його не набула, тому у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 47, 225, 227 ЦК УРСР, ст. ст. 10, 11, 81, ст. 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Запорізьке обласне управління лісового господарства, Державне підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство», Національний заповідник «Хортиця» про визнання угоди купівлі-продажу жилого будинку № 21 по вул. Будинок відпочинку о. Хортиця у м. Запоріжжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсною та визнання за ОСОБА_2 права власності на жилий будинок, розташований за адресою: вул. Будинок відпочинку, 21 о. Хортиця в м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом безпосередньої подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.