Справа № 121/8981/13-а

2-а/121/60/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2014 року Ялтинський міський суд АР Крим

у складі суду: головуючого судді - Прищепи О.І., при секретарі - Герман Т.В.,

за участі: представника позивачів ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача - Куничкина Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялти адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Ялтинської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати протиправним і скасувати рішення 34-ї сесії Ялтинської міської ради 6-го скликання №372 від 25.09.2013 р. «Про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0714 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, із земель, що знаходяться у веденні Ялтинської міської ради, на підставі рішення Ялтинського міського суду у справі №121/1993/13а, 2-а/121/179/13 від 28.03.2013 р.», і зобов'язати Ялтинську міську раду розглянути на найближчій черговій сесії ради клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_5 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0714 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення ради є тотожнім рішенню Ялтинської міської ради №419 від 26.12.2012 р., яке визнано протиправним і скасоване постановою Ялтинського міського суду АРК від 28.03.2013 р. у справі №121/1993/13-а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 р. Судами першої і апеляційної інстанцій при розгляді справи 121/1993/13-а вже встановлена протиправність таких підстав відмови у наданні ОСОБА_1 і ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення присадибної земельної ділянки як відсутність прошуваної площі і невідповідність місця розташування прошуваної земельної ділянки вимогам містобудівної документації, судом апеляційної інстанції також підтверджений розрахунок площі земельної ділянки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з тих самих підстав.

Відповідач у судове засідання з'явився, проти позову заперечував, вказуючи на законність і обґрунтованість прийнятого радою рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен при розгляді питання про його цивільні права та обов'язки має право на відкритий та справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною справедливого судочинства, зокрема, є доступ до процедури зо всіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної влади.

Відповідно до приписів ч.2 та ч.3 ст.55 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, кожному гарантується право на землю.

Судом встановлено, що позивачі звернулись до Ялтинської міської ради з повторним клопотанням від 25.07.2013 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови Ялтинського міського суду АРК від 28.03.2013 р. у справі №121/1993/13-а, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 р.

Постановою Ялтинського міського суду АРК від 28.03.2013 р. у справі №121/1993/13а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 р., позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_5 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасоване рішення 26-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради АР Крим № 419 від 26 грудня 2012 року «Про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0714 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 з земель, що знаходяться у віданні Ялтинської міської ради. Зобов'язано Ялтинську міську раду на найближчій сесії після отримання постанови суду для виконання розглянути заяву ОСОБА_1, ОСОБА_5 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0714 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Скасоване судом рішення Ялтинської міської ради №419 від 26.12.2012 р. про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обґрунтоване було відсутністю прошуваної площі, невідповідністю місця розташування прошуваної позивачами земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

Судами першої і апеляційної інстанцій при розгляді справи №121/1993/13а було встановлено, що із змісту рішення Ялтинської міської ради №419 від 26.12.2012 р. не слідує належного, законного обґрунтування відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під належним їм домоволодінням №3 б, відсутні підстави відмови, наведені у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Приписами ч.5 ст.124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Рішенням 34-ї сесії 6 скликання Ялтинської міської ради №372 від 25.09.2013 р. відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0714 га за адресою: АДРЕСА_1 із земель, що знаходяться у веденні Ялтинської міської ради.

В оскаржуваному рішенні відповідач обґрунтував відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою відсутністю прошуваної площі і невідповідністю місця розташування прошуваної позивачами земельної ділянки вимогам містобудівної документації міста.

Суд дійшов висновку, що підстави відмови, вказані в оскаржуваному рішенні №372 від 25.09.2013 р., є ідентичними підставам відмови, вказаним в рішенні Ялтинської міської ради №419 від 26.12.2012 р., яке визнано протиправним та скасовано постановою Ялтинського міського суду АРК від 28.03.2013 р. у справі №121/1993/13а.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обов'язок, встановлений ч.2 ст.71 КАСУ, щодо доказування правомірності свого рішення відповідачем, якщо він заперечує проти адміністративного позову, належним чином не виконаний, не надано суду доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Як слідує з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні дозволу може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць, згідно ч.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідь відділу з питань регулювання земельних відносин Ялтинської міської ради від 29.08.2013 р., в якій вказано про можливість розгляду міською радою наданих позивачами матеріалів після одержання узгоджень служб міста і рекомендації постійної депутатської комісії, та прийняття відповідачем рішення №372 на 34-й сесії Ялтинської міської ради від 25.09.2013 р. свідчать про порушення вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України і про неналежне виконання постанови Ялтинського міського суду АРК від 28.03.2013 р. у справі №121/1993/13-а, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень і способами, які передбачені Конституцією і законами України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачений принцип законності при здійсненні місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 20 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до вимог ч.3 ст.24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки вини кають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути виз нання ) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, відповідно до вимог ч.1 ст.21 ЦК України, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При таких обставинах суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 засновані на законі та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 19, 55 Конституції України, ст.ст. 20, 24, 26, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 78, 81, 118 ЗК України, ст.ст. 11, 15, 16, 21 ЦК України, ст.ст.1, 2, 8-12, 14, 69 - 72, 128, 138, 139, 143, 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Ялтинської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Рішення 34-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради №372 від 25.09.2013 р. «Про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0714 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, із земель, що знаходяться у веденні Ялтинської міської ради на підставі рішення Ялтинського міського суду у справі №121/1993/13а, 2-а/121/179/13 від 28.03.2013 р.» - визнати протиправним і скасувати;

Зобов'язати Ялтинську міську раду розглянути на найближчій черговій сесії ради клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_5 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0714 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Зобов'язати Ялтинську міську раду, відповідно до вимог ст.267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення не пізніше одного місяця з набрання чинності постановою.

Стягнути з Ялтинської міської ради на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5 документально підтверджені судові витрати в розмірі 34,41 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя