АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження № 22-ц/796/2406/2014 Головуючий у 1 інстанції: Кізюн Л.І.
Доповідач: Поліщук Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Кулікової С.В.
при секретарі Задорожному А.Г.
за участю скаржника ОСОБА_1
представника боржника Дубінської А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва, в інтересах якого діє представник за довіреністю Дубінська Анна Сергіївна, на ухвалу Солом»янського районного суду м.Києва від 24 грудня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - Управління пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва, на дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Махової Діани Антонівни, -
встановила:
В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у м.Києві Махової Д.А., у якій просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 листопада 2012 року, зобов»язати державного виконавця провести виконавчі дії по перерахунку і виплаті боржником пенсії згідно рішення суду.
Скаргу обґрунтовує тим, що постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у м.Києві від 19 липня 2011 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №3071/10, виданого 11 липня 2011 року за заочним рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 27 липня 2010 року.
Згідно із рішенням суду, зокрема, УПФ України в Солом»янському районі м.Києва зобов»язано перерахувати і виплатити пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
26 листопада 2012 року постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у м.Києві Махової Д.А. виконавче провадження закінчено на підставі п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку із повідомленням боржником про проведення перерахунку пенсії в межах компетенції УПФ України в Солом»янському районі м.Києва, а також виходячи із того, що виплата пенсій здійснюється Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсії ГУ ПФ України в м.Києві.
ОСОБА_1 вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною, оскільки боржником не проведено фактичної виплати пенсії, а посилання на положення про ГУ ПФ України в м.Києві є безпідставним, оскільки вказаний орган не є учасником відносин, в яких ухвалено судове рішення.
Ухвалою Солом»янського районного суду м.Києва від 24 грудня 2013 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постановлено скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Махової Діани Анатоліївни від 26 листопада 2012 року про закінчення виконавчого провадження №28172489, якою було закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-3071/10, виданого 11 липня 2011 року Солом»янським районним судом м.Києва про зобов»язання Управління Пенсійного Фонду України в Солом»янському районі м.Києва перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячну додаткову пенсію за шкоду,заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 квітня 2010 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період, та зобов»язано державного виконавця провести виконавчі дії з виконання зазначеного виконавчого листа, відповідно до вимог законодавства.
Представником УПФ України в Солом»янському районі м.Києва подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду, в якій представник просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні скарги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що виплата пенсій не відноситься до компетенції управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва.
В судовому засіданні представник УПФ України в Солом»янському районі м.Києва апеляційну скаргу підтримала, пояснивши, що в управлінні відсутні грошові кошти для їх виплати стягувачу.
ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Представник виконавчої служби до суду не з»явився, про день час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення стягувача та представника боржника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судом першої інстанції установлено, що постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у м.Києві від 19 липня 2011 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №3071/10, що виданий 11 липня 2011 року за заочним рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 27 липня 2010 року.
Згідно із цим заочним рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 27 липня 2010 року УПФ України в Солом»янському районі м.Києва зобов»язано перерахувати і виплатити позивачу пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до вимог ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
26 листопада 2012 року постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у м.Києві Махової Д.А. виконавче провадження закінчено на підставі п.8 (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку із повідомленням боржником про проведення перерахунку пенсії, а також виходячи з того, що виплата пенсій здійснюється Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсії ГУ ПФ України в м.Києві.
Задовольняючи скаргу стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду в повному обсязі не виконано, відтак, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.
З такими висновками колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Випадки, коли виконавче провадження підлягає закінченню, визначені ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається державний виконавець, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Зі змісту ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» убачається, що не можливість виконати частину дій, про які вказано у рішенні суду, не є підставою для застосування п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та закінчення виконавчого провадження.
Будь-які зміни у повноваженнях, завданнях та функціях боржника, які існували на час розгляду справи і відповідно до яких у боржника існував обов»язок нести відповідальність, в тому числі і за рішенням суду, не можуть бути підставою для закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст.11 Закону України державний виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець, вживаючи заходи, спрямовані на виконання судового рішення, повинен пересвідчитись у фактичному його виконанні в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
В порушення наведених вимог Закону, державний виконавець не пересвідчився у фактичному виконанні судового рішення, а керувався виключно листом боржником.
Фактичним виконанням слід вважати вчинення дій, які свідчать про повне виконання рішення суду, внаслідок чого у стягувача не виникає матеріальної вимоги до будь-якої особи щодо предмета присудженого.
Відтак, само по собі проведення перерахунку без виплати стягувачеві належних до виплати сум відповідно до судового рішення не свідчить про фактичне виконання рішення суду.
Окрім того, згідно ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, що дає підстави уважати про обмеження ОСОБА_1 як стягувача у разі закриття виконавчого провадження без проведення частини дій (зокрема, фактичної виплати) у праві, підтвердженому судовим рішенням.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 та такі висновку доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Відповідно до ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва, в інтересах якого діє представник за довіреністю Дубінська Анна Сергіївна, відхилити.
Ухвалу Солом»янського районного суду м.Києва від 24 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
С.В.Кулікова