ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Справа № 876/396/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі за позовом Ужгородського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Чопської митниці Міндоходів про повернення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

06.08.2013р. Ужгородський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України (далі - Центр зайнятості) звернувся з адміністративним позовом в суд, в якому просить стягнути з Чопської митниці ДМС України на користь Центру зайнятості кошти, які виплачені як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_2 у сумі - 27575 грн. 32 коп.

В порядку ст.55 КАС України судом першої інстанції допущено заміну відповідача Чопської митниці ДМС України на правонаступника Чопську митницю Міндоходів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року позов задоволено: стягнуто з Чопської митниці Міндоходів на користь Ужгородського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - кошти, які виплачені як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_2 у сумі - 27575 грн. 32 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 при розгляді №2а-2990/11/0770 справи про його поновлення на державній службі, неправомірно не повідомив суду про отримання допомоги по безробіттю. Митницею ОСОБА_2 виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу без врахування отриманої допомоги по безробіттю. Наголошує на тому, що Чопська митниця Міндоходів є бюджетною установою та що оплата всіх видатків пов'язаних з її функціонуванням, здійснюється у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, за умов наявності кошторисних призначень на зазначені цілі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання до апеляційного суду не з'явилися, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі, за рішенням суду утримується із роботодавця.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований в Центрі зайнятості як безробітний 22 лютого 2012 року (персональна картка №070112022200016).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі №9104/147940/12 ОСОБА_2 поновлений на займаній на час звільнення посаді інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 митного поста «Чоп - залізничний» Чопської митниці та зобов'язано Чопську митницю на користь ОСОБА_2 виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.08.2011р. по 06.06.2012р. (постанова в частині поновлення та стягнення середньомісячного заробітку допущена до негайного виконання).

На підставі рішення суду, наказом Чопської митниці від 27.05.2013р. за №336 - к «Про особовий склад» ОСОБА_2 поновлений на посаді з 16 серпня 2011 року та є таким, що приступив до роботи з 27.05.2013р., що стало підставою 27 травня 2013 року для зняття ОСОБА_2 з обліку в Центрі зайнятості як безробітного.

Розрахунком по виплаті допомоги по безробіттю за період перебування на обліку в Центрі зайнятості ОСОБА_2 підтверджено виплату йому допомоги по безробіттю у сумі 27575,32 грн.

За наслідком звернення Центру зайнятості до Чопської митниці Державної митної служби України про відшкодування коштів, остання не відреагувала.

Згідно п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067 - VI, зареєстрований безробітний - це особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 цього ж Закону кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до пп.2 п.5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000р., виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).

Згідно пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013р., реєстрація безробітних припиняється з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Зі змісту ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вбачається, що із працедавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналіз встановлених судом першої інстанції обставин у справі та вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції відхилити доводи відповідача про неправомірність стягнення коштів в зв'язку з неповідомленням ОСОБА_2 під час розгляду адміністративної справи №2а-2990/11/0770 (про поновлення його на роботі) щодо отримання ним допомоги по безробіттю, оскільки предметом даного спору є відшкодування виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, які виплачені Центром зайнятості у розмірі 27575,00грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, та які підлягають відшкодуванню відповідачем як роботодавцем у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Доводи відповідача виходять за межі предмета доказування у спорі про відшкодування фактично понесених витрат.

Окрім того, покликання апелянта на відсутність у кошторисі Чопської митниці Міндоходів бюджетних призначень на повернення Центру зайнятості одержаних ОСОБА_2 коштів та не можливістю, в зв'язку з цим, виплатити їх позивачу судом не приймаються, оскільки такі не можуть бути підставою для невиконання вимог ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів України залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №807/2746/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш