ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2006 Справа № А5/268-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання Ревкова Г.О.
з участю представника позивача Харченко Г.О.
розглянувши апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 9.10.2006р. у справі
за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області
до відповідача Закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” в особі його Луганської філії
про стягнення 5.071,16гр. штрафу
В С Т А Н О В И В :
16.08.2006р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов управління пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області (далі Фонд) про стягнення з закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” в особі його Луганської філії (далі Банк) штрафу в розмірі 5071,16гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі укладених договорів, відповідач здійснює виплату пенсій та грошової допомоги мешканцям м. Кіровськ. Відповідно до умов договору Банк повинен повертати Фонду протягом одного банківського дня суми пенсій в зв’язку зі смертю пенсіонера за письмовим розпорядженням Фонду. Не зважаючи на відповідні листи позивача, відповідач вказану умову виконав не своєчасно. Крім того, Банком було несвоєчасно зараховано суми пенсій на поточні рахунки одержувачів. На цій підставі Фонд просив стягнути з Банку передбачений вказаними договорами штраф.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 9.10.2006р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою Фонд звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, судом припущені такі порушення процесу, які є підставою для скасування постанови.
У своєму запереченні Банк зазначив, що постанова є законною та обґрунтованою.
Представник відповідача в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2002р. Фондом, Банком та управлінням праці та соціального захисту населення в м. Кіровську укладено договір, відповідно до якого відповідач здійснював виплати пенсій та грошової допомоги (а.с.35-42). Частиною 3 ст.3 договору передбачено, що Банк повинен зараховувати суми пенсій на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного банківського дня з дня надходження коштів від Фонду. Крім того, частиною 3 ст.8 договору передбачено обв’язок Банку повернути Фонду суми пенсій, які було зараховано на поточний рахунок одержувача, починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті, на протязі одного банківського дня за письмовим розпорядженням позивача. Відповідальність відповідача у вигляді штрафу за невиконання вищезазначених обов’язків передбачено ч1 ст.6 договору. Аналогічну відповідальність у вигляді штрафу передбачено п11 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Звернувшись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначив, що внаслідок невиконання Банком прийнятих за договором обов’язків щодо своєчасного повернення Фонду сум пенсій та зарахування цих сум на поточні рахунки одержувачів, відповідач повинен сплатити обумовлений договором та п11 ст.106 Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” штраф.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під справою адміністративної юрисдикції слід розуміти переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005р. роз’яснено, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Про необхідність відокремлювати адміністративні позови від господарських позовів, що подаються органами Пенсійного фонду, зазначено також у п.7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.02.2006 р. N01-8/301ю
Системний аналіз законодавства, що регламентує діяльність Фонду, свідчить про те, що у спорі, який розглянув місцевий адміністративний суд, позивач не здійснював владні управлінські функції щодо Банку, а тому спір не повинен вирішуватися адміністративним судом. При цьому колегія суддів виходить із такого.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що у випадках, передбачених п2-3,9-10,13-14 ст.106 Фонд діє як суб’єкт владних повноважень, чиї рішення щодо стягнення недоїмки та фінансових санкцій є обов’язковими для інших суб’єктів та одночасно є виконавчими документами.
В той же час, відносно припущених банківськими установами порушень зазначених у п11 ст.106 Закону, Фонд таких власних повноважень не має, оскільки порядок використання банками отриманих від Фонду коштів, врегульовано відповідними господарськими договорами. Тому штраф, який позивач просить стягнути з відповідача, є передбаченою статтею 230 ГК України господарською санкцією за невиконання банком умов договору, а спір, що розглянуто судом першої інстанції, не є спором щодо застосування позивачем владних повноважень до Банку.
З’ясувавши характер спірних правовідносин, місцевий суд, у відповідності до приписів п1 ч1 ст. 157 КАС України, повинен був закрити провадження у справі.
В зв’язку з тим, що спір не може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів не входить в обговорення питання про те, чи доведено позивачем його твердження про порушення Банком умов договору від 29.04.2002р.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає що постанова суду повинна бути скасована на підставі п.4 ч1 ст.202 КАС України, а провадженні у справі –закрито.
Керуючись ст.157,196,198,202,203 КАС України суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 9.10.2006р. скасувати.
Закрити провадження у справі.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі одного місяця шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя Л.В. Чоха