Справа №22 -32/08                                                Головуючий у 1 інстанції Стальніков В.М.

Категорія 19                                                                            Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2008 року                    Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.

Чорнобривець О.С при секретарі Дімановій Н.І. за участю адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду від 5 жовтня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Зазначали, що 11 лютого 2007 року приблизно о 18 годині 30 хвилин на автошляху "Кіровоград-Платоново" сталася дорожньо-транспортна пригода. Відповідач ОСОБА_4, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-2101 державний номер НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, рухався по автомобільній дорозі "Новоукраїнка-Рівне". На перехресті нерівнозначних доріг "Кіровоград-Платоново" і "Новоукраїнка-Рівне" при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав перевагу в русі автомобілю Шевролет-Авео, держномер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, і яким за дорученням керував ОСОБА_2, в результаті чого сталося зіткнення автомобілів. В зв'язку з пошкодженням автомобіля Шевролет-Авео, позивачі і просили стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в розмірі 31 279, 79  грн. , моральну шкоду в розмірі 3 000  грн. , судові витрати в розмірі 882, 79  грн.  та вартість послуг евакуатора 1 000  грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду від 5 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволені.

Суд дійшов висновку, що відповідачі повинні відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі, солідарно.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього матеріальної і моральної шкоди та витрат по справі. Зазначає, зокрема, що він продав належний йому автомобіль ВАЗ- 2101 ОСОБА_4, тому останній здійснював експлуатацію автомобіля на підставі повного господарського відання, оперативного управління, тобто розпоряджався ним, як власник.

 2

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, який підтримував

 доводи скарги, позивача ОСОБА_2 та його представника, які заперечували проти неї, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

         Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія

 автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_4, який, рухаючись по другорядній дорозі, при виїзді на головну дорогу, не пропустив автомобіль Шевролет-Авео, що рухався по головній дорозі під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується поясненнями сторін, протоколом про адміністративне правопорушення від 11.02.2007 року та доповненнями до протоколу.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 9 лютого 2007 року передав

ОСОБА_1 кошти за придбання автомобіля ВАЗ-2101.

Стягуючи заподіяну шкоду солідарно з відповідачів, суд виходив з того, що ОСОБА_4 купівлю-продаж автомобіля в установленому порядку не оформив, і керував ним без будь-яких документів.

        Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду .

        Пленум Верховного Суду України у п.п.2, 4 постанови від 27 березня 1992

року №6 із змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за

умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється, зокрема, громадянин, що здійснює

експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного

господарського відання, оперативного управління або з інших підстав ( договору

оренди, довіреності тощо).

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної

небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право

власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що згідно розписки від 9 лютого 2007 року ОСОБА_1

продав, а ОСОБА_4 купив автомобіль ВАЗ-2101, сплативши за нього 3 000

 грн. , що не заперечується сторонами.

Таким чином, ОСОБА_4 в даному випадку здійснював експлуатацію

джерела підвищеної небезпеки, як володілець джерела підвищеної небезпеки, на

підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу, що підтверджується

розпискою від 9 лютого 2007 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для стягнення з ОСОБА_1 заподіяної ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, судових витрат немає.

На зазначені обставини не звернув уваги суд першої інстанції при розгляді

3

справи, ухваливши в цій частині рішення, яке не грунтується на законі.

В зв'язку з тим, що суд фактичні обставини справи з'ясував, але висновки суду не відповідають цим обставинам, неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 309 ЦПК України скасувати рішення суду в цій частині з ухваленням нового, яким у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_1 відмовити.

Посилання позивача та його представника щодо відшкодування шкоди солідарно відповідачами не грунтується на законі і спростовується матеріалами справи. До того ж ст. 1187 ЦК України передбачене спільне відшкодування такої шкоди лише у випадку, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, сприяла недбалість її власника (володільця).

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду від 5 жовтня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної, моральної шкоди та судових витрат - скасувати.

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.