Ухвала
Іменем України
19 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Конику В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року у справі за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави, Міністерства оборони України в особі Національного університету оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Національного університету оборони України, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України про визнання права користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 р. позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України, в якому просив: виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового приміщення гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши 30 автомобільну базу Генерального штабу Збройних сил України забезпечити вказаних осіб службовим житлом.
Позовні вимоги мотивував тим, що зазначені особи самовільно вселилися та безпідставно займають приміщення у вказаному гуртожитку, який призначений для проживання слухачів Національного університету оборони України. Враховуючи, що відповідачі не були і не є слухачами даного університету, просив виселити їх зі спірного житлового приміщення.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2010 року рішення Дарницького районного суду м. Києва було скасовано із подальшим направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа № 753/17163/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2670/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
В ході розгляду справи у квітні 2010 року позивач відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України забезпечити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловим приміщенням.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2011 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У березні 2013 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до Національного університету оборони України, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України. Посилалися на те, що при заселенні позивачів у спірну кімнату гуртожиток мав статус казарми, а після набуття статусу гуртожитку та передачі його на баланс університету, вони продовжували проживати у вказаному приміщенні, і відповідач не здійснював жодних дій щодо їх виселення. При цьому зазначили, що проживали у спірній кімнаті протягом 13 років та вчасно сплачували житлово-комунальні послуги.
Враховуючи викладене та те, що іншого житла відповідачі за первісним позовом не мають, просили визнати за ними право користування житловим приміщенням у кімнаті АДРЕСА_1.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2013 р., у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.09.2013 р. рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2013 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.12.2013 р. первісний позов задоволено, виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з житлового приміщення гуртожитку в будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.12.2013 р. скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.
Свої посилання обґрунтував тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, проігноровано висновки і мотиви скасування рішень, викладені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року та 18 вересня 2013 року.
В судовому засіданні представник Національного університету оборони України заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 та представник відповідачів ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити заявлені в ній вимоги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що апелянт є пенсіонером Збройних сил України, перебуває на квартирному обліку як учасник бойових дій, зареєстрований у м. Києві за адресою місця розташування Генерального штабу Збройних сил України.
Тимчасове поселення ОСОБА_1 з родиною в спірне приміщення було здійснено на підставі рапорту начальника 30 автомобільної бази Міністерства оборони України С.П. Строілова № 123625 від 26.09.1999 р. за резолюцією начальника Гуманітарної академії Збройних сил України та усного прохання заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України.
Спірне приміщення до 2001 року належало Головному квартирно - експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України і мало статус казарми, у подальшому розпорядженням начальника Головного квартирно - експлуатаційного Управління Міністерства оборони України від 23 жовтня 2001 року передано під гуртожиток Національного університету оборони України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що таке поселення було здійснене у порядку, не передбаченому чинним законодавством, тобто самоправно, і застосував до даних правовідносин норми ч. 3 ст. 116 ЖК України.
Відповідно до зазначеної статті, осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення, виселяють без надання їм іншого житлового приміщення.
Посилання апелянта на те, що відповідно до ч. 2 ст. 125 ЖК України його не може бути виселено без надання іншого житлового приміщення судом до уваги не приймаються, оскільки в ході розгляду справи не встановлено, що дана особа перебувала у трудових відносинах з Гуманітарною академією Збройних сил України чи Національним університетом оборони України.
Також ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання права користування спірним житловим приміщенням, оскільки не врахував ту обставину, що апелянт був поселений до казарми тимчасово - без визначення строку, а саме: до отримання постійного житла.
Разом з тим, факт тимчасового поселення ОСОБА_3 та його родини у спірну кімнату не надає йому права безстрокового користування вказаним житловим приміщенням та не покладає обов'язки на особу, яка його надала, забезпечити апелянта постійним житлом.
Враховуючи викладене, при встановленні обставин справи та ухваленні рішення судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути підставою для його скасування, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314,315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді: М.І. Оніщук
Л.Д. Українець