Справа № 412/706/13-к
Провадження № 11кп/782/1723/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 березня 2014 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого, судді Каткова І.А.
суддів: Бас О.Є., Руденка В.В. секретаря: Сотнікової О.А.
за участю прокурора: Дербенець К.В.
обвинуваченого: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луганську кримінальну справу в кримінальному провадженні № 11кп / 782 / 1723 / 13 за апеляційною скаргою старшого прокурора міста Краснодону Луганської області Шалімової С.С. на вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 лютого 2013 року, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроджнця міста Суходольська Луганської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, працюючого ЦОФ «Дуванська» ПАТ «Краснодонвугілля» слюсарем, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 186 ч.2 КК України,-
В С Т А Н О В И Л А:
21 грудня 2012 року, приблизно о 14 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 разом з невстановленою особою проходили в районі вулиці Харківської міста Суходольська Луганської області, де попереду себе побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_3. В цей момент у ОСОБА_1 разом з невстановленою особою виник єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнає нападу.
ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, разом з невстановленою особою, діючи з корисних спонукань, із застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, підійшли до ОСОБА_3, після чого штовхнули ззаду в спину та повалили останнього з ніг. В цей час, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_1 разом з невстановленою особою застосував насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, з метою заволодіти його майном, почали удвох наносити удари кулаками рук і ногами по голові та тулубу ОСОБА_3, чим заподіяли йому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 797 від 31 грудня 2012 року, тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Після чого, подавивши у потерпілого ОСОБА_3 волю до опору, скориставшись його безпорадним станом, заволоділи його майном, а саме: мобільним телефоном «Nokia 5230» та картою розширення пам'яті торгової марки «Тrаnscend» модель «Місго SDHC 16 Gb», вартість яких, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 539-174/7 від 29 грудня 2012 року складає 892 гривні 70 копійок.
З вкраденим ОСОБА_1 разом з невстановленою особою з місця скоєного злочину втекли, викрадене обернули в свою власність і розпорядились їм за своїм бажанням.
Вироком Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 лютого 2013 року, постановленому за результатами судового розгляду справи, проведеному відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України (2012р.), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з встановленням випробувального терміну строком на 3 (три) роки за умови, що ОСОБА_1 не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає усі покладені на нього обов'язки, які передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Долю речових доказів та судових витрат, пов'язаних з проведенням товарознавчої експертизи вирішено у відповідності із вимогами ст.ст. 100, 122 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком чинності щодо обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без змін.
Не погоджуючись з вироком суду прокурором у кримінальному провадженні- старшим прокурором міста Краснодону Луганської області Шалімовою С.С., подано апеляційну скаргу, в якій не оспорюються кваліфікація дій та доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, вважається, що вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Тому апелянт просить апеляційний суд Луганської області після скасування вироку суду першої інстанції постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі у зв'язку з невідповідністю призначення покарання особі винного та тяжкості скоєного.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу старшого прокурора міста Краснодону Луганської області Шалімової С.С., вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1, який повністю погодився з апеляційною скаргою старшого прокурора міста Краснодону Луганської області Шалімової С.С., вивчивши доводи апеляційної скарги старшого прокурора міста Краснодону Луганської області Шалімової С.С., матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об"єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з апеляційної скарги старшого прокурора міста Краснодону Луганської області Шалімової С.С., доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні та правова кваліфікація за ч.2 ст. 186 КК України учасниками кримінального провадження не оспорюються. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), скоєне за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Колегія суддів вважає, що суд порушив вимоги ст. 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, оскільки призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм розміром є явно несправедливим через свою м'якість, що, згідно вимог ст. 409 ч.2 КПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
У відповідності із вимогами ст. 65 ч. 2 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, але ці вимоги кримінального закону суд при постановлені вироку у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 не врахував.
Колегія суддів вважає, що оскільки суд при ухваленні вироку, у відповідності із вимогами ст.ст. 65- 67 КПК України, недостатньо врахував тяжкість кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, призначивши йому покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через свою м'якість, при цьому, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не навів переконливих мотивів своїх висновків про можливість його виправлення без відбування покарання, не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 у 2010 році був засуджений за ч.1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України (а.с.а.с. 75- 76), через нетривалий час після закінчення іспитового строку вчинив більш тяжкий злочин - грабіж у денний час групою осіб із застосуванням насильства та заподіянням тілесних ушкоджень, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення злочинів корисливої спрямованості з тенденцією до підвищення зухвалості дій, ступеню тяжкості наслідків і суспільної небезпеки, тому за таких обставин, згідно вимог ст. 420 ч.1 пункт 2 КПК України, суд апеляційної інстанції повинен скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити свій вирок.
Колегія суддів вважає, що, врахувавши як обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття, суд не перевірив, чи була підтверджена формальна вказівка ОСОБА_1 про таке ставлення до вчиненого конкретними діями, які б свідчили про щирий осуд своєї протиправної поведінки та бажання виправити ситуацію, бо таких дій не було.
При таких обставинах колегія суддів при застосуванні вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке, згідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого, данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який задовільно характеризується за місцем проживання, позитивно за місцем роботи на ЦОФ «Дуванська» ПАТ «Краснодонвугілля», раніше не судимий, в силу вимог ст. 89 КК України, обставину, що пом'якшує покарання - повне визнання провини, відсутність обтяжуючих обставин, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі.
З урахування наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги старшого прокурора міста Краснодону Луганської області Шалімової С.С..
Судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 429, 10 гривень, відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ- мобільний телефон «Nокіа 5230», який знаходиться на збереженні у потерпілого ОСОБА_3, залишити власнику - ОСОБА_3.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду,-
З А С У Д И Л А:
Апеляційну скаргу старшого прокурора міста Краснодону Луганської області Шалімової С.С. задовольнити.
Вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 лютого 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 скасувати та ухвалити новий вирок.
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання.
Речові доказ- мобільний телефон «Nокіа 5230», який знаходиться на збереженні у потерпілого ОСОБА_3, залишити власнику - ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судові витрати за проведення товарознавчої експертизи № 539-174/7 від 29 грудня 2012 року в сумі 429, 10 гривень.
Вирок може бути оскаржено учасниками судового провадження до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
Катков І.А. Бас О.Є. Руденко В.В.