Справа № 764/966/14-к

1-кп/764/161/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Василенка А.М.,

при секретарі - Молічевій Ю.К.,

за участю прокурора - Сімчишина В.С.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі кримінальне провадження № 12014190060000368 від 26 січня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Джанкой АР Крим, громадянина України, маючого неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 20 червня 2002 року Алуштинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 185, ст. 15 - ч. 2 ст. 185, 70 КК України до двох років позбавлення волі, звільнений 08 вересня 2003 року на підставі ст. 3 ЗУ «Про амністію»;

- 23 липня 2004 року Джанкойським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 70 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, звільнений 21 грудня 2005 року за відбуттям строку покарання;

- 14 квітня 2006 року Джанкойським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі, звільнений 25 липня 2007 року за відбуттям строку покарання;

- 18 грудня 2009 року Алуштинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 05 серпня 2011 року за відбуттям строку покарання;

- 31 січня 2014 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 26 січня 2014 року близько 01 години 35 хвилин, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите незаконне заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи злочинний та протиправний характер своїх дій, перебуваючи біля будинку № 173 по вул. Хрустальова в місті Севастополі, шляхом пошкодження вікна правої передньої двері проник в салон автомобіля «Мерседес Віто», номерний знак НОМЕР_1, після чого, діючи на виконання свого злочинного плану, з метою досягнення свого злочинного наміру, озброївшись складним ножем, який знаходився у вищевказаному автомобілі та належав потерпілому ОСОБА_3, направивши його у бік потерпілого, тим самим погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я останнього, відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_3, а саме відеорегістратор вартістю 664 гривні, в якому знаходилась карта пам'яті вартістю 112 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 776 гривень.

Він же, у листопаді 2013 року у невстановлений день та час, діючи навмисно, знаходячись в районі громадської зупинки «Максимова Дача» у м. Севастополі, шляхом присвоєння найденого придбав поліетиленовий пакет, в якому знаходились патрони, після чого сховав знайдене за зупинкою громадського транспорту «Максимова Дача» у місті Севастополі. Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на носіння, зберігання та передачу, без передбаченого законом дозволу, раніше добутих шляхом присвоєння найденого боєприпасів, зберігаючи безпосередньо при собі в кишені куртки переніс вищевказані боєприпаси до пл. Нахімова в м. Севастополі, де намагався передати їх невстановленій особі, однак 28 січня 2014 року його злочинна діяльність була припинена працівниками міліції в ході проведення особистого обшуку під час якого, були виявлені та вилучені боєприпаси 9 мм (9x18 ПМ) пістолетні патрони промислового виготовлення, до пістолетів конструкції Макарова (ПМ), Стечкіна (АПС) і іншим видам стрілецької зброї, як вітчизняного, так і імпортного виробництва, згідно висновку експерта № 15 від 29 січня 2014 року придані до здійснення пострілу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 події вчинених ним кримінальних правопорушень, свою вину у їх вчиненні та мотиви їх вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, визнав повністю та надав суду показання, які відповідають мотивувальній частині вироку, та показав, що близько 01 години 35 хвилин 26 січня 2014 року він йшов додому в СТ «Сапун-гора» та біля будинку № 173 по вул. Хрустальова в місті Севастополі, побачив мікроавтобус «Мерседес», в якому вирішив вкрасти відеореєстратор, для чого розбив вікно правої передньої двері та проник в салон автомобіля, в якому також знайшов і розкладний ніж. Коли він знімав відеореєстратор, до нього підійшов потерпілий та намагався його затримати, однак він, погрожуючи ножем, зупинив потерпілого та втік від нього разом з викраденим відеореєстратором. Також, в листопаді 2013 року в районі зупинки «Максимова Дача» він знайшов поліетиленовий пакет, в якому були патрони, сховав їх там же за зупинкою, у подальшому в кишені куртки переніс їх до пл. Нахімова, де був затриманий працівниками міліції, які вилучили в нього ці патрони. У вчиненому щиро розкаявся, заявлений потерпілим цивільний позов визнав в обсязі підозри.

Зі згоди всіх учасників судового провадження, відповідно до ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно; за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини та щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

При таких обставинах суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 повинно відбуватись в умовах ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий та притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, на обліку у лікаря-нарколога не знаходиться, дільничним інспектором характеризується негативно, знову вчинив умисні кримінальні правопорушення, що вказує на стійкість його злочинних намірів та небезпечність для суспільства. В зв'язку з цим, підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. ст. 69, 75 КК України судом не вбачається.

Однак, виходячи з того, що в силу ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, те, що обвинувачений по місцю неофіційного працевлаштування характеризується позитивно, страждає рядом захворювань: шизоїдним розладом здоров'я, глаукомою 3 ступеня, суд визнає такими, що знижують ступінь суспільної небезпеки дій обвинуваченого ОСОБА_2, та вважає, що міра покарання може бути мінімальною, передбаченою санкціями відповідних статей.

По викладеним мотивам суд вважає достатнім остаточно призначити обвинуваченому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, частково приєднавши до знову призначеного покарання, покарання за вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 січня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі, що, враховуючи положення ст. 65 КК України, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди в сумі 10396 гривень та моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, підлягає частковому задоволенню в сумі 776 гривень та 1000 гривень, в обсязі висунутого обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню витрати на проведення експертизи. Арешт на майно не накладено, питання речових доказів судом вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України визначити покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до знову призначеного покарання частково приєднати покарання, призначене ОСОБА_2 за вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 січня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_2 до відбування покарання за сукупністю злочинів у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 03 березня 2014 року. Зарахувати в строк відбування покарання частково відбуте за вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 січня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України з 31 січня 2014 року по 02 березня 2014 року включно з розрахунку день за день.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в Сімферопольському СІЗО УДПтСУ в АР Крим і м. Севастополі - залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодовування майнової шкоди 776 (сімсот сімдесят шість) гривень, на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень. В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення судової балістичної експертизи № 15 від 30 січня 2013 року у сумі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) гривень.

Речові докази: складний ніж, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3 - залишити йому за належністю; поліетиленовий пакет з гільзами та боєприпасами, переданий на зберігання до чергової частини Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий