АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження № 22-ц/796/2758/2014 Головуючий у 1 інстанції: Соколов О.М.
Доповідач: Поліщук Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Кулікової С.В.
при секретарі Задорожному А.Г.
за участю представника відповідача Прокуратури м.Києва - Давиденка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, Прокуратури м.Києва про відшкодування моральної шкоди,-
УСТАНОВИЛА:
В листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного казначейства України 2 702 700 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 червня 1996 року засуджений вироком Ватутінського районного суду м.Києва. 28 травня 2002 року у відповідності до ст.400-8 КПК України 1960 року звернувся до Прокурора м.Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами справи, за наслідками розгляду якої постановлено вирок. 29 травня 2003 року заяву доповнив.
В листопаді 2002 року звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою щодо надання відповіді Прокуратури м.Києва на його заяву від 28 травня 2002 року. В лютому, липні, серпні, жовтні, листопаді 2012 року, березні та липні 2013 року звертався із заявами та скаргами до Генеральної прокуратури України щодо розгляду його заяв Прокуратурою м.Києва.
У зв»язку із тим, що Прокуратура м.Києва не вирішила питання про відмову, шляхом постановлення відповідної постанови, або питання про подання до апеляційної інстанції заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами судових рішень, які (нововиявлені обставини), як вважає позивач, могли б слугувати підставою для його реабілітації, він не може реалізувати свою трудову діяльність у державній сфері, політичну діяльність, бути призначеним суддею.
Вважає, що бездіяльністю прокурора м.Києва йому завдано моральної шкоди, яку оцінює у 2702700 грн. та просить стягнути на підставі ст.ст. 8, 56 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, а також Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» .
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 02 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі вказує на безпідставність посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду України від 17 травня 2005 року, оскільки така стосується іншого звернення. Зазначає, що не погоджується із висновками суду стосовно наданого йому прокуратурою роз»яснення щодо звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами справи відповідно до норм КПК України 2012 року, зазначаючи, що залишена не вирішеною його заява, подана у 2002 році відповідно до норм КПК України 1960 року. Вважає, що знищення кримінальної справи не може слугувати підставою для відмови в реалізації його права на її перегляд за нововиявленими обставинами, оскільки справу може бути відновлено.
В судовому засіданні представник відповідача Прокуратури м.Києва заперечував проти апеляційної скарги посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.
Позивач та представник Державного казначейства України до суд апеляційної інстанції не з»явились, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб, на підставі ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Прокуратури м.Києва, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачеві, порушень прав ОСОБА_3 діями або бездіяльністю прокуратури м.Києва не установлено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції установлено, що вироком Ватутінського районного суду м.Києва від 27 червня 1996 року позивача засуджено за ч.ч. 2, 3 ст.125 КК України.
З травня 2002 року позивач неодноразово звертався до Прокуратури м.Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами справи, у якій відносно нього постановлено вирок.
Установлено також, що Ухвалою Верховного суду України від 17 травня 2005 року скасовано постанову Печерського районного суду м.Києва від 16 грудня 2003 року, якою скасовано постанову Прокуратури м.Києва від 24 липня 2003 року про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами справи та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 19 лютого 2004 року, провадження у справі закрито.
Листом Прокуратури м.Києва від 04 грудня 2012 року позивачу роз»яснено порядок звернення щодо перегляду справи за нововиявленими обставинами, яким є звернення до суду, який постановив вирок.
Згідно із ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття під варту і утримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи ( посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно ст.2 цього Закону право на відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину тощо. Проте обставин, які давали б підстави для застосування до ОСОБА_3 положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» не установлено.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені ст.1167 ЦК України, згідно ч.1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Законодавством встановлено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру, яких позивач зазнав внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії відповідача. Як загальна умова цивільно-правової відповідальності законодавством передбачений зв»язок між протиправної поведінкою та наставшими наслідками.
Зважаючи на те, що доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачем не надано, а в діях відповідача відсутня така неправомірна поведінка, яка потягнула б за собою відповідальність за завдання моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, обґрунтованих доводів про порушенням норм матеріального та процесуального права апеляційна скарга не містить.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
С.В. Кулікова