ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року справа № 919/16/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим»

(вул. Севастопольська, 116, с/гурт., кв. 808, м. Сімферополь,

Автономна Республіка Крим, 95021)

до товариства з обмеженою відповідальністю «МК-ФІШ»

(вул. Героїв Бресту, 1-А, м. Севастополь, 99058),

товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська риболовна компанія»

(вул. Правди, 10, м. Севастополь, 99014),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез»

(вул. Івана Кудрі, 5, м. Київ, 01042),

про визнання недійсними нікчемних правочинів.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Петросенко І.М., довіреність від 01.09.2013;

від відповідача (товариство з обмеженою відповідальністю «МК-ФІШ») -

не з'явився;

від відповідача (товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська риболовна компанія») - Борисов К.С., довіреність від 10.08.2013;

від третьої особи - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим» (далі - позивач, ТОВ «Крокус-Крим») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «МК-ФІШ» (далі - відповідач 1, ТОВ «МК-ФІШ») та товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська риболовна компанія» (далі - відповідач 2, ТОВ «КРК») про визнання недійсними нікчемних правочинів, вчинених відповідачами: договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош» від 03.01.2012; угоди від 26.05.2013 про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош».

Позовні вимоги ТОВ «Крокус-Крим», з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що договір бербоут-чартеру від 03.01.2012, предметом якого є оренда судна «Черемош», був укладений без дозволу іпотекодержателя цього майна і, як наслідок, є недійсним в силу частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку». Щодо обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсною угоди від 26.05.2013 про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош», позивач вказує на фіктивність цього правочину та виникнення внаслідок його вчинення негативних майнових наслідків для ТОВ «Крокус-Крим».

Ухвалою суду від 13.01.2014 позовна заява ТОВ «Крокус-Крим» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Синтез».

Ухвалою суду від 04.02.2014 розгляд справи було відкладено на 25.02.2014.

Відповідач 1 та третя особа явку представників у засідання суду не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином - за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач 1 про причини неявки суд не поінформував. Третя особа у своїх поясненнях по суті спору від 29.01.2014 №73 та від 12.02.2014 №98 заявило клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням наведеного вище, оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини і містять відзив відповідача 1 на позов, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника ТОВ «МК-ФІШ».

У судовому засіданні представник позивача оголосив раніш подане ним клопотання про витребування доказів, які, на його думку, свідчать про протиправність дій керівництва відповідачів при укладенні ними 26.05.2013 угоди про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош», а саме оригіналів наступних документів:

- пропозиції від 01.05.2013 ТОВ «МК-ФІШ» про розірвання договору чартеру з урахуванням відшкодування майнових витрат та упущеної вигоди;

- відповіді від 05.05.2013 ТОВ «Кримська риболовна компанія» про згоду розірвати договір за умовою відшкодування ТОВ «МК-ФІШ» майнових витрат компанії на суму 3002663,60 грн;

- акту прийому-передачі від 10.06.2013 СРТМ «Черемош»;

- акту звірення заборгованості у розмірі 3002663,60 грн, скріпленого печатками обох сторін;

- заяви до суду про визнання позову від 18.11.2013 директора ТОВ «МК-ФІШ» Купач С.М., підпис якого скріплена печаткою відповідача.

Представник відповідача 2 проти задоволення вищевказаного клопотання позивача заперечив з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши клопотання позивача про витребування заявлених ним доказів, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

За приписами статті 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідно до положень статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, як зокрема, письмовими доказами.

При цьому, за приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас, суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору бербоут-чартеру іпотечного майна - судна «Черемош», нікчемність якого встановлена законом (частина третя статті 12 Закону України «Про іпотеку»), а також визнання недійсною угоди про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош», тому у даному випадку, з урахуванням тієї обставини, що позивач - ТОВ «Крокус-Крим» не є стороною оспорюваної угоди про розірвання договору бербоут-чартеру, суд, по-перше, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору оренди майна, що перебуває в іпотеці, тобто відсутність згоди іпотекодержателя на вчинення цього правочину, і, по-друге, встановити які права і охоронювані законом інтереси ТОВ «Крокус-Крим» є порушеними і підлягають захисту у судовому порядку внаслідок вчинення відповідачами цих двох правочинів.

Судом встановлено, що документи, які просить витребувати позивач, стосуються обставин ведення відповідачами переговорів щодо розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош» з покладенням на ТОВ «МК-ФІШ» грошових зобов'язань у розмірі 3002663,60 грн, обставин виконання угоди від 26.05.2013 про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош», а також позиції ТОВ «МК-ФІШ», як відповідача у справі господарського суду міста Севастополя №919/1267/13.

За таких обставин, з урахуванням викладених вище вимог процесуального закону про належність доказів, а також з огляду на обмеженість підстав оспорювання ТОВ «Крокус-Крим» укладеної між відповідачами угоди про розірвання договору бербоут-чартеру лише обставинами виконання зобов'язань за договором іпотеки, суд дійшов висновку про те, що витребувані позивачем документи не входять до предмету доказування в цій справі, а тому відповідне клопотання судом відхиляється.

До того ж, у судовому засіданні судом за участю представника позивача був досліджений оригінал угоди від 26.05.2013 про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош», підписаної керівниками відповідачів та скріпленої їх печатками. Вказаний документ, за оцінкою суду, є допустимим доказом досягнення між відповідачами домовленості щодо розірвання договору бербоут-чартеру з покладенням на відповідача 1 певних грошових зобов'язань. Представником позивача, у свою чергу, не заявлялось клопотань щодо необхідності ідентифікації виконавців підписів та печаток відповідачів за їх відтисками, зроблених на цьому письмовому доказі, шляхом призначення відповідної судової експертизи. Відтак, з урахуванням визначеного предмету доказування в цій справі, за наявності у матеріалах справи самого оспорюваного договору та визнання його допустимості, суд не вбачає за доцільне збирати докази, які стосуються обставин ведення переговорів між відповідачами щодо вчинення відповідного правочину та його виконання, а також з'ясування позиції відповідача 1 в іншій судовій справі.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заявив клопотання про залишення без розгляду позову ТОВ «Крокус-Крим» у зв'язку з тим, що у провадженні господарського суду є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Таке ж клопотання, з наведенням того самого мотивування, заявлено і відповідачем 1 у відзиві на позов.

Так, відповідачі вказують, що у провадженні Севастопольського апеляційного господарського суду перебуває справа №919/1267/13 за апеляційною скаргою ТОВ «Крокус-Крим» на рішення господарського суду міста Севастополя від 19.12.2013 за позовом ТОВ «КРК» до ТОВ «МК-ФІШ» про стягнення 3002663,60 грн. Вимогами апеляційної скарги ТОВ «Крокус-Крим» є визнання недійсною угоди від 26.05.2013 про розірвання договору бербоут-чартеру та скасування відповідного рішення суду першої інстанції.

За приписами пункту 2 частини першої статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.12.2013 у справі №919/1267/13 задоволений позов ТОВ «КРК» до ТОВ «МК-ФІШ» про стягнення 3002663,60 грн. Зі змісту цього судового рішення вбачається, що сторонами у справі №919/1267/13 є ТОВ «КРК» та ТОВ «МК-ФІШ», предметом позову є стягнення заборгованості, а підставою - неналежне виконання ТОВ «МК-ФІШ» умов угоди від 26.05.2013 про розірвання договору бербоут-чартеру.

Таким чином, ані за суб'єктним складом сторін, ані за предметом та підставами позову, справа №919/1267/13 не є тотожною з даною справою, а тому клопотання відповідачів про залишення позову ТОВ «Крокус-Крим» без розгляду є безпідставним і судом відхиляється. При цьому, суд зазначає про хибність висновків відповідачів, згідно з якими вони ототожнюють поняття «предмет позову» та «обґрунтування вимог апеляційної скарги».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Відповідач 1 у відзиві на позов також вимоги ТОВ «Крокус-Крим» не визнав, вказуючи на необхідність залишення позову без розгляду.

Третя особа у своїх поясненнях по справі повідомила, що не надавала дозволів відносно судна «Черемош», який був переданий в іпотеку ПАТ «АБ «Синтез» згідно з договором іпотеки від 30.09.2008, тому що ТОВ «МК-ФІШ» не зверталося до нього за отриманням вказаного дозволу на укладення договору бербоут-чартеру від 03.01.2012. Підтримує вимоги позивача про визнання недійсною угоди про розірвання договору бербоут-чартеру, укладеної 26.05.2013 між відповідачами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд

В С Т А Н О В И В:

30.09.2008 між Акціонерним банком «Синтез», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Синтез» (Іпотекодержатель), та ТОВ «МК-ФІШ» (Іпотекодавець) був укладений іпотечний договір (далі - Іпотечний договір).

Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору він забезпечує виконання Іпотекодавцем зобов'язань перед Іпотекодержателем, що виникають із договору кредитної лінії №03-КЮ від 17.09.2008, інших договорів, які є невід'ємною частиною Договору кредитної лінії №03-КЮ від 17.09.2008, укладеного між ТОВ «Транссервіс» та Іпотекодержателем.

Згідно з пунктом 1.5 Іпотечного договору в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у пункті 1.1 Іпотечного договору, та всіх видатків, передбачених Кредитним договором, витрат, пов'язаних з реалізацією предмету іпотеки, та всіх додаткових майнових і немайнових обов'язків, які можуть виникнути внаслідок укладення між Іпотекодержателем та Позичальником в майбутньому угод в рамках Кредитного договору, Іпотекодавець на умовах, передбачених Договором, передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - судно «Черемош», яке зареєстроване у Державному судновому реєстрі Севастопольського морського порту під №89 від 15.02.2000, порт приписки - м. Севастополь (далі - Предмет іпотеки).

За умовами пунктів 2.5 Іпотечного договору передача Предмету іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування здійснюється Іпотекодавцем виключно за письмовою згодою Іпотекодержателя.

15.05.2013 між ПАТ «АБ «Синтез» та ТОВ «Крокус-Крим» укладені договори про відступлення права вимоги за договором кредитної лінії №03-КЮ від 17.09.2008 та про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов яких ТОВ «Крокус-Крим» став кредитором за договором кредитної лінії №03-КЮ від 17.09.2008, а також іпотекодержателем судна «Черемош» за Іпотечним договором.

Обставини набуття ТОВ «Крокус-Крим» у встановленому законом порядку належного ПАТ «АБ «Синтез» права вимоги за договором кредитної лінії №03-КЮ від 17.09.2008, а також всіх прав іпотекодержателя за Іпотечним договором, встановлені рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2013 у справі №919/335/13 за позовом ТОВ «Крокус-Крим» до ТОВ «МК-ФІШ» про звернення стягнення на предмет іпотеки (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32693476). Вказане судове рішення залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2013, а тому в порядку вимог статті 85 ГПК України набрало законної сили.

Так, відповідно до вказаного рішення суду, в рахунок погашення на користь ТОВ «Крокус-Крим» заборгованості за договором кредитної лінії від 17.09.2008 №03-КЮ у розмірі 3191030,40 грн звернуто стягнення на судно «Черемош», яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2008, шляхом проведення публічних торгів.

Також, судом встановлено, що 03.01.2012 між ТОВ «МК-ФІШ» та ТОВ «КРК» був укладений договір бербоут-чартеру №1, відповідно до умов якого відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв в оренду риболовецьке судно «Черемош» (далі - Договір чартеру).

Строк дії Договору чартеру - до 31.03.2015 (пункт 11.5 Договору чартеру в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2012).

За твердженням позивача, укладення між відповідачами Договору чартеру відбулось без дозволу іпотекодержателя судна «Черемош».

26.05.2013 відповідачами підписано угоду про розірвання Договору чартеру (далі - Угода).

За умовами Угоди відповідачі домовилися розірвати договір бербоут-чартеру №1 від 03.01.2012, а також, зокрема, ТОВ «МК-ФІШ» взяло на себе зобов'язання в строк до 01.08.2013 здійснити повний розрахунок з ТОВ «КРК» по наступним майновим вимогам на загальну суму 3002663,60 грн: вартості ремонтних робіт судна, здійснених за рахунок фрахтувальника з підтвердженням класу судна на суму 430000,00 грн, а також забезпечення різними матеріалами для ремонту судна на суму 100000,00 грн; вартості оснащення судна додатковим обладнанням на суму 1486556,80 грн; суми упущеної вигоди, у зв'язку з достроковим розірванням Договору чартеру на суму 906000,00 грн; суми дебіторської заборгованості на суму 80106,80 грн.

Позивач вказує, що судно «Черемош» є єдиним майновим активом ТОВ «МК-ФІШ», і будь-які фінансові вимоги до останнього можуть бути реально задоволенні лише за рахунок цього риболовецького судна, внаслідок чого виникнуть негативні наслідки для ТОВ «Крокус-Крим», як іпотекодержателя цього майна.

Відсутність згоди іпотекодержателя на передачу в оренду іпотечного майна - судна «Черемош» на умовах Договору чартеру, а також покладення Угодою на ТОВ «МК-ФІШ» майнових зобов'язань перед ТОВ «КРК», і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

За приписами статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідачі не надали суду доказів погодження іпотекодержателем - ПАТ «АБ «Синтез» передачі в оренду іпотечного майна - судна «Черемош» на умовах Договору чартеру, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки Договір чартеру був укладений без згоди іпотекодержателя, то вказаний правочин є нікчемним в силу вимог частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку», що за загальним правилом не потребує визнання його недійсним у судовому порядку.

Водночас, пункт 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачає, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (підпункт 2.5.2 пункту 2.5) також виклав свою позицію про те, що спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою статті 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, суд дійшов висновку, що задоволення судом позову про визнання недійсним нікчемного правочину не відбувається «автоматично», а може мати місце лише у разі наявності відповідного спору та порушення вказаним правочином прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Саме на захист вказаного права іпотекодержателя щодо розпорядження предметом іпотеки спрямована норма частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку», якою встановлюється недійсність правочину щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя.

Як встановлено судом, 26.05.2013, тобто ще до моменту звернення позивача з даним позовом до суду (січень 2014 року), відповідачі домовилися припинити зобов'язання за Договором чартеру, уклавши угоду про його розірвання.

Таким чином, відповідачі самостійно усунули наявне порушення вимог законодавства про іпотеку та умов Іпотечного договору, поновив тим самим всі права іпотекодержателя - ТОВ «Крокус-Крим» щодо його участі у розпорядженні риболовецьким судном «Черемош».

Суд зазначає, що ані на виконання вимог суду, оголошених у судовому засіданні, яке відбулось 04.02.2014, та викладених у відповідній ухвалі, ані у судовому засіданні 25.02.2014, представник позивача не навів жодного достатнього обґрунтування обставин, за яких нікчемний Договір чартеру, з урахуванням припинення зобов'язань за ним внаслідок укладення відповідачами Угоди, порушує законні права та інтереси ТОВ «Крокус-Крим» як на момент звернення останнього з даним позовом до суду, так і на час вирішення спору.

Також, суд враховує, що за правилом частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною третьою даної норми встановлено, що правові наслідки, передбачені, зокрема, частиною першою вказаної статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Пунктом 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказано, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Тобто, наведеними нормами встановлено, що при визнанні договору оренди недійсним (нікчемним), такий договір визнається недійсним (нікчемним) лише на майбутнє, а не з моменту його укладення.

В аспекті зазначеного, слід визнати юридично не спроможною позицію позивача щодо можливості припинення зобов'язань відповідачів за Договором чартеру на майбутнє з моменту набрання чинності рішенням суду, оскільки, як встановлено судом, вказані зобов'язання вже є припиненими внаслідок укладення відповідачами Угоди.

Зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що фактично метою звернення з даним позовом до суду є визнання недійсною тієї частини Угоди, за умовами якої відповідач 1 зобов'язався сплатити на користь відповідача 2 грошові кошти у розмірі 3002663,60 грн. Виконання відповідачем 1 саме цих зобов'язань за Угодою, за висновком ТОВ «Крокус-Крим», може негативно вплинути на його майнові права, як іпотекодержателя судна «Черемош».

З'ясовуючи, яким чином умови Угоди порушують права ТОВ «Крокус-Крим», яке не є стороною цього правочину, суд враховує наступні положення законодавства та обставини справи.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку», зокрема передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2013 у справі №919/335/13, яке набрало законної сили, в рахунок погашення наявної кредитної заборгованості у розмірі 3191030,40 грн на користь ТОВ «Крокус-Крим» звернуто стягнення на належне відповідачу 1 риболовецьке судно «Черемош», шляхом проведення публічних торгів.

Таким чином, ТОВ «Крокус-Крим» використало передбачене положеннями Закону України «Про іпотеку» та умовами Іпотечного договору право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок судна «Черемош» переважно перед іншими кредиторами ТОВ «МК-ФІШ» шляхом реалізації цього предмета іпотеки на прилюдних торгах.

При цьому, суд наголошує, що всі кошти від реалізації судна «Черемош» в порядку частини шостої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» будуть спрямовані виключно на задоволення грошових вимог позивача у визнаному судом розмірі, а тому підстав вважати, що кредитна заборгованість ТОВ «МК-ФІШ» перед іншими особами якимось чином порушить права та законні інтереси ТОВ «Крокус-Крим», як іпотекодержателя судна «Черемош», немає.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач не зможе повністю задовольнити свої вимоги у розмірі 3191030,40 грн за рахунок судна «Черемош». До того ж, у разі виникнення спору під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, щодо проведення опису судна «Черемош» і накладення на нього арешту, ТОВ «Крокус-Крим» не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду, як то передбачено частиною сьомою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено належним чином обставин, за яких нікчемний Договір чартеру підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а умови Угоди (у тому числі щодо покладення на ТОВ «МК-ФІШ» грошового зобов'язання перед ТОВ «КРК») порушували б права і охоронювані законом інтереси ТОВ «Крокус-Крим», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

У зв'язку з відсутністю у позивача суб'єктивного права на оспорювання у судовому порядку Угоди, суд не вбачає за необхідне досліджувати обставини, з якими ТОВ «Крокус-Крим» пов'язує можливу фіктивність цього правочину.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим» до товариства з обмеженою відповідальністю «МК-ФІШ», товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська риболовна компанія» про визнання недійсними нікчемних правочинів, - відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.03.2014.

Суддя О.М.Архипенко

919/16/14/4208/14