УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/363/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.
"03" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого-судді:Романової Л.В.,
суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В.,
при секретарі:Помазан В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 особисто та як законного представника ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 січня 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2013 р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, який також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, з вимогами про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення у спірну квартиру та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії. Позов мотивовано тим, що позивач на підставі свідоцтва про право власності на житло є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1. Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04.07.2002 р. визначено порядок користування спірною квартирою між співвласниками, та позивачу виділено у користування кімнату площею 12,4 кв.м., місця загального користування - ванну кімнату, кухню, туалет, передпокої, вбудовану шафу - залишено в спільному користуванні. Проте відповідачі чинять позивачеві перешкоди у користуванні житловим приміщенням, в квартиру його не впускають, не надають ключів від вхідних дверей, чим порушують його права. Позивач просив усунути перешкоди шляхом вселення до житлового приміщення - вказаної квартири та зобов'язати відповідачів передати комплект ключів від цієї квартири протягом 5 днів з часу набрання рішення суду законної сили.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 30 січня 2014 р. позов ОСОБА_6 задоволено повністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На зазначене рішення суду відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, порушують питання про його скасування та прийняття нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
Апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 391 ЦК України, оскільки будь-які перешкоди у користуванні квартирою позивачу не чинилися. Порядок користування квартирою, що встановлений рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04.07.2002 р., виконується оскільки протилежне не доведено позивачем належними та допустимими доказами. Апелянти також зазначають, що суд не встановив фактичні обставини з приводу того, хто саме проживає у спірній квартирі та хто створює позивачеві перешкоди користування квартирою. Щодо вимог про зобов'язання відповідачів передати ключі від квартири апелянти вважають, що відсутній такий спосіб захисту права, що встановлює обов'язок передачі ключів від квартири, та вони не можуть бути примушені до дій, вчинення яких не є обов'язковим. Крім того, апелянти зазначають, що суд розглянув справу за відсутності відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які не мали можливості з'явитися в судове засідання з поважних причин та надати суду свої пояснення, що могло вплинути на результат розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1, має у власності 1/4 частку на праві спільної часткової власності (а.с.6). Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04.07.2002 р. між позивачем та іншими співвласниками визначено порядок користування спірною квартирою, та ОСОБА_6 виділено у користування кімнату площею 12,4 кв.м., місця загального користування - ванну кімнату, кухню, туалет, передпокої, вбудовану шафу - залишено в спільному користуванні (а.с.5). Рішення набрало законної сили та підлягає виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі не впускають позивача до спірної квартири, що підтверджене письмовими доказами - актами від 28.08.2013, 24.09.2013, що складені за участю позивача та двох осіб - свідків (а.с. 41, 42); відповіддю в.о. начальника Феодосійського МВ ГУ МВС України в АРК на заяву відповідача від 01.12.2013 р. про те, що співвласники спірної квартири порушують його право, оскільки не впускають його до квартири (а.с.43). Вказані обставини також підтверджені показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.45).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем обставин щодо порушення його права як співвласника житлового приміщення користуватися та розпоряджатися власним майном, а тому позивач має право на усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом вселення в кімнату, яка виділена позивачеві у спірній квартирі та зобов'язання відповідачів передати ключі від вхідних дверей для забезпечення доступу до житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону та підтверджені матеріалами справи.
Згідно з ст.383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого права власності.
Речьово-правовим засобом захисту права власності є вимога власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням права володіння.
За положеннями статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі, тощо, при цьому перелік способів захисту, передбачений ч.2 ст.16 ЦК, не є вичерпним, а тому суд може застосовувати інші способи захисту, якщо вони є доцільними та необхідними у конкретному випадку порушення права.
Статтею 13 ч.2 ЦК України, виходячи із принципів добросовісності та розумності, передбачається обов'язок особи утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Адже будь-яке з суб'єктивних цивільних прав має свої межі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачі чинять перешкоди позивачу у користуванні належної йому частково спірної квартири, оскільки він не має ключів від вхідних дверей, що будь-яким чином не заперечувалось відповідачами.
Посилання апелянтів на відсутність такого способу захисту цивільного права, що встановлює обов'язок передачі ключів від квартири, колегія суддів вважає такими, що суперечать встановленим обставинам та положенням цивільного законодавства.
При вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів. Згідно з принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено статтями 60, 61 ЦПК України.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень та будь-яким чином не спростовані докази, що надані позивачем, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно безпідставності заявленого позову.
Інші доводи апеляції не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, враховуючи, що обставини справи встановлені відповідно до наданих доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд надав перевіреним доказам правову оцінку та постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.