ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2006 р. | Справа № 13/250-4644 |
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
при секретарі судового засідання Пудіш О.О.
Розглянув справу
за позовом: Українсько-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП", вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Тернопільська область, 47501
до відповідача: Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Шевченка, 15, м.Бережани, Тернопільська область, 47500
За участю представників сторін:
позивача: Кузів П.Г. –доручення б/н від 08.12.2006р.
відповідача: Стефінів Ж.А. –довіреність №48 від 06.04.2006р.
Дідух Н.Я. –довіреність №4530 від 13.12.2006р.
Суть справи:
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: №0000721500/0 від 20.03.2006р.; №0000911500/0176 від 17.04.2006р.; №0001171500/0554 від 19.05.2006р.; №0001651500/0/1646 від 20.07.2006р.; №0001851500/02084 від 11.08.2006р.; №0002611500/02881 від 18.09.2006р.; №0002891500/0/3465 від 19.10.2006р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при надмірному поступленню цього податку до Держбюджету, а податковий кредит підтверджений лише в сумі фактично сплаченого до бюджету постачальниками податку на додану вартість.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст. 130 КАС України.
В засіданні оголошувалась перерва до 13.12.2006 р., в зв’язку з витребуванням у відповідача додаткових доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
- відповідачем проводились перевірки діяльності позивача на предмет правомірності бюджетного відшкодування ПДВ за січень, лютий, березень, травень, червень, липень та серпень 2006 р., по результатах яких складено акти відповідно №64/15-00/31274081 від 13.03.2006р.; № 15-00/31274081 від 11.04.2006р.; №15-02/31274081 від 17.05.2006р.; №140/15-02/31274081 від 14.07.2006р.; №159/15-02/31274081 від 09.08.2006р.; №207/15-02/31274081 від 13.09.2006р.; №239/15-02/31274081 від 16.10.2006р. та прийняті податкові повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ відповідно №0000721500/0 від 20.03.2006р. на 38343 грн.; №0000911500/0176 від 17.04.2006р. на 27109 грн.; №0001171500/0554 від 19.05.2006р. на 25000 грн.; №0001651500/0/1646 від 20.07.2006р. на 26620 грн.; №0001851500/02084 від 11.08.2006 р. на 3083 грн.; №0002611500/02881 від 18.09.2006р. на 10057 грн.; №0002891500/0/3465 від 19.10.2006р. на 543 грн.
Як вказано в податкових повідомленнях-рішеннях № 0000721500/0 від 20.03.2006р.; №0000911500/0176 від 17.04.2006р.; №0001171500/0554 від 19.05.2006р.; №0001651500/0/1646 від 20.07.2006р.; №0002891500/0/3465 від 19.10.2006р. підставою для їх прийняття були акти перевірки відповідно №00064/15-02/31274081 від 11.03.2006р.; №11/15-02/31274081 від 11.04.2006р.; №00074/15-02/31274081 від 17.05.2006р.; №00140/1502/31274081 від 17.07.2006р.; №00239/15-02/31274081 від 17.10.2006р. На вимогу суду відповідачу представити вказані акти перевірки останній подав акти перевірки з яких лише один №11/15-02/31274081 від 11.04.2006р. відповідав по нумерації та даті вказаній в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (№0000911500/0/0176 від 17.04.2006р.), при цьому позивачу вручено акт інший - №15-00/31274081 від 11.04.2006р. Тому з огляду на вимоги Розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Мін’юсті України 25.08.2005р. за №6/31-92; п.п.13, 14 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001р. та зареєстрованої в Мін’юсті України 23.03.2001р. за №268/5459, лише того факту, що вищевказані рішення прийняті на підставі неіснуючих актів перевірки, достатньо для визнання нечинними таких рішень.
Враховуючи, що сторони подали в якості доказів різні по нумерації, даті акти, однак суми в яких тотожні з сумами вказаними в оскаржуваних рішеннях, суд вважає за доцільне їх оцінити в якості доказів.
Єдиним висновком відповідача у всіх поданих актах перевірки, який був наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було те, що позивач отримує лише право на податковий кредит в сумі, яка дорівнює сумі ПДВ сплаченій до бюджету його постачальниками.
Позовна вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи зі слідуючого:
- відповідачем проводячи перевірки не встановлено фактів проведення господарських операцій позивачем з фіктивними фірмами; не встановлено наявність первинних документів, які не мають доказової сили і які необхідні для розрахунків з бюджетом по ПДВ; не встановлено зв’язків з підприємствами, реєстрація яких скасована чи визнана недійсними їх установчі документи; не встановлено складання податкових накладних підприємствами –постачальниками, які не зареєстровані платниками ПДВ, тощо;
- висновки відповідачем зроблені при застосуванні довільного трактування норм Закону України «Про податок на додану вартість». Так, п.1.8 ст.1 цього Закону роз’яснює значення бюджетного відшкодування у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. При цьому порядок визначення надмірності сплати кожним окремо взятим платником ПДВ, передбачено в ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який полягає у сторнуванні, в конкретно взятому податковому періоді, зобов’язання з кредитом по ПДВ і лише кінцевий результат може свідчити про наявність надмірності (від’ємного значення ПДВ) чи її відсутність (зобов’язання сплатити ПДВ чи нульове значення), а не показники по Держбюджету України.
Недоречні й посилання відповідача на право податкового кредиту в межах сплати ПДВ постачальниками до бюджету, оскільки подібних обмежень Закону України «Про податок на додану вартість»не містить.
Таким чином констатація відповідачем порушення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача необґрунтована і помилкова, оскільки вказана норма не містить вказівок про надмірну сплату податку до Держбюджету, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та такі, що базуються на чинному законодавстві.
Керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення КАС України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції: № 0000721500/0 від 20.03.2006р.; № 0000911500/0176 від 17.04.2006р.; №0001171500/0554 від 19.05.2006р.; №0001651500/0/1646 від 20.07.2006р.; №0001851500/02084 від 11.08.2006р.; №0002611500/02881 від 18.09.2006р.; №0002891500/0/3465 від 19.10.2006р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП", вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Тернопільська область, код 31274081 - 85 грн. державного мита.
3. Повернути з Державного підприємства "Судовий інформаційний центр", м.Київ, пр. Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 30045370, рахунок 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, на користь Українсько-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП", вул. Січових Стрільців, 69, м.Бережани, Тернопільська область, код 31274081 - 118 грн. помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 18 грудня 2006 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя С.Г. Стопник