Справа 120/83/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2014 року Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді - Єрохіної І.В.

при секретарі - Мангул В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У 2000 році відповідач мав намір придбати у неї зазначений житловий будинок, але правочин досить не вчинений. Відповідач проживає у спірному будинку без правових підстав, не мавє наміру виселятись, договір найму не укладав. Позивачка має намір вселитись у будинок, але відповідач заважає їй. Просить зобовязати відповідача не чинити перешкод у здійсненні позивачем свого права по користуванню житловим будинком, виселити відповідача разом з членами сім'ї з будинку по АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив згідно до вищевикладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав. Пояснив, що він мав намір придбати у ОСОБА_1 спірний житловий будинок, але договір досить не укладений. Не заперечував, що він проживає у будинку без правових підстав.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беріть участь у справі.

Згідно ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачці на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. що підтверджуєтьбся свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом (а.с. 4).

Рішенням Чорноморського районного суду від 12.06.2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання угоди купівлі-продажу будинку такою, що відбулася та визнання права власності був залишений без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 22.07.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.11.2013 року рішення Чорноморського районного суду від 12.06.2013 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 60 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема, по цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ст.. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно із ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтею 391 ЦК України.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України. Як місце проживання визначаються житлові будинки (приміщення), придатні для проживання і включені до відповідного житлового фонду (ст..29 ЦК України , п.3 Тимчасового порядку).

Відповідач у спірному житловому будинку не зареєстровані.

Згідно ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України передбачена неприпустимість виселення особи із займаного нею жилого приміщення або обмеження у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Оскільки позивачка є власником будинку по по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона має законні підстави для проживання у спірному будинку. Крім того, позивачка має право вимагати виселення відповідача з належного їй житлового приміщення.

ОСОБА_1 згідно ст.. 317 ЦК України належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.. 319 ч. 1 власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідач проживали у спірному будинку за згодою власника, але договір найму житлового приміщення з позивачем вони не укладали.

Відповідно до ст.99 ЖК України піднаймачи та тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договіру піднайму. Піднаймач та члени його сім`ї зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст.. 169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Суд вважає, що відповідач підлягають виселенню з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення разом з членами сім'ї .

З відповідача відповідно до ст.. 88 ЦПК України на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати.

Позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені документально.

Керуючись ст. ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК| України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні позивачем свого права по користуванню житловим будинком по АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2 разом з членами сім'ї з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повернення судового збору у розмірі 243,60 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд АРК в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Єрохіна І.В.