Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9437/13-а

25.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 18.12.13 у справі № 801/9437/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Кримська, 82-В, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2013 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 17.09.2013 № 0005971702.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 18.09.2013 № 0005961702 в частині нарахування позивачу штрафних (фінансові) санкцій (штраф) у сумі 7105 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у сумі 114,67 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 25.02.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 07.09.13р. була проведена фактична перевірка господарської одиниці бара «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 17.09.2013 № 263/22/НОМЕР_3.

Проведеною перевіркою відповідачем встановлені порушення позивачем:

- п. п.1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 267 Податкового кодексу України, а саме: під час перевірки оригінал патенту не знаходився на оглядовому місці, порушений порядок встановлений законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, так на товар який знаходиться у місці реалізації не надані накладні, які підтверджують приход товару на суму 3552,50 грн., не забезпечено відповідності сум готівкових коштів на місце проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а також проведення розрахункової операції без застосування РРО.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005971702 від 17.09.13р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у сумі 459 грн.;

- №0005961702 від 18.09.13р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у сумі 7107 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій по акту фактичної перевірки (а.с.8) відповідачем зафіксовані наступні порушення:

-не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, що є порушенням ст. 3 п.13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (далі Закон № 265), за що нараховане фінансову санкцію у сумі 1 грн.

-проведення розрахункової операції без застосування РРО, що є порушенням ст. 3 п. 1 Закону № 265 за що нараховане фінансову санкцію у сумі 1 грн.

-не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що є порушенням ст. 3 п. 12 Закону № 265, за що нараховане фінансову санкцію у сумі 7105 грн.

-порушення порядку використання торгового патенту, що є порушенням п.п. 267.6.1-267.6.3 п.267.6 ст.267 за що нараховане фінансову санкцію у сумі 459 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 267.6.1. п.267.6 ст.267 ПК України оригінал торгового патенту повинен бути розміщений:

на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій;

на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;

у пунктах обміну іноземної валюти;

у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.

Згідно з п.п.267.6.2. п.267.6 ст. 267 ПК України торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

Відповідно до п.п.267.6.3. п.267.6 ст. 267 ПК України для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

Таким чином, оригінал, або нотаріально засвідчена копія торгового патенту повинні бути відкрити та доступні для огляду.

В акті перевірки зазначено, що в ході її проведення було встановлено, що оригінал патенту не знаходився на оглядовому місці, оригінал знаходився в папці з іншими документами.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку поясненням свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що була присутня під час перевірки та те, що оригінал торгового патенту знаходився на барної стійки в папці з іншими документами, у зв'язку з чим прийшов до правильного висновку, що оригінал торгового патенту був наявний та наданий відповідачу під час перевірки.

Крім того, жодних інших фактичних даних, що спростовують такі висновки суду першої інстанції, апелянт у своїй скарзі не зазначає.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 20 Закону України № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року N 996-XIV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 ст. 3 Закону України N 996-XIV передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зч. 3 статті 8 Закону України N 996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно частин 1, 3, 5 статті 9 Закону України N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство не позбавляє платника податків зберігати всі відповідні документи, тобто вести облік товарних запасів, що підтверджують оприбуткування товарів не лише за місцем реалізації.

Матеріалами справи підтверджено, що облік товарів, які перебували в барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», здійснювався на підставі належним чином оформлених видаткових накладних. Крім цього, у позивача наявна книга обліку доходів і витрат, яка заповнена належним чином.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, з яким погоджується судова колегія про те, що відсутність первинних документів у місці реалізації товару не свідчать про неведення позивачем обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки судом першої інстанції встановлено відсутність порушення з боку позивача вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.09.2013 № 0005961702 в частині нарахування позивачу штрафних (фінансові) санкцій (штраф) у сумі 7105 грн.

Щодо порушення позивачем ст. 3 п.13 Закону № 265, а саме незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів яка зазначена в денному звіті РРО за що нараховане фінансову санкцію у сумі 1 грн. та ст. 3 п. 1 Закону № 265, а саме проведення розрахункової операції без застосування РРО, за що нараховане фінансову санкцію у сумі 1 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено належних та допустимих доказів не порушення ним зазначених норм Закону № 265, то податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 № 0005961702 в частині нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 2 грн. є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправним податкових повідомлень - рішень від 17.09.2013 № 0005971702 та від 18.09.2013 № 0005961702 в частині нарахування позивачу штрафних (фінансові) санкцій (штраф) у сумі 7105 грн.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 18.12.13 у справі № 801/9437/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 18.12.13 у справі № 801/9437/13-а- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян